Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №208/2375/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №208/2375/26

Суддя: Кузнєцова А. С.

Єдиний унікальний номер справи№ 208/2375/26

Номер провадження № 2/208/3463/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» грошову суму у розмірі 300000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період часу з 17 червня 2020 року по 18 березня 2025 року працював на підприємстві Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія». 18 березня 2025 року позивача було звільнено.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 грудня 2025 року, затвердженого т.в.о начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами; - пневмоконіоз (p/р, 1/1, em, pi), ЛН І-ІІ ст. - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) помірна ступень зниження слуху.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом). Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, і виробничого шуму еквівалентний рівень якого перевищував ГДК.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці: Зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну (Вт): при загальному навантаженні – за участю м`язів рук, тулуба, ніг: фактичне значення – 127,3 ВТ, при нормативному значенні – 90 Вт; -при регіональному навантаженні – з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу: фактичне значення – 61,5 Вт, при нормативному значенні – 45Вт; - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: фактичне значення – 32 кг, при нормативному значенні – 30 кг.

Робоча поза: перебування у незручній та/або фіксованій позі: фактичне значення – 48% часу зміну, при нормативному значенні – до 25% часу зміну. Нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількості за зміну: фактичне значення 115 разів за зміну, при нормативному значенні від 51 до 100 разів за зміну. Пил переважно фіброгенної дії: вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70%: фактична величина 19,5 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії впродовж зміни 90,3%; Виробничий шум, еквівалентний рівень: фактичне значення – 85 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №53/26/210/В від 11 лютого 2026 року позивачу було встановлено 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1473 та медичним висновком від 28 листопада 2025 року №239.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 300000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-4).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 10.03.2026 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а. с. 19).

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Савельєвою Т. Д. (діючої на підставі ордеру) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

У своїй позовній заяві позивач не приділяє належної уваги розрахунку розміру стягуваної моральної шкоди. Водночас, позивач зазначає, що розумним та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача у розмірі 300 000,00 грн. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди.

Вважає, що такий підхід не може бути застосований для визначення розміру завданої моральної шкоди, оскільки, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

Слід врахувати, що медичний висновок про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично- консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Позивачем не надано висновків лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, депресію чи інші негативні прояви психологічного стану, які б начебто виникли у нього в результаті професійного захворювання.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують психологічний стан позивача, а тому розмір моральної шкоди, що заявлений до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, що не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості.

При вирішенні даного спору необхідно враховувати відсутність протиправної поведінки відповідача, відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та моральною шкодою (положення ст. 1193 ЦК України щодо урахування вини потерпілого).

З урахуванням наведених аргументів, відповідач вважає, що розмір моральної шкоди в сумі не відповідає вимогам розумності та справедливості, а сама вимога до відповідача про відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Отже, суд, при визначенні розміру моральної шкоди, повинен керуватися не абстрактно визначеною позивачем сумою, що підлягає стягненню, а має виходити з положень ст. 23 ЦК України та засад розумності і справедливості.

З огляду на судову практику та приймаючи до уваги інші обставини, що згідно зі статтею 23 ЦК України впливають на розмір відшкодування моральної шкоди, вважає, що достатньою та справедливою сумою відшкодування моральної шкоди позивачеві є 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Позивач до моменту встановлення йому стійкої втрати працездатності перебував у трудових відносинах з відповідачем нетривалий час і, при цьому, тривалий час працював у шкідливих умовах роботи на інших вугільних підприємствах.

Зазначені обставини вказують на те, що на розвиток хронічного професійного захворювання у позивача вплинули також робота і на інших підприємствах. З цих причин представник відповідача вважає, що відповідальність за моральну шкоду, спричинену хронічним професійним захворюванням, повинні нести також і інші роботодавці.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я через отримання працівником хронічного професійного захворювання, судами має братися до уваги тривалість дії шкідливих та небезпечних факторів виробництва на працівника, яка, в свою чергу, прямо пов`язана з тривалістю трудових правовідносин між працівником та роботодавцем.

В даному випадку, позивач, маючи стаж роботи за шкідливими професіями понад 24 роки (з урахуванням стажу роботи у інших роботодавців в Україні) працював у відповідача лише 4 роки 8 місяців 30 днів, протягом яких у шкідливих умовах тривалий час не працював, оскільки неодноразово перебував у щорічних основних та додаткових відпустках, а також на лікарняних (що підтверджується інформацією, викладеною розділі «Анамнез хвороби» медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання).

За таких умов, на погляд представника відповідача, жодні з професійних захворювань, про які заявляє позивач, не могли набути ознак хронічних лише внаслідок роботи на ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ».

З документів, що додаються позивачем до позовної заяви, зокрема з копії трудової книжки працівника, стає відомо, що загальний стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу становить 24 роки, що більш ніж у 6 разів перевищує тривалість роботи позивача на підприємстві ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ». Це також підтверджується Актом форми П-4 від 23.12.2025 року (копія є в матеріалах справи).

Звернула увагу на те, що шкідливі умови праці почали негативно впливати на позивача ще задовго до того, як останній вступив у трудові правовідносини з відповідачем.

На інших вугільних підприємствах позивач працював теж в шкідливих умовах та за професіями, які згідно з пенсійним законодавством в той час належали до професій, робота за якими дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, загальний стаж роботи позивача у шкідливих умовах праці сягає 24 роки, порівняно з яким стаж роботи позивача у ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (4 роки 8 місяців 30 днів) становитиме в 6 разів менше.

Отже, оскільки позивач, працював на ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» нетривалий час, це є фактом, який свідчить про те, що моральна шкода була завдана позивачу не ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», а іншими підприємствами, де останній працював значно більш тривалий час і значно пізніше.

Матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем результатів проходження щорічних медичних оглядів чи повідомлення роботодавця щодо незгоди з результатами медичного огляду.

Окрім того, до матеріалів справи не надано копію медичних висновків щодо фактичного звернення позивача до лікарів зі скаргами на стан здоров`я за період лікування до 2025 року (до моменту звільнення).

Звернула увагу суду на те, що інвалідність та стійку втрату працездатності позивачу встановлено на визначений строк з датою повторного оцінювання 03.03.2027 рок, що вказує на можливість подальшого одужання позивача в майбутньому. Моральні страждання позивача також пов`язані з іншими хворобами, що не є професійними та не є наслідками роботи у відповідача. Зазначені вище обставини явно вказують на те, що моральні страждання позивача складаються загалом з наявності у нього загальних захворювань, а можливо й з інших невідомих обставин, що не дозволяє відділити моральні страждання, що викликані у зв`язку з професійним захворюванням, якщо такі мали місце, від тих, що спричинені іншими захворюваннями.

Тобто, позивачем не доведено сам факт завдання йому моральної шкоди.

Таким чином, на думку представника відповідача, погіршення здоров`я зумовлене сукупністю факторів, а не лише умовами праці на підприємстві відповідача.

Інші обставини, які впливають на визначення судом розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди та які повинні бути враховані судом згідно зі ст. 23 ЦК України.

З документів, що додаються позивачем до позовної заяви, зокрема з копії трудової книжки працівника, стає відомо, що період роботи позивача в умовах впливу шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на інших підприємствах: з 2001 по 2020 роки, тому при прийнятті рішення просить врахувати доводи відповідача щодо незгоди з визначеним позивачем розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим. Адже за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди не має призводити до його навіть неістотного збагачення.

Отже, зазначені обставини підлягають обов`язковому врахуванню при визначенні справедливого та співмірного розміру відшкодування (а.с. 33-44).

Представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Мотузом О. В. відповідь на відзив подана не була.

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.80-81).

Представник відповідача Савельєва Т. Д. про день та час проведення судового засідання повідомлена належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з у ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» з 17 червня 2020 року по 18 березня 2025 року:

- 17.06.2020 року - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах по строковому трудовому договору.

- 01.04.2021 року – переведений слюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем на підземних роботах;

-18.03.2025 року - звільнений згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 7-8)

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 23 грудня 2025 року, затвердженого т.в.о начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: - хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами; - пневмоконіоз (p/р, 1/1, em, pi), ЛН І-ІІ ст. - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) помірна ступень зниження слуху.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт в складних гірничо-геологічних умовах, виділенням значних концентрацій пилу переважно фіброгенної дії під час роботи технологічного устаткування при недостатній ефективності засобів пилопридушення, генерацією підвищених рівнів шуму під час роботи технологічного обладнання при недостатній ефективності засобів боротьби з шумом). Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, концентрація якого перевищувала гранично допустиму, і виробничого шуму еквівалентний рівень якого перевищував ГДК.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці: Зовнішнє фізичне динамічне навантаження, виражене в одиницях механічної роботи за зміну (Вт): при загальному навантаженні – за участю м`язів рук, тулуба, ніг: фактичне значення – 127,3 ВТ, при нормативному значенні – 90 Вт; - при регіональному навантаженні – з переважною участю м`язів рук та плечового суглобу: фактичне значення – 61,5 Вт, при нормативному значенні – 45Вт; - маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: фактичне значення – 32 кг, при нормативному значенні – 30 кг.

Робоча поза: перебування у незручній та/або фіксованій позі: фактичне значення – 48% часу зміну, при нормативному значенні – до 25% часу зміну. Нахили тулуба (вимушені, більше 300), кількості за зміну: фактичне значення 115 разів за зміну, при нормативному значенні від 51 до 100 разів за зміну. Пил переважно фіброгенної дії: вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70%: фактична величина 19,5 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії впродовж зміни 90,3%; Виробничий шум, еквівалентний рівень: фактичне значення – 85 дБА, при нормативному значенні 80 дБА (а.с. 9-11).

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №53/26/210/В від 11 лютого 2026 року позивачу було встановлено 65 % втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань. Дата повторного оцінювання 03.03.2027 року (а.с. 12-13).

Також, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1473 ОСОБА_1 в період часу з 20.11.2025 року по 28.11.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в Державній установі Інститут праці ім. Ю. Л. Кундієва, з діагнозом: хронічна радикулопатія L5,S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим та м`язово-тонічним синдромами; - пневмоконіоз (p/р, 1/1, em, pi), ЛН І-ІІ ст. - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість (ІІІ ст.) помірна ступень зниження слуху – захворювання професійні, встановлені вперше (а.с. 14-15).

Медичним висновком лікарсько - експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання №239 від 28.11.2025 року ОСОБА_1 вперше встановлено наявність професійного характеру захворювання (а.с.16).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (на момент виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала через професійне захворювання, спричинене негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому безумовно було заподіяно внаслідок ушкодження здоров`я під час роботи на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, з урахуванням чого, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за рахунок відповідача.

На підставі переліченого обґрунтування, суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що ТОВ «Шахтобудівельна компанія» не винне в отриманні ОСОБА_1 профзахворювання та відповідно у спричиненні позивачу цим моральної шкоди.

Суд при цьому виходив з того, що в зв`язку із отриманням професійного захворювання зі встановленням стійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі 65% до 03.03.2027 року та здобуттям 3-ї групи інвалідності позивачу безумовно було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок професійного захворювання у нього змінилися умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт у повсякденному житті, обмеженість у можливості продовжувати колишній активний спосіб життя та тривогу за майбутнє внаслідок професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність внаслідок такого захворювання, яка встановлена на певний строк, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також провину підприємства відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу, яка лежить на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія».

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи, що ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 27 років 02 місяці 21 день, за професією 24 роки 01 місяць 09 днів, а в умовах впливу шкідливих факторів на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» - 4 роки 08 місяців 30 днів (на момент складання акту), отримавши внаслідок недосконалості виробництва з вини відповідача на певний строк 65% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання та інвалідність при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача, зважаючи на розмір на 1 січня 2026 року мінімальної заробітної плати в сумі 8647 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» повинен дорівнювати 100000 грн., що відповідатиме завданій позивачу моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Таким чином, суд не може погодитись із розміром моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я позивача, який визнає представник відповідача, та вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння шкоди його здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Виходячи з викладеного, суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Суд, в зв`язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 100 000,00 гривень підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» з урахуванням обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Так, позивач ОСОБА_1 в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 100 000 гривень, тобто на 33,3% від заявленої суми (300 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 322,99 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір в сумі 322 (триста двадцять дві) гривні 99(дев`яносто дев`ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду – 28.09.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, юридична адреса: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, 82.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua