Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №208/4177/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №208/4177/26

Суддя: Похваліта С. М.

справа № 208/4177/26

провадження № 2/208/4316/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області в складі: Головуючого, судді С.М. Похвалітої, за участю секретаря судового засідання – А.Р. Золотоноші,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Представник позивача просить суд:

- зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що позивач є батьком двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03 лютого 2021 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська видано судовий наказ справа №208/784/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 03.02.2021 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Позивач вдруге одружився, від цього шлюбу народилася друга дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, після повторного одруження, позивач став членом багатодітної родини і у нього збільшились обов`язки по утриманню сім`ї.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кот Є.О. надав суду відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначив, що ОСОБА_3 є дитиною інвалідом з діагнозом атиповий аутизм з якісними порушеннями реципрокності, комунікації, когнітивною недієздатністю. Зменшення розміру аліментів у даному випадку безпосередньо вплине на можливість забезпечення особливих потреб дитини, пов`язаних із її станом здоров`я, проходженням реабілітаційних заходів, навчанням та розвитком. Позивач не довів існування виняткових обставин, які б виправдовували зменшення рівня матеріального забезпечення дитини. Доказів неможливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі та доказів істотного погіршення свого матеріального становища позивач не надає. Зі змісту постанов Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19, від 28.05.2021 року у справі №715/2073/20, від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 вбачається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Має бути підтверджено погіршення майнового стану платника аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Полтавченко О.А. не з`явились, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та у відповіді на відзив.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Кот Є.О. не з`явились, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави зазначені у відзиві на позовну заяву.

III. Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №812, що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 .

Судовим наказом Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року по справі № 208/784/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з «03» лютого 2021 р., і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до: довідки ЛКК, від 14.02.2020р.; корінця медичного висновку №6 про дитину-інваліда до 18 років від 14 лютого 2020 року; та довідки №48, виданої 04 лютого 2020 року лікарсько-консультативною комісією КНП КМР «МЛ №1» - вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю та має діагноз: атиповий аутизм з якісними порушеннями реципрокності, комунікації, когнітивною недієздатністю. Дане захворювання підпадає під дію наказу МОЗ №454/471/516 від 08.11.2001р. розділ X п.3 п.п.3.6 терміном до 18 років.

Також, до матеріалів справи долучено план реабілітаційних заходів на 2020 рік для дитини ОСОБА_3 ; консультаційний висновок спеціаліста відносно ОСОБА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради №105 від 24.02.2021 року «Про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 » вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданого 15.06.2026р. КЗ «Спеціальна школа «Гармонія» КМР, вбачається, що ОСОБА_3 навчається в закладі з 01 вересня 2021 року, згідно висновку про повторну комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 23 березня 2021 рок та заяви матері. Навчається за типовою освітньою програмою для закладів загальної середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб 15 липня 2022 року, актовий запис 373.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_4 , актовий запис №657.

Позивачем долучено до матеріалів справи посвідчення члена багатодітної сім`ї, серії НОМЕР_4 , де він зазначений батьком.

V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини (постанови Верховного Суду від 29 серпня 2024 року в справі № 759/14761/22, від 19 грудня 2022 року в справі № 643/3223/21 та ін.).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до абз.2 ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року в справі № 522/8836/23, від 27 листопада 2024 року в справі № 613/1404/23 та ін.

Як роз`яснено до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, представник позивача посилався на те, що у позивача змінився сімейний стан, оскільки від іншого шлюбу з ОСОБА_5 він має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей.

Крім того, представник позивача посилався на те, що позивач став членом багатодітної сім`ї та у позивача збільшились обов`язки по утриманню сім`ї.

Однак, на підтвердження того, що падчерка та пасинок перебувають на утриманні позивача, позивачем та його представником не надано суду жодного доказу.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 278/2599/23 (провадження № 61-2222св24) зроблено висновок, що зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. При цьому Верховний Суд погодився з висновками судів про можливість зменшення аліментів за встановленої у відповідній справі сукупності змін сімейного та матеріального становища платника.

Водночас у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для зменшення аліментів за обставин, коли платник посилався на народження дитини в іншому шлюбі та необхідність утримання дружини, яка перебувала у відпустці з догляду за дитиною, проте не довів наявності обставин, які б обґрунтовували таке зменшення з урахуванням його майнового становища та інтересів дитини від попереднього шлюбу.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24) зазначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням, не є незмінним, а стаття 192 СК України допускає зміну розміру аліментів, у тому числі шляхом зміни способу їх присудження, за наявності доведених у судовому порядку підстав. У цій постанові Верховний Суд погодився з висновком про відмову в зменшенні аліментів, оскільки народження іншої дитини саме по собі не доводило необхідності такого зменшення.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною з інвалідністю та має діагноз: атиповий аутизм з якісними порушеннями реципрокності, комунікації, когнітивною недієздатністю. Дане захворювання підпадає під дію наказу МОЗ №454/471/516 від 08.11.2001р. розділ X п.3 п.п.3.6 терміном до 18 років.

Розмір аліментів визначений судовим наказом Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року у справі №208/784/21 відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме його інтересам.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження №61-1031ск21).

Суд, враховуючи вищезазначене, а також наявність проблем зі здоров`ям у дитини ОСОБА_3 , приходить до висновку, що зменшення аліментів до 1/6 частини приведе до дестабілізації гармонійного та стабільного розвитку дитини.

Таким чином, суд, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

VI. Розподіл судових витрат.

На підставі ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 141, 150, 180, 181-183, 192 СК України, ст.ст. 12, 76-78, 80, 89, 141, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Похваліта С. М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua