Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №201/1229/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №201/1229/26

Суддя: Наумова О. С.

Справа № 201/1229/26

Провадження № 2/201/2358/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Індюкової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Євгенія Вікторівна) про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця однією сім`єю на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

I. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , якому на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1997 року, виданого згідно з розпорядженням № 1/4827-97.

Позивач і ОСОБА_2 упродовж усього життя були близькими друзями, у певний період працювали разом. Після розлучення позивач не мав можливості проживати за попереднім місцем проживання разом із колишньою дружиною, часто залишався у ОСОБА_2 , який власної сім`ї - дружини, дітей - не мав, а у 2018 році, на свій день народження, остаточно запросив позивача постійно проживати разом із ним у своїй квартирі. З 13 жовтня 2018 року і до дня смерті спадкодавця вони проживали разом, вели спільне господарство, піклувалися один про одного, несли спільні витрати, утримували житло, сплачували комунальні послуги, здійснювали ремонт. Позивач за власні кошти купував будівельні матеріали, водонагрівач, лічильник, встановив нові двері до санвузла, поклав кахель. З 2024 року ОСОБА_2 тяжко хворів, і саме позивач як єдина близька людина здійснював за ним догляд, дбав про його лікування, викликав швидку медичну допомогу. Після смерті ОСОБА_2 позивач повідомив про смерть органи державної реєстрації актів цивільного стану, забрав тіло з моргу, здійснив кремацію та поховання за власний рахунок, встановив пам`ятник. Оригінали особистих документів спадкодавця зберігаються саме у позивача.

28 лютого 2025 року приватним нотаріусом Батрак Є.В. на підставі заяви позивача про прийняття спадщини заведено спадкову справу № 11/2025. Однак постановою приватного нотаріуса від 01 липня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують проживання заявника зі спадкодавцем однією сім`єю, що і зумовило звернення до суду.

Предмет позову

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 13 жовтня 2018 року та на час відкриття спадщини.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Разом із тим, 20 квітня 2026 року від представника відповідача - Дніпровської міської ради - Терещенко А.В. через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення на позовну заяву (відзив), у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 193 - 201 т. 1). Зазначив, що позивачеві на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , придбана 26.06.2021, а також 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач і спадкодавець були зареєстровані за різними адресами, що не створює презумпції спільного проживання, відсутні докази ведення спільного бюджету, спільного харчування, догляду та лікування спадкодавця. Акт від 29.12.2025 не є беззаперечним доказом, а заповіт від 06.12.2024 не відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України. Також позивач пропустив строк для прийняття спадщини, а вимога про встановлення юридичного факту не є матеріально-правовою вимогою. До відзиву долучив інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 473415084 та № 473415404 від 20.04.2026.

23 квітня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якій зазначила, що наявність у позивача іншого нерухомого майна не спростовує факту його постійного проживання за адресою спадкодавця. Квартира за адресою: АДРЕСА_2 придбана у 2021 році, вже після переїзду позивача до ОСОБА_2 , перебувала і перебуває у непридатному для проживання стані. 1/3 частка квартири АДРЕСА_4 відчужена позивачем за договором купівлі-продажу від 12.07.2021, запис про право власності погашено. Відсутність реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця в силу ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є підставою для обмеження прав (а.с. 240 - 245 т. 1).

Третя особа - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. - письмових пояснень щодо позову не подала, 06 березня 2026 року до суду надійшла її заява про розгляд справи без її участі (а.с. 183).

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 03 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 168 т. 1).

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи № 11/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 (а.с. 180 т.1).

На виконання ухвали суду копію спадкової справи надано до суду (а.с. 224 т. 1).

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, викликано у судове засідання свідків, про допит яких клопотала сторона позивача (а.с. 14 т. 2).

У судовому засіданні позивач та його представник - адвокат Індюкова Т.В. - позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просили позов задовольнити.

Представник відповідача - Дніпровської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу без її участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. З огляду на це, а також на те, що позиція відповідача викладена письмово, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового засідання здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Дніпропетровська, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі, про що Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11 грудня 2024 року складено актовий запис № 4438 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 29 т. 1).

Причиною смерті визначено легенево-серцеву недостатність, атеросклеротичну серцево-судинну хворобу (а.с. 30, 45 т. 1).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_5 загальною площею 53,5 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 грудня 1997 року, виданого згідно з розпорядженням № 1/4827-97, зареєстрованого КП «ДМБТІ» 16.02.1998 (а.с. 26-27, т. 1).

Згідно з відповіддю відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12.03.2025 № 14/5-2622 ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 14.06.1991; інші зареєстровані особи за цією адресою на день його смерті відсутні (а.с. 231 т. 1).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований з 25.11.2021 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-19 т. 1).

Шлюб між позивачем та ОСОБА_3 розірвано 10 серпня 2005 року, актовий запис № 395, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 16.11.2016 (а.с. 21 т. 1).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 473415084 від 20.04.2026 квартира АДРЕСА_6 набута позивачем у власність на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2021 (а.с. 216 т. 1).

За договором купівлі-продажу від 12 липня 2021 року 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 позивачем відчужено (а.с. 6 т. 2).

Відповідно до Акта від 29 грудня 2025 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_7 - ОСОБА_4 (кв. 309 ), ОСОБА_5 (кв. 296 ) та ОСОБА_6 (кв. 307 ), підписи яких засвідчено головою правління ОСББ «Героїв 23» Білою Л.А. та скріплено печаткою об`єднання, ОСОБА_1 проживав постійно у період з 13.10.2018 по 10.12.2024 разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а після смерті ОСОБА_2 продовжує постійно проживати за цією адресою (а.с. 14 т. 1).

За відповіддю Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі від 26.07.2025 № 1134/31.27-25 заявником при державній реєстрації смерті ОСОБА_2 є саме ОСОБА_1 (а.с. 46 т. 1).

Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання від 11.12.2024 виданий на запит позивача (а.с. 31 т. 1).

Згідно з відповіддю ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 30.07.2025 № 4074 після проведення судово-медичної експертизи лікарське свідоцтво про смерть № 5399м від 11.12.2024 та тіло ОСОБА_2 передано для поховання саме ОСОБА_1 , який зобов`язався поховати померлого, йому ж передано паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 44 т. 1).

Позивач здійснив кремацію та поховання ОСОБА_2 за власний рахунок, що підтверджується товарним чеком № 192 від 10.12.2024 на суму 19 400 грн, у якому платником зазначено ОСОБА_1 (а.с. 34 т. 1), довідкою КП «Ритуал» ХМР Крематорій від 15.12.2024 № 007184, виданою ОСОБА_1 (а.с. 33 т. 1), свідоцтвом про поховання КП «Міська ритуальна служба» ДМР серії МРС № 028551 від 27.12.2024, де замовником поховання та користувачем місця поховання зазначено ОСОБА_1 (а.с. 32 т. 1), заявою позивача про виплату допомоги на поховання (а.с. 37-38). Крім того, позивач уклав договір на виконання робіт № 127 від 13.02.2025 на виготовлення та встановлення пам`ятника на загальну суму 28 500 грн і сплатив передоплату у розмірі 14 500 грн (а.с. 35, 36, 39 т. 1).

Відповідно до відповіді КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР від 31.07.2025 № 07/2725 04.12.2024 надійшов виклик від особи, яка назвалася родичем, щодо необхідності надання екстреної медичної допомоги чоловікові за адресою спадкодавця, а 09.12.2024 - виклик від особи, яка назвалася знайомою, за тією ж адресою (а.с. 47-48 т. 1).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 11/2025, 28 лютого 2025 року позивач подав приватному нотаріусу Батрак Є.В. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с. 225 т. 1).

Того ж дня спадкову справу зареєстровано у Спадковому реєстрі (витяг № 80286730. 01 липня 2025 року позивач звернувся із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_5 , нотаріусом зазначено, що інші заяви спадкоємців не надходили (а.с. 234 т. 1).

Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Є.В. від 01 липня 2025 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену квартиру з тих підстав, що ним не подано документів, які підтверджують родинний зв`язок та/або рішення суду про встановлення відповідного факту; при цьому нотаріус послався на пп. 4.4 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, відповідно до якого факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили (а.с. 238-239 т. 1).

Також позивач надав ряд квитанцій про сплату комунальних платежів за квартиру АДРЕСА_5 за 2023 - 2025 роки, де платником зазначений позивач ОСОБА_1 , фактичним платником - ОСОБА_7 (а.с.48 - 141 т. 1).

У судовому засіданні допитано свідків, яким попередньо роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 91 ЦПК України, яких попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань і які склали присягу, про що відібрано відповідні розписки (а.с. 18-31 т. 2).

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що знає позивача понад сорок років, він є однокласником і близьким другом її чоловіка, сама вона за фахом лікар, тривалий час працювала у системі екстреної (швидкої) медичної допомоги, нині перебуває на пенсії. Свідок підтвердила, що позивач з 2018 року постійно проживав разом із ОСОБА_2 у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснила, що після розірвання шлюбу позивач фактично залишив житло колишній дружині, синові та матері колишньої дружини і повернутися туди не міг. Із ОСОБА_2 позивача поєднувала давня дружба і спільна робота з 1990-х років, спільні інтереси (обидва - інженери, захоплювалися музикою), а ОСОБА_2 , який з 1990-х років залишився самотнім і сім`ї не мав, запропонував позивачеві жити у своїй двокімнатній квартирі. Свідок разом із чоловіком неодноразово бувала у цій квартирі, у тому числі на свята, і сприймала її саме як постійне місце проживання позивача. ОСОБА_2 неодноразово пропонував позивачеві переоформити на нього квартиру, однак той відмовлявся з моральних міркувань, не бажаючи, щоб друг думав, що він «чекає його смерті». Свідок показала, що позивач власним коштом зробив ремонт ванної кімнати, туалету, кухні, замінив труби та сантехніку, підтримував у квартирі порядок. ОСОБА_2 мав проблеми з кульшовим суглобом, погано пересувався, тому позивач приносив продукти, повністю його забезпечував, сплачував усі комунальні платежі, обмежував його у курінні, купував вітаміни; вони вели спільний побут - мали окремі кімнати та спільну кухню, і за її словами, «були рідніші за рідних». У грудні 2024 року позивач зателефонував їй і попросив приїхати, оскільки стан ОСОБА_2 погіршився. Вона застала його зі сплутаною свідомістю та ознаками дихальної недостатності і викликала швидку медичну допомогу. Згодом ОСОБА_2 перебував на лікуванні у лікарні ім. Мечникова, і всі пов`язані з цим витрати ніс позивач, який після смерті друга забрав тіло та поховав його. Свідок також показала, що у ОСОБА_2 не було ні дітей, ні батьків, ні братів чи сестер. Єдина родичка - тітка, також самотня, - померла раніше.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що є колегою позивача по роботі у державному підприємстві обслуговування повітряного руху України (Украерорух). З позивачем познайомився приблизно у 2010 році у гостях у ОСОБА_2 , з яким також був знайомий. Позивач і ОСОБА_2 були давніми товаришами, раніше працювали разом, а приблизно у 2012 році позивач перейшов працювати до їхнього підприємства. Свідок періодично - від одного разу на тиждень до одного разу на місяць - бував у гостях у ОСОБА_2 і щоразу заставав там позивача. Бували випадки, коли свідок ішов додому, а позивач залишався в цій квартирі. Свідку відомо, що позивач сплачував за квартиру та здійснював у ній ремонт. Позивач і ОСОБА_2 разом їздили відпочивати, про що позивач показував йому численні фотографії. Інших родичів ОСОБА_2 свідок ніколи не бачив, знав лише зі слів про тітку, яка вже давно померла. На запитання щодо початку спільного проживання свідок пояснив, що точний рік назвати не може, однак вони жили разом ще до початку повномасштабної війни, тобто понад п`ять років тому. Після початку війни ОСОБА_2 перестав ходити на роботу, згодом звільнився, хворів, а позивач до останнього за ним доглядав і регулярно телефоном розповідав свідку про стан його здоров`я; без позивача ОСОБА_2 «було б дуже погано». Після смерті ОСОБА_2 саме позивач замовив кремацію та здійснив поховання.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що дружить із позивачем з третього класу школи, він для неї «як брат». Позивач приблизно з 2018 року постійно проживав разом із ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , і регулярно розповідав їй про їхнє життя та про самопочуття ОСОБА_11 . Позивач і ОСОБА_2 познайомилися приблизно у 1991 році, разом часто їздили відпочивати до Криму, згодом ОСОБА_2 запросив позивача на роботу до свого підприємства. Позивач розлучився з дружиною приблизно у 2007 році, однак залишався проживати у спільному житлі разом із колишньою дружиною та її матір`ю, що було для нього вкрай складно, тому ОСОБА_2 , у якого сім`ї не було, запропонував йому переїхати до нього. Свідок бувала у цій квартирі в гостях на свята та дні народження позивача, спілкувалася також із ОСОБА_2 . Під час її візитів інших осіб, крім позивача та ОСОБА_2 , у квартирі не було. Свідок показала, що вони харчувалися разом, готував переважно позивач, а коли ОСОБА_2 захворів - позивач його годував і доглядав за ним. Саме з ініціативи позивача було приведено до ладу санвузол і кухню. Вся організація лікування, придбання ліків, а згодом - поховання ОСОБА_2 лежали виключно на позивачеві, оскільки більше нікому було цим займатися. Для ОСОБА_2 позивач також був як брат.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. За наявності відмови нотаріуса та з огляду на те, що встановлення факту безпосередньо зачіпає майнові інтереси територіальної громади як потенційного спадкоємця відумерлої спадщини (ст. 1277 ЦК України), позивач обґрунтовано обрав позовне провадження.

Верховний Суд у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 175/891/19 (провадження № 61-7081св20) виснував, що належними відповідачами за вимогою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття - територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Матеріалами спадкової справи підтверджено, що інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не зверталися, а тому Дніпровська міська рада є належним відповідачем у справі. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, оскільки саме відсутність рішення суду про встановлення зазначеного факту стала єдиною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, визначеними ст.ст. 1251-1252 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Оскільки наявний у матеріалах справи письмовий документ від 06.12.2024 (а.с. 28 т. 1) не посвідчений у встановленому законом порядку, суд погоджується з відповідачем у тому, що він не породжує правових наслідків заповіту, у зв`язку з чим спадкування після смерті ОСОБА_2 здійснюється за законом. Разом із тим зазначений документ, як письмове волевиявлення спадкодавця, складене за кілька днів до смерті, оцінюється судом як непрямий доказ характеру відносин між ним та позивачем.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно з ч. 4 цієї статті сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») зазначено, що членами сім`ї можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках; обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу; таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказала, що законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю: спільне проживання, спільний побут і взаємні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18) зазначив, що для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

У постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (провадження № 61-13801св21) та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19 (провадження № 61-2851св22) сформульовано висновок, що під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання осіб у житлі за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного. Спільний побут, у свою чергу, передбачає ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, спільну участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування один про одного, надання взаємної допомоги тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних обставин та відносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тому відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця сама по собі не спростовує факту їх спільного проживання, якщо такий факт підтверджується іншими належними і допустимими доказами; аналогічні висновки неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постанові від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами та показаннями свідків. Згідно зі ст.ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19) зазначив, що на підтвердження юридичних фактів у спадкових правовідносинах можуть подаватися акти, фотографії, листи, особові документи та інші документи, а також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником; цей перелік не є вичерпним. Цивільний процес ґрунтується на стандарті «балансу ймовірностей» (вірогідності доказів, ст. 81 ЦПК України): суд має вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів вимога заявника заслуговує на довіру.

Дослідивши в сукупності письмові докази та показання свідків, суд дійшов висновку про доведеність факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини, з огляду на таке.

Так, факт постійного спільного проживання позивача та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_5 з 13 жовтня 2018 року і до дня смерті спадкодавця підтверджується Актом від 29.12.2025, складеним трьома мешканцями сусідніх квартир того ж будинку, підписи яких засвідчені головою правління ОСББ «Героїв 23». Зміст акта узгоджується з іншими доказами у справі та не спростований відповідачем жодним доказом.

Саме у позивача зберігаються оригінали особистих документів спадкодавця, які були пред`явлені суду для огляду, а їх засвідчені копії долучені до матеріалів справи, а саме, паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 22-24 т. 1), довідка про присвоєння ідентифікаційного номера НОМЕР_4 від 22.11.2001 (а.с. 25 т.1), свідоцтво про право власності на житло від 25.12.1997 (а.с. 26-27 т. 1), банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я спадкодавця (а.с. 142 т. 1), військовий квиток серії НОМЕР_5 (а.с. 143 т. 1), пенсійне посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с. 145 т. 1), свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_4 (а.с. 146 т. 1), карта застрахованої особи АСТ «Дніпроінмед» № 941.2896 та службова перепустка ДП «Украерорух» (а.с. 147 т. 1), спеціальна перепустка Міжнародного аеропорту «Дніпро» (а.с. 148 т. 1), свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 від 02.01.1985 (а.с. 149, т. 1), свідоцтво про народження серії НОМЕР_8 (а.с. 150 т. 1) та закордонний паспорт серії НОМЕР_9 (а.с. 151 т. 1).

Суд зважає на те, що документи, які посвідчують особу, підтверджують її правовий статус, право власності на житло, пенсійне, соціальне та медичне забезпечення, а також банківські платіжні картки є предметами виключно особистого користування, які за звичайних умов зберігаються власником у місці свого постійного проживання і не передаються стороннім особам. Знаходження всієї сукупності таких документів, у тому числі правовстановлюючого документа на квартиру, саме у позивача, а не в інших осіб, свідчить про те, що позивач мав вільний і постійний доступ до житла спадкодавця та його речей, перебував із ним у відносинах повної довіри, притаманних членам однієї сім`ї, а після смерті ОСОБА_2 залишився у цьому житлі, де і зберігалися зазначені документи. Ця обставина додатково підтверджується відповіддю ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи», згідно з якою саме позивачу передано паспорт громадянина України ОСОБА_2 (а.с. 44 т. 1). Відповідач цих обставин не спростував, будь-яких відомостей про те, що документи спадкодавця знаходилися у інших осіб, не навів.

Ведення спільного господарства та участь позивача в утриманні житла спадкодавця підтверджуються наданими позивачем квитанціями та платіжними документами про оплату ним комунальних послуг і послуг з утримання квартири АДРЕСА_5 . Зокрема, згідно з платіжною інструкцією від 01.09.2023 оплату за квартиру на користь ОСББ «Героїв 23» у розмірі 813,10 грн та оплату послуг КП «Дніпроводоканал» ДМР у розмірі 1074,67 грн за особовими рахунками квартири № 295 здійснено з рахунку платника з реєстраційним номером облікової картки НОМЕР_10 , тобто з рахунку, що належить позивачу ОСОБА_1 , і саме цей рахунок позивач зазначив як власний у заяві про виплату допомоги на поховання (а.с. 49, 37 т. 1).

Систематичність таких платежів, комунальних платежів упродовж тривалого періоду, вчинених саме позивачем щодо житла, яке йому не належало, з об`єктивною очевидністю свідчить про те, що він сприймав цю квартиру як власне основне місце проживання і ніс витрати на її утримання як член сім`ї власника, а не як гість.

Крім того, позивач за власні кошти здійснював ремонт квартири спадкодавця, що підтверджується заявкою на доставку ТОВ «Епіцентр К» № Усл/DT-0005573 від 17.05.2024, де замовником і отримувачем товару зазначено ОСОБА_12 , а адресою доставки - АДРЕСА_7 (а.с. 152 т. 1), видатковою накладною ТОВ «Епіцентр К» № Ррз/DT-0074225 від 17.05.2024 на придбання клею для плитки, плитки, профілю на загальну суму 7 367,65 грн та касовими чеками від 17.05.2024, 22.05.2024, 24.05.2024 і 27.05.2024 на придбання будівельних матеріалів, дверного полотна та фурнітури (а.с. 153, 155 т. 1), замовленнями покупця SanGroup № 16354 та № 16314 від 19.09.2023 на придбання лічильника холодної води, труб, фітингів, кранів та змішувача на загальну суму 4 996 грн (а.с. 154 т. 1). Характер придбаних матеріалів (лічильник води, каналізаційні та водопровідні труби, кахель, двері до санвузла) повністю узгоджується з показаннями свідків про ремонт позивачем ванної кімнати, туалету та кухні у квартирі спадкодавця. Здійснення капітального ремонту санітарно-технічних приміщень за власний рахунок є характерною ознакою саме спільної участі в утриманні житла, його ремонті, на яку вказав Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99.

Факт піклування позивача про спадкодавця під час його хвороби та наявність між ними взаємних прав і обов`язків, притаманних членам сім`ї, підтверджується відповіддю КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР про виклики екстреної медичної допомоги 04.12.2024 (заявник - «родич») та 09.12.2024 (заявник - «знайома») за адресою спадкодавця (а.с. 47-48 т. 1), що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що саме вона на прохання позивача викликала швидку медичну допомогу. Та обставина, що позивача при виклику 04.12.2024 зазначено як «родича» спадкодавця, свідчить про те, що він об`єктивно сприймався і сам себе позиціонував як найближча людина ОСОБА_2 .

Суд також бере до уваги, що саме позивач виступив заявником при державній реєстрації смерті ОСОБА_2 (а.с. 46 т. 1), отримав тіло та особисті документи спадкодавця у бюро судово-медичної експертизи (а.с. 44 т. 1), за власний рахунок організував кремацію та поховання (а.с. 32-34 т. 1), встановив пам`ятник на могилі (а.с. 35-36, 39 т. 1).

Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суд визнає належними, допустимими та достовірними доказами. Свідки попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, їхні показання є послідовними, конкретними, узгоджуються між собою та з письмовими доказами у справі, ґрунтуються на особистому сприйнятті обставин під час неодноразового відвідування квартири спадкодавця у різні періоди часу. Кожен із свідків незалежно від інших підтвердив ключові обставини: постійне проживання позивача у квартирі ОСОБА_2 з 2018 року (свідок ОСОБА_9 - щонайменше з періоду, що передував початку повномасштабної збройної агресії, тобто понад п`ять років до смерті спадкодавця), відсутність у спадкодавця сім`ї та інших родичів, ведення спільного побуту і спільне харчування, здійснення позивачем ремонту та оплату ним комунальних платежів; догляд позивача за спадкодавцем під час хвороби, організацію позивачем поховання.

Таким чином, наявні у справі докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про те, що позивач та спадкодавець були пов`язані спільним проживанням, спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто складали сім`ю у розумінні ч. 2 ст. 3 СК України, і такі відносини тривали з 13 жовтня 2018 року до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто понад п`ять років до часу відкриття спадщини.

Посилання відповідача на наявність у позивача у власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 суд відхиляє, оскільки зазначену квартиру придбано позивачем лише 26.06.2021, тобто майже через три роки після початку спільного проживання зі спадкодавцем, а наявність у особи права власності на інше житло, як і реєстрація її місця проживання за іншою адресою, жодним чином не виключає факту її постійного проживання в іншому житлі однією сім`єю з іншою особою. Цивільне законодавство не пов`язує право на спадкування за ст. 1264 ЦК України з відсутністю у спадкоємця власного житла. Щодо 1/3 частки квартири АДРЕСА_4 , то позивачем надано докази її відчуження за договором купівлі-продажу від 12.07.2021. З тих самих підстав суд не вважає такими, що спростовують факт спільного проживання, зазначення у заяві про виплату допомоги на поховання та у відповіді бюро судово-медичної експертизи адреси позивача: АДРЕСА_2 , оскільки ця адреса відтворена з відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача та має формальний характер.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку для прийняття спадщини є безпідставними, оскільки спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , а заяву про прийняття спадщини позивач подав нотаріусу 28.02.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 1270 ЦК України. Звернення позивача 01.07.2025 стосувалося вже видачі свідоцтва про право на спадщину, яка строком, передбаченим ст. 1270 ЦК України, не обмежена. Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 щодо поважності причин пропуску строку є нерелевантним, оскільки позивач строку для прийняття спадщини не пропускав. Крім того, у разі встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час відкриття спадщини він відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами і підлягають задоволенню. Встановлення зазначеного факту має для позивача юридичне значення, оскільки є необхідною передумовою для оформлення ним спадкових прав після смерті ОСОБА_2 як спадкоємцем четвертої черги за законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Батрак Євгенія Вікторівна) про встановлення факту постійного проживання спадкодавця і спадкоємця однією сім`єю на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 13 жовтня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, та постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.С. Наумова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua