Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №201/11528/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №201/11528/26

Суддя: Давидовська Т. В.

Номер провадження 2/201/6465/2026

ЄУН 201/11528/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.10.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра

у складі головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

I. Стислий виклад позиції учасників справи

1.Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі – Позивач, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 98719415000 від 08.09.2022 року (далі - Кредитний договір, Договір) в розмірі 89 097,18 грн.

Як на підставу своїх вимог Позивач посилався на ті обставини, що 08.09.2022 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (надалі – АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 укладено Договором про надання споживчого кредиту № 98719415000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 80102,78 грн на споживчі цілі шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку, до якого випущено платіжну картку. 22.02.2024 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», керуючись главою 47 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), уклали Договір факторингу № 263. Згідно з вищевказаним Договором, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року. Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 89 097,18 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 70 833,78 грн; заборгованість за комісією – 18 263,40 грн.

2.Від представника Відповідача до суду надійшов відзив у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, поданий Позивачем розрахунок заборгованості не містить інформації щодо нарахування відсотків, не містить інформації щодо сплати Відповідачем коштів, якщо така відбувалась, а тому не може бути належним доказом. Окрім того, із наданого позивачем розрахунку, взагалі не можливо встановити за який період його було зроблено, оскільки він не містить жодної дати початку нарахування та закінчення нарахування «заборгованості». У наданих Позивачем договорах факторинг жодним чином не зазначається будь яка інформація, що могла б свідчити про відступлення права вимоги саме до Відповідача, як то ПІБ, номер кредитного договору та інші данні. Як «доказ» такого відступлення, Позивачем було направлено до суду витяги з реєстру боржників. Витяги створені позивачем, за допомогою спеціального програмного забезпечення (фотошоп, тощо), як зацікавленою особою, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами. Звертає увагу на те, що Договір факторингу № 263 від 22.02.2024 року, підписано нібито представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Ломідзе Дмитром Вадимовичем на підставі довіреності від 14.07.2023 року. На підтвердження повноважень зазначеного представника суду надано довіреність від ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 14.07.2024 року. Тобто, матеріали судової справи не містять доказів повноважень Ломідзе Дмитро Вадимович щодо підписання договору факторингу та реєстру боржників до цього договору. Отже, з наданих Позивачем доказів неможливо встановити чи мав Ломідзе Дмитро Вадимович відповідні повноваження на момент підписання зазначених документів. Як вбачається із, нібито, укладеного кредитного договору (п.3.5), останній діє до 08.09.2026 року. Як вбачається зі змісту матеріалів цивільної справи докази направлення та отримання Відповідачем повідомлення-вимоги Позивача про дострокове повернення кредиту суд подані не були, як і не були подані докази направлення такої вимоги Відповідачеві. Звертаючись із позовною заявою, позивач, просить суд стягнути на його користь 23 376,11 грн комісії за обслуговування кредиту. Верховний суд, неодноразово зазначав незаконність та необґрунтованість встановлення такої комісії у договорах споживчого кредиту. Вимога Позивача щодо стягнення на його користь 18 263,40 грн комісії за обслуговування кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства та усталеній практиці Верхоновго суду. Щодо витрат Позивача на правову допомогу, вважаю, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

3.У відповіді на відзив представник Позивача зазначив, що усі документи на підтвердження відступлення права вимоги за даним кредитним договором додано до позовної заяви, а саме: копію Договору факторингу №263 від 22.02.2024 року, копію Витягу із реєстру боржників до договору відступлення прав вимог до факторингу №263 від 22.02.2024 року, що всупереч доводам відповідача містить достатні дані, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, містить підписи сторін та скріплений печатками , акт приймання-передачі Реєстру боржників, копію платіжного доручення до Договору факторингу №263 від 22.02.2024 року. Позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору факторингу №263 від 22.02.2024 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №98719415000 від 08.09.2022 року. Виписки по особовим рахункам містять усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу у взаємозв`язку з іншими доказами , зокрема, Позивачем було надано такий доказ, а саме копії виписки по особовим рахункам угоди № 98719415000. Щодо нарахування комісій зазначає, що Позивач ознайомлений при укладенні кредитного договору про що свідчить підпис Позичальника у кредитного договорі. зауважує, що на момент укладення кредитного договору не було звернення Відповідача до первісного кредитора із заявою про надання роз`яснень незрозумілих умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився із всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що на даний час оспорює. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, що свідчить про свідоме визнання позивачем умов договору, в тому числі й оспорюваних. Крім того, відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

II. Процесуальні дії у справі

4.Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 06.08.2026 року відкрите провадження у справі. Судовий розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.

5.Представник Позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив розглядати справу у відсутність представника позивача, позов просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

6.Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань чи заяв не надходило.

7.З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

IІІ. Установлені судом фактичні обставини

8.З матеріалів справи убачається, що 08.09.2022 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 98719415000.

9.Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, підписуючи договір, позичальник погодився з Правилами споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК», які після підписання договору стають його невід`ємною частиною.

10.Згідно п. 3.1, 3.3 Договору сума кредиту становить 80 102,78 грн, кредит надається для особистих потреб, а саме на погашення суми заборгованості позичальника за кредитом, наданим банком на підставі договору про надання споживчого кредиту № 95622173000, шляхом перерахування в безготівковій формі на транзитний рахунок банку.

11.Пунктами 3.5-3.7 Кредитного договору позичальник зобов`язався повертати кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів, щомісячно 8 числа, відповідно до графіка платежів, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 08.09.2026 року. Розмір ануїтетного платежу становить 1 669,00 грн з моменту укладення договору до 09.03.2023 року, з 10.03.2023 року 3 191,00 грн.

12.За змістом п. 3.8 Договору процентна ставка встановлюється в розмірі 0,00001% річних.

13.Відповідно до п. 3.9 Кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7.00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, 1 нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

14.Згідно з п. 3.11 Договору позичальник сплачує Банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

15.Як вбачається з п. 6.6 Кредитного договору банк має право передати іншій особі свої права кредитора за правочином відступлення права вимоги без згоди позичальника.

16.Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ «УКРСИББАНК» Відповідачу 08.09.2026 року у сумі 80 102,78 грн, що підтверджується випискою за кредитним договором з 08.09.2026 року по 22.04.2024 року.

17.Паспортом споживчого кредиту обумовлено, що сума кредиту становить 80 102,78 грн, строк кредитування 48 місяців, процентна ставка 0,00001% річних, комісія за управління кредитом 1,9% від суми наданого кредиту, починаючи з 10.03.2023. Загальні витрати за кредитом становлять 63 921,90 грн, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 114 024,68 грн з реальною річною процентною ставкою у розмірі 34,61% річних.

18.Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року заборгованість Відповідача складає 89 097,18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 70 833,78 грн; заборгованість за комісією – 18 263,40 грн

19.22.02.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 263, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «УКРСИББАНК», в тому числі і до відповідача за Кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року.

20.Відповідно до витягу з реєстру від 22.02.2024 року, акту приймання-передачі прав вимоги від 22.02.2024 року та платіжної інструкції № 75470 від 22.02.2024 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до Відповідача у сумі 80 102,78 грн.

21.15.07.2026 року ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило Відповідачу досудову вимогу, у якій повідомило про укладення Договору факторингу № 263 від 22.02.2024 року та необхідність сплати заборгованості за Кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року.

ІV. Оцінка суду

ІV.1 Щодо укладення Кредитного договору та перерахування грошових коштів

22.За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

23.Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

24.Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

25.Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

26.Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

27.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

28.Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

29.Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

30.Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

31.Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

32.Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

33.Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

34.Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

35.Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

36.Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

37.Суд дійшов висновку, що сторони узгодили розмір кредитів, грошову одиницю, в якій надано кредити, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису фізичної особи-клієнта.

38.Зі змісту виписки за кредитним договором вбачається, що за кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 позичальнику було надано кошти. Зокрема, у перший день дії договору (08.09.2022) проходять суми надання кредиту (наприклад, загальною сумою 80 102,78 гривень, що підтверджується першими рядками з призначенням «Надання кредиту згідно угоди 98719415000 від 08.09.2022»).

39.Відповідач використав ці кошти, оскільки у виписці далі фіксується цільове використання та подальший облік заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими відсотками.

40.У тексті виписки містяться численні записи щодо погашення за рахунок переплати або виконання зобов`язань (наприклад, призначення: «погашен. за рах. переплати заборгованності згідно кредитної угоди...», а також погашення відсотків, що свідчить про те, що впродовж певного часувід позичальника надходили платежі, які зараховувалися банком у рахунок погашення поточних заборгованостей за відсотками та тілом кредиту.

41.Ця виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75.

42.Суд враховує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Постанова КЦС ВС від 12.12.2024 року у справі № 298/825/15-ц (61-998св24).

ІV.2 Щодо відступлення права грошової вимоги

43.Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

44.Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

45.Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

46.Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

47.Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

48.За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).

49.Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

50.22.02.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 263, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «УКРСИББАНК», в тому числі і до відповідача за Кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року.

51.Відповідно до витягу з реєстру від 22.02.2024 року, акту приймання-передачі прав вимоги від 22.02.2024 року та платіжної інструкції № 75470 від 22.02.2024 року, ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до Відповідача у сумі 80 102,78 грн.

52.Будь-яких доказів, які б спростували вказані обставини суду не надано.

53.Згідно зі ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

54.Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

55.Договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнавались, тобто відповідно до положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності таких правочинів.

ІV.3 Щодо підстав для стягнення суми боргу

56.Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

57.Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

58.Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

59.Судом встановлено неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору № 1863504 від 25.12.2025, внаслідок чого позивач пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту.

60.Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

61.У відповідності до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

62.Регулювання правовідносин зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

63.За змістом п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

64.Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

65.Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

66.У постанові від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що боржник зобов`язаний виконати його обов`язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи ст. 526, 527, 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов`язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов`язку з дострокового повернення кредиту.

67.У постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок, наведений у постанові від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц, не враховує спеціальний порядок, передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» в редакції до 2017 року, заявлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення коштів у разі неналежного виконання позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, і вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

68.Також, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові виснувала, що «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором».

69.Як слідує з умов Договору № 98719415000 від 08.09.2022 року, кредит є споживчим, оскільки наданий на споживчі потреби.

70.Відтак, кредитні правовідносини, які виникли між сторонами за цим договором, мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

71.Враховуючи, що ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10.06.2017 року на ці правовідносини почала поширюватися ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц, є релевантною для даних правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

72.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц виснувала, зокрема, що порушення Позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на Відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

73.Як вбачається з матеріалами справи, підставою звернення до суду стало прострочення виконання Відповідачем зобов`язань за черговими платежами, визначеними договором.

74.Із умов Кредитного договору вбачається, що строк кредитування ще не сплинув.

75.Однак, звертаючись до суду із цим позовом, Позивач не надав доказів на підтвердження факту надіслання Відповідачу та отримання нею вимоги про сплату простроченої кредитної заборгованості, у разі невиконання якої Позивач мав намір реалізувати своє право на дострокове повернення кредиту у судовому порядку.

76.Отже, враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за Кредитним договором, має передувати реалізація ним права вручення вимоги про дострокове виконання основного зобов`язання відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», то суд дійшов висновку, що у Відповідача не виник обов`язок дострокового повернення суми грошових коштів за Договором № 98719415000 від 08.09.2022 року, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що Позивачем та/або первісним кредитором було направлено Відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту і така була отримана нею.

77.З огляду на викладене відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за Кредитним договором № 98719415000 від 08.09.2022 року.

78.Визначаючи розмір заборгованості відповідачки за вказаним договором, судом прийнято до уваги наступне.

79.Відповідно до умов договору та графіку платежів кожний черговий платіж включає в себе частину тіла кредиту та комісії, як за надання кредиту, так і за його обслуговування, крім першого платежі за період з 10.10.2022 року по 28.09.2026 року.

80.Так, згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору № 98719415000 від 08.09.2022 року Відповідач зобов`язувалась сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом у розмірі 1,9 % від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 10.03.2023 року.

81.Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

82.Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

83.Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію як за надання кредиту, так і обслуговування кредиту.

84.Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

85.Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

86.Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

87.З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

88.Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

89.У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

90.Аналіз умов кредитного договору № 1863504 від 25.12.2025 року свідчить, що встановлена комісія за управління кредитом, ніяк не визначена у договору, без будь-якої конкретизації переліку інших додаткових або супутніх послуг.

91.Отже, суд позбавлений можливості встановити, які саме послуги передбачені за такою комісією.

92.Ураховуючи, що фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності та переліку послуг і погодження їх із споживачем при укладенні кредитного договору, то положення щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління кредитом є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 і ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

93.Це узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21.

94.Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

95.Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.22.2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

96.Отже, якщо в кредитному договорі фінансова установа не зазначила та не надала доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються Відповідачу та за які фінансовою установою встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 і ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

97.Таким чином, враховуючи вищевикладене, вимоги Позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по комісії за управління кредитом задоволенню не підлягають.

98.Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи із умов договору та графіку платежів, зважаючи на наявність у Відповідача за Договором про надання споживчого кредиту № 98719415000 від 08.09.2022 року станом на день звернення до суду (28.07.2026 рік) за період з 08.09.2026 року (з дати видачі кредиту) до 08.07.2026 року, оскільки обов`язок чергового платежу 10.08.2026 року за період ще не настав станом на 28.07.2026 року) простроченої заборгованості, а саме: 67 507,00 гривень заборгованість за тілом кредиту.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

99.Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

100.Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

101.Частиною 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

102.Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

103.Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження суми витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року; акт № 135 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 10.07.2026 року; детальний опис наданих послуг до акту № 135 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 10.07.2026 року, ордер на надання правничої допомоги.

104.Водночас, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

105.Частиною 4 ст. 137 ЦПК України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

106.У разі недотримання вимог цієї частини статті, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

107.Суд зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (п. 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

108.У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

109.Ураховуючи вищенаведене, виходячи з принципів змагальності, диспозитивності, розумності та справедливості суд вважає за доцільне стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені судові витрати на правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 6 061,44 грн.

110.Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 2 017,24 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 5, 10, 13, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК, суд

ухвалив:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 98719415000 від 08.09.2022 року становить 67 507,00 грн, що складається із заборгованість за тілом кредиту.

3.Відмовити у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 595,78 грн, комісії у розмірі 18 263,40 грн.

4.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) сплачений судовий збір в сумі 2 017,24 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6 061,44 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.В. Давидовська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua