Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №335/4879/26
Суддя: Новасардова І. В.
1Справа № 335/4879/26 2-др/335/60/2026
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засідання Печерей О.С., розглянувши у залі суду у місті Запоріжжі заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Балкового Руслана Леонідовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.10.2026 року у справі №335/4879/26 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 454387,16 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3635,10 грн.
02.10.2026 на адресу суду представником позивача подана заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на правничу допомогу, в якій представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 26000,00 грн.
Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 06.10.2026 року заяву представника позивача прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 15.10.2026, без повідомлення (виклику) сторін.
15.10.2026 судове засідання відкладено на 02.11.2026 у зв`язку із перебування головуючого судді в нарадчій кімнаті.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про відшкодування судових витрат задовольнити з наступних підстав.
Згідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати, суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст.430 цього Кодексу.
Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої та дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Факт надання правової допомоги також підтверджується наступними доказами: договором про надання правової допомоги від 16.04.2026, укладений між Адвокатським Бюро Балкового Руслана Леонідовича та гр. ОСОБА_1 ; додатковою угодою №1 від 16.04.2026; ордером серії АР № 1314677 від 04.05.2026.
Обґрунтовуючи свою позовну заяву представник позивача адвокат Балковий Р.Л. просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 26000,00 грн., які складаються з:
-Ознайомлення із матеріалами транспортно-товарознавчого дослідження вартістю 2500, 00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 05.05.2026;
-Узгодження правової позиції з клієнтом, консультування, визначення ціни позову щодо відшкодування шкоди в ДТП вартістю 2500,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 05.05.2026;
-Складання позовної заяви і направлення до суду вартістю 7000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 05.05.2026;
-Участь у судовому засіданні 10.06.2026 вартістю 3500,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 10.06.2026;
-Участь у судовому засіданні 24.06.2026 вартістю 3500,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 24.06.2026;
-Участь у судовому засіданні 19.08.2026 вартістю 3500,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 19.08.2026;
-Участь у судовому засіданні 22.09.2026 вартістю 3500,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №БН від 22.09.2026.
Суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, адже такі послуги були надані.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Суд вказує на те, що відповідач заперечення щодо вартості витрат на правничу допомогу з посиланням на неспівмірність суду не надавав.
Поряд з цим суд приймає до уваги, що представник позивача приймав участь у двох судових засіданнях 24.06.2026 та 22.09.2026, що підтверджується журналами судових засіданні, з огляду на що суд приходить до висновку про не підтвердженість витрат на правову допомогу про участі у двох судових засіданнях 10.06.2026 та 19.08.2026, по причині чого вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у цій частині, задоволенню не підлягають.
Також суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так, у суд враховує, що ознайомлення із матеріалами транспортно-товарознавчого дослідження (вартістю 2500,00 грн.) та узгодження правової позиції з клієнтом (вартістю 2500,00 грн.) фактично охоплюються змістом складання позовної заяви і направлення її до суду, а їх розділення на декілька окремих платних послуг призвело до штучного збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу. Такий підхід суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 22.01.2025 у справі № 911/1840/21, відповідно до якої формування правової позиції та складання відзиву є складовими однієї послуги - підготовки відзиву, а формування пакета документів і їх направлення не є самостійними видами професійної правничої допомоги.
Тому, підстави для задоволення заяви в цій частині відсутні.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (збір доказів, необхідність складання заяв по суті справи та інших документів для підготовки правової позиції в справі), принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвокатів із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та про часткове задоволення вимог заяви у розмірі 14000,00 грн. (за участь у двох судових засіданнях вартістю 7000,00 грн. (3500,00 грн. * 2) та складання позовної заяви і направлення до суду вартістю 7000,00 грн., та стягнення витрат на правничу допомогу саме в такому розмірі.
Керуючись ст. ст. 133, 136, 141, 142, 246, 260, 261, 270 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Балкового Руслана Леонідовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди – задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі №335/4879/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп.
В задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складене в повному обсязі 02 листопада 2026 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя І.В. Новасардова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua