Рішення від 14 жовтня 2026 р. у справі №522/9128/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Cправа № 522/9128/26-Е

Провадження № 2/522/8430/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Головей-Станіславчук К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренлі-Екобіз» про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренлі-Екобіз» про припинення трудових відносин, у якій позивач просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Ренлі-Екобіз» припиненими з 20.04.2026 на пісдтаві ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Позовна заява обґрунтована тим, що у квітні 2026 року позивач мав намір працевлаштувались, однак не зміг цього зробити, оскільки перебуває у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю ««Ренлі-Екобіз» (далі – ТОВ «Ренлі-Екобіз»). ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах із зазначеним товариством, жодних заяв про прийняття на роботу не подавав, трудового договору не підписував, наказ про прийняття на роботу йому не оголошувався, посадові обов`язки він не виконував та заробітну плату від вказаного товариства не отримував. У зв`язку з цим 20.04.2026 позивач направив на юридичну адресу ТОВ «Ренлі-Екобіз» про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП, вказавши дату бажаного звільнення – 20.04.2026. Станом на момент подання позовної заяви результати розгляду заяви позивачу не відомі. Згідно отриманої від Головного управління ДПС в Одеській області ТОВ «Ренлі-Екобіз» надано повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту від 10.02.2023 № 4589735, у якому визначено дату початку роботи ОСОБА_1 – 13.02.2023. Відповідач перебуває у стані припинення. За твердженням представника позивача відповідач всупереч вимогам закону не вчинив жодних дій для припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Тому позивач звернувся до суду із позовом про визнання припиненими трудових відносин між сторонами.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа передана на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.06.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням судового засідання.

У судове засідання 07.07.2026 учасники справи не з`явились. Розгляд справи відкладено на 09.09.2026.

Судове засідання 09.09.2026 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді. Розгляд справи відкладено на 05.10.2026.

У судове засідання 05.10.2026 з`явився представник позивача – Кучковська О.Ю. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяви та клопотання не подавав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення учасників справи про судовий розгляд, однак учасники справи до суду не з`являлись, про причини неявки до суду не повідомляли, з метою недопущення затягування строків розгляду справи судом, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності учасників справи, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судові засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України суд 05.10.2026 перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 15.10.2026.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши учасників справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захи-щаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному пра-во на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 4 ст. 3 КЗпП України визначено, що дія цього Кодексу та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначені Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» гіг-контракт - цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов`язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов`язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП України).

Згідно ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Підставі припинення трудового договору визначені ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Суд встановив, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС, ТОВ «РЕНЛІ ЕКОБІЗ» (код ЄДРПОУ 44903557) надано Повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту від 10.02.2023 №4589735, у якому визначено дату початку роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 13.02.2023.

Згідно довідки форми ОК-5, наданої з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 наявні відомості про нарахування йому юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 44903557 доходу за трудовим або цивільно-правовим договором у розмірі 4500,00 гривень за лютий 2023 року та 7500,00 гривень за березень 2023 року. Страхові внески не сплачувались. Подальші нарахування відсутні.

Згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Ренлі-Екобіз» перебуває у стані припинення з 06.10.2023.

20.04.2026 позивач направив відповідачу заяву про звільнення його з посади завідувача складу за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП з 20.04.2026.

Позивач стверджує, що ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Ренлі-Екобіз», не підписував з ним трудовий договір, із наказом про прийняття на роботу не був ознайомлений, однак, направив вказаному товариству заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП та просить визнати трудові відносини між ним та ТОВ «Ренлі-Екобіз» припиненими з 20.04.2026 на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

З наданої позивачем копії трудової книжки вбачається, що запис про прийняття на роботу ОСОБА_1 до ТОВ «Ренлі-Екобіз» відсутній.

Достатні докази, з яких можливо встановити факти прийняття на роботу ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренлі-Екобіз» та перебування позивача у трудових відносинах з вказаним товариством не надані. Також у матеріалах справи відсутні докази, з яких можливо встановити підстави подання ТОВ «Ренлі-Екобіз» повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладання гіг-контракту від 10.02.2023, підстави нарахуванням сум доходу (заробітної плати або оплати за цивільно-правовим договором).

Позивач клопотання про виребування доказів не заявляв.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, з огляду на наведені позивачем у позовній заяві обставини та наявні у матеріалах справи докази, обставину перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Ренлі-Екобіз» не можна вважати доведеною у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Взаємні права та обов`язки працівника та роботодавця виникають внаслідок укладення трудового договору. При цьому порядок припинення трудового договору залежить від виду трудового договору та підстав його припинення.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13 (провадження № 61-678св17), від 04 травня 2022 року у справі № 761/16900/21 (провадження № 61-12562св21).

Враховуючи відсутність у матеріалах справи достатніх доказів укладення трудового договору (прийняття ОСОБА_1 на роботу Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренлі-Екобіз») та перебування позивача у трудових відносинах з відповідачем, суд не вбачає за можливе визнати припиненими правовідносини, існування яких заперечується самим же позивачем та не доведено під час розгляду цієї справи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20 та інших).

Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає змісту правовідносин, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 133, 141, 244, 258-259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренлі-Екобіз» про припинення трудових відносин – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення суду складений 29.10.2026.

Суддя Юлія ЧОРНУХА