Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №521/15351/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа №521/15351/26

Провадження №2-а/521/174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду міста Одеси із позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, в якому просила скасувати постанову серії ЕГА № 2081999 від 10 серпня 2026 року, винесену старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Гребенюком Є.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

10 серпня 2026 року о 08 год. 41 хв. позивач ОСОБА_1 зателефонувала на спеціальну лінію поліції 102 та повідомила про подію за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , а саме про те, що в її квартирі виявлено замінені замки, у зв`язку з чим просила направити слідчо-оперативну групу. Того самого дня, 10.08.2026 о 08 год. 43 хв. 39 с. - тобто через дві хвилини після дзвінка - старший лейтенант поліції Управління патрульної поліції в Одеській області Гребенюк Євгеній Іванович виніс постанову серії ЕГА № 2081999 у справі про адміністративне правопорушення, якою визнав позивача винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП (завідомо неправдивий виклик спеціальних служб), та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Представник позивача вказує, що висновок про недостовірність повідомленої інформації посадова особа патрульної поліції зробила одноособово, без жодних процесуальних дій, спрямованих на перевірку цієї інформації, що виходить за межі функціональних повноважень патрульної поліції як підрозділу, орієнтованого на охорону публічного порядку та первинне реагування, а не на встановлення фактичних обставин, що мають ознаки кримінального правопорушення. Вказує, що оскаржувана постанова не містить жодного доказу того, що позивач знала або мала знати про недостовірність своїх слів. Вважає, що позивач виявивши, що замки на дверях її квартири замінено, мала об`єктивні підстави сприймати це як ознаку протиправного проникнення в житло та діяла добросовісно, звернувшись за захистом до поліції. Представник позивача також звертає увагу, що постанову винесено о 08:43:39 - через дві хвилини після дзвінка позивача о 08:41. Вважає, за такий проміжок часу об`єктивно неможливо було виїхати на місце події, перевірити повідомлену інформацію, скласти протокол про адміністративне правопорушення, роз`яснити позивачці її права, передбачені статтею 268 КУпАП. Постанова не містить жодних відомостей про складення протоколу, про ознайомлення позивача з матеріалами справи, про надані нею пояснення чи про її відмову від таких пояснень. На переконання представника позивача вказані обставини свідчить про те, що справу розглянуто формально, без дотримання встановленої законом процедури та без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи. Крім того, представник позивача вважає, що додатковим свідченням поверхового ставлення до розгляду матеріалів справи є допущені неточності, зокрема, у постанові прізвище позивача зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як відповідно до паспорта громадянина України її прізвище - « ОСОБА_3 »; у квитанції на сплату штрафу помилково вказано по батькові « ОСОБА_4 » замість дійсного - « ОСОБА_5 ».

22 вересня 2026 року представником Департаменту патрульної поліції було подано відзив із запереченнями щодо позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідача зазначив, що відповідно до інформації з ІпНП, з телефону № НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 та яка ним користується, 10 серпня 2026 близько о 08 год. 40 хв. звернулася на спеціальну лінію «102», де оператор зафіксував наступне повідомлення від позивача (ЄО № 25533): «Повідомила про крадіжку з квартири, у заявниці змінені два замки, просить СОГ». Поліцейські, які прибули за викликом позивача, зафіксували на портативні відеореєстратори № 470614 та № 475501 факт завідомо неправдивого виклику поліції, адже на місці події поліцейські опитали ОСОБА_1 , та з`ясувалося, що факт крадіжки з квартири та зміна замків у дверях квартири заявниці не підтверджується. Дані обставини підтвердила і свідок, сусідка ОСОБА_1 , яка була опитана поліцейськими. Отже, представник відповідача стверджує, що поліцейськими були встановлені підстави для розгляду справи за порушення ст. 183 КУпАП, адже виклик заявниці на лінію «102» містив відомості що мають ознаки завідомо неправдивих. Щодо доводів сторони позивача про відсутність у поліцейських повноважень на розгляд вказаної справи представник відповідача зазначив, що в даному випадку, командир взводу № 1 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Грибенюк Євгеній Іванович є працівником органу Національної поліції, має спеціальне звання (старший лейтенант поліції), а відтак має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

16 жовтня 2026 року представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому позов підтримав з підстав зазначених у позовній заяві.

Позивач у відкрите судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила. Представник позивача заперечень щодо розгляду справи у його відсутність не подавав.

Представник Департаменту патрульної поліції у відкрите судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2081999, відповідно до якої, позивача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 850,0 гривень.

Зі змісту постанови вбачається, що 10 серпня 2026 року о 08 год. 41 хв. гр. ОСОБА_1 здійснила виклик поліції на спец лінію «102» зі змістом: «ЄО № 25533, АДРЕСА_1 , заявник ОСОБА_1 , дзвінок з тел. НОМЕР_2 , повідомила про крадіжку з квартири, у заявниці змінені два замки, просить СОГ», що завідомо є неправдивим викликом, так як не підтверджується інформація, що зафіксовано на ПВР 470614, 475501.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до інформації з Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», з телефону № НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 та яка ним користується, 10 серпня 2026 близько о 08 год. 40 хв. звернулася на спеціальну лінію «102», де оператор зафіксував наступне повідомлення від позивача (ЄО № 25533): «Повідомила про крадіжку з квартири, у заявниці змінені два замки, просить СОГ».

З долученого до відзиву відеозапису вбачається, що прибувши за адресою виклику, поліцейських зустріла позивач, яка провела їх до своєї квартири. Особу позивача було встановлено шляхом надання останньою паспорта громадянина України. Відкривши вхідні двері квартири особистим ключем, позивач запросила поліцейських зайти до квартири, де почала демонструвати предмети побуту (холодильники, кухонну мийку, шкафи тощо), які на її думку, були замінені невстановленими особами.

Так, на підтвердження вказаних обставин позивач продемонструвала фотографії, здійсненні нею за попередні періоди часу, на яких нібито зафіксовані інші предмети побуту, аніж ті, що знаходяться в квартирі.

Разом із цим, працівниками поліції було встановлено, що предмети побуту, які знаходилась в квартирі позивача та предмети побуту, які були продемонстровані позивачем на фотографіях з телефону були ідентичними.

На прохання поліцейських зв`язатись з рідними/знайомими людьми, або надати їхні дані, які б могли підтвердити доводи позивача про крадіжку її речей та їх заміну іншими (зокрема телефон чоловіка її дочки який подарував холодильник, та який на переконання позивача було викрадено та замінено на інший) позивач відмовилась.

Крім того, працівниками поліції було досліджено вхідні двері квартири, на яких слідів втручань у засувні механізми та заміни замків виявлено не було. Більше того, вхідні двері квартири було відчинено особисто ОСОБА_1 її власним ключем.

Вищезгадані факти жодним чином стороною позивача спростовані не були.

Таким чином, працівниками поліції були встановлені підстави для розгляду справи за порушення ст. 183 КУпАП, адже виклик заявниці на лінію «102» містив відомості що мають ознаки завідомо неправдивих.

Позивачу було оголошено, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституцією України та ст. 268 КУПАП; заслухано усні пояснення ОСОБА_1 щодо суті вчиненого нею адміністративного правопорушення.

На підставі інформації отриманої від позивача на лінії «102», фактичних обставин, які були встановлені під час відпрацювання інспекторами виклику щодо начебто факту «крадіжки» та зафіксовані на портативні відеореєстратори поліцейських, після розгляду справи інспектор виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 2081999 від 10 серпня 2026 року, згідно якої на гр. ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.

Доводи сторони позивача про те, що справу було розглянуто формально, без дотримання встановленої законом процедури та без всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи є безпідставними та в повному обсязі спростовуються матеріалами справи.

Суд не приймає доводи представника позивача про відсутність у поліцейських повноважень на розгляд вказаної справи.

Так, відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, окрім іншого, за ст. 183 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 2, 3 5, 8 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п.п. 4 ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» звання «старший лейтенант поліції» відноситься до спеціального звання середнього складу виду спеціальних звань поліцейських.

Таким чином, в даному випадку, командир взводу № 1 батальйону № 2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Грибенюк Євгеній Іванович є працівником органу Національної поліції, має спеціальне звання (старший лейтенант поліції), та відповідно до покладених на нього повноважень ЗУ «Про національну поліцію» має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Крім того, на переконання суду допущені у постанові серії ЕГА № 2081999 від 10 серпня 2026 року неточності (окремі дефекти), зокрема, у прізвищі, по батькові позивача та у часі складення постанови, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог закону, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція щодо неточностей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності, висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 та у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 459/1801/17.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.

З огляду на наведене, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Тополева