Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №947/32637/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/32637/26

Провадження № 1-кп/947/1304/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі, об`єднанні кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202616248000243 від 21.02.2026 року, №12026162480001301 від 21.07.2026 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Альмякова Томської області, російської федерації, громадянки України, українки, офіційно не працевлаштованої, маючої на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима:

- вироком Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2023 року за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, на підставі ч.1 ст.70, 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць;

- 24.11.2025 року Полтавським районним судом Полтавської області, звільнено від відбування покарання умовно – достроково на 10 місяців 25 днів;

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 29 січня 2026 року, у проміжку часу приблизно з 13:00 год. до 17:00 год. ОСОБА_6 перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Люстдофська дорога, 27 А, здійснювала нагляд за малолітнім ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . У цей час у

ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_7 , (законним представником якого з урахуванням його малолітнього віку є ОСОБА_8 , яку визнано потерпілою), а саме: ювелірного шнурка з хрестиком, що знаходився на шиї малолітнього ОСОБА_7 на момент вчинення кримінального правопорушення.

У той же день, 29.01.2026 у проміжку часу приблизно з 13:00 год. до 17:00 год., ОСОБА_6 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливі мотиви, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення, таємно, впевнившись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи умисно, повторно в умовах воєнного стану, введеного у зв?язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N? 2102-ХІ (зі змінами), таємно викрала з шиї ОСОБА_7 ювелірний шнурок з вставками із золота 585 проби, ювелірної компанії "TANGO", артикул 950086 маса виробу 2.05г., маса виробу без фурнітури 1.28г. розміром 400 мм., та хрестика із золота 583 проби, ювелірної компанії «Столична ювелірна фабрика», вагою 0,6 грам.

З викраденим майном, ОСОБА_6 , з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 15 521 гривень 56 копійок.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 20 липня 2026 року у невстановлений час, ОСОБА_6 , перебуваючи з потерпілою ОСОБА_9 в одній кімнаті за адресою: АДРЕСА_2 , побачила мобільний телефон Xiaomi Redmi 15C», 4/128GB, SN: НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 синього кольору вартістю 5423 гривні 85 коп., а також смарт-годинник марки «НОСО Y28», із ремінцем бежевого кольору та золотистою оправою вартістю 1086 гривень 30 копійок. У цей момент у ОСОБА_6 виник раптовий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення зазначеного майна.

Реалізуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, діючи умисно в умовах воєнного стану ОСОБА_6 , перебуваючи в одній квартирі з потерпілою ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , впевнившись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, діючи умисно, таємно викрала майно, що належить потерпілій ОСОБА_9 , а саме мобільний телефон Xiaomi Redmi 15C», 4/128GB, SN: НОМЕР_1 , IME 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 синього кольору вартістю 5423 гривні 85 коп., а також смарт-годинник марки «НОСО Y28», із ремінцем бежевого кольору та золотистою оправою вартістю 1086 гривень 30 копійок, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_6 спричинила матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_9 на загальну суму 6510 гривень 15 копійок.

Своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 20.07.2026 року приблизно о 12:00 год за адресою: АДРЕСА_2 , між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які знаходились у коридорі вказаного будинку, виник конфлікт, в ході якого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_6 діючи умисно, в повній мірі усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечні наслідки своїх дій у виді настання тілесних ушкоджень, умисно завдала ОСОБА_9 одного удару кулаком у губу, після чого ударила її руками по голові біля правого вуха та зліва у скроню. Надалі ОСОБА_6 схопила ОСОБА_9 за ліве плече, стискала його та хапала останню за волосся, після чого продовжила наносити їй удари руками та ногами.

В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи по центру, садна в проекції правої вушної раковини, синці в тім?яно-скроневій ділянці зліва, в проекції лівого плечового суглобу, на задній поверхні грудної клітки зліва та справа на лівому стегні, в проекції правого гомілково-ступневого суглобу по зовнішній поверхні з поширенням на нижню третину правої гомілки та бічну поверхню правої стопи, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю, пояснила, що вона дійсно вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, а саме: вона 29.01.2026 року перебуваючи поряд з малолітнім ОСОБА_7 , таємно викрала з його шиї, шнурок з золотими вставками, та хрестиком, з викраденим з місця злочину зникла. Крім того, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , таємно викрала мобільний телефон та смарт - годинник, з якими з місця вчинення злочину зникла. Також, за зазначеною адресою у неї виник конфлікт з потерпілою ОСОБА_9 в ході якого вона її декілька разів вдарила, нанесла тілесні ушкодження. У вчиненому щиро кається, просила суворо її не карати.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_6 повністю визнала свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст.185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_6 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченої ОСОБА_6 та матеріалів характеризуючи її особу.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії наступним чином.

-за ч. 1 ст. 125 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження;

-за ч.4 ст.185 КК України, кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;

Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів, вчинення злочину відносно малолітньої дитини.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка на обліку у психіатра та нарколога не значиться, не працює, стабільного джерела доходу не має, раніше судима, покарання не відбула, знов вчинила умисні злочини, що свідчить про те, що належних висновків для себе не зробила та на шлях виправлення не стала, враховуючи наявність обставин які пом`якшують покарання, та наявність обставин які обтяжують покарання, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 , її перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, їй слід призначити покарання у виді позбавленням волі, яке буде необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначене судом покарання обвинуваченій ОСОБА_6 , перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 засуджена вироком Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2023 року за ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, на підставі ч.1 ст.70, 71 КК України за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць, покарання не відбуте.

Відповідно до ст.71 КК України та п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, то суд на підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз`яснень пункту 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період не відбутого покарання за попереднім вироком, та призначення покарання, яке згідно з ч.3 ст.72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст.71 КК України і призначити за сукупністю вироків остаточне покарання. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності не відбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Тому, з огляду на те, що ОСОБА_6 вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення, не відбувши покарання за попереднім вироком, тому остаточне покарання ОСОБА_6 , має бути призначено на підставі положень статті 71 КК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Потерпіла ОСОБА_8 звернулася до суду з цивільним позовом про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_6 , спричиненої її діями матеріальної шкоди у розмірі 15 521 гривень 56 копійок.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючі, що матеріалами справи доведено, що діями ОСОБА_6 спричинена матеріальна шкода потерпілій ОСОБА_8 у розмірі 15 521 гривень 56 копійок, суд вважає, що заявлений цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 слід задовольнити в повному обсязі, стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 спричинену матеріальну шкоду на користь потерпілої.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати стягнути з ОСОБА_6 .

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395,615 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.4 ст. 185 КК України, призначити їй наступне покарання:

- за ч.1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком 200 годин;

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду міста Одеси від 04.10.2023 року двох місяців позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 2 (два) місяців.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 за цим вироком, рахувати з 09.09.2026 року.

В строк відбування призначеного покарання зарахувати період перебування ОСОБА_6 під вартою з 09.09.2026 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення експертизи №СЕ-19/116-26/5181 від 10.03.2026 року у розмірі 3565 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_8 , матеріальну шкоду у розмірі 15 521 гривень 56 копійок.

Речові докази: DVD диск, залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт накладений ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.076.2026 року на смарт-годинник марки «НОСО Y28», із ремінцем бежевого кольору та золотистою оправою.

Речовій доказ: смарт-годинник марки «НОСО Y28», із ремінцем бежевого кольору та золотистою оправою, вважати повернутим потерпілій ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1