Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №494/2503/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 494/2503/25

Провадження № 2/496/1897/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пендюри Л.О.

за участю секретаря – Сурженко К.І.

представника позивача – Дудчак П.В. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Дудчак П.В., яка діє від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до суду через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою, в якому просить визначити позивачу додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . За життя вона склала заповіт на ім`я позивача, посвідчений 30.05.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстровим № 500, відповідно до якого заповіла йому належну їй земельну ділянку площею 5,34 га, яка знаходиться на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області. Позивач та ОСОБА_2 були давно знайомі, але не перебували в родинних стосунках. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем ОСОБА_2 , позивач надавав їй матеріальну допомогу та підтримку, оскільки інших осіб, які б могли її утримувати не було. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України позивач з родиною виїхав до Федеративної Республіки Німеччина. У травні поточного року дружина позивача ОСОБА_3 повернулась в Україну та вирішила провідати ОСОБА_2 . Проте за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 сусіди повідомили їй про те, що вона померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В її особистих речах знайдено заповіт, складений на ім`я її чоловіка. Після цього дружина позивача, як представник за довіреністю, звернулась до приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області із заявою про прийняття спадщини, але листом № 135/01-16 від 30.05.2025 року приватний нотаріус повідомив позивача про те, що ним пропущений встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надано жодних документів, які б підтверджували факт прийняття спадщини. Представник позивача вказує, що позивач пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не був обізнаний про наявність заповіту, складеного у 2011 році, та не перебував зі спадкодавцем у родинних відносних. У зв`язку з викладеним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. При цьому пояснила, що позивач не знав про те, що ОСОБА_2 склала на його ім`я заповіт, а про його існування дізнався, коли дружина знайшла заповіт у особистих речах покійної. Позивач разом із сім`єю виїхав за кордон у 2022 році і до цього часу не повернувся. Вважає причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними, а тому просить поновити зазначений строк.

Представник відповідача – Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, але через підсистему «Електронний суд» направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги заяву представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В судовому засіданні установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5 зворот).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 30.05.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В. за реєстровим № 500, відповідно до якого заповіла позивачу ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку площею 5,34 га, яка знаходиться на території Іллінської сільської ради Біляївського району Одеської області (а.с. 4).

08.05.2025 року позивач, як спадкоємець за заповітом, звернувся до приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області Мухаір В.Т. із заявою про прийняття спадщини, але листом № 135/01-16 від 30.05.2025 року йому було повідомлено про те, що він пропустив встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надав документи, які б підтверджували факт прийняття (а.с. 5).

Позивач зазначає, що він не є родичем ОСОБА_2 , не знав про існування заповіту, так само не знав про її смерть, оскільки у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у 2022 році разом із сім`єю виїхав за кордон, де знаходиться і досі, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 23.12.2015 року органом 5101 на ім`я ОСОБА_4 , в якому містить відмітка про виїзд за кордон 28.04.2022 року, відмітка про повернення в Україну відсутня (а.с. 7 зворот-8).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області Мухаір В.Т. № 187/01-16 від 03.07.2026 року на запит суду, спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , нею не заводилась.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Із роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вбачається, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Суди вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Отже, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

При цьому, ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтовує поважність причин пропуску строку тим, що не знав про існування заповіту на свою користь, тривалий час проживає за кордоном, а тому своєчасно не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50 цс 24 у пунктах 150-153 здійснила тлумачення приписів частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, та сформулювала такі висновки щодо застосування зазначених норм права, а саме те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 686/5757/23 від 26 червня 2024 року.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

У даній справі позивач не є учасником спадкування на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем, тому необізнаність його про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже, заповіт від 30.05.2011 року був для нього єдиною підставою набуття права на спадкування спірного майна, а до моменту, коли йому стало відомо про його існування, у нього об`єктивно не було підстав вважати себе спадкоємцем та вчиняти юридично значимі дії щодо прийняття спадщини.

Матеріалами справи підтверджується, що після виявлення заповіту позивач без зволікань звернувся до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав. Отже, пропуск строку для прийняття спадщини був зумовлений відсутністю у позивача відомостей про існування заповіту та, відповідно, про наявність у нього права на спадкування, що за конкретних обставин цієї справи свідчить про існування об`єктивних труднощів для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини та є поважною причиною пропуску такого строку.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, у зв`язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1261, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Портофранківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 16.07.2010 року, РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 3 (три) місяці.

Строк відраховувати з дня набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 28.10.2026 року.

Суддя Л.О. Пендюра