Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №607/11865/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.10.2026 Справа №607/11865/26 Провадження №2/607/5597/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Тернопільської міської ради, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на результат перепланування належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2701370661040, внаслідок якого загальна площа квартири збільшилася з 59,3 кв. м до 60,5 кв. м, а житлова площа — з 34,9 кв. м до 35,7 кв. м, відповідно до технічного паспорта від 09 квітня 2026 року, визнавши зазначені зміни невід?ємною складовою належного позивачу об?єкта нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . До проведення перепланування загальна площа належної позивачу квартири відповідно до правовстановлюючих та технічних документів становила 59,3 кв. м, з яких житлова площа — 34,9 кв. м. У подальшому в межах належної позивачу квартири було здійснено перепланування, внаслідок якого змінено внутрішню конфігурацію приміщень. Після завершення зазначених робіт проведено технічну інвентаризацію фактичного стану нерухомого майна та виготовлено технічний паспорт від 09.04.2026. Відповідно до результатів проведеної технічної інвентаризації загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 60,5 кв. м, житлова площа — 35,7 кв. м. Таким чином, у результаті проведеного перепланування та подальшого технічного обміру загальна площа квартири змінилася з 59,3 кв. м до 60,5 кв. м, тобто збільшилася на 1,2 кв. м, а житлова площа змінилася з 34,9 кв. м до 35,7 кв. м — на 0,8 кв. м. При цьому, проведені зміни не призвели до припинення існування квартири АДРЕСА_2 як об?єкта нерухомого майна та виникнення замість неї нового самостійного об?єкта цивільних прав. Квартира залишилася тим самим індивідуально визначеним об?єктом нерухомості, який належить ОСОБА_1 . Її місцезнаходження, номер, функціональне призначення не змінилися.

Збільшення загальної площі квартири не пов`язане з утворенням нового самостійного об`єкта нерухомого майна, не відбулось за рахунок приєднання горища, підвалу, сходової клітки, загального коридору чи іншого спільного майна співвласників багатоквартирного будинку. Ця обставина має істотне значення, оскільки дозволяє відмежувати внутрішнє перепланування квартири від реконструкції, пов?язаної з фактичним приєднанням до квартири майна, яке позивачу раніше не належало.

Позивач звернувся до Тернопільської міської ради з метою оформлення фактичних характеристик належного йому нерухомого майна. Проте, Тернопільська міська рада у вирішення зазначеного питання відмовила.

Таким чином, на даний час існує правова невизначеність, за якої право власності позивача на квартиру є зареєстрованим і безспірним, однак фактичні характеристики цієї квартири після перепланування не відповідають характеристикам, зафіксованим при первісній державній реєстрації. Дана обставина перешкоджає позивачу розпоряджатись належним йому майном, оскільки для укладення договорів відчуження, передачі майна в іпотеку, оформлення спадкових прав та здійснення інших юридично значимих дій характеристики об?єкта нерухомості повинні відповідати його фактичному та технічно підтвердженому стану. Оскільки позивач позбавлений можливості реалізувати свої права у позасудовому порядку, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 16.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У відзиві на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що позов є безпідставним та необґрунтованим. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку та ніким не оспорюється, не заперечується та визнається усіма учасниками правовідносин. Позивач не зазначає про втрату правовстановлюючих документів. Отже, між сторонами відсутній спір щодо належності позивачу права власності на спірний об`єкт нерухомого майна. Фактично позовні вимоги спрямовані не на захист права власності, а на внесення змін до технічних характеристик об`єкта нерухомого майна та відомостей, які містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, позивач не посилається на неможливість внесення змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна та наявність перешкод у реалізації права власності. Разом з тим матеріали позову не містять доказів звернення позивача до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін характеристик належного йому об`єкта нерухомого майна відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відсутні також докази прийняття державним реєстратором рішення про відмову у проведенні відповідної реєстраційної дії. Сам по собі лист Тернопільської міської ради не є рішенням державного реєстратора у розумінні Закону та не породжує правових наслідків у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Таким чином, позивач не довів неможливості реалізації свого права у позасудовому порядку та не підтвердив наявності порушеного права, яке потребує судового захисту.

Ухвалою суду від 10.09.2026 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 про зміну предмету позову. Прийнято до подальшого розгляду судом змінену позовну вимогу, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на результат перепланування належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 2701370661040, внаслідок якого загальна площа квартири збільшилася з 59,3 кв. м до 60,5 кв. м, а житлова площа — з 34,9 кв. м до 35,7 кв. м, відповідно до технічного паспорта від 09 квітня 2026 року, визнавши зазначені зміни невід?ємною складовою належного позивачу об?єкта нерухомого майна.

Ухвалою суду від 22.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20.10.2026 позивач не з`явився. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.10.2026 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник третьої особи Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради в судове засідання 20.10.2026 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 10 год. 00 хв. 29.10.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 324956451 від 07.03.2023 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 59,3 кв.м, житловою площею 34,9 кв.м, дата реєстрації речового права 02.03.2023.

08.12.2022 на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа 59,3 кв. м, житлова площа 34,9 кв.м.

09.04.2026 на замовлення ОСОБА_1 ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа 60,5 кв. м, житлова площа 35,7 кв.м.

16.04.2026 позивач звернувся до Тернопільського міського голови із заявою про надання дозволу на внесення змін до технічної документації (технічного паспорта) на квартиру АДРЕСА_1 . А також, про надання дозволу на оформлення та реєстрацію перепланування квартири у зв`язку із збільшенням її загальної площі з 59,3 кв.м. до 60,5 кв.м., житлової площі з 34,9 кв.м. до 35,7 кв.м. та погодження приведення технічних характеристик квартири до її фактичного стану.

У відповідь на заяву позивача Виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом №13445-Ф/2026 від 05.05.2026 повідомив, що приватизація житла, здійснюється згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року № 2482/XII та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 року № 396. Оскільки МБТІ не проводило інвентаризацію та державну реєстрацію нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , рекомендовано безпосередньо звернутися до суб?єкта технічної інвентаризації, який проводив інвентаризацію квартири ОСОБА_1 разом із державною реєстрацією нерухомого майна, а саме до ТзОВ «Технічна інвентаризація об?єктів нерухомості», після чого до державного реєстратора Шумської міської ради.

Згідно з довідкою ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості» №159 від 09.04.2026, в результаті проведення технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_1 , встановлено, що внаслідок внутрішнього перепланування та ремонту, загальна площа змінилася і становить - 60.5 кв. м, та житлова площа змінилась і становить 35.7 кв. м. Вищенаведене, згідно Постанови КМУ від 07.06.2017р. № 406 не потребує дозволу на виконання будівельних робіт та відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.391 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, співвласника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї правової норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 759/26865/21).

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому, суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057св23).

За вимогами частин другої, третьої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Засада змагальності сторін у судовому процесі є однією з ключових принципів правосуддя. Вона передбачає, що судовий процес є своєрідним полем змагання між сторонами - позивачем і відповідачем у цивільних справах. Головною метою цього принципу є забезпечення справедливості та об`єктивності судового процесу. Змагальність сторін у судовому процесі дозволяє кожній стороні активно захищати свої права та інтереси. Сторони мають можливість представляти свідчення, докази та аргументи на підтримку своєї позиції перед судом. Суд, зі своєї сторони, має завдання ретельно розглянути всі аргументи та докази від обох сторін та прийняти об`єктивне рішення на підставі закону (постанова Верховного Суду 07 серпня 2024 року в справі № 725/5693/21, від 21 червня 2024 року в справі № 134/743/22 ).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

За змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності пред`являється у разі, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі- Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомостями про об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що вносяться до Державного реєстру прав, є відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, яким присвоєно відповідний ідентифікатор), тип об`єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо), загальна та (за наявності) житлова площа приміщень об`єкта (для об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво), відсоток готовності (для об`єкта незавершеного будівництва), адреса об`єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, яким присвоєно адресу), що вносяться на підставі відомостей, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва в порядку інформаційної взаємодії з такою системою. У разі відсутності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про відповідний об`єкт такі відомості вносяться на підставі документів, поданих для державної реєстрації прав (ч.3 ст.13 Закону).

Зміна ідентифікаційних даних суб`єкта речового права, обтяження речового права та/або зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості не впливають на дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень (абз. 5 ч.5 ст.12 Закону).

Відповідно до абзацу 6 ч.5 ст.12 Закону у разі зміни характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва характеристики такого об`єкта оновлюються в Державному реєстрі прав автоматично в режимі реального часу в порядку інформаційної взаємодії з Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва (у разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про ідентифікатор такого об`єкта будівництва (закінченого будівництвом об`єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва) з обов`язковим відображенням дати такого оновлення. Дія положень цього абзацу не поширюється на випадки, коли зміна характеристик об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості пов`язана з поділом, об`єднанням такого об`єкта чи виділом частки з такого об`єкта, а також з реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта нерухомого майна чи самочинним будівництвом.

Отже, Закон передбачає відповідну процедуру внесення змін до Державного реєстру, а саме зміни щодо характеристик об`єкта нерухомого майна, які відбулися через проведення будівельних робіт, що не потребують документів, які дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію (переобладнання, перепланування, тощо) можна внести до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

В ході судового розгляду справи встановлено, що зміна технічних характеристик квартири (збільшення загальної та житлової площі) відбулось в результаті внутрішнього перепланування та не змінило правового статусу позивача як власника майна.

Таким переплануванням не здійснено втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Також перепланування квартири не потребувало дозволу на виконання будівельних робіт та відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, що підтверджується довідкою ТОВ «Технічна інвентаризація об`єктів нерухомості».

Таким чином, для внесення відомостей про змінені характеристики квартири позивач, як власник майна, має право звернутися до будь-якого державного реєстратора з відповідною заявою, надавши оновлений технічний паспорт та довідку суб`єкта технічної інвентаризації, які підтверджують відповідність проведених робіт вимогам законодавства.

Як свідчать матеріали справи, позивач до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна у порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не звертався. Рішення про відмову в проведенні такої реєстраційної дії суб`єктом державної реєстрації не приймалося.

Лист Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 05.05.2026 має інформаційно-роз`яснювальний характер, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у сфері державної реєстрації прав та не свідчить про порушення чи невизнання прав позивача.

Оскільки право власності позивача відповідачем не порушене та не оспорюється, а законодавством передбачено порядок внесення змін щодо оновленої площі квартири до Державного реєстру речових прав через державного реєстратора, якого позивач не дотримався, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати із сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання – АДРЕСА_3 .

Відповідач: Тернопільська міська рада, код ЄДРПОУ – 34334305, місцезнаходження – вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради, місцезнаходження – бульвар Т. Шевченка, 3, м. Тернопіль.

Рішення складено та підписано 29.10.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук