Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №950/3132/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/3132/26

Номер провадження 3/950/1302/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали справ № 950/3132/26, № 950/3133/26 та № 950/3134/26, які надійшли з відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за статтею 124, частиною четвертою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2026 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , у смт Чупахівка Сумського району Сумської області, під час виконання маневру руху заднім ходом не переконався в його безпечності, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, спричинивши механічні пошкодження автомобілів, чим порушив вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху України.

Зазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано за статтею 124 КУпАП.

Крім того, 28 вересня 2026 року близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував зазначеним автомобілем, будучи особою, яка не має права керування транспортними засобами та раніше протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Також 28 вересня 2026 року після дорожньо-транспортної пригоди за його участю ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу, вжив алкоголь до проведення уповноваженою особою огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.10 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 130 КУпАП.

За зазначеними фактами працівниками поліції складено відповідні матеріали про адміністративні правопорушення.

Матеріали щодо ОСОБА_1 надійшли до Лебединського районного суду Сумської області та зареєстровані як окремі справи № 950/3132/26 за статтею 124 КУпАП, № 950/3133/26 за частиною четвертою статті 130 КУпАП та № 950/3134/26 за частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо можливості об`єднання зазначених справ в одне провадження, суддя виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Частиною другою статті 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Оскільки матеріали трьох справ стосуються однієї особи, правопорушення вчинені 28 вересня 2026 року за взаємопов`язаних фактичних обставин, а їх розгляд здійснюється одним суддею, суддя приходить до висновку про доцільність об`єднання зазначених справ в одне провадження.

Таке об`єднання сприятиме повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи, забезпечить належну оцінку доказів у їх сукупності та правильне застосування положень статті 36 КУпАП щодо накладення адміністративного стягнення.

У зв`язку з викладеним справи № 950/3132/26, № 950/3133/26 та № 950/3134/26 підлягають об`єднанню в одне провадження з присвоєнням об`єднаній справі № 950/3132/26.

Дослідивши матеріали об`єднаної справи, суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на охоронювані законом суспільні відносини і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи необхідно з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, суддя виходить із того, що відповідальність за зазначеною нормою настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до пункту 10.9 Правил дорожнього руху України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху.

Із матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2026 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Volkswagen Jetta, під час виконання маневру руху заднім ходом допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.

Наявність дорожньо-транспортної пригоди підтверджується схемою місця ДТП від 28 вересня 2026 року, в якій зафіксовано розташування транспортних засобів, місце зіткнення та інші обставини, що мають значення для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Схема місця ДТП є належним доказом, оскільки містить відомості про дорожню обстановку, розташування транспортних засобів та місце їх контакту.

Крім того, до матеріалів справи долучено письмові пояснення учасників події, які містять відомості про обставини руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та виникнення дорожньо-транспортної пригоди.

Суддя враховує, що зазначені пояснення узгоджуються зі схемою місця ДТП щодо загального механізму зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, наявними матеріалами підтверджується, що ОСОБА_1 , здійснюючи рух заднім ходом, не забезпечив безпечності маневру та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, унаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень.

Між порушенням водієм вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України та настанням наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів наявний причинний зв`язок.

Отже, дії ОСОБА_1 містять ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Оцінюючи матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 130 КУпАП, суддя виходить із такого.

Частиною четвертою статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Відповідно до пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, до проведення медичного огляду.

Зазначена заборона спрямована на забезпечення можливості об`єктивного встановлення стану водія на момент дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому склад правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП, є самостійним і не вимагає обов`язкового доведення перебування водія у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо під час керування транспортним засобом.

Вирішальне значення для кваліфікації за цією нормою має встановлення факту вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди та до проведення відповідного огляду.

Суддею встановлено, що 28 вересня 2026 року ОСОБА_1 був учасником дорожньо-транспортної пригоди, після якої до проведення огляду вжив алкоголь.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами оформлення ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_1 та результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Зокрема, до матеріалів справи долучено роздруківку результату тестування із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, відповідно до якої 28 вересня 2026 року о 15 год. 33 хв. у ОСОБА_1 встановлено результат 2,80 проміле алкоголю.

Суддя враховує, що зазначений результат підтверджує наявність алкоголю в організмі ОСОБА_1 на момент проведення огляду.

При цьому сам по собі результат огляду не встановлює часу вживання алкоголю, однак підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, насамперед поясненнями особи та обставинами дорожньо-транспортної пригоди.

Письмові пояснення ОСОБА_1 містять відомості про обставини події, вживання алкогольних напоїв та подальше проходження огляду.

Оцінюючи зазначені пояснення в сукупності зі схемою ДТП, матеріалами її оформлення та результатом огляду, суддя приходить до висновку про підтвердження факту вживання ОСОБА_1 алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди до проведення відповідного огляду.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 130 КУпАП.

Оцінюючи матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, суддя виходить із такого.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до частини п`ятої статті 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 28 вересня 2026 року керував автомобілем Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами.

На підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи долучено відомості органу поліції, відповідно до яких ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.

Крім того, матеріали справи містять відомості про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 126 КУпАП.

Зокрема, постановою працівника поліції серії ЕНА № 6864102 від 19 березня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 20400 грн.

Відповідно до наданих відомостей зазначена постанова винесена у зв`язку з керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності права на таке керування.

Оскільки інкриміноване у цій справі керування транспортним засобом мало місце 28 вересня 2026 року, тобто протягом року після попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, обставини повторності підлягають врахуванню під час юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Лебединського районного суду Сумської області від 19 червня 2026 року у справі № 950/843/26 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 51000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років.

Зазначена обставина додатково характеризує ставлення ОСОБА_1 до встановлених законодавством обмежень у сфері безпеки дорожнього руху.

При цьому суддя враховує, що притягнення до відповідальності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП вимагає встановлення факту повторного протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами другою - четвертою цієї статті.

Наведені відомості про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП у сукупності з матеріалами щодо його керування автомобілем 28 вересня 2026 року підтверджують повторність відповідного порушення.

Відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не виключає відповідальності за частиною п`ятою статті 126 КУпАП, оскільки ця норма поширюється, зокрема, на осіб, які не мають права керування транспортними засобами та повторно протягом року вчиняють передбачені законом порушення.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Оцінивши досліджені докази відповідно до статті 252 КУпАП, суддя приходить до висновку, що вони у своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною четвертою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя виходить із положень статей 23, 33 та 36 КУпАП.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі статтею 33 КУпАП під час накладення адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Суддя враховує, що ОСОБА_1 вчинив декілька адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

При цьому раніше він уже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у зазначеній сфері, однак належних висновків для себе не зробив та продовжив керувати транспортним засобом всупереч установленим обмеженням.

Зазначені обставини свідчать про підвищений ступінь суспільної шкідливості його поведінки та необхідність застосування адміністративного стягнення, здатного забезпечити належний превентивний вплив.

Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, оскільки справи про кілька адміністративних правопорушень одночасно розглядаються одним суддею, адміністративне стягнення підлягає накладенню в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Із трьох інкримінованих ОСОБА_1 адміністративних правопорушень найбільш суворе стягнення передбачене санкцією частини п`ятої статті 126 КУпАП.

Санкцією зазначеної норми передбачено штраф у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Враховуючи характер вчинених правопорушень, обставини їх вчинення, особу ОСОБА_1 та його попереднє притягнення до адміністративної відповідальності, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції частини п`ятої статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 40800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому суддя враховує, що відсутність у особи посвідчення водія не виключає застосування передбаченого законом адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас суддя не вбачає достатніх підстав для застосування оплатного вилучення автомобіля, оскільки матеріали справи не містять належних відомостей про право власності ОСОБА_1 на зазначений транспортний засіб, а обставини справи не свідчать про необхідність застосування такого додаткового заходу.

На переконання судді, призначене стягнення відповідає характеру вчинених правопорушень, є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України та запобігання вчиненню ним нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 7, 9, 23, 33, 36, 40-1, 124, 126, 130, 245, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285, 294, 307, 308 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Справи про адміністративні правопорушення № 950/3132/26, № 950/3133/26 та № 950/3134/26 щодо ОСОБА_1 об`єднати в одне провадження.

Об`єднаній справі присвоїти № 950/3132/26, провадження № 3/950/1302/26.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною четвертою статті 130 та частиною п`ятою статті 126 КУпАП.

На підставі частини другої статті 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції частини п`ятої статті 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений законом строк постанова підлягає примусовому виконанню. У порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, що становить 81600 (вісімдесят одну тисячу шістсот) гривень, а також витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення. У разі оскарження постанови перебіг цього строку зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ