Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №333/4307/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 333/4307/26

Провадження № 2/466/3507/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 листопада 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

з участю секретаря судового засідання Солиган М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

04.06.2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю з Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором кредиту №6545224 в розмірі 19 322,50 грн. судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 16.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит №6545224, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 5 000 грн., строком на 360 днів, з 16.08.2026р. по 10.08.2026р., з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % на день, яка нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту, та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 862,50 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту договором передбачено нарахування пені у розмірі 250грн. за кожен день понадстрокового користування.

Позивач зазначає, що договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 224341, після проходження ідентифікації через систему BankID НБУ. На виконання умов договору кредитодавцем перераховано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів за договором утворилася заборгованість.

Право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором кредиту становить 19 322,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 322,50 грн. – сума заборгованості за процентами; 0 грн. – сума заборгованості за комісією; 10 000,00 грн. – сума заборгованості за пенею/неустойкою; 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 08.06.2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.55).

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження.

Відповідно до ст.274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст.279ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача в поданій до суду заяві просив суд розглядати справу в порядку спрощеного провадження без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої ст.178 Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Відтак, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним кредитним договором.

Судом встановлено, що 16.08.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит №6545224, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 5 000 грн, строком на 360 днів, з 16.08.2026р. по 10.08.2026р., з фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95 % на день, яка нараховується на залишок заборгованості за тілом кредиту, та комісією за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 862,50 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту договором передбачено нарахування пені у розмірі 250грн. за кожен день понадстрокового користування.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 224341, який був направлений на електронну адресу, зазначену ним під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця. Ідентифікацію відповідача проведено через систему BankID Національного банку України.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно із частинами першою та другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття (акцепту).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладений між сторонами договір кредиту відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми правочину та є належною підставою виникнення взаємних прав та обов`язків сторін.

Судом також встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. шляхом їх перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 . Факт здійснення такої платіжної операції підтверджується наданими позивачем платіжною інструкцією та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система».

Вказані відомості узгоджуються з наданими позивачем платіжними документами та підтверджують не лише здійснення кредитодавцем операції з перерахування коштів, а й їх фактичне зарахування на платіжну картку, яка належить відповідачу. Відтак суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000 грн. за договором кредиту №6545224 від 16.08.2025 року (а.с.26-27).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, у зв`язку із чим утворилась заборгованість.

Також судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №6545224 від 16.08.2025 року перейшло до ТОВ «Фінпром Маркет» на підставі договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року (а.с.28-31).

Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 25.02.2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №6545224 (а.с.32-33).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право на звернення до суду з даним позовом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за договором кредиту становить 19 322,50 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 4322,50 грн. - заборгованість за процентами, 0 грн. - заборгованість за комісією та 10 000 грн. - пеня/неустойка, 0 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.5).

Будь-яких доказів погашення заборгованості, контррозрахунку чи заперечень щодо розміру заявленої до стягнення заборгованості відповідачем суду не надано.

Разом з тим, вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 10 000 грн., суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до умов договору кредиту, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується пеня у розмірі 250грн. за кожен день понадстрокового користування. Таким чином, заявлені позивачем 10 000 грн. за своєю правовою природою є неустойкою (пенею), застосованою у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05години 30хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

За змістом частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Зі системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що предметом регулювання відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не є правовідносини щодо нарахування пені у кредитних спорах під час дії воєнного стану, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Як встановлено судом, договір кредиту №6545224 укладений 16.08.2025 року, а строк кредитування встановлено до 10.08.2026 року. Отже, як укладення договору, так і виникнення прострочення виконання зобов`язань та нарахування заявленої до стягнення пені мали місце після 24 лютого 2022 року.

За таких обставин, враховуючи імперативні приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідач звільнений від обов`язку сплати такої пені, а тому позовні вимоги в частині стягнення 10 000 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відтак, із заявлених позивачем 19 322,50 грн. заборгованості стягненню з відповідача підлягає 9 322,50 грн., з яких: 5 000 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 4322,50 грн. - заборгованість за процентами.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 322,50 грн., а у задоволенні вимог про стягнення 10 000 грн. пені слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положення статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано Договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, Акт приймання-передач справ про надання правничої допомоги, витяг з Акту №9ФП від 02.03.2026 року приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжну інструкцію на підтвердження оплати наданої правничої допомоги, ордер серії АХ №1287257 від 03.09.2025 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 року (а.с.34-41).

При вирішенні питання про стягнення витрат за правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданої правничої допомоги адвокатом та приходить до висновку про задоволення вимог в цій частині, оскільки відповідачем не оспорений вказаний розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Таким чином суд вважає можливим задовольнити вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2 662,40грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 81, 89, 133,137,141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором кредиту №6545224 в розмірі 9 322,50 грн., з яких: 5 000,00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 322,50 грн. – сума заборгованості за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені (неустойки) - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 2 662,40 грн. ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4500 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Текст рішення складено та підписано 03.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , фактична адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Свірідова