Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №443/2007/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/2007/26

Провадження №2/443/1445/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді Павліва А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 42160871 від 19.04.2025 у розмірі 9 890,40 грн, сплачену суму судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 19.04.2025 між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» був укладений кредитний договір №42160871, згідно з умовами якого відповідач отримав 2 000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну їй суму, але Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. Сума заборгованості Відповідача становить 9 890,40 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 6 790,40 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 100,00 грн; прострочена заборгованість за штрафами становить 1 000,00 грн. Судові витрати складаються із судового збору у сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.18-39), в обґрунтування якого покликаючись на те, що відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором є нікчемним. Строк позики - 30 календарних днів. Однак, позивач нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України та не у межах встановлених строків кредитування. Позивач просить стягувати із Відповідача процентну ставку, що явно суперечить вимогам Закону (більше 1%). Позивачем не надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Проценти за користування кредитними коштами у декілька разів перевищують тіло кредиту і є несправедливою умовою, суперечить принципу доброчесності, є непропорційно великою та фактично виступає до нього як міра відповідальності споживача за договором.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про долучення доказів (а.с.13).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.09.2026 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (а.с.8-9).

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У паспорті споживчого кредиту продукту «42160871» наявна інформація та контактні дані кредитодавця - ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс»; інформація та контактні дані кредитного посередника; основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту; додаткову інформації; інші важливі правові аспекти. Паспорт споживчого кредиту підписано, зокрема, споживачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором wHSYPVeQ7 (а.с.54-56).

Згідно з Договором про споживчий кредит №42160871 від 19.04.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник), сторони узгодили такі умови:

Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів, сплатити Комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника. Типом кредиту є кредит (п.1.1. Договору);

сума (загальний розмір) кредиту становить 2 000,00 грн у валюті: Українська гривня (п.1.2. Договору);

кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 19.04.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п.1.3. Договору);

дата надання кредиту: 19.04.2025 (п.1.3.1. Договору);

повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 14.04.2026 (п.1.4 Договору);

позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 03.05.2025 та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: 14.04.2026 (п.1.4.1. Договору);

загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом(без врахування суми (тіла) кредиту) складає 6 967,20 грн в грошовому виразі та 2800,7 відсотків річних у процентному значенні і включає в себе складові, визначені у п.1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 8 967,20 грн (п.1.5. Договору);

денна процентна ставка становить 0,97 % (п.1.5.1 Договору);

кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 5% від Суми кредиту, що складає: 100,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору (п.1.5.3. Договору);

стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору (п.1.6. Договору);

кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 (п.2.1.Договору);

нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. База для нарахування процентів: 2 000,00 (п.2.2.2.Договору);.

за користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- Пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.8% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується Стандартна процентна ставка.

- Стандартна процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.96% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду.

Пільговий період кредитування становить 14 календарних днів, з 19.04.2025 до 03.05.2025, протягом якого застосовується пільгова процентна ставка в розмірі 0,8 % на день. Стандартний період кредитування становить 346 календарних днів, з 04.05.2025 до 14.04.2026, протягом якого застосовується стандартна (базова) процентна ставка в розмірі 0,96 % на день (п.2.2.3. Договору);

цифрове значення суми та/або розміру відшкодування: штрафів за продуктом «PDL Кредит» становить «50%» від суми отриманого кредиту (п.4.6. Договору);

у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на один (один) календарний день, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 10% від суми отриманого кредиту (п.4.7. Договору);

у разі прострочення строку повернення Кредиту передбаченого п. 1.4. Кредитного Договору на 10 (десять) календарних днів, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Кредитодавця штрафні санкції (штраф), у розмірі 40% від суми отриманого кредиту (п.4.7.1. Договору).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника - ОСОБА_1 , її адресу проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну пошту, реквізити платіжної картки, а також інформацію про підписання цього договору ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора ОМА6tjU7 (а.с.42-52).

Додаток №1 до Договору про споживчий кредит містить Графік платежів за договором про споживчий кредит № 42160871 від 19.04.2025, погоджений сторонами, зокрема ОСОБА_1 , шляхом проставлення електронного підпису одноразового ідентифікатора ОМА6tjU7 (а.с.53-54).

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Контрактний дім» (easy.pay) від 18.08.2026 ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» перераховано 19.04.2025 кошти у сумі 2 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 (а.с.57).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит №42160871 від 19.04.2025, ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс». Договір підписаний позичальником з застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОМА6tjU7, який надісланий 19.04.2025 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Тайгер- Фінанс» (а.с.56).

З розрахунку заборгованості за договором № 42160871 від 19.04.2025 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 становить 9 890,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 2 000,00 грн; простроченої заборгованість за сумою відсотків - 6 790,40 грн; простроченої заборгованість за комісією за видачу кредиту - 100,00 грн; простроченої заборгованість за штрафами - 1000,00 грн (а.с.57-60).

31.07.2026 на ім`я ОСОБА_1 оформлено претензію щодо необхідності погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 42160871 від 19.04.2025 у сумі 9 890,40 грн (а.с.60).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

За змістом вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон України «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Так, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).

Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, обов`язок позичальника повернути позику, кредитний договір та проценти за кредитним договором.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору про споживчий кредит №42160871 від 19.04.2025 (далі - Кредитний договір) дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , як позичальник за Кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, надавши персональні дані, а саме: адресу проживання, номер мобільного телефону, реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронну пошту, реквізити платіжної картки, необхідні для укладення зазначеного правочину та формування одноразового ідентифікатора з метою його підписання.

Також, суд зауважує, що Кредитний договір включає всі істотні умови, які передбачені для цього виду договору.

Оскільки Кредитний договір підписана ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, який наданий кредитодавцем саме з цією метою, що узгоджується з матеріалами справи, тому суд доходить переконання, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання між кредитором та відповідачем вказаного спірного правочину.

Факт одержання кредитних коштів ОСОБА_1 в обумовленому розмірі підтверджується інформацією ТОВ «ФК «Контрактний дім» (easy.pay), яка засвідчує перерахування 19.04.2025 ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» грошових коштів у сумі 2 000,00 грн на платіжну картку, зазначену ОСОБА_1 саме з цією метою.

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується зі встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно здійснено у день укладення Кредитного договору, а його розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині. Суд вважає, що довідка ТОВ «ФК «Контрактний дім» (easy.pay) є належним і допустимим доказом перерахування кредитних коштів, оскільки містить відомості про здійснену платіжну операцію, узгоджується з іншими матеріалами справи та є достатньою у сукупності з ними для висновку про фактичне надання відповідачу кредитних коштів. При цьому відповідач не надала жодних доказів того, що платіжна картка, на яку здійснено переказ, їй не належить, або що відповідні кошти на цю картку не були зараховані. За таких обставин аргументи відповідача щодо недоведеності факту надання кредитних коштів суд відхиляє.

Таким чином, суд доходить висновку, що між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку був укладений Кредитний договір, однак позичальник, отримавши кредитні кошти в обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Отже, підстав вважати, що заявлена до стягнення заборгованість за основною сумою кредиту не відповідає умовам Кредитного договору або фактичним обставинам справи, судом не встановлено.

Аргументи відповідача щодо неправомірності нарахування процентів поза межами строку кредитування ґрунтуються на помилковому визначенні тривалості цього строку.

Як убачається з умов Кредитного договору, кредит надано строком на 360 днів, з 19.04.2025 до 14.04.2026, а не на 30 днів, як стверджує відповідач. При цьому договором передбачено два періоди кредитування, протягом яких застосовуються відповідні процентні ставки, що не змінює загального строку виконання зобов`язання.

Суд також відхиляє аргументи відповідача щодо перевищення встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки.

Як убачається з умов Кредитного договору, протягом перших 14 днів кредитування застосовується процентна ставка 0,8 % на день, а протягом наступних 346 днів - 0,96 % на день. Отже, жодна із зазначених ставок не перевищує встановленого законом граничного розміру в 1 % на день.

Таким чином, твердження відповідача про порушення законодавчих обмежень щодо розміру денної процентної ставки не відповідає умовам укладеного сторонами договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані за передбаченими Кредитним договором ставками протягом погодженого сторонами строку кредитування та становлять 6 790,40 грн.

Оцінюючи аргументи відповідача щодо несправедливості умов Кредитного договору та непропорційно великої суми нарахованих процентів, суд зазначає таке.

Умови щодо розміру процентних ставок, періодів їх застосування та загальної вартості кредиту визначені безпосередньо у Кредитному договорі, який відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Крім того, сторонами погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, яка є додатком до Кредитного договору.

Таким чином, умови кредитування були визначені чітко та зрозуміло, а відповідач мала можливість оцінити фінансові наслідки укладення договору, зокрема загальний розмір процентів, які підлягали сплаті протягом строку кредитування.

Суд враховує, що саме по собі перевищення суми нарахованих процентів над сумою отриманого кредиту не свідчить про неправомірність такого нарахування, оскільки їх розмір залежить від погодженої сторонами процентної ставки та тривалості користування кредитними коштами.

Суд також враховує правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), щодо розмежування тлумачення неоднозначних умов кредитного договору та можливості судового втручання в погоджений сторонами розмір процентів. Зокрема, сама лише оцінка договірних процентів як несправедливих чи непропорційних не є підставою для їх самостійного зменшення судом за відсутності відповідної вимоги споживача, якщо умова договору не є нікчемною в силу закону.

Відповідач не заявляла вимог про визнання недійсними відповідних умов Кредитного договору або їх зміну. Водночас наведені нею аргументи щодо надмірності процентів не свідчать про встановлену законом нікчемність цих умов, а підстав для їх неоднозначного тлумачення судом не встановлено.

За таких обставин суд відхиляє аргументи відповідача щодо несправедливості умов Кредитного договору та непропорційності нарахованих процентів і доходить висновку про обґрунтованість вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 6 790,40 грн.

Суд відхиляє аргументи відповідача щодо неправомірності стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.3 Кредитного договору сторонами погоджено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 100,00 грн, що становить 5 % від суми кредиту. Зазначена комісія врахована у загальній вартості кредиту для споживача.

У постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24) Верховний Суд зазначив, що законодавство про споживче кредитування передбачає можливість встановлення комісій, пов`язаних із наданням кредиту, зокрема за здійснення операції з його видачі. При цьому Верховний Суд визнав помилковим висновок про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії за видачу кредиту лише з огляду на характер такого платежу.

Враховуючи характер комісії, її визначений договором розмір та включення до загальної вартості кредиту, суд не встановив підстав для висновку про нікчемність відповідної умови Кредитного договору, а тому вимога про стягнення 100,00 грн комісії є обґрунтованою.

Водночас суд звертає увагу на те, що до загальної суми заборгованості включено штраф у розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд зазначає, що ОСОБА_1 як позичальник звільнена від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу) за прострочення виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором, оскільки відповідне прострочення мало місце в період дії воєнного стану.

За наведених обставин вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 1 000,00 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд доходить переконання, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 8 890,40 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Судовий збір.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 393,23 грн (8 890,40 х 100% : 47 792,00 = 89,89%; 2 662,40 : 100% х 89,89% = 2 393,23).

Витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги №0207 від 02.07.2025, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору та порядок його виконання (а.с.61), актом №4066 від 08.09.2026 та детальним описом наданих послуг до Акту, які містять інформацію про перелік наданих правових послуг, їхню тривалість та вартість (а.с.62).

Відповідач заперечила проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши, що заявлена сума 8 000,00 грн є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи, а позивачем не надано детального опису виконаних робіт, розрахунку витраченого часу та доказів фактичного понесення відповідних витрат.

При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.

Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи аргументи сторін, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не складність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.

Суд зауважує, що дана справа не є складною за характером спірних правовідносин та обсягом доказів, стосується стягнення заборгованості за кредитним договором та не потребувала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Позовна заява у справі є типовою, ґрунтується на стандартних розрахунках заборгованості та письмових доказах, а правова позиція у подібній категорії спорів є сталою та не вимагала значного аналізу судової практики чи законодавства.

Крім того, частина зазначених послуг фактично охоплюється одна одною та є складовими підготовки позовної заяви, зокрема консультація клієнта, погодження правової позиції та ознайомлення з матеріалами справи. Подання позовної заяви до суду також не потребувало значних затрат часу та зусиль, оскільки здійснювалося у стандартний спосіб засобами системи «Електронний суд».

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 3 000,00 грн.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та того, що позов задоволено частково, відтак витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 696,70 грн (3 000 : 100% х 89,89%).

На підставі статей 11, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1056-1, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» (місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 43561909) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 42160871 від 19.04.2025 у сумі 8 890 (вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 40 коп, яка складається з: 2 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6 790,40 грн - прострочена заборгованість за сумою процентів; 100,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс»» судовий збір у сумі 2 393,23 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 696,70 грн, а всього 5 089 (п`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 93 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення - 03 листопада 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів