Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №277/538/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 277/538/26 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.

Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Панкеєвої В. А., Талько О. Б.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок”, в інтересах якого діє представник Гурський Герман Юрійович,

на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Кошельок” (далі – ТОВ “Кошельок”, позивач) звернулося до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. Позов мотивовано тим, що 15 січня 2022 року між ТОВ “Кошельок” та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір №3441516797-584222 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

3. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, не повернув кредит та не сплатив проценти за користування кредитом, позивач просив:

— стягнути з відповідача заборгованості у сумі 8 944,20 грн, з яких основної суми кредиту – 3 000 грн та процентів за користування кредитом – 5 944,20 грн, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його ухвалення

4. Ємільчинський районний суд Житомирської області заочним рішенням від 08 липня 2026 року позов ТОВ “Кошельок” задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Кошельок” заборгованість за кредитним договором №3441516797-584222 від 15 січня 2022 року у розмірі 3 004,20 грн, судовий збір у розмірі 894,30 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

5. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що за умовами кредитного договору кредит надано відповідачу на період з 15 січня по 28 січня 2021 року, після чого у кредитодавця відсутнє право нарахування процентів за договором, оскільки положення пункту 3.6 договору прямо суперечать пункту 2.1., графіку погашення кредиту та фактично застосовується до позичальника як штрафна санкція, у зв`язку з чим вважав наявними підстави для стягнення заборгованості за тілом позики в сумі 3 000 грн та процентам в межах строку кредитування в сумі 4,20 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

6. Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та через свого представника Гурського Г. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

— суд першої інстанції не врахував пункти 3.6–3.8 договору, згідно з якими неповернення кредиту після завершення лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу, що зумовлює продовження строку користування кредитом ще на 90 днів;

— протягом продовженого строку позичальник користувався коштами правомірно, а проценти у розмірі 2,2 % на день є платою за користування кредитом, а не штрафною санкцією;

— висновки суду першої інстанції про припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після початкового строку кредитування (14 днів) суперечать принципам свободи договору, обов`язковості його виконання та презумпції правомірності правочину;

— витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн підтверджені договором про правову допомогу, додатком і актом, тому відсутні підстав для їх зменшення.

Відзив на апеляційну скаргу

8. Відзив від ОСОБА_1 на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

9. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК)).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

10. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 11 серпня 2026 року відкрив апеляційне провадження та встановив учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

11. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 вересня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. 15 січня 2022 року ТОВ “Кошельок” та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір №3441516797-584222 про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (далі - кредитний договір), за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 3 000 грн, а відповідач – повернути його та сплатити проценти.

13. Умовами укладеного сторонами кредитного договору встановлено, зокрема, що:

- стандартна (базова) процентна ставка становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, а відповідно до пункту 1.3.3.1 дисконтна ставка протягом лояльного періоду – 0,01 % за день (пункту 1.3.3);

- 14-денний лояльний період користування кредитом (пункт 2.1);

- можливість продовження лояльного періоду шляхом сплати позичальником протягом цього періоду всіх фактично нарахованих процентів (пунктом 2.2);

- позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти до закінчення строку, визначеного пунктом 2.1 договору (пункт 2.3 );

- факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення лояльного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом (пункт 3.6);

- зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після його закінчення (пункт 3.7);

- з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти з розрахунку 803 % річних, що становить 2,2 % на день (пункт 3.8).

14. Зі змісту візуальної форми послідовності дій клієнта в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ “Кошельок” слідує, що 15 січня 2022 року ОСОБА_1 виконав дії щодо ознайомлення з офертою та підписав договір одноразовим ідентифікатором 6141.

15. Згідно із повідомленням ТОВ “ТАС ЛІНК” вбачається, що 15 січня 2022 року об 11:55 год за кредитним договором проведено успішне зарахування на платіжну картку у сумі 3 000 грн.

16. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що в період з 15 січня до 28 січня 2022 року позивачем нараховано 4,20 грн процентів за дисконтною ставкою 0,01 % на день, а після 29 січня 2022 року за 90 днів нараховано 5 940 грн за ставкою 2,2 % на день. Загальну заборгованість за кредитним договором визначено в розмірі 8 944,20 грн.

17. Відповідно до Правил надання коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ “Кошельок” вбачається, що останні затверджені наказом від 19 серпня 2021 року.

Позиція апеляційного перегляду

18. Згідно з вимогами частини1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

19. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

21. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

22. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ “Кошельок” задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

23. Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

24. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК).

25. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

26. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК).

27. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК).

28. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).

29. У справі, яка переглядається, встановлено, що 15 січня 2022 року позивач та відповідач уклали кредитний договір №3441516797-584222, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000 грн строком на 14 днів (лояльний період), зі сплатою процентів за ставкою 0,01 % на день, з можливістю продовження лояльного періоду (але не більше ніж на 90 днів, зі сплатою процентів за ставкою 2,2 % на день) шляхом сплати всіх нарахованих процентів.

30. Позивач надав розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, відповідно до якого заборгованість за основною сумою кредиту становить 3 000 грн, за процентами за період з 15 січня до 28 квітня 2022 року – 5944,20 грн, а всього: 8 944,20 грн.

31. Встановивши факт отримання відповідачем кредитних коштів, суд першої інстанції вважав наявними підстав для стягнення з відповідача основного боргу у сумі 3 000 грн та процентів, нарахованих у межах 14-денного лояльного періоду у сумі 4,20 грн. Відмовляючи у стягненні процентів у сумі 5 940 грн, суд першої інстанції вважав відсутніми правові підстави для їх нарахування поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

32. Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 сформував позицію, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

33. Верховний Суд у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц виклав правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

34. Також Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 зазначив, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Аналогічна позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16.

35. Апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3 000 грн, оскільки наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують проходження відповідачем процедури укладення електронного договору, підписання його одноразовим ідентифікатором та фактичне зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, а також не повернення вказаних коштів.

36. Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача процентів, нарахованих у межах 14-денного лояльного періоду у сумі 4,20 грн.

37. У справі, яка переглядається, спірним залишається питання про наявність підстав для стягнення з відповідача відсотків у розмірі 5 940 грн, нарахованих позивачем після закінчення 14 днів лояльного періоду на підставі пунктів 3.6–3.8 кредитного договору.

38. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про автоматичне продовження строку кредитування на 90 днів після завершення лояльного періоду, оскільки для визначення правової природи платежів слід виходити не лише з назви відповідної договірної умови, а із системного змісту прав та обов`язків сторін, що передбачені умовами договору.

39. Пунктом 2.3 договору прямо визначено обов`язок позичальника повернути кредит і проценти до закінчення 14-денного строку, встановленого пунктом 2.1 договору. Водночас у пункті 2.2 договору сторонами передбачено окремий спосіб продовження лояльного періоду – шляхом сплати протягом нього всіх фактично нарахованих процентів.

40. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку кредитного договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 28 січня 2022 року, здійснення позичальником сплати нарахованих процентів, як обумовлено сторонами у договорі.

41. Хоча пункт 3.6 договору визначає подальше користування коштами як відкладальну обставиною, пункт 3.9 договору передбачає застосування з наступного дня після закінчення лояльного періоду наслідків прострочення грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК.

42. Отже, умови кредитного договору одночасно пов`язують неповернення позичальником кредиту з подовженням строку правомірного користування ним і з виникненням відповідальності за прострочення. Така внутрішня неузгодженість не дозволяє беззаперечно визнати, що сторонами було погоджено новий 90-денний строк саме правомірного користування кредитом.

43. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 зазначено, що нечіткі або двозначні положення договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача; таке тлумачення може здійснюватися судом і без окремої позовної вимоги споживача.

44. З урахуванням наведеного колегія суддів виходить із того, що сам факт неповернення відповідачем кредиту після спливу погодженого сторонами 14-денного строку кредитування за відсутності доказів належного продовження цього строку не підтверджує виникнення нового періоду кредитування, протягом якого можуть нараховуватися проценти за статтею 1048 ЦК.

45. Крім того, до позовної заяви додано Правила надання коштів у позику у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ “Кошельок” затверджені наказом від 19 серпня 2021 року, однак доказів того, що саме ця редакція Правил діяла станом на дату укладення кредитного договору 28 липня 2021 року та була доведена до відома позичальника, матеріали справи не містять, а тому ці Правила не усувають встановлених неузгодженостей умов спірного договору.

46. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на статтю 212 ЦК, оскільки сама по собі назва неповернення кредиту «відкладальною обставиною» не є достатньою для висновку про виникнення погодженого нового строку правомірного користування коштами за наявності суперечливих умов договору щодо строку повернення кредиту та наслідків його неповернення.

47. Доводи апеляційної скарги щодо презумпції правомірності правочину та свободи договору не спростовують наведених апеляційним судом висновків, оскільки суд не вирішує питання щодо недійсності пунктів 3.6–3.8 договору, а встановлює їх зміст у системному зв`язку з іншими його положеннями та правову природу заявлених до стягнення коштів.

48. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі №757/14570/23, оскільки вказане рішення суду ухвалено за іншого предмета спору, а саме щодо дійсності окремих умов кредитного договору, а тому сама собою не підтверджує правомірність нарахування спірних процентів за умовами договору у цієї справи.

49. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою кредиту у сумі 3 000 грн та процентами за користування кредитом за період з 15 січня 2022 року по 28 січня 2022 року у сумі 4,20 грн, та відсутність підстав для задоволення решти позовних вимог про стягнення з відповідача процентів, нарахованих після 28 січня 2022 року.

50. Щодо доводів апеляційної скарги про доведеність понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн та безпідставність зменшення із розміру слід зазначити таке.

51. З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.

52. Суд першої інстанції, з урахуванням критеріїв, передбачених частиною 4 статті 137 ЦПК, часткового задоволення позовних вимог, а також критерію пропорційності та розумності зменшив розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

53. Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений місцевим судом розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності та необхідності, враховуючи незначну складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, ціну позову та часткове задоволення позовних вимог, а тому підстав для зміни розміру присуджених судом витрат немає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

54. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

55. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

57. Підстав для нового розподілу судових витрат у зв`язку з розглядом справи немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кошельок”, в інтересах якого діє представник Гурський Герман Юрійович, залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 08 липня 2026 року у справі № 277/538/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК.

Суддя-доповідачК.В. Шалота

СуддіВ. А. Панкеєва

О. Б. Талько