Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №334/7465/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 03.11.2026

Справа № 334/7465/26

Провадження № 1-кп/334/683/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026082050001075 від 29.05.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, немаючого на утримані неповнолітніх дітей, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

установив:

ОСОБА_4 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 29.05.202.6 приблизно о 08:00 діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом віджимну віконної рами проник до приміщення кухні вказаного будинку. Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, демонтував зі стіни газову колонку (водонагрівач газовий ВПГ-20) виробник «Атем-Житомир», яка на праві власності належить потерпілій ОСОБА_6 .

Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, оскільки були поміченими потерпілою ОСОБА_6 , яка розуміла протиправний характер дій ОСОБА_4 , з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом ривку зірвав зі стіні вище вказану газову колонку та продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, разом із викраденим майном покинув місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4670 гривень 40 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину не визнав та пояснив, що 29 травня 2026 року він знаходився в іншому районі міста. Пізніше його затримали працівники поліції та користуючись тим, що він перебував у стані наркотичного сп`яніння шляхом здійснення на нього морального тиску примусили його оговорити себе та взяти на себе вину у вчиненні вище описаного злочину.

Потерпілу обвинувачений ОСОБА_4 до цього ніколи не бачив і побачив вперше вже у відділку поліції під час проведення слідчих дій. Також ОСОБА_4 вказав на те, що під час проведення з ним слідчого експерименту він також перебував у стані наркотичного сп`яніння, а скарги на примус зі сторони працівників поліції не виказував, оскільки боявся їх. Ураховуючи викладене, обвинувачений просив визнати його невинуватим.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 у вчиненому злочині свою провину не визнав, його вина повністю знайшла своє підтвердження у досліджених судом доказах, а саме:

поясненнями потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила, що вранці 29.05.2026 року вона почула якийсь шум на кухні у своєму приватному будинку. Коли вона зайшла на кухню то побачила невідомого їй чоловіка, яка відривав газову колонку від стіни, побачивши її він сказав «Ну от і все». Потерпіла ОСОБА_6 злякалась та вийшла на вулицю звідки зателефонувала в поліцію та доньці. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 непевно впізнала обвинуваченого ОСОБА_4 та зазначила, що їй здалось ніби газову колонку в неї вкрали двоє людей: один з яких ОСОБА_4 , а інший молодший, якого вона вже бачила на вулиці. Також потерпіла ОСОБА_6 зазначила, що впізнала ОСОБА_4 , як особу, яка викрала у неї газову колонку, коли працівники поліції проводили впізнання. Претензій до обвинуваченого вона немає;

показаннями свідка ОСОБА_7 , який у судовому засіданні пояснила, що є донькою ОСОБА_6 і її мати зателефонувала їй 29.05.2026 року і повідомила, що вона ( ОСОБА_6 ) бачила як невідомий чоловік вкрав у неї з кухні газову колонку;

показаннями свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що купив газову колонку виробництва «Атем-Житомир» сірого кольору у ОСОБА_9 , який не повідомив йому звідки її взяв. Про те, що вказана газова колонка крадена свідок не знав у коли до нього прийшли працівники поліції він добровільно її віддав;

показаннями свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 29.05.2026 року близько 08:00 год. він йшов із автозаправочної станції по вулиці Михайлова у місті Запоріжжі і побачив чоловіка, який швидко йшов із газовою колонкою зі сторони вулиці Ажурної. Свідку здалось, що цей чоловік йшов зі сторони де колись знаходився пункт прийому вторинної сировини, який вже закритий. Цього чоловіка свідок впізнав як ОСОБА_4 , хоча вказав, що на момент проведення судового засідання той виглядає краще. Також свідок зазначив, що ОСОБА_4 тримав у руках газову колонку біло-сірого кольору розміром приблизно 1м на 0,5м., проте модель він роздивитись не зміг, оскільки він бачив чоловіка із колонкою з відстані близько 10 метрів;

а також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:

протоколом огляду місця події від 29.05.2026 року та додатками у якому зафіксовано огляд подвір`я та сам будинок АДРЕСА_2 ;

протоколом огляду місця події від 29.05.2026 року та додатками у якому зафіксовано огляд відкритої ділянки місцевості поряд із будинком №10 по вулиці Музейна у місті Запоріжжі в ході якого виявлена та вилучена газову колонку (водонагрівач газовий ВПГ-20) виробник «Атем-Житомир»;

протоколом огляду місця події від 30.05.2026 року та додатками у якому зафіксовано огляд відкритої ділянки місцевості поряд із будинком №36-А по вулиці Михайлова у місті Запоріжжі в ході якого виявлена та вилучена частина газової колонки (водонагрівач газовий ВПГ-20);

висновком експерта №СЕ-19/108-26/11470-ТР від 15.06.2026 року, відповідно до якого неможливо встановити приналежність відбитку взуття, яке видане ОСОБА_4 , зі відбитком сліду взуття яке виявлено під час проведення огляду місця події будинку №19 по вулиці Рельєфній у місті Запоріжжі;

висновком судово-товарознавчої експертизи від 29.07.2026 року, за змістом якої вартість газової колонки (водонагрівач газовий ВПГ-20) виробник «Атем-Житомир» становить 4670 гривень 40 копійок;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2026 року, де на фото №2 свідок ОСОБА_8 впізнав чоловіка який продав йому газову колонку, а саме – свідка ОСОБА_9 ;

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.05.2026 року, де на фото №1 свідок ОСОБА_10 впізнав чоловіка, який біг вулицею із газовою колонкою. На фото №1 – ОСОБА_4 ;

протоколом проведення слідчого експерименту від 30.05.2026 року із додатком, який проведений за участю обвинуваченого ОСОБА_4 .

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта, за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії, як складової судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Суд, дослідивши зазначені протоколи та відеозаписи до них, встановив, що під час проведення слідчого експерименту обвинувачений не просто надає свідчення щодо обставин злочину, а показує на місцевості де саме все відбувалось, одночасно пояснюючи деталі події. Йому, як учаснику слідчого експерименту, роз`яснено його права та обов`язки, а також залучено до його проведення понятих.

З огляду на зазначене суд критично ставиться до показань самого обвинуваченого, що він перебував у стані наркотичного сп`яніння під час проведення слідчого експерименту та діяв під моральним примусом.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується поза розумним сумнівом комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Показання потерпілої є послідовними та незмінними, повністю узгоджуються з іншими доказами: показаннями свідка ОСОБА_10 , протоколами слідчих дій. Саме через це суд вважає показання названих осіб правдивими, що відображають повно та об`єктивно обставини вчинення злочину.

Не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, суд розцінює як обраний останнім спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності за вчинений злочин. Його твердження про те, що він перебував в іншому районі міста без будь-якої конкретизації місця та часу є нелогічними та не пояснюють взагалі його поведінки під час проведення слідчого експерименту за його участі в ході якого він доволі детально відтворив події інкримінованого йому злочину.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме: відритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином. Крім цього обвинувачений не працює, неодружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, на диспансерному обліку в наркологічному та в психіатричному диспансерах не перебуває.

Обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення відносно особи похилого віку.

Згідно із приписами ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на сім років, оскільки зазначене покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, що у сукупності, на думку суду, дає підстави вважати, що виправлення засудженого неможливе без ізоляції його від суспільства.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз у відповідності до вимог ст. 124 КПК належить покласти на обвинуваченого, стягнувши їх на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Строк відбування ОСОБА_4 покарання обчислювати з дня фактичного затримання – 17.07.2026.

Зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 липня 2026 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 5 271 (п`ять тисяч двісті сімдесят одна) гривня 61 копійка.

Речові докази: слід низу взуття (номер книги обліку речових доказів 1387, порядковий номер 41355), металевий прямокутний предмет (номер книги обліку речових доказів 1387, порядковий номер 41359), предмети квадратної форми у кількості 2 шт. (номер книги обліку речових доказів 1387, порядковий номер 41480), які передані на зберігання до камери схову речових доказів Запорізького РУП – знищити

Кросівки (номер книги обліку речових доказів 1387, порядковий номер 41356), які передані на зберігання до камери схову речових доказів Запорізького РУП – повернути власникові ОСОБА_4 .

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1