Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №317/3242/26 — Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3242/26

Провадження № 2/317/1793/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Каряки Д.О.,

за участю секретаря Щербини В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Коллект центр» через свого представника - директора Товариства Ткаченко М.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 в якій заявлені вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства заборгованості за Договором № 77234475 від 20.10.2021 року в розмірі 32773,98 грн., а також стягнення з відповідача на користь Товариства понесених судових витрат, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 20.10.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір позики № 77234475 (далі - Договір). Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України “Про електронну комерцію“ Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі Згідно п. 1. Договору Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики. Відповідно до п. 2 Договору про надання позики: - Загальний розмір наданої Позики становить 10 150,00 грн., що включає в себе кошти, надані Позичальнику за основним Договором позики, а також додатково надані кошти (у разі наявності) на підставі укладених між Сторонами додаткових угод до Договору. Надання коштів могло здійснюватися одним або декількома траншами в межах погодженої суми Позики, відповідно до умов Договору та додаткових угод до нього. Процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви, в ту чергу як відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує у зв`язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за Договором №77234475 від 20.10.2021 р. в розмірі 32 773.98 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 150.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22 622.32 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних - 1.66 грн.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77234475.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77234475. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 77234475

В поданій до суду позовній заяві представником позивача заявлено вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 773,98 грн. та судових витрат (а.с.1-6).

06.07.2026 р. Адвокатом Черкашиним І.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , не погоджуючись з вимогами позивача, за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано відзив на позовну заяву (а.с.83-87). Як на підставу заперечень проти позову послався на те, що розрахунок заборгованості за укладеним відповідачем кредитним договором включає в себе заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за період, який виходить за межі строку кредитування. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і відповідач встановили строк кредитування за кредитним договором 22 дні (до 11.11.2021 року). Додатком № 1 до договору позики № 77234475 від 20.10.2021 року є таблиця обчислення загальної вартості кредиту, який складає 10150 тіло кредиту + 4443,67 грн. відсотки за користування кредитом. Отже, саме 10150 тіло кредиту + 4443,67 грн. відсотки за користування кредитом було узгоджено сторонами. Інших додатків чи розрахунків щодо обчислення позики чи пролонгації позики до позовної заяви не надано. На день закінчення строку кредитування (11.11.2021 року) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 14593 грн. 67коп. (10150 тіло + 4443,67), з урахуванням принципу диспозитивності підлягає стягненню. Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 22622 грн. 32 коп., однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред`явленому розмірі. Таким чином загальна сума заборгованості за відсотками, за вищевказаними договорами становить 4443,67 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, представник відповідача зазначив, про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 грн., який є очевидно завищеним, оскільки сума витрат на правову допомогу - 13 000,00 грн., яка перевищує тіло кредиту - 10150,00 грн., є явно неспівмірною. Стороною позивача не було надано документів, що свідчать про понесення витрат саме у такому розмірі та про здійснення їх оплати. За таких підстав вважає, що розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача буде достатньо та відповідатиме критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі, оскільки справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними. Також представником відповідача у відзиві зазначено, що у зв`язку з укладення відповідачем договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) з Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Черкашина» відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката та зазначив, що до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ним будуть надані остаточні докази понесення судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись в поданим стороною відповідача відзивом, представником позивача за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано відповідь на відзив в якому просила позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі (а.с.90-94). З приводу нарахування відсотків зазначила, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Умовами договору, укладеного відповідачем з первісним кредитором, та Правилами передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30 - денного (пільгового) строку користування позикою. З розрахунку заборгованості вбачається, що строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що Відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування, матеріали справи не містять. При цьому представник позивача послалась на те, що Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Щодо заперечень представника відповідача стосовно витрат на правничу допомогу, представником позивача зазначено, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою Відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

В судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, не з`явились.

Представником позивача в прохальній частині позовної заяви зазначено про розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання у призначений судом день не з`явилась, хоча про місце, день та час розгляду справи була повідомлена судом належним чином шляхом направлення кореспонденції засобами поштового зв`язку (а.с.89,124), а також шляхом направлення судової повістки на належну відповідачу електронну адресу, які останньою отримувались, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.106,116). Крім того, слід звернути увагу, що відповідач скористалась своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який було подано її представником та долучено до матеріалів справи. Повідомлень щодо поважності причин її відсутності, заяви про слухання справи за її відсутністю до суду не надходило. Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважаних причин.

Представник відповідача - адвокат Черкашин І.І., будучи належним чином повідомленим про розгляд справи також не прибув в судове засідання.

За таких обставин суд розглядає справу без участі сторін і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вимоги на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 20.10.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (далі - Кредитодавець, Первісний кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір позики № 77234475 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі - Договір), згідно п. 1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (діл-Позику), на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики, що не заперечується відповідачем.

Вказаний договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень ЗУ «Про електрону комерцію» договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі (п.12 Договору).

В п. 2 Договору позики визначені параметри та умови Позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 10150,00 грн.; строк позики/строк договору: 22 дні; процентна ставка (базова/день): 1,99 % (фіксована); дата надання позики: 20.10.2021, дата повернення позики (останній день): 11.11.2021, знижена процентна ставка/день, % (застосовується у відповідності до умов Правил лояльності): 1,99 %, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частина) за день, % (не застосовується в період карантину): 2,70 %, пеня %/, день (не застосовується в період дії карантину): 2,70%, орієнтована річна процентна ставка, % : 41239,11%, орієнтована загальна вартість позики у грн.: 14593,67.

Відповідно до п. 4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Позики.

Відповідно до п.5.2. позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті: http://mycredit.ua/ua/documents-license, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування авто пролонгації, йому зрозумілі.

Первісним кредитором належним чином виконано свої зобов`язання за Договором, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника кредитних коштів на загальну суму 10150, 00 грн., на підтвердження чого позивачем до позову долучено Довідку ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» (а.с.15), згідно якої на підставі Договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеним між Компанією та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції та завершення наступної операції: дата: 20.10.2021 р., номер платежу: cc2a73ac-380f-4faf-93e4-0f7cfdc6bd01, сума: 10150,00 грн., отримувач: Коногорська Марина - ЕПЗ номер НОМЕР_1

Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені цим Договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула надану їй Позику в строки, передбачені Договором. Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушила зазначені норми законодавства та умови договору, у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість в розмірі 32 773,98 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10150.00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22622.32 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки - 0.00 грн., нараховані 3% річних - 1,66 грн.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77234475 (а.с.23-33).

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77234475. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 77234475 (а.с.34-46).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Із дослідженого судом Договору позики, укладеним відповідачем та первісним кредитором встановлено, що його укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, Договір позики № 77234475 укладено 20.10.2021 р. в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, Договір позики підписаний відповідачем ОСОБА_2 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора «0o6XfNuWqc», а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 по справі 127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення, від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд приймає до уваги твердження представника позивача, що відповідачем 20.10.2021 року було укладено Договір позики №77234475, що також не заперечується і відповідачем, на підставі якого їй були надані кредитні кошти, за невиконання зобов`язань за яким у останньої виникла заборгованість.

Згідно долученого представником позивача договорів факторингів, підтверджено набуття ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги в тому числі й до відповідача ОСОБА_1 за Договором позики №77234475 від 20.10.2021 року, що підтверджено Витягом із додатку до договору факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на підставі правочину. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, як це закріплено положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Правомірність укладеного між сторонами Договору, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Первинним кредитором відповідачу надано кредитні кошти, які остання повинна була повернути та сплатити проценти за користування кредитом.

Проте, слід звернути увагу, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 32 773,98 грн., яка складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 150,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 22 622.32 грн., заборгованості за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованості за пенею та/або штрафами - 0.00 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційних збитків - 0.00 грн., нарахованих 3% річних -1,66 грн.

З вказаного слідує, що крім суми заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) позивачем за договором №77234475 від 20.10.2021 заявлені вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 22 622,32 гривень.

Відповідно до вимог п. 2.2 Договору позики від 20.10.2021 сторони погодили строк позик/строк Договору - 22 дні, пунктом 2.3 визначено процентну ставку по кредиту, яку погодили сторони - 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору строк кредитування встановлений до 11.11.2021 року включно. Зі спливом цього строку, тобто - з 12.11.2021 року, відповідач була зобов`язана повернути всю заборгованість за договором, оскільки це прямо визначено в ньому.

Таким чином, абзац 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку надання цієї позики.

Під час укладення Договору позики № 77234475 від 20.10.2021 його сторони погодили, що позика надається на строк 22 дні, з терміном погашення 11.11.2021, зі сплатою процентів/день(фіксована) - 1,99 %. У заяві на тримання кредиту відповідач узгодила строк кредиту - 22 дні. За умовами договору орієнтовна загальна вартість кредиту за весь період визначена в розмірі 14 593,67 грн, з яких сума кредиту за договором - 10 150,00 грн., та 4443,67 грн. - проценти за користування кредитом, що викладено у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до договору позики 77234475 (а.с.8-оборот).

Вимогами ч. 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Суд не може не погодитись з запереченнями представника відповідача, що розрахунок заборгованості за укладеним відповідачем кредитним договором включає в себе заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за період, який виходить за межі строку кредитування, виходячи з того, що нарахування процентів за Договором № 77234475 від 20.10.2021 року за період після 11.11.2021 року є необґрунтованим, оскільки здійснене поза межами строку кредитування.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), якою зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Подібний висновок неодноразово повторювався в правових позиціях Верховного Суду і в даному випадку суд вважає необхідним застосувати його в даній справі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення процентів підлягають частковому задоволенню - в межах строку кредитування, що становить: 10150 грн. х 1,99 %/день х 22 дні = 4443,67грн. Нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору та узгодженого графіку платежів є безпідставним.

Щодо стягнення з відповідача нарахованих 3% річних, суд приходить до наступних висновків.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зазначив, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних - 1,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів - підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Так, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Оскільки за Договором позики №77234475 від 20.10.2021 позивачем в період дії в Україні воєнного стану нараховано за Договором до сплати 3 % річних штрафні, від сплати яких позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог саме в розмірі 14 593,67 грн., з яких: 10150,00 грн. - сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 4443,67 грн. - заборгованість за нарахованим процентам.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1185,52 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Таким чином, суду повинні бути надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано копії відповідних доказів: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року укладений між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнерам Бурдюг Т.В., заявка на надання юридичної допомоги № 2178 від 01.04.2026 р., витяг з Акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.041.20206 р. із зазначенням обсягу виду виконаних робіт та вартістю наданих послуг, загальний розмір яких становить 13 000,00 грн.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони. Вказаної позиції притримується Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Представником відповідача у поданому ним відзиві заявлено вимогу про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, за таких підстав, з врахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн., що відповідатиме критерію об`єктивності та буде співмірним зі стягнутою сумою заборгованості та з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 513, 525, 526, 527, 530, 546-552, 598, 599, 610-612, 617, 625, 628, 629, 631, 1048-1050, 1054, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором позики № 77234475 від 20.10.2021 в розмірі 14 593 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 67 копійок та понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1185 (одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн. 52 коп. та витрат на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., всього стягнути 17 799 (сімнадцять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - відмовити.

Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Суддя: Д.О. Каряка