Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №277/677/24 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №277/677/24

Суддя: Панкеєва В. А.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 277/677/24 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В.В.

Доповідач Панкеєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

суддів Григорусь Н.Й.,

Галацевич О.М.,

за участю секретаря Кучер А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №277/677/24 за позовом керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури, поданою ОСОБА_2 ,

на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 липня 2026 року,

встановив:

У травні 2024 року керівник Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) від 06 травня 2020 року № 6-4863/14-20-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області. На виконання зазначеного наказу ТОВ "Кадастровий центр+" за заявою ОСОБА_1 розробило проєкт землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на вказаній території.

09 червня 2020 року Відділом в Ємільчинському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 та цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для її реєстрації зазначено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 12 травня 2020 року.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11 червня 2020 року № 6-6187/14-20-СГ "Про надання у власність" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Пунктом 2 цього наказу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Прокурор зазначав, що за результатами опрацювання матеріалів лісовпорядкування та державних актів на право постійного користування земельними ділянками встановлено, що спірну земельну ділянку сформовано за рахунок земель лісового фонду, що перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України").

На підтвердження цих обставин прокурор посилався на державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 06 листопада 2012 року серії ЯЯ № 071261, виданий щодо земельної ділянки площею 11,8667 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022.

Крім того, відповідно до схеми розміщення земельних ділянок, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 площею 2 га повністю накладається на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022.

Аналогічні обставини, за твердженням прокурора, підтверджуються фрагментом накладення меж земельної ділянки на ортофотоплан кварталу № 54 Барашівського лісництва філії "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України", наданим Українським державним проєктним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроєкт" на запит прокуратури.

Згідно із зазначеними матеріалами спірна земельна ділянка розташована в межах виділів № 16, 17, 18, 19, 20 кварталу № 54 Барашівського лісництва та належить до земель лісового фонду. Отже, на думку прокурора, земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 незаконно сформовано за рахунок земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 11,8667 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, яка перебувала в державній власності та постійному користуванні ДСГП "Ліси України", після чого передано у приватну власність ОСОБА_1 .

Прокурор вважав, що проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 розроблено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні ДП "Ємільчинське лісове господарство", не могла бути віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в установленому наказом порядку.

ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, видавши наказ від 11 червня 2020 року № 6-6187/14-20-СГ, вийшло за межі повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, оскільки не було уповноважене розпоряджатися землями лісогосподарського призначення.

Також прокурор зазначав, що державна реєстрація права приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 створює перешкоди Житомирській обласній державній адміністрації як уповноваженому органу держави у здійсненні правомочностей власника щодо земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, зокрема щодо державної реєстрації права власності, а також права постійного користування за ДСГП "Ліси України".

Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного законодавства, прокурор вважав належним та ефективним способом захисту порушених прав держави усунення перешкод у здійсненні правомочностей власника шляхом звернення з негаторним позовом.

Позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 10 грудня 2025 року просив:

- витребувати на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, площею 2 га;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, площею 2 га;

- стягнути сплачений судовий збір в сумі 6056 грн.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 липня 2026 року позов задоволено частково. Витребувано на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, площею 2 га. В задоволенні вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, площею 2 га відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, заступник керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р.В. через підсистему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначеної вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду та належної оцінки істотних доводів позивача.

На думку апелянта, суд першої інстанції помилково ототожнив вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з вимогами про скасування рішення державного реєстратора або запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 183/1617/16, № 488/5027/14-ц та № 466/8649/16-ц, на які послався суд першої інстанції, стосуються відсутності необхідності оскарження актів, на підставі яких набуто право власності, правочинів, державних актів або записів про державну реєстрацію права власності у разі пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача майна. Водночас зазначені висновки не вирішують питання щодо необхідності скасування державної реєстрації незаконно сформованої земельної ділянки, яка повністю накладається на іншу, раніше сформовану земельну ділянку.

Натомість, як зазначає апелянт, у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо захисту права власності у випадках, коли спірні землі включено до складу новосформованої земельної ділянки або внаслідок незаконних реєстраційних дій змінено їх кадастрову ідентичність.

За таких обставин ефективний захист порушеного права, на переконання апелянта, передбачає не лише витребування спірної земельної ділянки, а й припинення речових прав на новосформований об`єкт та скасування його державної реєстрації, оскільки зазначені вимоги мають допоміжний характер і спрямовані на забезпечення реального виконання рішення про витребування земельної ділянки. Посилаючись на зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду, наголошує, що після ухвалення судового рішення сторони повинні мати можливість сформувати земельні ділянки відповідно до належних їм прав, а поєднання вимоги про витребування земельної ділянки з вимогою про скасування державної реєстрації новосформованої земельної ділянки є необхідним для відновлення попереднього правового та кадастрового стану земель.

При цьому вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки не є самостійним способом захисту, який конкурує з віндикацією, а має допоміжний характер та забезпечує ефективне поновлення порушеного права власності.

Апелянт звертає увагу, що земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 не була самостійним об`єктом, який держава правомірно передала у приватну власність, а була незаконно сформована в межах раніше сформованої земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022, на яку вона повністю накладається.

За таких обставин прокурор вважає, що відмова суду першої інстанції у задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки не забезпечує ефективного захисту порушених прав держави та суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 27 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11:00 год 29 жовтня 2026 року.

02 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" представник ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Горкуша М.А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 липня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про достатність задоволення віндикаційної вимоги для ефективного захисту порушеного права держави. Відповідно до статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Метою віндикаційного позову є відновлення володіння власника майном, якого він був незаконно позбавлений. Щодо нерухомого майна таке відновлення забезпечується державною реєстрацією права власності за особою, на користь якої майно витребувано. Судове рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, є достатньою правовою підставою для державної реєстрації права власності за належним власником. Тому для відновлення права державної власності на спірну земельну ділянку немає необхідності додатково оспорювати рішення органів державної влади, документи, на підставі яких набуто право власності, або записи про державну реєстрацію такого права за незаконним володільцем. Державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державна реєстрація речового права на неї в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є різними за правовою природою процедурами.

Зокрема, державна реєстрація земельної ділянки засвідчує її формування як окремого об`єкта цивільних прав із визначенням площі, меж, місця розташування та кадастрового номера, тоді як державна реєстрація речового права підтверджує належність уже сформованого об`єкта конкретній особі. Апелянт безпідставно пов`язує відновлення права державної власності на спірну земельну ділянку з необхідністю припинення її існування як окремого об`єкта Державного земельного кадастру, хоча зазначені юридичні наслідки не є тотожними.

Так, витребування земельної ділянки передбачає відновлення володіння належного власника та створює правові підстави для державної реєстрації за ним права власності. Натомість скасування державної реєстрації земельної ділянки має наслідком припинення її існування як окремого кадастрового об`єкта, скасування кадастрового номера та закриття Поземельної книги. У зв`язку із цим представник відповідача вважає суперечливими позовні вимоги прокурора про одночасне витребування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 та скасування державної реєстрації цієї самої земельної ділянки. Витребування передбачає збереження відповідної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, на який може бути зареєстровано право державної власності, тоді як скасування її кадастрової реєстрації припиняє існування такого об`єкта в Державному земельному кадастрі. Одночасне задоволення зазначених вимог призведе до ситуації, за якої судове рішення про витребування земельної ділянки становитиме підставу для державної реєстрації права власності держави на об`єкт, державну реєстрацію якого цим самим рішенням буде скасовано.

Вважає, що такий правовий результат суперечитиме вимогам правової визначеності та виконуваності судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині немає.

08 вересня 2026 року через підсистему "Електронний суд" представник Житомирської обласної державної (військової) адміністрації - Пономарчук Р.А. надіслав пояснення у яких підтримав позицію Житомирської обласної прокуратури в повному обсязі.

Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно з частиною 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно.

Від представника третьої особи надійшла заява з проханням справу розглядати без його участі. Підтримує апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури в повному обсязі та просить її задовольнити.

За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Прокурор та представник позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Вислухавши прокурората представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у скасуванні в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.

Встановлено, що розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08.11.2011 за №393 "Про надання земельних ділянок, зміну цільового призначення земельної ділянки, надання дозволу на розроблення проектів землеустрою та продаж земельних ділянок" затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та умови їх надання, надано в постійне користування та оренду підприємствам і фізичним особам-підприємцям земельні ділянки за переліком згідно з додатком 1 (а.с.27-28 т.1).

Згідно додатку 1 до розпорядження обласної державної адміністрації від 08.11.2011 №393 визначено Перелік підприємств та фізичних осіб-підприємців, яким затверджуються проєкти землеустрою і надаються в постійне користування та оренду земельні ділянки. Так, землі сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі в межах Ганнопільської сільської ради Ємільчинського району площею 108,3079 га надано ДП "Ємільчинське лісове господарство" (землі лісогосподарського призначення) у постійне користування (а.с.29-33 т.1).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №071261 від 06.11.2012 ДП "Ємільчинське лісове господарство" на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 08.11.2011 №393 є постійним користувачем земельної ділянки площею 11,8667 га, розташованої на території: Житомирська область, Ємільчинський район, Ганнопільська сільська рада, за межами населеного пункту, цільове призначення якої - для ведення лісового господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №182170003000359. Кадастровий номер земельної ділянки 1821780300:11:000:0022 (а.с.44 т.1).

Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 06.05.2020 №6-4863/14-20-СГ надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) (а.с.57 зв. т.1).

За заявою ОСОБА_1 ТОВ "Кадастровий центр+" розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради Житомирської області (а.с.53-68 т.1).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 11.06.2020 року №6-6187/14-20-СГ "Про надання у власність" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1821780300:11:000:0027) для ведення особистого селянського господарства (01.03) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради (а.с.52 т.1).

З витягу НВ-1813380922020 від 09.06.2020 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, площею 2 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства (01.03), місце розташування: Житомирська область, Ємільчинський район, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради, слідує, що інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані (а.с.71-73 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 01.07.2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027, загальною площею 2 га.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 площею 2 га накладалася на земельну ділянку державного лісового фонду ДП "Ємільчинське ЛГ", що підтверджується:

1. Схемою розміщення земельних ділянок, наданої 29.02.2024 заступнику керівника окружної прокуратури сертифікованим інженером-землевпорядником Черненком В.О., із якої вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 (а.с.77-79 т.1);

2. Фрагментом накладок на ортофотоплан межі кв. 54 Барашівського лісництва та кв.72 Глумчанського лісництва філії "Ємільчинське лісове господарство" ДП "Ліси України" наданим на запит прокуратури Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Укрдержліспроект", спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 розташована в межах виділів №16, 17, 18, 19, 20 кварталу №54 Барашівського лісництва, та відносяться до земель лісового фонду (а.с.80-80 а т.1);

3.Проєктом організації та розвитку лісового господарства ДП "Ємільчинське ЛГ" (2019 рік), акту обстеження лісових насаджень Філії "Ємільчинське лісове господарство" від 12.02.2024 , з якого видно, що до складу земель лісового фонду, що перебувають в постійному користуванні ДСГП "Ліси України" входять виділи №16-20 кварталу №54 Барашівського лісництва (а.с.99-108 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1821780300:11:000:0027 площею 2 га, суд першої інстанції виходив із того, що належним та ефективним способом захисту порушеного права держави є витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння на підставі статей 387, 388 ЦК України. Суд зазначив, що задоволення віндикаційної вимоги забезпечує відновлення порушеного права власності, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації права власності за належним власником. При цьому пред`явлення додаткових вимог, спрямованих на оспорювання рішень органів державної влади, документів, що посвідчують право власності, чи скасування реєстраційних записів, не є необхідним для ефективного захисту порушеного права. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації є належним і достатнім способом захисту її порушеного права, у зв`язку із чим відсутні підстави для одночасного задоволення вимоги про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Подібні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року№ 183/1617/16.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд витребовує нерухоме майно на користь власника останнього з незаконного володіння того, за ким таке майно зареєстроване саме на праві власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Ураховуючи, що спірну земельну ділянку, яка незаконно вибула з державної власності, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 , за яким зареєстровано право власності на неї, суд першої інстанції дійшов висновку, що витребування земельної ділянки є належним та ефективним способом захисту порушеного права держави. Відтак позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі задоволенню не підлягає, оскільки обраний у цій частині спосіб захисту не є ефективним.

Такі висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 11 березня 2025 року у справі № 681/1464/21, від 09 квітня 2025 року у справі № 681/1460/21.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права власника земельної ділянки є одночасне її витребування з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 виснувала: "Земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.".

Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

Натомість у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, спірна земельна ділянка вибула з державної власності внаслідок неправомірних дій уповноваженого органу щодо розпорядження нею та перебуває в незаконному володінні ОСОБА_1 . Водночас ця земельна ділянка не припинила свого існування як окремий об`єкт цивільних прав, зокрема внаслідок об`єднання з іншою земельною ділянкою.

Земельна ділянка з кадастровим № 1821780300:11:000:0027, площею 2 га повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 1821780300:11:000:0022 та відносяться до земель лісового фонду.

Іншими словами, ОСОБА_1 не здійснював державної реєстрації новоутвореної (об`єднаної) земельної ділянки, до складу якої було б включено спірну земельну ділянку.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлена прокурором вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не є ефективним способом захисту порушеного права держави, а тому задоволенню не підлягає.

Вищенаведене узгоджується із постановою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 681/1459/21.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов висновку про необхідність повернення Житомирській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судового збору в розмірі 6056,00 грн, однак у резолютивній частині рішення зазначеного питання не вирішив, колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 стаття 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури, поданою ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 07 липня 2026 року в частині відмови у скасуванні в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.А. Панкеєва

Судді Н.Й. Григорусь

О.М. Галацевич

Повне судове рішення складено 03 листопада 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua