Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №159/3900/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 159/3900/26 Провадження №33/802/1066/26Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П. Ю.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., з участю особи, яка притягає,ться до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. (сімнадцять тисяч гривень), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Визначено стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Згідно з постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15.06.2026 року о 22 год. 28 хв. в с. Гішин по вул. Садова керував транспортним засобом марки «Seat Inca», державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився.

Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з постановою суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також неповнотою та необ`єктивністю з`ясування усіх обставин події. Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Апеляційні вимоги мотивує тим, що матеріали справи не містять доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. На його думку працівники поліції при складанні протоколу допустили такі грубі порушення: як внесення до протоколу неправдивих відомостей щодо водія, склали протокол за відсутності особи та не вручили копію такого протоколу, при спілкуванні поводилися грубо, незаконно застосували спецзасоби. На відеозаписі приєднаному до справи видно, що водію не пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, записи у документах складених працівниками поліції внесені у відсутності ОСОБА_1 .

Також апелянт зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою письмове зізнання реального водія ОСОБА_2 , який 15.06.2026 перебував за кермом та втік з місця події, бо не мав із собою посвідчення водія і злякався.

Також подав до суду клопотання про виклик у судове засідання свідка ОСОБА_2 .

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав, доходжу наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За положеннями статей 245, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а тому вказаний вище висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст. 280 КпАП України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за положеннями ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, є безпідставними, оскільки у судовому засіданні суд дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин, зазначених в оскарженій постанові судді, підтверджується зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами, яким надана відповідна юридична оцінка у їх сукупності. Так, його вина повністю доводиться: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №694106 від 15.06.2026; Актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.06.2026 року; фотознімком з є Документу про встановлення особи; відеозаписом нагрудної бодікамери з місця події від 15.06.2026 року

Апеляційний суд доходить висновку, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, не суперечать фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Тому, твердження апелянта про відсутність доказів у справі є необґрунтованими.

Доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення є таким, що складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, тому він позбавлений доказової сили, апеляційний суд відхиляє, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені у ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи та істотних недоліків, які б тягли за собою визнання протоколу недопустимим доказом, матеріали справи не містять.

Не можуть бути задоволеними вимоги апеляційної скарги про те, що суд не врахував незаконність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та ті обставини, що йому працівники поліції на місці зупинки не пропонували пройти огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки зазначене спростовується відеозаписом.

З долученого до матеріалів справи відеозапису з місця події встановлено, що працівниками поліції здійснювалося переслідування автомобіля марки «Seat Inca», державний номерний знак НОМЕР_2 , який не виконав вимоги про зупинку. Після зупинки вказаного автомобіля, водій вибіг з водійської сторони автомобіля і намагався залишити місце зупинки.

Перевіривши відеозапис апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним чином встановлено що зі сторони пасажирського сидіння, ніхто не вибігав, а тому доводи ОСОБА_1 про те, що він був пасажиром даного транспортного засобу є повністю безпідставними, як і його апеляційні доводи про врахування пояснень свідка ОСОБА_2 , який ніби керував транспортним засобом в день події.

Відеозаписом чітко зафіксовано, що в ході спілкування з працівниками поліції водій назвався ОСОБА_1 та пояснив, що намагався покинути місце події, оскільки вважав, що його намагаються мобілізувати працівники поліції разом з працівниками ТЦК та СП. Будь-яких заперечень щодо факту керування транспортним засобом саме ним, або керування транспортним засобом іншою особою, не висловлював. Більше того, підтвердив, що вживав пиво та керував транспортним засобом. Просив працівників поліції не притягувати його до адміністративної відповідальності за це, оскільки раніше вже притягувався до адміністративної відповідальності.

На вказаному відеозаписі зафіксовано також той факт, що ОСОБА_1 працівниками поліції було озвучено ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, на що останній відмовився. Було роз`яснено працівниками поліції і те, що, в разі відмови від проходження відповідного огляду, щодо нього буде складено відповідний протокол.

Поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, надані ним пояснення щодо обставин керування транспортним засобом та вживання алкоголю напередодні керування автомобілем, ухилення від вказівки пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу цілком обґрунтовано працівникам поліції було розцінено як відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку.

Водночас, дійсно сам бланк протоколу був заповнений без участі ОСОБА_1 , що зафіксовано відеозаписом та пояснюється ситуацією, яка склалася на місці зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 . Вказані обставини були обумовлені тим, що інші особи, які перебували на місці зупинки, всіляко перешкоджали здійсненню працівниками поліції спілкування з ОСОБА_1 та проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки погрожували фізичною розправою, цькували собаку на працівників поліції, а тому останні змушені були покинути місце події та надалі уже завершили документування правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .

Наведені обставини на думку апеляційного суду не є такими, що беззаперечно б ставили під сумнів належність складеного протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КпАП України.

Відеозапис з бодікамер працівників поліції надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що доводи апеляційної скарги фактично дублюють доводи, наведені ОСОБА_1 у клопотанні про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, які також були предметом дослідження судом першої інстанції та отримали належну і правильну правову оцінку.

Водночас не зазначено апелянтом, які саме істотні обставини для вирішення справи підлягають перевірці шляхом виклику і допиту свідка ОСОБА_2 , присутність якого на місці зупинки автомобіля під керування ОСОБА_1 15.06.2026 жодним доказом не підтверджена, у протоколі про адміністративне правопорушення будь-яких даних про свідків не зазначено. Під час документування вчиненого ОСОБА_1 правопорушення здійснювалася відеофіксація на бодікамери працівників поліції, відеозапис приєднаний до матеріалів справи і його достовірність та допустимість як доказу не ставиться під сумнів, а тому відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання про виклик вказаного свідка.

Враховуючи, що судом не встановлено недотримання працівниками поліції вимог КпАП України при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, та оцінивши кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, визнав їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для того, щоб дійти висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п.2.5 ПДР України.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 жовтня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук