Суд: Волинський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №168/516/26
Суддя: Бовчалюк З. А.
Справа № 168/516/26Головуючий у 1 інстанції: Малюта А. В.
Провадження № 22-ц/802/1350/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № CCNG-630688172 від 07 серпня 2017 року в розмірі 54 170,65 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 16 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 07 серпня 2017 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CCNG-630688172, за умовами якого позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 16 000,00 грн. зі строком повернення до 07 серпня 2020 року та сплатою відсотків у розмірі 24,00% річних. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав повністю та надав кошти боржнику, натомість відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.
17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Флексіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Флексіс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 54 170,65 грн. З яких заборгованість за тілом кредиту - 42 249,04 грн., заборгованість за відсотками - 2 194,63 грн., заборгованість за пенею та штрафами - 6 336,52 грн., інфляційні збитки - 2 685,54 грн., 3% річних - 704,92 грн.
Просило стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 54 170,65 грн. та стягнути з відповідача в користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № CCNG-630688172 від 07 серпня 2017 року в розмірі 45 639,50 гривень. З яких 42 249,04 грн – заборгованість за тілом кредиту, 704,92 гривень – 3% річних за користування грошовими коштами, 2 685,54 гривень – інфляційні збитки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 243,07 грн та 16000 грн витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення, в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду у вказаній частині не переглядається.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проведено без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 02 листопада 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 07 серпня 2017 року було підписано «Акцепт пропозиції на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії» за № CCNG-630688172. Максимальний розмір відновлювальної кредитної лінії сторонами було погоджено та встановлено в розмірі 20 000,00 грн. Відповідачу було надано кредитну карту. Строк договору до 07 серпня 2020 року. Процентна ставка - 24 %.
У зв`язку з реорганізацією та зміною найменування АТ «Альфа-Банк» було перейменовано на АТ «Сенс Банк».
З виписки, наданої в судове засідання АТ «Сенс Банк», вбачається, що ОСОБА_1 07 серпня 2017 року збільшено кредитний ліміт на суму 16 000,00 грн. за договором № CCNG-630688172 від 07 серпня 2017 року.
17 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» було укладено договір факторингу № 2, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Флексіс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Флексіс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
18 травня 2021 року між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» передало (відступило) ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ ТОВ «Вердикт Капітал» передало (відступило) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з розрахунком, яким проведено ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість відповідача складається з наступного:
- станом на 18 травня 2021 року заборгованість за тілом кредиту становить 42 249,04 грн., пеня – 6 336,52 грн. Всього заборгованість – 48 585,56 грн;
- станом на 10 січня 2023 року заборгованість за тілом кредиту становить 42249,04 грн., пеня – 6 336,52 грн., нараховані відсотки – 2 194,63 грн., 3% річних – 704,92 грн., інфляційні збитки – 2 685,54 грн. Всього заборгованість становить 54 170,65 грн.
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача на суму 54 170,65 грн.
Судом встановлено, що строк дії кредитного договору було погоджено сторонами до 07 серпня 2020 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума процентів у розмірі 2 194,63 грн була нарахована попереднім кредитором ТОВ "Вердикт Капітал" за період з 18 травня 2021 року по 04 серпня 2021 року, тобто після закінчення встановленого договором строку кредитування.
Оскільки після 07 серпня 2020 року у кредитора (та його наступних правонаступників, включаючи ТОВ «Вердикт Капітал» та позивача) були відсутні правові підстави для нарахування процентів за ставкою 24% річних, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні відсотків в розмірі 2 194,63 грн за період з травня по серпень 2021 року.
Також судом першої інстанції правильно зазначено про неправомірність нарахованої пені в розмірі 6 336,52 грн, та відмовлено у її стягненні.
Стаття 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), закріплює презумпцію правомірності правочину , згідно з якою вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована або прямою нормою закону (нікчемний правочин), або рішенням суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин).
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Наголошуємо, що згідно Договору, основними умовами кредиту передбачено всі істотні умови договору, а саме: розмір кредиту, строки користування кредитом, строк дії Договору, відсоткові ставки за користування кредитом, загальна вартість кредиту та всі інші платежі, пов`язані з виконанням Договору.
Судом встановлено, що до підписання договору позичальнику було надано всі можливості для ознайомлення з умовами договору, розміщена інформація на сайті товариства.
Сторонами були вчинені всі необхідні дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього правочину, а саме укладення та підписання вказаного договору.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо правомірності переходу права вимоги до позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG 630688172.
Згідно з п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «основні договори» або «основний договір», в залежності від контексту), перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення Прав вимоги Фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між Клієнтом та Боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до Договору, в силу чого до Фактора переходять всі права, які належать Клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами Основних договорів.
Відповідно до п. 2.3. Договору, право вимоги вважається відступленим Фактору з дати повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору сторони підписують Акт приймання передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору.
Позивачем було додано до позовної заяви докази оплати за даним договором, а саме: платіжне доручення № 253 від 17 травня 2021 року.
18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК» Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630688172.
Згідно з п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в Додатку 1-1 до Договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами, на умовах передбачених основними договорами, в тому числі, але не виключно, права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів.
Відповідно до п. 2.3. Договору, право вимоги вважається відступленим Фактору з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до Договору. Акт приймання-передачі реєстру боржників підписується в день укладання цього Договору.
Позивачем було додано до позовної заяви докази оплати за даним договором.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-630688172.
Відповідно до п. 5.2 Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, Права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що ціна договору сплачується новим кредитором кредитору протягом 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
Отже відповідно до умов договору: право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників (п. 5.2 Договору); оплата відступленого права вимоги відбувається із значним відтермінуванням– 1065 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (п. 7. 2.).
Перехід прав вимоги підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним між сторонами актом прийому-передачі реєстру боржників та самим реєстром боржників.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК Флексіс», від ТОВ «ФК «Флексіс» до ТОВ «Вердикт Капітал» та в свою чергу від ТОВ «Вердикт Капітал» до Позивача.
Усі договори факторингу та договори про відступлення прав вимоги, а також відповідні акти приймання-передачі реєстрів боржників, які підтверджують належний та правомірний перехід прав вимоги, наявні в матеріалах справи.
Враховуючи зазначене, твердження відповідача про відсутність підтвердження переходу права вимоги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Щодо правомірності нарахування та стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
За кредитним договором № CCNG-630688172 від 07.08.2017, АТ «Альфа Банк» було нараховано за період з 07.08.2017 по 17.05.2021: заборгованість за тілом кредиту – 42 249, 04 грн.; Заборгованість з пені – 6 336, 52 грн..
За розрахунком ТОВ «Вердикт Капітал» (включно): за період з 18.05.2021 по 04.08.2021 нараховані відсотки згідно кредитного договору – 2 194, 63 грн.; інфляційні збитки – 2 685, 54 грн.; нараховані 3% річних -704, 92 грн.
За розрахунком ТОВ «Коллект Центр» за період з 10.01.2023 по 03.06.2026 (включно) нарахувань від ТОВ «Коллект Центр» не було.
Таким чином суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що інфляційні збитки в розмірі 2685, 54 гривень та 704, 92 гривень -3 % річних , які були нараховані за період з 18.05.2021 року по 04.08.2021 року підлягають стягнення з відповідача на користь позивача, як нового кредитора.
Щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач порушено питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 16 000 грн, надавши відповідні докази.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (ст. 59 Конституції України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (ст. 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (ст. 141 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У частинах 4-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., представник позивача надала: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, прайс лист, заявку на надання юридичної допомоги № 913 від 01 травня 2026 року, витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року.
Таким чином, позивачем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд приходить до висновку, що розмір витрат на правову допомогу 16 000 грн не відповідає засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а тому колегія суддів вважає за необхідне зменшити цей розмір до 3 000 грн. При цьому судом враховано складність даної справи та об`єм виконаної адвокатом роботи.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, належить в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року, в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
В решті рішення суду, в оскарженій частині, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua