Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №761/9143/26
Суддя: Матвєєва Ю. О.
Справа № 761/9143/26
Провадження № 2/761/9214/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А., представника позивачки адвоката Брящея Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міністерство оборони України про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця
ВСТАНОВИВ :
В березні 2026 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, в обґрунтування якого зазначає, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.05.1990 року по 17.07.1997 року. Після розірвання шлюбу ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надавав. Відповідач зловживав алкогольними напоями. На спроби позивача отримати кошти на утримання сина відповідач реагував агресивно, навідріз відмовлявся надавати утримання сину, погрожував фізичним насильством позивачу, якщо вона в подальшому буде звертатись з такими питаннями до нього. Відповідач самоусунувся від його виховання, перестав цікавитись сином, не спілкувався з ним та не цікавився його життям. ОСОБА_3 мав глибоку образу на батька, який фактично припинив з ним будь-яке спілкування та не надавав грошових коштів на його утримання, а тому у лютому 2008 року ОСОБА_3 змінив отримане від батька при народженні прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище діда - « ОСОБА_5 ». Позивач та вітчим ОСОБА_6 дбали про матеріальне утримання сина ОСОБА_3 та належним чином піклувалась про його здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Вітчим виховував ОСОБА_3 як власного сина.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 року справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
Ухвалою судді від 13.03.2026 року відкрито загальне позовне провадження, справу призначено до розгляду у підготовче засідання.
01.04.2026 року від третьої особи через «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи зазначила, що вважає недоречним коментувати сімейні відносини військовослужбовця, що виходить за межі компетенції суб`єкта владних повноважень. Тільки рішення суду щодо позбавлення особи батьківських прав є підтвердженням факту самостійного виховання дитини одним з батьків. Вказувала, що суд у даній цивільній справі не може розглядати вимоги, які фактично мають на меті переглянути зміст індивідуального акта Міністерства оборони України (рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю (загибеллю) військовослужбовця), що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України відноситься до юрисдикції адміністративних судів. Просила прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
04.08.2026 року від відповідача надійшов документ найменований «заперечення проти позову», в якому він вказує, що не був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , факт ухилення його від виконання обов`язку щодо утримання сина не був встановлений і не міг бути встановлений, бо жодного кримінального чи виконавчого провадження не було. Вказує, що якщо позивачкою буде доведено, що він за життя сина зовсім не цікавився його життям, самоусунувся від його виховання та утримання, на свій захист додає те, що позивачка забороняла сину спілкуватись з ним, так само і відповідачу з сином деякий час після розлучення і аж до часу створення відповідачем іншої родини. Відповідач вказує, що на час виникнення у нього права на отримання суми одноразової грошової допомоги не існувало норми п.2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно якої у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Відповідні зміни до цієї статті внесені Законом №3515-ІХ від 09.12.2023, який набрав чинності 29.03.2024. Застосування цих положень п.2 ст.16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» можливе у випадку коли право на отримання ОГД в такої особи виникло після набуття чинності цією нормою закону. Просив відмовити в задоволенні позову, а також роз`яснити стороні право та можливість заключити мирову угоду з відповідачем, який проти цього не заперечує.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.06.2026 року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що відповідач є її колишнім чоловіком, з яким вона розірвала шлюб у 1997 році. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу сторони проживали окремо, відносини між батьком та сином ніяк не складались, в житті сина відповідач не з`являвся, із сином не спілкувався. Із позивачем відповідач рідко спілкувався, але під час цього взагалі погрожував. Відповідач висловлювався, що обіллє позивача кислотою чи щось їй заподіє фізично. Сина ОСОБА_7 відповідач якось теж дуже налякав. До правоохоронних органів позивач з цього приводу зверталась. Аліменти на утримання сина ОСОБА_7 позивач не стягувала з відповідача через його погрози. Позбавлення батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_7 позивач не ініціювала, хоча вважає, що підстави були. Відповідач не заслуговує на отримання виплат після смерті сина ОСОБА_7 . Відповідач не бачився із сином з 7-ми років, не вітав його із жодним святом, чи то з днем народження, чи то з Новим роком. Коли сину виповнилось 18 років, відповідач замість того, щоб привітати сина з повноліттям, хотів його виписати з квартири за місцем свого проживання. Через глибоку образу на батька взимку 2008 року син ОСОБА_7 змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », яке було дівочим прізвищем позивача. Відповідач про зміну прізвища сина не знав, бо на той час вони вже тривалий час не спілкувались. Відповідач навіть не знав, що син пішов до ЗСУ. Коли син загинув, позивача про це повідомили. Особисто позивач не повідомляла відповідача про загибель сина, так як не мала можливості, через відсутність засобів зв`язку із ним, і бажання на це. Після загибелі сина позивач не спілкувалась із відповідачем. Просила позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач є її донькою, відповідач - її колишній зять, ОСОБА_3 був її онуком. ОСОБА_7 був ображений на свого батька через його ставлення до ОСОБА_7 , тому онук і змінив своє прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». З 1997 року по 2025 рік відповідач з сином не спілкувався. Про стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_7 позивач не зверталась, оскільки відповідач їй погрожував. Свідку невідомо чи позивач зверталась до суду про позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_7 та чи ініціювала кримінальне провадження відносно відповідача. Свідок бачила відповідача у нетверезому стані, він агресивно висловлювався. Після розлучення свідок фінансово допомагала позивачу та онуку ОСОБА_7 , оскільки у позивача була невелика заробітна плата. Про загибель сина відповідачу не повідомляли, участі у похованні сина відповідач не брав та не був присутній.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що позивач є її матір`ю, відповідач - колишній чоловік матері, ОСОБА_3 був її рідним братом. Після розлучення позивача з відповідачем, останній не спілкувався із своїм сином ОСОБА_7 , причини свідку не відомі. З 1997 року по 2025 рік відповідач із сином ОСОБА_7 не спілкувався. Відповідач був пристрасний до алкоголю та поводився дуже агресивно. Щодо аліментів на утримання ОСОБА_7 свідку нічого не відомо. Повідомила, що були погрози відповідача на адресу позивача, ніяких позитивних спогадів про відповідача у свідка не має. Свідку невідомо чи позивач зверталась до суду про позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_7 та чи ініціювала кримінальне провадження відносно відповідача. Свідок вважає, що позивач боялась погроз відповідача. ОСОБА_7 змінив прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », оскільки не сприймав відповідача за батька. Коли ОСОБА_7 загинув відповідач не був повідомлений про це, на похованні він присутній не був, відповідач навіть не знав, що син пішов до ЗСУ. Свідок висловилась, що відповідач не заслуговує на виплати після смерті сина.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є сусідкою позивача, з якою перебуває у товариських відносинах, зазначила, що вони дружать сім`ями. Свідку відомо, що відповідач є колишнім чоловіком позивача, а ОСОБА_3 їх спільним сином. У ОСОБА_7 не склались відносини з батьком (відповідачем) і тому він взяв прізвище діда « ОСОБА_5 ». Відповідач самоусунувся від виховання сина ОСОБА_7 . Свідок взагалі не бачила відповідача особисто. Коли ОСОБА_7 пішов до школи батька (відповідача) вже не було в його житті, відповідач із сином не спілкувався. Про ОСОБА_7 дбала позивачка та її новий чоловік, з яким вона одружилась. З 1997 року відповідач та ОСОБА_7 не бачились, а до 1997 року були факти приниження відповідачем сина. Відповідач не був присутній на похоронах сина.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживала з ОСОБА_3 протягом 5-ти років (з 2011 по 2015) у цивільному шлюбі у м.Димер. Раніше прізвище ОСОБА_7 було « ОСОБА_4 », яке через глибоку образу на батька він змінив на прізвище діда - « ОСОБА_5 ». ОСОБА_7 був дуже ображений на батька, оскільки останній з ним не спілкувався, не зустрічався, не вітав його зі святами. Батьки ОСОБА_7 розлучились ще до того, як він пішов до школи і після цього спілкування відповідача із ОСОБА_7 припинилось. Свідку не відомо чи був відповідач позбавлений батьківських прав відносно ОСОБА_7 . Загинув ОСОБА_7 під час виконання бойового завдання. Відповідач з`явився тільки після загибелі сина, коли постало питання отримання виплат у зв`язку із смертю ОСОБА_7 . Повністю ОСОБА_7 забезпечував його вітчим - ОСОБА_6 , він і брав участь у його вихованні, і допомагав матеріально. Під час проживання свідка разом із ОСОБА_7 фінансову підтримку надавав вітчим. Відповідача свідок жодного разу не бачила. У ОСОБА_7 навіть не було спільних фото з відповідачем.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона навчалась у школі разом із сестрою ОСОБА_3 , тому вона була знайома із ОСОБА_7 та із його матір`ю (позивачем). Відповідача свідок жодного разу не бачила і про нього нічого не чула. У ОСОБА_7 раніше було прізвище « ОСОБА_4 », яке він змінив на прізвище дідуся. Причину такого вчинку свідок не знає, але вважає, що це пов`язано з тим, що відповідач із ОСОБА_7 не підтримував жодного спілкування. ОСОБА_7 виховував його вітчим ОСОБА_13 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він одружений з позивачкою, відповідач є колишнім чоловіком його дружини (позивача), а загиблий ОСОБА_3 - сином сторін. В 1999 році свідок одружився з позивачкою. Між його пасинком ОСОБА_7 та відповідачем не було жодних відносин. Участі у вихованні сина ОСОБА_7 відповідач не брав, вихованням пасинка займався свідок. ОСОБА_7 змінив своє прізвище тому, що був ображений на батька. Він хотів з батьком спілкуватись, але відповідач його відштовхував. В 13 років ОСОБА_7 побачився з відповідачем, але батько його не впізнав. ОСОБА_7 був дуже ображений цим і тому взяв прізвище діда. Свідок бачив відповідача лише один раз - з вікна за місцем своєї роботи, коли відповідач на дворі розмовляв з позивачкою. Це було орієнтовно у 1997-1998 році, точно не пам`ятає. Після цього свідок жодного разу відповідача не бачив, як і не чув про будь-які спроби відповідача поспілкуватись із ОСОБА_7 . Позивачка не ініціювала позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_7 . Свідку відомо, що позивачка зверталась до правоохоронних органів щодо погроз відповідача. Аліменти з відповідача на утримання ОСОБА_7 позивачка не стягувала. ОСОБА_7 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання. Після загибелі ОСОБА_7 відповідач на зв`язок не виходив. Зі слів позивача свідку відомо, що відповідач перебуває у Німеччині, про місцезнаходження відповідача позивач дізналась в ході розгляду справи, так як до суду надійшов лист відповідача. Із позивачкою відповідач не зв`язувався під час розгляду справи.
Суд, вислухавши позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З 11 травня 1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_14 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_14 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та актовим записом про народження №63 від 26.05.1990.
17 липня 1997 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 .
Після розірвання шлюбу сторони разом не проживали. Позивач разом із сином ОСОБА_3 переїхала до будинку своїх батьків.
29 жовтня 1999 року позивач одружилась з ОСОБА_6 та взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_15 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 не був одружений та з травня 2011 року по день смерті проживав разом із позивачем та вітчимом ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою начальника відділу «Центру надання адміністративних послуг» Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області №886/03-14 від 05.12.2025.
Відповідач не надавав позивачу грошових коштів на утримання сина ОСОБА_3 . Після розлучення позивача із відповідачем фінансово допомагала позивачу утримувати сина мати позивача - свідок ОСОБА_8 , у будинку якої позивач разом з сином ОСОБА_3 проживала. Після одруження позивача із ОСОБА_6 , останній повністю матеріально забезпечував ОСОБА_3 , замінив йому батька, брав участь у його вихованні. Вказані обставини підтверджуються послідовними показаннями всіх свідків, що узгоджуються із поясненнями позивача, та не були спростовані відповідачем.
Як зазначено у характеристиці від 01.11.2007 до складу сім`ї ОСОБА_3 входили мати, сестра та вітчим. Дані про відповідача у характеристиці відсутні.
Про примусове стягнення аліментів з відповідача на утримання ОСОБА_3 позивач не зверталась через погрози відповідача заподіяти їй фізичної шкоди. З аналогічних причин позивач не порушувала питання про позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються послідовними показаннями свідків, що узгоджуються із поясненнями позивача та даними Головного управління поліції у м.Києві, згідно яких відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за фактами нанесення тілесних ушкоджень особі жіночої статі з хуліганських мотивів. Такі обставини не були спростовані відповідачем.
У лютому 2008 року ОСОБА_3 змінив отримане від батька при народженні прізвище « ОСОБА_4 » на прізвище діда - « ОСОБА_5 ». Як вбачається із показань свідків, причиною зміни прізвища була глибока образа ОСОБА_3 на відповідача, який самоусунувся з його життя та не підтримував жодного спілкування.
З 1997 року по день його смерті, керуючись власним небажанням, відповідач із сином ОСОБА_3 не підтримував стосунки, не спілкувався, через що відповідачу не було відомо про події, що сталися в житті ОСОБА_3 , в тому числі про те, що син пішов служити до ЗСУ та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання. Вказані обставини підтверджуються послідовними показаннями всіх свідків, що узгоджуються із поясненнями позивача, та не були спростовані відповідачем. В підтвердження наведених обставин необхідно віднести також те, що відповідач плутається у даті народження сина, через що у запереченнях проти позову зазначив датою народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , замість вірної ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У грудні 2024 року ОСОБА_3 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період, призначено на посаду солдата резерву 40 запасної роти військової частини НОМЕР_5 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_6 . Зазначені обставини підтверджуються витягом із наказу №284 від 09.04.2025, витягом із наказу №641 від 08.08.2025.
ОСОБА_3 зазначив позивача як найближчу родичку, якій необхідно повідомити про його загибель чи інші обставини, пов`язані з проходженням ним військової служби. Відповідач у цих документах не зазначений. Вказані обставини підтверджуються донесенням №10764 від 19.08.2025.
ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, внаслідок штурмових дій зс рф на позицію ПВ «ВЕЖА-3» поблизу села Зелена Долина Краматорського району Донецької області. Вказана обставина підтверджується наказом №4910 від 29.07.2025, донесенням №10764 від 19.08.2025 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .
Похованням сина займалась позивач разом із своїм чоловіком ОСОБА_6 . Відповідач ніякої участі в організації похорону не брав та матеріальної допомоги не надавав. За поясненнями позивача, що підтверджуються показаннями свідків, відповідач не підтримував з позивачем спілкування, про засоби зв`язку, за якими можна було б повідомити відповідача про загибель сина та його поховання, їй не було відомо.
Позивач звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_3 .
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.
Згідно зі статтею 16-1 цього Закону у випадках, зазначених у п.п.1-3 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до CK України.
Згідно ч.1 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Відповідно до пункту 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX (далі - Закон №3515-ІХ) внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 16-4 доповнено пунктом 2 наступного змісту:
«2. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя».
Закон №3515-ІХ набрав чинності 29 березня 2024 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 р. № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).
Згідно абзацу 8 п.2 Постанови № 168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідно до пункту 1.4 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затв. наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 (далі - Порядок) особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Право у сторін на отримання одноразової грошової допомоги виникло із зазначеної у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_7 дати загибелі (смерті) ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після набрання законної сили Законом №3515-ІХ, яким статтю 16-4 доповнено пунктом 2.
Отже положення ч. 2 ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі, заперечення відповідача в цій частині суд не бере до уваги.
Суд також відхиляє заперечення відповідача про те, що він не був позбавлений батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , факт ухилення його від виконання обов`язку щодо утримання сина не був встановлений і не міг бути встановлений, бо жодного кримінального чи виконавчого провадження не було.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 2,3 статті 89 ЦПК України).
Суд не позбавлений можливості встановити факт ухилення відповідача від виконання обов`язку щодо утримання загиблого (померлого) сина ОСОБА_3 за його життя на підставі поданих до суду доказів.
Згідно пункту 1.7 Порядку призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ зазначені підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Частиною 2 ст. 16-4 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору у судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.
Отже, у спірних правовідносинах для усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги необхідно встановити факт ухилення ним від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Однак, чинним законодавством, зокрема Законом № 2011-ХІІ, не передбачено порядку усунення особи від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.
Згідно ст.293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року (справа №320/948/18) зазначила, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, наявність між учасниками цивільних відносин спору про право виключає судовий розгляд справи у порядку окремого провадження. Такі справи розглядаються у порядку позовного провадження.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року (справа №523/14489/15-ц) сформульовано правовий висновок про те, що у справах позовного провадження юридичні факти належать до предмета доказування та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України). Вимога про встановлення юридичного факту може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом ІV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення юридичного факту у справі позовного провадження є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування такого факту має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах позовного провадження, а лише підставою для вирішення такої справи.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах 9 та 10 статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
Законом № 2011-ХІІ передбачено право батьків отримати одноразову грошову допомогу, але одночасно передбачена можливість усунення особи від отримання одноразової грошової допомоги. Зокрема, відповідно до абз.2 п.2. ст. 16-4 цього Закону № 2011-ХІІ у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили.
Отже, у спірних правовідносинах для усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги необхідно встановити факт ухилення ним від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.
Однак, сама процедура усунення за ухилення від батьківських обов`язків не деталізована, що створює прогалину. Адже, з огляду на зазначену практику Великої Палати Верховного Суду, вимоги про встановлення факту ухилення від виконання обов`язку щодо утримання загиблої особи за її життя не є ефективним способом захисту порушеного права.
В свою чергу, застосування аналогії закону надасть можливість встановити процедуру за якою може бути усунуто того з батьків хто ухилявся від батьківського обов`язку.
Зазначене сприятиме досягненню мети одноразової грошової допомоги - підтримки тих, хто дійсно піклувався про загиблого, а не формальних родичів.
Одноразова грошова допомога є формою підтримки сім`ї, яка втратила годувальника та його підтримку, а не безумовним правом, що виникає лише з факту споріднення.
Надання такої виплати особі, яка ухилялася від виконання батьківських обов`язків, суперечить самій суті цієї допомоги та принципам справедливості.
Суд вважає правильним застосувати правові норми за аналогією з положеннями Цивільного кодексу України, що передбачають порядок усунення від спадкування спадкоємця, який ухилявся від виконання обов`язків щодо утримання спадкодавця (стаття 1224).
На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 141, 178, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Міністерство оборони України про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця - задовольнити.
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( РНОКПП НОМЕР_8 ) від права на отримання і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, право на яку виникло у ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 у селі Зелена Долина Краматорського району Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.11.2026 року.
Суддя Ю.О. Матвєєва
28 жовтня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua