Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №742/3735/18-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 742/3735/18-ц

пр. 2-1589/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Соколова О.М.

при секретарі судових засідань Птащуку Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , співвідповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на 7/12 частини банківського вкладу в сумі 27601 грн. 13 коп., а саме 16 100 грн. 65 коп., стягнення моральної шкоди та судових витрат.

Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 що з 11 жовтня 1999 року по 25 квітня 2015 року (день смерті чоловіка) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Стверджує, що в період шлюбу ними було заощаджено грошові кошти, які було поміщено на депозит в банку та укладено договір, який був оформлений на чоловіка ОСОБА_3 . До дня смерті чоловіка грошові кошти в сумі 7300 грн. та 20301 грн. 13 коп. перебували на депозитному рахунку в КБ «ПриватБанк». Після вступу в спадщину вона дізналася, що 25.04.2015 року вказані грошові кошти безпідставно були зняті ОСОБА_2 .

Вважає, що вказані грошові кошти є спільною власністю подружжя, а отже вона має право на частки з них.

Крім цього вважає, що вона як непрацездатна вдова має також право на обов`язкову частку - половину частки, яка належала б кожному спадкоємцю у разі спадкування за законом. Оскільки до кола спадкоємців першої черги після померлого ОСОБА_3 за законом входять двоє дітей та дружина, її обов`язкова частка становить 1/12 вкладу.

З огляду на це заявляє позовну вимогу про визнання за нею права власності на 7/12 частини банківського вкладу.

Крім того, позивач заявляє, що протиправними діями відповідача, які полягають у погрозарах розправою, насміханням, відповідач часто тероризує позивачку, остання вимушена постійно звертатися до швидкої допомоги, у відділення екстренної допомоги, що підтверджується відповідними довідками, а тому їй завдано моральна шкода, яку оцінює в 5 0000 грн.

13 лютого 2019 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області винесено заочне рішення у справі, яким позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/12 частини банківського вкладу ОСОБА_3 в сумі 27601 грн. 13 коп., а саме 16100 грн. 65 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 65 грн, моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн, понесені судові витрати 1 454,80 грн.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 липня 2019 року заочне рішення у справі скасовано.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01.02.2021 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів передано за підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.07.2021 залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів співвідповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», цивільну справу передано за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін. Встановлено відповідачам строк, протягом якого вони мають право подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач 1 подав до суду відзив, у якому вказував на безпідставність позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. Вказував на те, що жодних доказів зняття відповідачем вказаної суми грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_3 позивачем не надано.

03.11.2021 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог. До якої було додано позовну заяву у новій редакції. Зі змісту заяви вбачається, що позивач просить суд:

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частину банківського вкладу у сумі 20268,01 грн на рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 , як на половину спільного майна подружжя, придбаного за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати за ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/12 частину банківського вкладу у сумі 20268,01 грн на рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 , в порядку спадкування, як на обов`язкову частку після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . РНКПП: НОМЕР_2 ) та Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти у розмірі 11823,00 грн., в якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправним закриттям та достроковим зняттям банківського вкладу з рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 ;

стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНКПП: НОМЕР_2 ) та Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКПП НОМЕР_3 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

08.09.2021 до суду надійшли заперечення відповідача 2 - ОСОБА_2 на заяву про уточнення позовних вимог, у яких вона заперечує проти задоволення заяви про уточнення позовних вимог та заперечення проти позовних вимог у новій редакції.

У судове засідання позивач не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити з викладених обставин.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.10.1999 по 25.04.2015.

Відповідач 2 ОСОБА_2 була донькою спадкодавця ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, право власності на яку визнано за позивачем та відповідачем-2 на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2016 року у справі № 742/1524/16-ц.

Під час розгляду справи № 742/1524/16-ц Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області, з висновками якого погодився й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, встановив наступне.

У відповідності до копії Заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 04 березня 2015 року та зареєстрованого в реєстрі за №1387 та копії Інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 17 червня 2015 року, ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, в тому числі все те, що буде належати мені на день смерті і на що матиме право за законом, заповів ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 як непрацездатна вдова має право на обов`язкову частку - половину частки, яка належала б кожному спадкоємцю у разі спадкування за законом. Оскільки до кола спадкоємців першої черги після померлого ОСОБА_3 за законом входять двоє дітей та дружина, її обов`язкова частка становить 1/12 вкладу.

Відомості про входження до спадкової маси права на банківський вклад спадкодавця у справі № 742/1524/16-ц не досліджувалися.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Верховний суд неодноразово зазначав у своїх постановах, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Однак, доказів на підтвердження відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав позивача на банківський вклад ОСОБА_3 у порядку і у строки, визначені чинним законодавством, до суду не надано.

Крім того, в даному випадку позивачем не вказано, які її речові права порушила спадкоємець ОСОБА_2 та які існують перешкоди для оформлення її спадкових прав у нотаріальному порядку.

В ході розгляду даної справи також не знайшов свого підтвердження факт існування перешкод для оформлення спадкових прав на банківський вклад у нотаріальному порядку.

Відповідно до частини першої статті 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Положеннями частин першої, другої статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено глава 71 ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя статті 1058 ЦК України).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, підстав для відступу від якого не знайшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15, договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 уклав декілька договорів банківського вкладу з відповідачем-1. У позовній заяві ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на частину банківського вкладу на рахунку НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, дослідженню судом підлягають надані докази щодо рахунку НОМЕР_1.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77 - ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними доказами, які підтверджують рух коштів по рахунках, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків клієнта є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У матеріалах справи наявна виписка за період 01.01.2013 - 25.04.2015 рахунку НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_3 , згідно якої баланс грошових коштів на кінець періоду становить 20 268,01 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка без дати та номеру, за змістом якої ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», надає інформацію про депозити клієнта: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , станом на 11.07.2017, згідно якої на рахунку НОМЕР_1 станом на 11.07.2017 залишок по рахунку становить 0,00 грн.

Суд зауважує, що вказана вище довідка не є первинним документом бухгалтерського обліку, не містить реквізитів, обов`язковість яких передбачена ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відтак, дана довідка не може бути взята до уваги судом, оскільки не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України.

Інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження руху коштів на рахунку НОМЕР_1 суду не надано.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., то судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» видно, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд враховує, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи загальне захворювання, що підтверджується довідкою Сер. МСЕ-ЧНВ № 029032, дата огляду - 01.04.1997 року, а також те, що вона зверталася за медичною допомогою у Прилуцьке відділення екстреної медичної допомоги з діагнозом «гіпертонічний криз» 5 разів протягом 2017 року, що підтверджується довідкою Прилуцького відділення екстреної медичної допомоги від 26.12.2017 № 25.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою та вина.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що дії відповідачів завдали їй сильних душевних страждань, оскільки позивачем не надано будь - яких доказів на підтвердження наявності моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідачів та її результатом - моральною шкодою та наявність вини відповідачів в її заподіянні.

Відтак, суд приходить до переконання, що вимога позивача щодо відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то судовий збір та інші судові витрати, які поніс позивач стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, статтями 23, 328, 509, 526, 527, 530, 610, 629, 1216-1218, 1228, 1268 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , співвідповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності та стягнення грошових коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ.

Відповідач 2: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення складено 12.05.2026 року.

Суддя: О.М. Соколов