Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №753/19149/26 — Дарницький районний суд міста Києва

Суд: Дарницький районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №753/19149/26

Суддя: Комаревцева Л. В.

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19149/26

провадження № 2/753/16342/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 462689334 від 09 червня 2025 року в розмірі 13 193,67 грн. та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 червня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено кредитний договір № 462689334, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту, проте відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів.

05 серпня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/47, за яким право вимоги за спірним кредитним договором передано ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

29 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем укладено договір факторингу № 29/1225-01, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача.

Заявлена до стягнення заборгованість становить 13 193,67 грн., з яких 5 000,00 грн. - основний борг, 5 693,67 грн. - проценти за користування кредитом, 2 500,00 грн. - неустойка.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

09 червня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 462689334.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у формі кредитної лінії, а відповідач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Сума наданого кредиту та встановлений кредитний ліміт становлять 5 000,00 грн. Строк кредитування становить 1 826 днів.

Договором передбачено дисконтний період користування кредитом тривалістю 20 днів. При цьому дисконтний період є періодом застосування спеціальних умов оплати користування кредитом і не визначає загального строку кредитування.

Пунктом 8.3 договору встановлено базову процентну ставку в розмірі 0,98 % на день від фактичного залишку кредиту.

Умовами договору також передбачено застосування дисконтної ставки 0,01 % на день за визначених договором умов. Зокрема, пункт 8.7 пов`язує обов`язкове зменшення зобов`язань за процентами з повним достроковим погашенням кредиту протягом шести календарних днів після закінчення дисконтного періоду.

Комісія за надання першого траншу за договором становить 0,00 грн.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором PVAH, направленим 09 червня 2025 року о 11:35:28 на номер телефону НОМЕР_1 та введеним о 11:36:27.

У договорі зазначено персональні відомості відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону та адресу електронної пошти.

Надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № f4df2ee2-d910-4045-83f5-88c246b0d237 від 09 червня 2025 року про перерахування 5 000,00 грн. для зарахування на платіжну картку відповідача з маскою НОМЕР_4, із зазначенням номера кредитного договору та РНОКПП відповідача.

Довідкою первісного кредитора від 30 грудня 2025 року підтверджено завершення платіжної операції 09 червня 2025 року о 11:36:33. У документі зазначено суму 5 000,00 грн., відповідача як отримувача, відповідну платіжну картку та ідентифікатор платіжної операції 44945-81906-95543.

Зазначені документи узгоджуються між собою щодо дати, суми переказу, особи отримувача та номера договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладення договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» способу укладення електронного договору.

Оцінивши кредитний договір, відомості про його підписання та документи про переказ коштів у сукупності, суд дійшов висновку про доведеність укладення договору та надання відповідачу кредиту в розмірі 5 000,00 грн.

Щодо переходу права вимоги суд установив таке.

05 серпня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/47.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 4.1 договору факторингу № МВ-ТП/47 передбачено перехід наявного права вимоги з моменту укладення реєстру прав вимоги.

У наданому витягу з реєстру під номером 1159 зазначено відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 462689334 від 09 червня 2025 року та заборгованість у розмірі 10 113,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - основний борг, 2 613,00 грн. - проценти, 2 500,00 грн. - неустойка.

Перехід права вимоги за цим договором до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 05 серпня 2025 року також підтверджено довідкою первісного кредитора від 30 грудня 2025 року.

29 грудня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29/1225-01.

Пунктом 4.1 зазначеного договору передбачено, що право вимоги переходить до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

У реєстрі прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року під номером 1604 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 462689334 від 09 червня 2025 року та заборгованість у розмірі 13 193,67 грн., яка складається з 5 000,00 грн. основного боргу, 5 693,67 грн. процентів та 2 500,00 грн. неустойки.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги за спірним кредитним договором із 30 грудня 2025 року.

Умови зазначених договорів не пов`язують момент переходу права вимоги з попередньою оплатою фінансування. Тому визначальними для встановлення переходу права вимоги є погоджені сторонами умови та належне оформлення відповідних реєстрів.

Разом із тим включення певної суми до реєстру прав вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести її фактичний розмір та правові підстави стягнення.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд установив, що первісний кредитор облікував надання відповідачу 5 000,00 грн. Платежів на повернення основного боргу в наданих розрахунках не відображено.

05 вересня 2025 року відповідач сплатив ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 3 877,33 грн. Цей платіж зараховано на погашення процентів за користування кредитом.

Доказів інших платежів матеріали справи не містять. Тому залишок основного боргу становить 5 000,00 грн.

Щодо процентів суд ураховує, що погоджена сторонами базова ставка становить 0,98 % на день, що при сумі кредиту 5 000,00 грн. дорівнює: 5 000,00 грн. ? 0,98 % = 49,00 грн. на день.

У розрахунку первісного кредитора протягом початкового дисконтного періоду відображено нарахування процентів по 0,50 грн., усього 10,00 грн.

Починаючи з 30 червня 2025 року проценти обчислювалися за базовою ставкою 0,98 % на день. Нарахування за кілька днів відображалися в розрахунку сукупними записами.

06 липня 2025 року в графі процентів відображено 839,00 грн., які складаються з поточного нарахування 49,00 грн. та донарахування 790,00 грн.

Оцінюючи зазначене донарахування, суд виходить зі змісту погоджених сторонами умов. Договором базову ставку визначено в розмірі 0,98 % на день, а зменшення зобов`язань до дисконтної ставки пов`язано з виконанням умов, установлених пунктом 8.7 договору. Доказів повного дострокового погашення кредиту у визначений цим пунктом строк матеріали справи не містять.

Загальна сума процентів за початковий період після врахування зазначеного донарахування становить 800,00 грн. та не перевищує суми, обчисленої за погодженою базовою ставкою за 20 днів користування кредитом.

Отже, за обставин цієї справи зазначене донарахування враховується як частина плати за фактичне користування кредитом у межах погодженої базової ставки. Саме по собі відображення його в обліку після завершення дисконтного періоду не змінює правової природи платежу.

За період із 30 червня до 25 грудня 2025 року включно, тривалістю 179 днів, проценти за базовою ставкою становлять: 49,00 грн. ? 179 днів = 8 771,00 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих процентів, відображена в розрахунках первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», становить: 10,00 грн. + 790,00 грн. + 8 771,00 грн. = 9 571,00 грн.

Після врахування платежу відповідача від 05 вересня 2025 року в розмірі 3 877,33 грн. залишок несплачених процентів становить: 9 571,00 грн. ? 3 877,33 грн. = 5 693,67 грн.

Зазначений результат узгоджується з підсумковим розрахунком та реєстром прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025 року.

При цьому нарахування здійснені в межах загального строку кредитування. Закінчення 20-денного дисконтного періоду саме по собі не означає закінчення встановленого договором строку кредитування та не припиняє передбаченого договором нарахування процентів за фактичне користування кредитом.

Підстав для відмови у стягненні 5 000,00 грн. основного боргу та 5 693,67 грн. процентів за користування кредитом суд не встановив.

Оцінюючи вимогу про стягнення 2 500,00 грн. неустойки, суд виходить із такого.

З розрахунку первісного кредитора вбачається, що неустойку нараховано 13 та 20 липня 2025 року по 1 250,00 грн. за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Спірну неустойку нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання в період дії воєнного стану. Тому відповідач звільнений законом від обов`язку її сплати.

Передання права вимоги новому кредитору не змінює правової природи неустойки та не усуває передбаченого законом звільнення позичальника.

Отже, вимога про стягнення 2 500,00 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 10 693,67 грн., з яких 5 000,00 грн. - основний борг та 5 693,67 грн. - проценти за користування кредитом.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № 155200 від 17 квітня 2026 року з відміткою про виконання.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 157,92 грн.: 2 662,40 грн. ? 10 693,67 грн. / 13 193,67 грн. = 2 157,92 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, рахунок НОМЕР_3 в АТ «ТАСКОМБАНК», заборгованість за кредитним договором № 462689334 від 09 червня 2025 року в розмірі 10 693,67 грн., (десять тисяч шістсот дев`яносто три гривні 67 копійок) з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 5 693,67 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, судовий збір у розмірі 2 157,92 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.11.2026

Суддя?????????????????Л.В. Комаревцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua