Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №753/21246/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21246/26

провадження № 2/753/17741/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5321407 від 16 лютого 2025 року в розмірі 17 091,42 грн. та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 лютого 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем укладено електронний договір № 5321407, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000,00 грн. строком на 360 днів.

Того самого дня сторони уклали додатковий договір, відповідно до якого відповідачу надано додатково 3 000,00 грн., унаслідок чого загальна сума кредиту збільшилася до 5 000,00 грн.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредитних коштів, проте відповідач передбачені договором платежі не здійснив.

26 серпня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, за яким позивач набув право вимоги за спірним кредитним договором.

Заявлена до стягнення заборгованість становить 17 091,42 грн., з яких 5 000,00 грн. - основний борг, 9 091,42 грн. - проценти за користування кредитом, 2 500,00 грн. - штрафні санкції, 500,00 грн. - комісія за надання кредиту.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач просив розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримав.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

16 лютого 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5321407.

Відповідно до умов договору первісний кредитор зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 2 000,00 грн., а відповідач - повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.

Строк кредитування становить 360 днів. Періодичність платежів - кожні 15 днів.

Пунктом 1.4.1 договору встановлено стандартну фіксовану процентну ставку в розмірі 0,95 % за кожний день користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

Договором також передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором вимог програми лояльності.

Комісія за надання первісної суми кредиту становить 200,00 грн.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 97234, направленим на номер телефону НОМЕР_1 .

16 лютого 2025 року о 20:34 сторони уклали додатковий договір до договору № 5321407, яким погодили надання відповідачу додаткової суми кредиту в розмірі 3 000,00 грн.

У зв`язку із цим загальну суму кредиту збільшено до 5 000,00 грн., загальну комісію за надання кредиту - до 500,00 грн., з яких 300,00 грн. становить комісія за надання додаткової суми кредиту.

Строк кредитування та періодичність платежів залишено без змін. Додатковий договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 50571.

У кредитних документах зазначено персональні дані відповідача, РНОКПП НОМЕР_2 та платіжну картку з маскою НОМЕР_3 .

Надання первісної суми кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26 серпня 2025 року № 1-2608, відповідно до якого 16 лютого 2025 року о 14:03:07 успішно перераховано 2 000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_4 , номер транзакції в системі iPay.ua - 655228500.

Надання додаткової суми кредиту підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26 серпня 2025 року № 20250826-2833, відповідно до якого 16 лютого 2025 року о 20:35:21 виконано переказ 3 000,00 грн. на ту саму платіжну картку. Номер транзакції - f56b5dd8-cda0-4c8e-b09e-a85b347db93b.

Отже, надані документи підтверджують здійснення двох окремих переказів та отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладення договору та додаткового договору в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає передбаченому статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» способу укладення електронного договору.

Оцінивши кредитний договір, додатковий договір та підтвердження платіжних операцій у сукупності, суд дійшов висновку про доведеність виникнення кредитних правовідносин та виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту.

Щодо набуття позивачем права вимоги суд установив таке.

26 серпня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-33/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Пунктом 3.1.3 договору факторингу передбачено, що права вимоги переходять до фактора з моменту надходження на рахунок клієнта повної суми фінансування, визначеної пунктом 4.1 договору.

Розмір фінансування за договором становить 2 753 891,78 грн.

Платіжною інструкцією № 10160 від 01 вересня 2025 року підтверджено перерахування ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зазначеної суми з призначенням платежу «Оплата фінансування зг. Договору факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 без ПДВ». Документ містить відмітку про виконання платежу 01 вересня 2025 року.

У реєстрі боржників під номером 2433 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 5321407 від 16 лютого 2025 року та заборгованість у розмірі 17 091,42 грн., яка складається з 5 000,00 грн. основного боргу, 9 091,42 грн. процентів, 500,00 грн. комісії та 2 500,00 грн. штрафних санкцій.

Отже, надані докази підтверджують включення спірного права вимоги до предмета договору факторингу та виконання передбаченої сторонами умови його переходу до позивача.

Таким чином, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача з 01 вересня 2025 року.

Разом із тим зазначення певного розміру заборгованості в реєстрі боржників не звільняє нового кредитора від обов`язку довести її фактичний розмір та відповідність закону. Відступлення права вимоги не створює для боржника додаткових обов`язків і не усуває необхідності перевірки кожної складової боргу.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд установив, що платежі відповідача на погашення кредиту та інших зобов`язань у ньому не відображені. Доказів повернення кредитних коштів матеріали справи не містять.

Тому вимога про стягнення 5 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів суд установив, що в щоденній частині розрахунку за 16 лютого 2025 року відображено нарахування 19,00 грн.

Починаючи з 17 лютого 2025 року нарахування здійснювалися на суму кредиту 5 000,00 грн. за стандартною ставкою 0,95 % на день, що становить: 5 000,00 грн. ? 0,95 % = 47,50 грн. на день.

Матеріали справи не містять відомостей про здійснення відповідачем платежу, з яким договір пов`язує застосування індивідуальної знижки.

За період із 17 лютого до 25 серпня 2025 року включно, тривалістю 190 днів, проценти становлять: 47,50 грн. ? 190 днів = 9 025,00 грн.

Разом із відображеними позивачем за 16 лютого 2025 року процентами в розмірі 19,00 грн. сума щоденних нарахувань становить 9 044,00 грн.

Саме такий залишок процентів зазначено в розрахунку за 25 серпня 2025 року. У рядку за 26 серпня 2025 року нове нарахування дорівнює нулю, а залишок процентів також становить 9 044,00 грн.

Проте в підсумковому рядку розрахунку та реєстрі боржників зазначено 9 091,42 грн. процентів, що на 47,42 грн. перевищує суму, відображену в щоденних рядках.

Позивач не навів окремого розрахунку, дати та підстави додаткового нарахування 47,42 грн. Зазначення цієї суми лише в підсумку розрахунку та реєстрі боржників не підтверджує правильності її обчислення.

Суд не може самостійно припускати інший період нарахування або замінювати відсутнє обґрунтування позивача.

Отже, вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в доведеній сумі 9 044,00 грн. У стягненні решти 47,42 грн. слід відмовити.

Щодо комісії суд установив, що первісним договором передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 200,00 грн., а додатковим договором - комісію за надання додаткової суми кредиту в розмірі 300,00 грн.

Загальний розмір комісії становить 500,00 грн. Ця сума прямо визначена підписаними сторонами документами та врахована в розрахунках вартості кредиту.

Зазначені платежі не є періодичною платою за інформацію про стан кредитної заборгованості та не залежать від прострочення виконання зобов`язань. Надання первісної та додаткової сум кредиту підтверджено платіжними документами.

Тому вимога про стягнення 500,00 грн. комісії за надання кредиту є обґрунтованою.

Оцінюючи вимогу про стягнення 2 500,00 грн. штрафних санкцій, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Заявлені штрафні санкції нараховано за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Отже, відповідач звільнений законом від обов`язку їх сплати. Передання права вимоги іншому кредитору не змінює правової природи цих нарахувань та не усуває передбаченого законом звільнення.

Тому вимога про стягнення 2 500,00 грн. штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 14 544,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - основний борг, 9 044,00 грн. - проценти за користування кредитом, 500,00 грн. - комісія за надання кредиту.

У задоволенні решти вимог на загальну суму 2 547,42 грн., яка складається з 2 500,00 грн. штрафних санкцій та 47,42 грн. непідтверджених процентів, слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № 1296 від 30 квітня 2026 року з відміткою про виконання.

Пропорційно розміру задоволених вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 265,58 грн.: 2 662,40 грн. ? 14 544,00 грн. / 17 091,42 грн. = 2 265,58 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5321407 від 16 лютого 2025 року в розмірі 14 544,00 грн., (чотирнадцять тисяч п`ятсот сорок чотири гривні 00 копійок) з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 9 044,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 500,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту, судовий збір у розмірі 2 265,58 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.11.2026

Суддя???? ?????????????Л.В. Комаревцева