Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №753/20769/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20769/26

провадження № 2/753/17491/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.01.2026-100001038 від 30 січня 2026 року в розмірі 14 120,00 грн. За розрахунком позивача ця сума складається з 4 000,00 грн неповернутого кредиту, 5 320,00 грн процентів за користування кредитом, 200,00 грн комісії за надання кредиту, 600,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 4 000,00 грн процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Позивач також просить відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 120,18 грн витрат на надсилання відповідачу копії позову з додатками. У позові зазначено орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн і заявлено про намір подати докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Позов обґрунтовано тим, що 30 січня 2026 року сторони уклали електронний кредитний договір, за яким відповідачу надано 4 000,00 грн на 168 днів, із кінцевою датою повернення 16 липня 2026 року. Позивач посилається на те, що кошти перераховано на погоджену з відповідачем платіжну картку, однак відповідач кредит не повернув і передбачених договором платежів не здійснив.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За ч. 6 цієї статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, відсутність відзиву не означає автоматичного визнання позову. Суд перевіряє, чи укладено договір саме з відповідачем, чи отримав він кошти та чи відповідає закону кожна заявлена до стягнення сума.

30 січня 2026 року між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2026-100001038. Його зміст зафіксовано в пропозиції про укладення договору, заявці та відповіді позичальника про прийняття пропозиції. Документи містять дані відповідача, індивідуальні умови кредиту, графік платежів і відмітки про підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором E539.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 цього Закону передбачає, зокрема, можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відомості, отримані через Систему BankID НБУ, узгоджуються із зазначеними в договорі прізвищем, ім`ям, по батькові, РНОКПП та іншими ідентифікаційними даними відповідача. Ці відомості суд оцінює як підтвердження ідентифікації особи, а не як заміну її волевиявленню на укладення договору. Прийняття умов договору підтверджується окремими електронними документами з одноразовим ідентифікатором.

За договором сума кредиту становить 4 000,00 грн, строк користування - 168 днів, дата повернення - 16 липня 2026 року. Процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за день і застосовується протягом перших семи чергових періодів. Надалі застосовується ставка «Економ» - 0,5 % за день. Графік передбачає чергові періоди тривалістю 14 днів. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Факт перерахування кредиту підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18 квітня 2026 року № 1-1804. У ньому зазначено, що 30 січня 2026 року о 12 год. 46 хв. 26 с. успішно перераховано 4 000,00 грн на платіжну картку із закінченням номера 7982, за транзакцією № 992541602 у системі iPay.ua, з призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 30.01.2026-100001038». Реквізити картки узгоджуються з указаними відповідачем у кредитних документах.

Таким чином, отримання відповідачем 4 000,00 грн підтверджене не лише розрахунком самого позивача, а й документом надавача платіжних послуг, який містить конкретні реквізити виконаного переказу.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. До цього договору, укладеного для задоволення особистих потреб фізичної особи, застосовується Закон України «Про споживче кредитування».

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кінцевий строк повернення кредиту - 16 липня 2026 року - сплив до звернення з позовом. За наданим розрахунком платежів на погашення кредиту немає. Документів, які підтверджували б повернення коштів або інший розмір непогашеного кредиту, не подано. Тому 4 000,00 грн основного боргу підлягають стягненню.

Щодо процентів за користування кредитом суд виходить із такого.

За абз. 1 ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проценти є погодженою сторонами платою за користування кредитом. За перевіреним судом розрахунком за період із 30 січня до 07 травня 2026 року включно нараховано 3 920,00 грн процентів за 98 днів за ставкою 1 % на день, а з 08 травня до 16 липня 2026 року включно - 1 400,00 грн за 70 днів за ставкою 0,5 % на день, разом - 5 320,00 грн; із 17 липня 2026 року звичайні проценти не нараховувалися. Отже, зазначену суму нараховано в межах погодженого строку кредитування відповідно до умов договору. За ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається за формулою ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100 %, а за ч. 5 цієї статті її максимальний розмір не може перевищувати 1 %. У договорі зазначено денну процентну ставку 0,8 %, яка характеризує сукупні витрати за кредитом і не є тотожною номінальній ставці процентів за окремий день. Заявлені звичайні проценти та комісії загальною сумою 6 120,00 грн у співвідношенні до суми кредиту 4 000,00 грн і строку 168 днів становлять близько 0,911 % на день, що не перевищує встановленої законом межі, однак не звільняє суд від перевірки правової підстави кожної комісії. Пунктом 8 індивідуальних умов передбачено одноразову комісію за надання кредиту в розмірі 5 % його суми, тобто 200,00 грн, яка нараховується в день видачі коштів і сплачується за графіком. За ч. 2 ст. 8 зазначеного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, проценти та комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а за ч. 6 ст. 12 цього Закону споживач не зобов`язаний сплачувати платежі, не зазначені в договорі та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, крім установлених Законом винятків.

За ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, безоплатно повідомляє передбачену цією нормою інформацію, зокрема про поточний розмір заборгованості та платежі за договором.

За ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що умова про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право одержувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною. У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду пов`язала висновок про нікчемність плати за обслуговування з відсутністю визначеного в договорі та підтвердженого переліку відповідних послуг.

Ці висновки не означають заборони будь-якої комісії за обслуговування кредиту. У спірному договорі визначені і перелік сервісів, і фіксований розмір плати за організацію доступу до них, і три конкретні періоди нарахування. Плата не поставлена в залежність від кількості телефонних звернень або операцій із відновлення пароля. Тому відсутність документів про кожне окреме звернення відповідача сама собою не спростовує погодженого характеру цієї плати як плати за забезпечення доступу до перелічених сервісів. Укладення договору через електронну систему та використання особистого кабінету підтверджені наданими кредитними документами.

Зазначення в п. 11 умов про ненадання додаткових та/або супутніх послуг суд оцінює разом із п. 9, який прямо визначає обслуговування в межах самого кредитного договору. Воно не скасовує конкретно погоджену плату за цей сервіс і не є підставою вважати комісію неузгодженою. Водночас жодна частина формулювання про «інші послуги» не може тлумачитися як право стягувати плату за обов`язкову безоплатну інформацію.

За змістом дослідженої умови комісія не є платою за прострочення: вона нараховується за три наперед визначені періоди незалежно від порушення строків платежів. Тому до неї не застосовується звільнення від відповідальності за прострочення. Установлених законом підстав не застосовувати визначені договором 600,00 грн плати за обслуговування з досліджених документів не вбачається. Ця вимога підлягає задоволенню.

Щодо 4 000,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України суд дійшов іншого висновку.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак за п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».

Це спеціальне правило поширюється не лише на банківські кредити, а й на кредити, надані іншими кредитодавцями. Воно застосовується незалежно від того, чи встановили сторони інший, більший за три проценти річних розмір відповідальності.

Позивач окремо визначив 4 000,00 грн саме як проценти за ст. 625 ЦК України. За розрахунком їх нараховано в період із 13 лютого до 20 квітня 2026 року, тобто під час воєнного стану. Відповідач звільнений від цієї відповідальності законом. Тому в стягненні 4 000,00 грн належить відмовити.

Таке звільнення не припиняє обов`язку повернути отриманий кредит і сплатити належну плату за користування ним у межах погодженого строку. Саме тому суд розмежовує звичайні проценти 5 320,00 грн та відповідальність за прострочення 4 000,00 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 120,00 грн: 4 000,00 грн основного боргу, 5 320,00 грн процентів, 200,00 грн комісії за надання кредиту та 600,00 грн комісії за обслуговування. У стягненні 4 000,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України належить відмовити.

Вирішуючи питання судових витрат, суд ураховує таке.

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За п. 3 ч. 2 цієї статті в разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем 2 662,40 грн судового збору підтверджено платіжною інструкцією № СЦ00136275 від 20 серпня 2026 року. Пропорційно задоволеній частині позову з відповідача підлягає стягненню 1 908,18 грн.

За п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з учиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Надсилання відповідачу копії позову та додатків підтверджено квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2213857 від 19 серпня 2026 року й описом вкладення. Загальна вартість друку та надсилання документів становить 120,18 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 270, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст. 526, 530, 625, 1048, 1049, 1054, 1055, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833; місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А; рахунок IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк») заборгованість за кредитним договором № 30.01.2026-100001038 від 30 січня 2026 року в розмірі 10 120 (десять тисяч сто двадцять) грн 00 коп., із яких: 4 000,00 грн - основний борг, 5 320,00 грн - проценти за користування кредитом, 200,00 грн - комісія за надання кредиту, 600,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 000,00 грн процентів на підставі ст. 625 ЦК України відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 908 (одну тисячу дев`ятсот вісім) грн. судового збору та 120,18 грн. (сто двадцять гривень 18 копійок) витрат на надсилання копії позову з додатками,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 03.11.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.