Вирок від 01 листопада 2026 р. у справі №646/13231/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/13231/26

Провадження № 1-кп/646/1420/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026226170000263 від 06.10.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , яка має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимої вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, відповідно п.п. 1-2 ч. 2 ст. 59-1 КК України з покладенням обов`язків,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи засудженою вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 за вчинення кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, з покладенням таких обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до судової влади, стійкого небажання підкорятися встановленим судом обмеженням прав та ставати на шлях виправлення, переслідуючи мету ухилитися від подальшого відбування призначеного судом покарання у виді пробаційного нагляду, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки своїх протиправних діянь та свідомо бажаючи їх настання, у період відбування покарання у виді пробаційного нагляду, всупереч установленим вимогам, систематично вчиняла адміністративні правопорушення, чим ухилилась від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у наступному.

Так, на виконання вищевказаного вироку Основ`янським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» у Харківській області 13.02.2026 ОСОБА_3 ознайомлено під особистий підпис з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та наслідками їх невиконання згідно з ст. 49-1 КВК України, попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України у разі порушення порядку та умов відбування покарання у виді пробаційного нагляду, в тому числі, у разі систематичного вчинення адміністративних правопорушень.

18.02.2026 ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду, вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, внаслідок чого Основ`янським районним судом міста Харкова 11.03.2026 винесено постанову у справі № 646/1833/26, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

31.03.2026 ОСОБА_3 знову вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП, внаслідок чого, постановою Основ`янського районного суду міста Харкова від 12.05.2026 у справі № 646/5102/26 останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

Надалі, ухиляючись від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_3 26.05.2026 скоїла адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 173-2 та ч. 2 ст. 184 КУпАП, внаслідок чого, 19.06.2026 Основ`янським районним судом міста Харкова винесено постанову у справі № 646/7231/26, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2550 гривень.

Таким чином, згідно з ч. 3 ст. 49-3 КВК України ОСОБА_3 , будучи засудженою до покарання у виді пробаційного нагляду, ухилилася від його відбування, що виразилось у систематичному вчиненні адміністративних правопорушень.

Отже, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 3 ст. 389 КК України - тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226170000263 від 06.10.2026 у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без виклику учасників судового провадження.

Положеннями ч. 2 та 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Як убачається із заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , доданої до обвинувального акту, складеної в присутності захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення нею вказаного кримінального проступку, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження рішення суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, та згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник обвинуваченої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 підтвердила добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , її згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за її відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, вбачається, що обвинувальний акт може бути розглянутий в порядку, передбаченому ст.ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З урахуванням вищевикладеного, суд розглядає обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч 3 ст. 389 КК України, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Окрім беззаперечного визнання у повному обсязі ОСОБА_3 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, її винуватість підтверджується відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України обставинами, встановленими органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Тому, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення - проступку та кваліфікує її дії за ч. 3 ст. 389 КК України, а саме як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 віднесено до кримінальних проступків.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше судима: вироком Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки, відповідно п.п. 1-2 ч. 2 ст. 59-1 КК України з покладенням обов`язків, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу, мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності, обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

При вирішенні питання про вид та міру покарання винній ОСОБА_3 суд враховує її щире каяття та визнає цю обставину, відповідно до ст. 66 КК України, такою, що пом`якшує її покарання.

Обставин, що обтяжують покарання винної, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім того суд враховує, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до абз. 1 п. 1 абз. 7 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7«Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією ч. 3 ст. 389 КК України передбачено покарання у виді обмеженням волі на строк до трьох років. Тобто вказаною статтею визначено безальтернативний вид покарання - обмеження волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності підстав, відповідно до ст. 7 КПК України повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_3 є матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями Служби у справах дітей по Основ`янському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, копією свідоцтва про народження дитини, наявною в матеріалах к/п, а відтак є жінкою, яка має дітину віком до 14 років, тому з урахуванням ч. 3 ст. 61 КК України, їй не може бути призначене покарання, визначене санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, враховуючи також, що санкція статті не містить альтернативних видів покарання.

Оскільки судом не встановлено підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, а передбачений санкцією цієї статті вид покарання не може бути до неї застосований як до жінки, що має дитину віком до 14 років, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Однак, враховуючи, що ОСОБА_3 , підлягає звільненню від покарання, судом не може бути застосована ст. 71 КК України, яка передбачає призначення покарання за сукупністю вироків, тому вирок Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 по справі № 646/12482/25 слід виконувати самостійно.

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався та підстав для його обрання немає.

Подані прокурором до суду матеріали кримінального провадження № 12026226170000263 від 06.10.2026 щодо ОСОБА_3 , підлягають зберіганню разом зі справою.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

На підставі ч. 3 ст. 61, ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення їй покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

Вирок Основ`янського районного суду міста Харкова від 08.12.2025 по справі № 646/12482/25 - виконувати самостійно.

Речові докази: копії матеріалів особової справи стосовно ОСОБА_3 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12026226170000263 від 06.10.2026 щодо ОСОБА_3 - зберігати разом зі справою.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії судового рішення.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Оскільки вирок було ухвалено без виклику особи, яка має право на його оскарження, з урахуванням положень, передбачених статтею 394 КПК України, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1