Суд: Крюківський районний суд м. Кременчука
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №161/13532/26
Суддя: ХІНЕВИЧ В. І.
Провадження № 2/537/2594/2026
Справа № 161/13532/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.11.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання – Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із позовною заявою до ОСОБА_1 де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №09597-11/2024 від 05.11.2024 року в сумі 17424,00 грн, а також стягнути сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 05.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №09597-11/2024, відповідно до умов якого кредитодавець надає фінансовий кредит у розмірі 4400,00 грн, строком на 120 днів, процентна ставка: 1,00 % в день, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника на карту № НОМЕР_1 у розмірі 4400,00 грн. Проте відповідачем не повернуто кредитні кошти та не сплачено відсотки, по при те, що строк виконання договору закінчився. В подальшому 24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого TOB «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп» в тому числі за договором №09597-11/2024 від 05.11.2024 року до ОСОБА_1 . Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав і розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 17424,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 4356,00 грн; заборгованість за відсотками – 4356,00 грн, заборгованість за штрафом - 8712 грн. у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.
Одночасно позивачем було подано клопотання про витребування доказів де позивач просить витребувати в Монобанк, емітент АТ «Універсал Банк», інформацію: чи є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи надходили кошти в розмірі 4400 грн на рахунок банківської карти № НОМЕР_1 в період з 05.11.2024 року по 10.11.2024 року?
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.06.2026 року дану позовну заяву передано до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за підсудністю.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.08.2026 року дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення виявлених недоліків.
Позивачем було усунуто виявлені недоліки, та ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13.08.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «Універсал Банк», інформацію: чи є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником банківської карти № НОМЕР_1 ? Чи надходили кошти в розмірі 4400 грн на рахунок банківської карти № НОМЕР_1 в період з 05.11.2024 року по 10.11.2024 року.
У судове засідання позивач ТОВ ФК «Кредит-Капітал» свого представника не направив, однак у позовній заяві прохав, в разі неявки представника, розгляд справи проводити за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує та прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву не скористався, будь-яких клопотань заяв до суду не направив.
Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подав та з урахуванням клопотання представника позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести судовий розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з`ясувавши всі обставини, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 05.11.2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів фінансового кредиту №09597-11/2024. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 4400,00 грн (п. 1.1. Договору); строк кредиту 120 днів, а саме: з 05.11.2024 року по 04.03.2025 року (п.1.2. Договору); процентна ставка за користування кредитом фіксована та 1,00 % в день на залишок заборгованості (п.1.4. Договору). Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок клієнта включаючи використання платіжної картки № НОМЕР_1 (п.1.6. Договору). У випадку прострочення клієнтом сплати платежів відповідно до термінів встановлених у Графіку Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати (п.5.3. Договору). Як вбачається з Договору, останній підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0951.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір укладений за допомогою інформаційно-телекомукаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силу ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання, з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, що вбачається з підписаних ним одноразовим ідентифікатором документів: Заяви-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту; Паспорту споживчого кредиту; Договору про надання фінансового кредиту №09597-11/2024 від 05.11.2024 року; Додатку №1 до Договору (Графік платежів), інформаційного повідомлення.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору (ст. 638 ЦК України).
На підтвердження виконання ТОВ «Стар Файненс Груп» договору щодо надання відповідачу кредитних коштів за договором №09597-11/2024 від 05.11.2024, позивачем долучено лист від платіжної організації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026 року №3426_260217120349, згідно якого на підставі укладеного між Кредитодавцем та Платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів ФК-П-2022/02-3 від 2022-02-22, Платіжною організацією 05.11.2024 здійснено переказ грошових коштів на карту № НОМЕР_1 у сумі 4400,00 грн. номер транзакції в системі iPay.ua - 557724923, клієнт ОСОБА_1 .
Також, з відповіді АТ «Універсал Банк» наданої на виконання ухвали суду від 13.08.2026 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Повідомляють, що на картковий рахунок платіжної картки НОМЕР_1 був зарахований платіж у сумі 4400,00 грн у період з 05.11.2024 року по 10.11.2024 року.
Таким чином, факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 4400,00 грн за кредитним договором №09597-11/2024 від 05.11.2024 року під час розгляду справи знайшов своє підтвердження.
Враховуючи вищевикладене суду доведено факт наявності кредитних правовідносин між сторонами та факт отримання позичальником кредитних коштів.
На підтвердження наявності заборгованості та її розміру позивачем долучено розрахунок заборгованості ТОВ «Стар Файненс Груп» станом на 03.03.2025 року про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору №09597-11/2024 від 05.11.2024 року укладеного із ОСОБА_1 , згідно якого сума заборгованості за період з 05.11.2024 року по 24.03.2025 року становить 17424,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4356,00 грн; заборгованість за відсотками - 4356,00 грн; заборгованість за штрафом - 8712 грн.
Стосовно поданого позивачем договору про відступлення прав вимоги та тверджень позивача про наявність у нього права вимоги до відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.
Крім того, відповідно до положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України укладення договору факторингу не тягне за собою заміну сторони кредитодавця у договорі кредиту.
Метою укладення договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення на користь фактора права грошової вимоги до боржника/боржників, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги.
Судом встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №24032025, відповідно до умов якого TOB «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості), вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно акту приймання передачі реєстру боржників від 24.03.2025 року до договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 року клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників від 24.03.2025 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №24032025 від 24.03.2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №09597-11/2024 від 05.11.2024 року в сумі 17424,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4356,00 грн; заборгованість за відсотками - 4356,00 грн; заборгованість за штрафом - 8712 грн.
Тож, наявні матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №09597-11/2024 від 05.11.2024 року в сумі 17424,00 грн.
Судом встановлено, що відповідач ознайомився з умовами кредитування, які викладені у кредитному договорі та додатках до нього, та погодився з вказаними умовами. Підписав договір одноразовим ідентифікатором. Кошти за кредитними договором отримав, однак вчасно та у повному розмірі не повернув та не сплатив відсотки за користування коштами. При цьому, належних та допустимих доказів на спростування наявності заборгованості та її розміру відповідач до суду не подав.
Сукупність наведених доказів, наданих позивачем, та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентами. При цьому вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми неустойки (штрафу) суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні з 5:30 год. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було запроваджено воєнний стан, який неодноразово був продовжений і на даний час діє.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений під час дії воєнного стану, а саме 05.11.2024 року.
Враховуючи, що неустойка (штраф) нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, тому позовна вимога щодо її стягнення із відповідача на користь позивача до задоволення не підлягає.
Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України ухвалюючи рішення суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50%) що становить – 1331,20 грн.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Звертаючись з позовом позивач долучив договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ ФК «Кредит Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» де у п.2.3. вказано, що вартість послуг з правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000 грн; акт №603 від 08.06.2026 року наданих послуг, згідно якого сума наданих послуг за договором №0107 від 01.07.2025 року складає 8000 грн; детальний опис наданих послуг згідно якого у даній кредитній справі адвокатом витрачено 6 годин 30 хвилин.
Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами з урахуванням їх реальності, необхідності, розумності та співмірності зі складністю справи, ціною позову і обсягом наданих послуг.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (п.268).
У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного Суду, наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У Постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та у справі № 922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд враховує, що справа є малозначною, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, участі у судовому засіданні представник позивача не приймав, справа не містить складних фактичних чи правових питань, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000, 00 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаної роботи та характером наданих послуг. Водночас факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджено матеріалами справи.
З огляду на характер спору, його складність, ціну позову, типовість заявлених вимог, обсяг виконаної представником роботи, розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №09597-11/2024 від 05.11.2024 року в сумі 8712,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір у сумі 1331,20 грн. та 4000 грн, витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.І. Хіневич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua