Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №369/563/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/563/26

Провадження № 2-о/369/13/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Хацько Н.О.,

при секретарі судового засідання Шелковського Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В С Т А Н О В И В:

09.01.2026 року ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на підставі ордеру АІ №2048701 від 09.01.2026 р. звернулись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

У своїй заяві ОСОБА_1 , зазначила, що 03.12.2025 року, заявник ОСОБА_1 звернулася до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області із заявою встановленого зразку про призначення пенсії за віком відповідно ст.26 ЗУ від 09.07.2003 №1058-І-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до відповіді Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, №1000-0202-8/163512 від 30.12.2025 року, заява опрацьовувалась за принцим екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за результатом розгляду якої 10.12.2025 винесено рішення про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості (32 роки).

До страхового стажу заявниці зараховано 28 років 07 місяців 18 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 10.04.1991 по 01.10.1992 згідно трудової книжки від 30.10.1983 № НОМЕР_1 , оскільки номер та дату наказу в записі про звільнення з роботи дописано іншим чорнилом, зміни не завірені належним чином, чим порушено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок.

Відповідно встановлення факту необхідно заявнику для призначення пенсії за віком.

Працевлаштування ОСОБА_1 у період з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно тепличницею в Асоціації дрібних підсобних господарств, підтверджується записом в трудовій книжці № НОМЕР_1 від 30.10.1983, також зазначений факт можуть підтвердити свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявник не має можливості іншим шляхом, ніж у судовому порядку підтвердити факт працевлаштування у період з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно тепличницею в Асоціації дрібних підсобних господарств.

Тобто, без встановлення такого факту вказаний період не може бути зарахований до її страхового стажу, що в свою чергу позбавляє заявницю можливості звернутись до органів Пенсійного фонду України, для оформлення пенсії.

У своїй заяві заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) дійсно працювала з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно тепличницею в Асоціації дрібних підсобних господарств.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.03.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Київській області про встановлення факту, що має юридичне значення. Судове засідання призначено на 11 годину 00 хвилин 19 травня 2026 року у приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 , та представник заявника адвокат Нікушина В.С., з`явилися, обставини викладені в заяві підтвердили.

Заявниця зазначила, що Головне Управління Пенсійного Фонду України у Київській області не враховує стаж для нарахування пенсії з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року оскільки запис про її звільнення здійснено роботодавцем іншим кольором ручки, проте одним почерком.

22.07.2026 року представником заінтересованої особи Присяжнюк І.В., було подано клопотання про проведення судового засідання без участі сторони.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, а відповідно до пункту 6 цієї частини — справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з відповідними даними, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті.

При цьому частиною другою статті 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судом за місцем проживання заявника.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, який саме факт заявник просить встановити та з якою метою, а також причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та докази, що підтверджують факт.

Відповідно до статті 319 ЦПК України у рішенні суду зазначаються відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви не вбачається спору про право, а встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або відсутністю архівних даних з інших причин, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі та мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з питання призначення пенсії за віком.

З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1000-0202-8/163512 від 30.12.2025 року вбачається, що до страхового стажу заявниці не зараховано період її роботи з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно в Асоціації дрібних підсобних господарств на посаді тепличниці.

Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно працювала тепличницею в Асоціації дрібних підсобних господарств.

Таким чином, записи у трудовій книжці підтверджують факт роботи заявниці у зазначений період.

Судом встановлено, що на підтвердження заявлених вимог заявником подано додаткові докази, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні була допитана свідок, ОСОБА_5 , яка повідомила, що працювала разом із ОСОБА_1 в Асоціації дрібних підсобних господарств на посаді тепличниці. Свідок зазначила, що особисто була знайома із заявницею у зв`язку зі спільною роботою на зазначеному підприємстві та підтвердила факт її роботи тепличницею. При цьому ОСОБА_5 зазначила, що припинила працювати на підприємстві приблизно за шість місяців до звільнення заявниці.

На адресу суду надійшли письмові пояснення свідка ОСОБА_6 ,з копією трудової книжки, відповідно до яких остання зазначила, що з 06.05.1992 року по 21.09.1992 року працювала в Асоціації дрібних підсобних господарств на посаді тепличниці. Також свідок зазначила, що в цей же період разом із нею на зазначеному підприємстві та на посаді тепличниці працювала ОСОБА_1 .

На підтвердження зазначених у письмовій заяві відомостей ОСОБА_3 надано копії паспорта та трудової книжки, з яких вбачається факт її роботи в Асоціації дрібних підсобних господарств у відповідний період.

Представником заявника долучено письмові докази, зокрема долучено копії відповідей на адвокатські запити, отримані від Державного архіву Київської області, Державного архіву міста Києва, Державної архівної служби України та Міністерства юстиції України, які стосуються можливості отримання документів на підтвердження періоду роботи заявниці.

Суд, дослідивши письмові докази та оцінивши показання свідка ОСОБА_5 , а також відомості, викладені у письмовій заяві свідка ОСОБА_3 , приходить до висновку, що зазначені докази узгоджуються між собою та підтверджують факт роботи заявниці в Асоціації дрібних підсобних господарств на посаді тепличниці.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що зазначений період роботи має юридичне значення для заявниці, оскільки його підтвердження необхідне для визначення страхового стажу та реалізації права на призначення пенсії за віком.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт роботи ОСОБА_1 у період з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно на посаді тепличниці в Асоціації дрібних підсобних господарств підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 та показами свідків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки встановлення зазначеного факту необхідне заявниці для реалізації права на пенсійне забезпечення.

При цьому встановлення вказаного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, а має самостійне юридичне значення для заявниці.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 81, 89, 293, 315, 318, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дійсно працювала з 10.04.1991 року по 01.10.1992 року включно тепличницею в Асоціації дрібних підсобних господарств.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Наталя Хацько