Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №939/984/26 — Бородянський районний суд Київської області

Суд: Бородянський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №939/984/26

Суддя: Герасименко М. М.

Справа № 939/984/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 грудня 2021 року між АТ «Таскомбанк» і ОСОБА_1 укладено договір № 002/12998576-СК_SB шляхом підписання заяви-договору на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, за умовами якого банк встановив позичальнику кредитний ліміт у розмірі 26 000 грн, тип кредиту – кредитна лінія, строком користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією, на споживчі потреби. Підписавши заяву-договір, позичальник акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до його умов. Банк свої зобов`язання виконав, надавши позичальнику у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку, однак відповідач своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів не виконує, у зв`язку з чим станом на 02 грудня 2024 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 34 986,01 грн. 02 грудня 2024 року між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, в зв`язку з чим ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора. З огляду на вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 986,01 грн і судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 9 200 грн.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено його право на подання відзиву на позов.

30 червня 2026 року до суду від представника відповідача – адвоката Калетнік М.Ю. надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено факту надання відповідачу кредитних коштів, до позову не долучено первинних документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів або встановлення кредитного ліміту, а виписка по рахунку сама по собі цього не підтверджує. Крім того, відповідача не було повідомлено про відступлення права вимоги. Також вказав, що заявлена сума перевищує розмір кредитного ліміту за рахунок штрафних санкцій, які відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають списанню. Щодо витрат на правничу допомогу просив зменшити такі витрати до 1 500 – 2 000 грн. У відзиві також заявлено клопотання про витребування у позивача первинного банківського документа про зарахування кредитних коштів, деталізованого розрахунку заборгованості та доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги.

До суду надійшла відповідь на відзив ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» від 01 липня 2026 року, у якій позивач зазначив, що виписка по рахунку є первинним документом, який підтверджує як факт надання кредитних коштів, так і розмір заборгованості, а відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє його зобов`язань і не спростовує факту наявності боргу.

17 липня 2026 року до суду від представника відповідача – адвоката Калетнік М.Ю. надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник підтримала доводи відзиву та зазначила, що виписка по рахунку не містить запису про зарахування кредитного ліміту, а позивачем не вказано конкретних операцій використання кредитних коштів. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 підписав електронним цифровим підписом заяву-договір на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк», якою просив банк відкрити йому поточний рахунок, оформити платіжну картку та встановити кредитний ліміт на споживчі потреби на суму 26 000 грн строком користування 12 місяців шляхом кредитування поточного рахунку.

За змістом вказаної заяви-договору процентна ставка є фіксованою та не може бути змінена без згоди позичальника, проценти нараховуються за кредитом щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом на кінець кожного дня за методом факт/факт та сплачуються позичальником щомісячно в складі обов`язкового мінімального платежу (п. 10); позичальник погодився з порядком повернення кредиту та сплати процентів через щомісячний платіж (п. 13); позичальника повідомлено про орієнтовну реальну річну ставку за кредитом – 43,96 %, яка визначається відповідно до законодавства та зазначається як у паспорті споживчого кредиту (п. 14).

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що з січня 2022 року ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та вносив кошти на рахунок, які зараховувалися банком на погашення нарахованих процентів.

02 грудня 2024 року між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № НІ/11/25-ф, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 002/12998576-СК_SB від 08 грудня 2021 року.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 34 986,01 грн, з яких 22 694,12 грн – заборгованість за тілом кредиту, 12 291,89 грн – заборгованість за процентами.

Підстав вважати, що наданий розрахунок заборгованості невірний немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 34 986,01 грн, яка складається із: 22 694,12 грн – заборгованість по тілу кредиту, 12 291,89 грн – заборгованість по відсоткам.

При цьому суд не може взяти до уваги доводи відповідача про недоведеність факту надання йому кредитних коштів, оскільки такі спростовуються випискою по рахунку, яка відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, є підтвердженням виконаних операцій і з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та сплачував нараховані проценти.

Інші доводи відповідача також є необґрунтованими, оскільки неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги не звільняє його від обов`язку повернути кредит; неустойку (штраф, пеня) позивачем до стягнення не заявлено.

Крім того, слід зазначити, що підстав для витребування доказів за клопотанням відповідача суд не вбачає, оскільки обставини справи встановлюються з наявних у ній доказів.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року, укладеного з адвокатом Литвиненко О.І., копію акту приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року, копію платіжної інструкції № 2687 від 10 червня 2025 року, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 9 200,00 гривень.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, а також клопотання відповідача про зменшення таких витрат, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 200,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 10-13, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2) заборгованість за кредитним договором № 002/12998576-СК_SB від 08 грудня 2021 року в розмірі 34 986 (тридцять чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) гривень 01 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 02 листопада 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua