Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №522/22375/25 — Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/935/26

Справа № 522/22375/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Костинюк В.В.,

розглянувши у судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в особі представника ОСОБА_4 06.10.2025 звернулися до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 за заповітом на:

- частину земельної ділянки площею 1,8712 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0525080800:04:000:0077, в межах згідно з планом, розташованої на території Берізко-Чечельницької сільської рада Чечельницького району Вінницької області, яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 34 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на 148/1000 частин квартири за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 123,8 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За ОСОБА_2 просить визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на:

- - частину земельної ділянки площею 1,8712 гектарів, кадастровий номер земельної ділянки 0525080800:04:000:0077, в межах згідно з планом, розташованої на території Берізко-Чечельницької сільської рада Чечельницького району Вінницької області, яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 34 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- на 148/1000 частин квартири за номером АДРЕСА_2 , загальною площею 123,8 кв.м., яка належала на праві власності ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є дітьми померлої ОСОБА_5 . Відповідач ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 на момент її смерті. 11.07.2024 ОСОБА_5 склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. Однак, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. У зв`язку з вищевикладеним виникла необхідність звернення до суду.

Ухвалою від 08.10.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.11.2025.

У підготовчому засіданні 11.11.2025 проведеному за участі представника позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 у засіданні оголошено перерву до 23.12.2025, адже сторони повідомили про намір укласти мирову угоду.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 23.12.2025 відкладено на 29.01.2026 внаслідок задоволення однойменної заяви представника позивачів.

У підготовчому засіданні 16.03.2026 проведеному за участі представника позивачів ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 , розгляд справи відкладено до 23.04.2026.

У підготовчому засіданні 23.04.2026 судом витребувано копію спадкової справи. З метою направлення ухвали для виконання у засіданні оголошено перерву до 13.05.2026.

У зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 13.05.2026 розгляд справи відкладено на 01.07.2026.

У результаті проведеного підготовчого засідання 01.07.2026 за участі представника позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6 , було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.08.2026.

Розгляд справи у судовому засіданні 05.08.2026 відкладено на 03.09.2026 у зв`язку з першою неявкою учасників справи у судове засідання та поданням представником відповідача клопотання про відкладення.

Розгляд справи у судовому засіданні 03.09.2026 відкладено на 22.10.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання та поданням представником позивачів клопотання про відкладення.

У судове засідання 22.10.2026 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представник позивачів ОСОБА_4 вчергове 21.10.2026 звернулася до суду з клопотанням про відкладення, яке мотивоване перебування представника на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами. Представник відповідача ОСОБА_7 22.10.2026 подала до суду заяву про проведення судового засідання за її відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони.

У зв`язку з строком розгляду справи, зважаючи, що за великий проміжок часу сторони так і не уклали мирову угоду, з огляду на те, що сторони вже втретє не з`являються у судове засідання, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому відмовляє у задоволенні клопотання представника позивачів про відкладення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_5 народилася донька ОСОБА_9 , що вбачається з свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

ОСОБА_9 змінила прізвище на ОСОБА_10 внаслідок укладення шлюбу 23 квітня 2021 року з ОСОБА_11 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.93).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у батьків ОСОБА_12 та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_1 , про що вказано у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 (а.с.10).

06 травня 2016 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 , що вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 (а.с.15).

Мати позивачів ОСОБА_5 11 липня 2024 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого не складалося ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках кожному (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.9).

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гарською В.В. до майна померлої ОСОБА_5 зареєстровано спадкову справу №35/2024 (а.с.14).

З копії спадкової справи вбачається, що з заявами про прийняття спадщини звернулися: ОСОБА_2 (а.с.86), ОСОБА_3 (а.с.105), ОСОБА_1 (а.с.114).

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В.В. листом від 13.08.2025 повідомила ОСОБА_2 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину без пред`явлення оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а.с.26).

Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Гарська В.В. листом від 26.06.2025 повідомила ОСОБА_3 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину без пред`явлення оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а.с.118).

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

ОСОБА_5 17.04.2018 зареєструвала права власності на земельну ділянку площею 1,8712 гектарів кадастровий номер 0525080800:04:000:007 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Чечельницького районного нотаріального округу Мілько А.М., згідно якого ОСОБА_5 успадкувала земельну ділянку після смерті її батька ОСОБА_13 (а.с.16, 17).

Квартира АДРЕСА_3 куплена ОСОБА_5 у ОСОБА_14 27 жовтня 2023 року, про що свідчить договір купівлі-продажу, зареєстрований за №3990 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. (а.с.18-20).

592/1000 частин квартири АДРЕСА_2 придбані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 у ОСОБА_15 27 жовтня 2023 року, про що свідчить договір купівлі-продажу, зареєстрований за №1876 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алексєєвою О.О. (а.с.23-24).

Відповідно до п.2 с.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За загальним правилом встановленим ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тож, земельна ділянка набута ОСОБА_5 в порядку спадкування є її особистою приватною власністю, тому повністю підлягає поділу між спадкоємцями.

В свою чергу, дві квартири набуті ОСОБА_5 у 2023 році, а одна з них куплена разом з ОСОБА_3 , тобто належать на праві спільної сумісної власності подружжю, адже шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладений в 2016 році.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Тобто, спадковою масою є земельна ділянка, площею 1,8712 га та квартири АДРЕСА_3 та 296/1000 часток (половина від 592/1000 придбаних подружжям) квартири АДРЕСА_2 .

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1, 2, 3, 4 ст. 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

Діти померлої ОСОБА_5 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом, який ОСОБА_5 , залишила на все своє майно.

Разом з тим, частиною 1 ст.1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є непрацездатним вдівцем ОСОБА_5 та на момент її смерті відповідачу було 67 років.

Тобто, відповідач має обов`язкову частку у спадщині, незважаючи на залишений заповіт.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, якій починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивачі та відповідач подали заяви про прийняття спадщини, однак не змогли отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Вимоги позивачів про визнання за ними по половині земельної ділянки та квартир є безпідставними з огляду на те, що до спадкового майна відносить лише половина майна, яка набуде у шлюбі, за винятком земельної ділянки право власності на яку набуте в порядку спадкування та є особистим майном ОСОБА_5 .

Однак, позивачі і не спадкують половину від спадкової маси, адже ОСОБА_3 має право на обов`язкову частку, яка складає половину частки, яка належала б кожному зі спадкоємців у разі спадкування за законом.

Відтак, у разі спадкування за законом, земельна ділянка, площею 1,8712 га за адресою: АДРЕСА_4 підлягало би поділу між трьома спадкоємцями у рівних частках, тобто по 1/3 кожному, а тому обов`язкова частка ОСОБА_3 становить 1/6 частина такої земельної ділянки, тоді як інші 5/6 підлягають поділу між дочкою та сином спадкодавця.

Отже, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає визнанню право власності на 5/12 частин земельної ділянки.

1/6 обов`язкова частина відповідача та 5/12 частин у кожного позивача разом складають цілу частину – земельну ділянку, площею 1,8712 га.

Квартира АДРЕСА_3 підлягає визнанню за позивачами у розмірі 5/24 часток кожному, адже спадкується половина квартири і обов`язкова частка ОСОБА_3 становить 1/12 (половина від 1/6).

В свою чергу, 592/1000 частин квартири АДРЕСА_2 є одиницею, з яких 296/1000 належить ОСОБА_3 як одному з подружжя, а інша 296/1000 підлягає поділу.

1/3 від 296/1000 частин квартири це 98,66/1000, а тому, обов`язкова частка ОСОБА_16 складає 49,3/1000 частин квартири АДРЕСА_2 . Суд вважає за можливе округлити обов`язкову частку відповідача до 49/1000 частин, а тому поділу між позивачами підлягає 247/1000 частин квартири, що становить по 123,5/1000 частин квартири кожному.

Відповідачем зустрічний позов не пред`являвся тому лише за позивачами підлягає визнанню право власності на їх частини об`єктів нерухомості.

При тому, позивачі не вказували про наявність підстав для усунення відповідача від права на спадкування, помилково вважаючи, що спадкують все майно набуте ОСОБА_5 за життя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. А тому, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_5 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- 5/12 частин земельної ділянки площею 1,8712 гектарів, кадастровий номер 0525080800:04:000:007, розташованої на території Берізко-Чечельницької сільської ради Чечельницького району Вінницької області;

- 5/24 частин квартири АДРЕСА_3 ;

- 123,5/1000 частин квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_6 ) право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

- 5/12 частин земельної ділянки площею 1,8712 гектарів, кадастровий номер 0525080800:04:000:007, розташованої на території Берізко-Чечельницької сільської ради Чечельницького району Вінницької області;

- 5/24 частин квартири АДРЕСА_3 ;

- 123,5/1000 частин квартири АДРЕСА_2 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 листопада 2026 року.

Суддя: В.Я. Бондар