Суд: Київський районний суд м. Одеси
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: купівлі-продажу
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №947/24851/23
Суддя: Калініченко Л. В.
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/24851/23
Провадження № 2/947/75/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В., Швидкій В.М.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнко Владислава Валерійовича, який приймав участь в режимі відео конференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ,
за участі третьої особи - Одеської міської ради,
про встановлення факту родинних відносин,
визнання права власності в порядку спадкування за законом та
витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
07.08.2023 року позивач ОСОБА_1 , через представника - адвоката Радіонова Наталія Григорівна, звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі, про встановлення факту родинних відносин, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення державного нотаріуса, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій позивачка в первісній редакції позову, просила суд:
- встановити факт перебування в родинних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як рідних сестер;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Масловою Марією Вячеславівною, зареєстрованого в реєстрі за №2-479;
- скасувати рішення державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Маслової Марії Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6723255 від 07.09.2022 року;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивачка, через представника, посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Позивачка вказує, що вказані співвласники спірної квартири були сім`єю, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.04.1966 року, а ОСОБА_5 був їх сином. Станом на час смерті кожного зі співвласників, кожен з них проживав у спірній квартирі АДРЕСА_1 , а також кожен з них не залишав заповіту, не мав інших спадкоємців, ніж вони між собою. За наслідком чого, позивачка зазначає, що після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину, що складалась з належної йому части у спірній квартирі, була прийнята ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , належна їй частка у спірній квартирі, що становила спадщина, була прийнята ОСОБА_5 .
У зв`язку з чим, позивачка стверджує, що ОСОБА_5 за час життя набув право на спірну квартиру, що становить спадщину, після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Додатково позивачка зазначає, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишились живими рідний дядько - ОСОБА_8 та вона - ОСОБА_1 , як рідна тітка, які спільно були братом та сестрою до матері померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що у ОСОБА_8 та неї обидва з батьків були спільними, а ОСОБА_4 мала лише спільну біологічну матір з ОСОБА_9 та нею, приймаючи, що ОСОБА_4 була удочерена ОСОБА_10 , у зв`язку з чим її прізвище та по-батькові було змінено.
Проте, як зазначає позивачка, документального підтвердження вказаним обставинам також не вдалось відшукати, у зв`язку з чим вона вимушена просити суд встановити факт родинних відносин між нею та ОСОБА_4 , як між рідними сестрами, для можливості доведення, що вона є тіткою ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та належить до третьої черги спадкоємців до майна останнього.
В свою чергу, за доводами позивачки, ОСОБА_8 не приймав спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , оскільки не подав відповідну заяву про прийняття спадщини та не проживав з ОСОБА_5 станом на день його смерті, а до спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявляє свої спадкові права лише вона - ОСОБА_1 .
Поряд з цим, як зазначає позивачка, оформити свої права щодо спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона позбавлена можливості, через отриману інформацію, що спірна квартира АДРЕСА_1 , була відчужена громадянкою ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 07.09.2022 року посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори Масловою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №2-479, за наслідком чого, того ж дня право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 .
Позивачка зазначає, що вказаний договір є незаконним та підлягає визнанню недійсним, оскільки у відповідності до відомостей у зазначеному договорі, продавцю ОСОБА_3 , вказана квартира на день її продажу належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Чорноморського морського пароплавства 04.06.93 №180, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №58 на сторінці 60 за №440.
Однак, у відповідності до листа КП «БТІ» ОМР №18580/04-04 від 29.09.22 року, адресованого приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Філімоновій Г.В., квартира АДРЕСА_1 станом на 31.12.12 була зареєстрована на праві спільної сумісної власності за фізичними особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , про що було видано свідоцтво про право власності на житло Управлінням Чорноморського морського пароплавства 04.06.93 за №180, реєстраційний запис №440 від 27.07.93 зроблено в книзі №38 на сторінці 60.
За наслідком чого, як вказує позивачка у позові, у зв`язку з незаконним вибуттям з власності спадкоємця нерухомого майна, вона позбавлена оформити свої спадкові права на спірну квартиру, що обумовило її звернення до суду з цим позовом.
У позовній заяві представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Коваленко О. Б.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30.08.2023 року відкрито провадження по справі, призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
13.10.2023 року до суду надійшов лист від Київської окружної прокуратури міста Одеси з повідомленням про те, що у провадженні слідчого відділу ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162480001181 від 30.092022 року за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , в якому ухвалено постанову про залучення в якості потерпілого - територіальну громаду м. Одеси в особі Одеської міської ради та повідомлено про підозру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У зв`язку з чим, 27.10.2023 року ухвалою Київського районного суду міста Одеси було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеську міську раду.
05.12.2023 року до суду від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса надійшла заява, в якій остання повідомила, що державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Тієї ж дати, від Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
06.12.2023 року Київським районним судом міста Одеси, за наслідком розгляду клопотання представника позивачки про витребування доказів, постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено. Зобов`язано Приморську державну нотаріальну контору у м. Одеса представити до Київського районного суду м. Одеси копію листа КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради №17803/04-04, виданого 31.08.22 року, який став підставою для відкриття розділу, реєстрації об`єкту нерухомого майна державним нотаріусом Масловою М.В. 07.09.22 року, а також копію свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Чорноморського морського пароплавства 04.06.93 року №180; витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.В. копії матеріалів спадкової справи, відкритої щодо спадкування за ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язано КП "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради представити до Київського районного суду м. Одеси інформацію, чи видавався КП «БТІ» ОМР лист №17803/04-04 від 31.08.2022 року, а також копію свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Чорноморського морського пароплавства 04.06.93 №180; зобов`язано ГУ ДМС України в Одеській області представити до Київського районного суду м. Одеси інформацію щодо порядку написання російською мовою ПІБ ОСОБА_4 , паспорт НОМЕР_1 від 03.07.96 р.; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Одеса, проживав за адресою АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_2 від 13.06.21, а також копію заяви про видачу паспорта КЕ275160 від 03.07.96 ОСОБА_4 ; зобов`язано Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) копію актового запису про народження або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Кривий Ріг, батьки: ОСОБА_12 ; ОСОБА_10 .
На виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 06.12.2023 року надійшли наступні документи:
- 23.01.2024 року від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Галини Василівни надійшла фотокопія спадкової справи №35/2022 відкрита після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ;
- 30.01.2024 року надійшла відповідь від Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області ДМС України;
- 31.01.2024 року від державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Маслової Марії Вячеславівни надійшла копія листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №17803/04, виданого 31.08.2022 року;
- 27.02.2024 року надійшло повідомлення від центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Також, 29.01.2024 року до суду надійшла, сформована в підсистемі Електронний суд 27.01.2024 року, заява від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича про внесення даних про учасника справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
05.02.2024 року представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Павлишин Юрій Миколайович ознайомився з матеріалами справи.
19.02.2024 року до суду надійшла, сформована в підсистемі Електронний суд 19.02.2024 року, заява від представника відповідачки ОСОБА_3 - адвоката Павлишина Юрія Миколайовича щодо видачі копій ухвали суду постановлених в рамках розгляду даної справи.
27.02.2024 року до суду надійшла, сформована в підсистемі Електронний суд 26.02.2024 року, заява від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Авдєєнко В.В., заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за їх відсутності, а також вжиття процесуальних заходів щодо Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса з підстав неналежного виконання ухвали суду від 06.12.2023 року.
03.04.2024 року керівником апарату Київського районного суду міста Одеси, у зв`язку з припиненням повноважень судді Коваленко О. Б. з досягненням 65-річного віку, видано розпорядження №49 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, на підставі якого проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу розподілено судді Калініченко Л.В., що підтверджується протоколом від 03.04.2023 року.
03.04.2023 року судом отримано з Єдиного державного демографічного реєстру:
- відповідь №525524 від 03.04.2024 року, у відповідності до якої встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
- відповідь №525535 від 03.04.2024 року у відповідності до якої відсутні відомості щодо ОСОБА_3 .
05.04.2024 року суддею Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. постановлено ухвалу, якою прийнято вказану цивільну справу до свого провадження, вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
13.05.2024 року до суду в електронній формі від представника позивача надійшло клопотання представника позивача про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.
Також, 13.05.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому представник просив суд витребувати від КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» інформацію про місце поховання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Одесі, згідно з повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року, з посиланням на те, що дана інформація необхідна для визначення місця поховання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що впливає на подальший розгляд клопотання представника про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи.
За наслідком розгляду вказаного клопотання про витребування доказів, 11.06.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та витребувано з Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» інформацію про місце поховання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Одесі.
05.07.2024 року до суду на виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшла відповідь від Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради від 28.06.2024 року за №01-01/299, з запитуваною інформацією.
19.07.2024 року до суду, на виконання ухвали суду від 06.12.2023 року, надійшли витребувані судом докази з КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.
24.07.2024 року до суду від представника позивачки надійшло клопотання про долучення додаткових доказів по справі: відповідей з Державного архіву Дніпропетровської області від 27.06.2024 року та від 03.07.2024 та відповіді Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 06.07.2024 року про відсутність відомостей про народження та усиновлення ОСОБА_13 ( ОСОБА_11 ) ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Вказане клопотання представника позивача у підготовчому судовому засіданні 07.08.2024 року було задоволено судом, а додані до клопотання приєднані додані до матеріалів справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.09.2024 року витребувано з Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі:
- інформацію про заведення спадкової справи, наявність спадкоємців, заповітів/спадкових договорів, видані свідоцтва про прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , дата народження з ІНФОРМАЦІЯ_11 по ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 . У разі заведення спадкової справи, надати належним чином завірені копії відповідної спадкової справи;
- інформацію про заведення спадкової справи, наявність спадкоємців, заповітів/спадкових договорів, видані свідоцтва про прийняття спадщини до майна ОСОБА_6 , дата народження з ІНФОРМАЦІЯ_11 по ІНФОРМАЦІЯ_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 . У разі заведення спадкової справи, надати належним чином завірені копії відповідної спадкової справи.
07.08.2024 року, представником позивачки сформовано в підсистемі Електронний суд заяву, яка зареєстрована судом 08.08.2024 року, про приєднання до матеріалів справи додаткових відповідей про відсутність інформації щодо реєстрації народження та усиновлення ОСОБА_13 ( ОСОБА_11 ).
23.09.2024 року до суду, на виконання ухвали суду від 02.09.2024 року, надійшла відповідь з Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса.
14.10.2024 року, за наслідком розгляду клопотання представника позивача про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено та призначено у даній справі проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, на вирішення якої поставлено наступне питання:
- Чи мали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , в м. Одесі згідно повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.22, спільних батьків або спільного одного з батьків?
Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.
Для забезпечення проведення експертизи постанволено провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці №21с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування».
Доручено Головному управлінню Національної поліції в Одеській області та Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці №21с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування», та здійснити відібрання зразків генетичного матеріалу, які є необхідними та придатними для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, з подальшим переданням відповідних зразків на дослідження до Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Тієї ж дати, судом постановлено ухвалу, якою провадження у справі на час проведення вищезазначеної судової експертизи зупинено.
25.11.2024 року до суду надійшли матеріали справи з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з повідомленням про неможливість проведення експертизи.
25.11.2024 року до суду надійшли матеріали справи з Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з повідомленням про неможливість проведення експертизи, оскільки в даній експертній установі проводяться експертизи методом аналізу ядерної ДНК з метою встановлення прямої біологічної спорідненості між батьком (або матір`ю) та дитиною та встановлення біологічної спорідненості за чоловічою лінією, однак порушене в ухвалі суду питання може бути вирішено на підставі порівняння генетичних ознак їх мітохондріальної ДНК, з подальшим висновком про можливу біологічну спорідненість по материнській лінії, без статистичної оцінки ймовірності. Одночасно повідомлено, що вищезазначений вид дослідження проводиться на базі ДНДЕКЦ МВС.
Приймаючи викладене, судом ухвалою суду від 13.01.2025 року поновлено провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
13.02.2025 року до суду від представника позивача надійшло в електронній формі через систему Електронний суд, сформоване 12.02.2025 року, клопотання про повторне призначення посмертної судову молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручити іншій експертній установі - експертам ДНКЕКЦ при МВС України.
За наслідком розгляду вказаного клопотання, 27.02.2025 року судом постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено, призначено по цивільній справі №947/24851/23, - посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання:
- Чи мали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , в м. Одесі згідно повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.22, спільних батьків або спільного одного з батьків?
Проведення експертизи доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків. Для забезпечення проведення експертизи постановлено провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці №21с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування». Доручено Головному управлінню Національної поліції в Одеській області та Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії НОМЕР_4 , місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування», та здійснити відібрання зразків генетичного матеріалу, які є необхідними та придатними для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, з подальшим переданням відповідних зразків на дослідження до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна; фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна; адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна). Для проведення ексгумації та організації приведення після ексгумації могили в попередній стан вирішено залучити службових Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» та зобов`язати їх сприяти експертам при вилученні з місця поховання біологічного матеріалу трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33). Провадження по цивільній справі №947/24851/23 на час проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи - зупинено.
Вказана ухвала суду набрала законної сили, за наслідком чого матеріали цивільної справи №947/24851/23 були скеровані до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
21.04.2025 року з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України до суду надійшли матеріали цивільної справи №947/24851/23 разом з клопотанням експерта від 10.04.2025 року за №СЕ-19-25/19561-БД та рахунок-фактурою на оплату за проведення експертизи.
Оскільки розгляду вказаного клопотання потребує вчинення процесуальних дій, а провадження по справі зупинено, ухвалою суду від 23.04.2025 року провадження по справі поновлено та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду зазначеного клопотання експерта.
За наслідком розгляду вказаного клопотання експерта, 26.05.2025 року судом постановлено ухвалу суду, якою клопотання судового експерта Коваленко Альони від 10.04.2025 року за №СЕ-19-25/19561-БД в рамках проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи по цивільній справі №947/24851/23 - задоволено. Перелік питань за ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2025 року про призначення по цивільній справі №947/24851/23, - посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, викладено в наступній редакції:
1. Встановити мітотипи зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та зразка біологічного матеріалу ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , в м. Одесі згідно повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року.
2. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , біологічними родичами по материнській лінії?
Вточнено порядок відбору біологічних матеріалів та з урахуванням згоди сторони позивача, надано дозвіл на знищення об`єктів дослідження або зміну їх властивостей.
Провадження по цивільній справі №947/24851/23 на час проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, зупинено.
03.06.2025 року до суду від представника позивача надійшло до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копію платіжної інструкції від 02.06.2025 року на підтвердження сплати рахунку експерта в сумі 56877,50 грн. за проведення судової експертизи.
18.09.2025 року до суду від Відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшов лист від 18.09.2025 року за вих №185445-2025, яким повідомлено, що 16.09.2025 за участі спеціаліста-судово-медичного експерта ООБСМЕ Магрінчука Віктора Сергійовича, завідуючого Новоміського цвинтаря Жирова Костянтина Васильовича, представника позивача, адвоката Авдієнко Владислава Валерійовича, проведено ексгумацію трупу ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 , в ході якої вилучено праву стегнову кістку, яку для зручності транспортування розпилено навпіл, яку вилучено до поліетиленового сейф-пакету зразка НПУ QYH0164915. На підтвердження відповідних обставин до листа додано копію протоколу огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією від 16.09.2025 року та копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року.
22.04.2026 року до суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали цивільної справи №947/24851/23, з одночасним зазначенням, що висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД разом із об`єктами дослідження будуть видані в ДНДЕКЦ МВС уповноваженій судом особі за належно оформленим дорученням.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 28.04.2026 року поновлено провадження по цивільній справі №947/24851/23. Призначено по справі підготовче судове засідання в приміщенні Київського районного суду м. Одеси на 05 травня 2026 року о 14 годині 00 хвилин. Зобов`язано Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України видати представнику позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 , за клопотанням якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2025 року було призначено посмертну судову молекулярно-генетичну експертизу оригінал висновку №СЕ-19-25/19561-БД для подальшого його надання до Київського районного суду міста Одеси для приєднання до матеріалів цивільної справи №947/24851/23, а також об`єкти дослідження, а саме зразки біологічного матеріалу трупа (два фрагменти стегнової кістки) ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були надані на вимогу експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, для подальшого їх захоронення після проведення ексгумації в порядку передбаченому чинним законодавством, з наданням до суду відповідних доказів на підтвердження. Зобов`язано представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 надати до суду відповідні докази щодо проведення поховання відібраних об`єктів досліджень після проведення ексгумації, а саме зразка біологічного матеріалу трупа (два фрагменти стегнової кістки) ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря.
01.05.2026 року до суду від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надав висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року.
05.05.2026 року до суду від представника позивачки на виконання ухвали суду від 28.04.2026 року надійшла заява з доданими до неї доказами на підтвердження поховання зразка біологічного матеріалу трупа (два фрагменти стегнової кістки) ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_16 , яка похована 26.10.21 на ділянці № НОМЕР_3 , лінії 16, місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря, а саме надано копію договору-замовлення на організацію та проведення поховання №182932 від 01.05.2026 року, з доказами на підтвердження сплати послуг за цим договором, а також копію Наказу КП «Спеціалізоване підприємство комунального-побутового обслуговування» №3Е від 01.05.2026 року «Про проведення поховання відібраних об`єктів дослідження після проведення ексгумації», яким наказано: організувати та провести роботи щодо проведения поховання відібраних об`єктів досліджень після проведення ексгумації, а саме зразка біологічного матеріалу трупа (два фрагменти стегнової кістки) ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 похованої на ділянці № НОМЕР_3 , лінії № НОМЕР_4 . місці № 21с Новоміського цвинтаря (м. Одеса, проспект Князя Ярослава Мудрого. 33) для проведення посмертної судової молекулярно- генетичної експертизи; привести місце поховання в належний стан; організацію та контроль за проведенням поховання відібраних об`єктів досліджень після проведення ексгумації покласти на завідувача Новоміського цвинтаря, Костянтина ЖИРОВА.
Також, 05.05.2026 року до суду від представника позивачки надійшла заява про зміну предмету позову, в якій представник зазначає, що з урахуванням актуальної правової позиції за спірними правовідносинами, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 по справі №183/1617/26, від 01.02.2020 року у справі №520/13067/17, постанові Верховного Суду від 24.07.2025 року у справі №752/17575/16, а також приписів ст. 387, 388 ЦК України, вважає наявними підстави для зміну предмету позову та за наслідком чого просить суд вважати позовні вимоги наступними:
- встановити факт перебування в родинних відносинах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як рідних сестер (позовна вимога заявлена до ОСОБА_2 );
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 (позовна вимога заявлена до ОСОБА_2 );
- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (позовна вимога заявлена до ОСОБА_2 ).
У вказаній заяві, представник позивача, одночасно просив суд залишити без розгляду позовні вимоги: про визнати недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 07.09.22 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Масловою М.В., зареєстрованого в реєстрі за №2-479, які заявлені до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; про скасування рішення державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса Маслової М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №64723255 від 07.09.22 року, яка заявлена до відповідачів Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
У підготовчому судовому засіданні 23.06.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко В.В. підтримав вищевказану заяву про зміну предмету позову, яку просив суд прийняти до розгляду, а також висловлену в ній вимогу про залишення без розгляду частини вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, яка заявлена відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також про скасування рішення державного нотаріусу, яка заявлена до відповідачів Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Інші учасники справи до підготовчого судового засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.
Судом було ухвалено здійснити розгляд питання з прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову та заяви про залишення частини позовних вимог без розгляду у підготовчому судовому засіданні за наявною явкою учасників справи.
23.06.2026 року судом у підготовчому судовому засіданні було ухвалено прийняти до розгляду заяву позивачки ОСОБА_1 , подану через представника - адвоката Авдєєнко В.В., про зміну предмету позову, яка надійшла до суду 05.05.2026 року за вх. №37388.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подану до суду заяву представника позивача в частині залишення частини позовних вимог без розгляду, оглянувши матеріали справи, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву у судовому засіданні до 29.06.2026 року о 13 год. 45 хв. для його ухвалення і проголошення.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 29.06.2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_14 про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду - задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Масловою Марією Вячеславівною, зареєстрованого в реєстрі за №2-479, та в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі про скасування рішення державного нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Маслової Марії Вячеславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6723255 від 07.09.2022 року, у цивільній справі №947/24851/23 - залишено без розгляду.
Розгляд цивільної справи №947/24851/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Одеської міської ради, в частині позовних вимог про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння, постановлено продовжити в порядку цивільного судочинства.
22.09.2026 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судовому засіданні призначеному на 21.10.2026 року прийняв участь представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович, який приймав участь в режимі відео конференції.
Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи Одеської міської ради у підготовче судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач відзив на позовну заяву не надав, третя особа пояснень щодо позовної заяви також не надала.
Щодо сповіщення відповідача у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з відповіддю №525524 від 03.04.2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;
За наслідком отриманої судом відповіді, приймаючи відсутність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, за вказаною зареєстрованою адресою місця проживання останнього, однак поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачу, була повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином і в силу приписів статті 128 ЦПК України вважається повідомленим, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням повідомленої представником третьої особи - Одеської міської ради у підготовчому судовому засіданні 11.06.2024 року з приводу перебування відповідача у розшуку, сповіщення відповідача ОСОБА_2 , здійснювалось також шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до норм ч.ч.1, 3, 4 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Судом у відповідності до приписів статті 223 ЦПК України підстав для відкладення судового засідання не встановлено.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 20.10.2026 року за відсутності відповідача та третіх осіб, на підставі наявних документів в матеріалах справи.
Представником позивача в судовому засіданні було повідомлено про наявність в провадженні Київського районного суду міста Одеси кримінальної справи №947/133/24 за обвинуваченням ОСОБА_3 , в рамках якої було постановлено вирок.
З урахуванням повідомленої інформації, приймаючи положення ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням приписів ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», судом було ухвалено перевірити за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень наявність оприлюднених судових рішень, ухвалених за наслідком розгляду кримінальної справи №947/133/24 та встановлено наявність: ухвали Київського районного суду міста Одеси від 29.05.2026 року про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України і закриття на підставі ст. 284 КПК України кримінальне провадження №12022162480001181 від 30.09.2022 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності; вироку Київського районного суду міста Одеси від 03.08.2026 року, яким ОСОБА_16 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, на підставі яких призначити їй покарання у виді: за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 19.08.2022) - позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією всього належного їй майна, яке є її власністю, за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України - позбавлення волі на строк два роки. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_17 за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим позбавлення волі на строк п`ять років, з конфіскацією всього належного їй майна, яке є її власністю. Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного їй покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї вироком суду обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання, і ч.3 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації». Також встановлено, що вказаний вирок Київського районного суду міста Одеси від 03.08.2026 року не набрав законної сили, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.10.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на дане судове рішення.
У судовому засіданні призначеному на 21.10.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Авдєєнко Владислав Валерійович, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача у справі, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, заслухавши промову сторони позивача у судових дебатах, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 02.11.2026 року о 16 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.
За наслідком чого, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом з наявних доказів в матеріалах справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_17 помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 про що 09 лютого 2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №1705, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00036298935 від 27.07.2022 року.
16 червня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП НОМЕР_6 , звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Галини Василівни з заявою про прийняття спадщини після смерті племінника - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за законом так і за заповітом. Зазначена заяву була складена 16.06.2022 року позивачкою в м. Лексінгтон, Міссурі, Сполучені Штати Америки, містить апостиль вчинений 23.06.2022 року за №2456175, яка надійшла до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Галини Василівни 27.07.2022 року за вх. №239/02-19, на підставі якої приватним нотаріусом заведено спадкову справу №35/2022, номер у спадковому реєстрі №69516844, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №69590501 від 27.07.2022 року.
У відповідності до витребуваних під час розгляду справи належним чином завірених копій матеріалів вказаної спадкової справи №35/2022 вбачається, що станом на час відкриття спадщини відсутня інформація щодо складених померлим ОСОБА_5 за життя заповітів чи спадкових договорів, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №69590530 від 27.07.2022 року, а також була відсутня інформація щодо заведення інших спадкових справ та видачі на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру за №69590340 від 27.07.2022 року.
12.07.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , через уповноваженого представника ОСОБА_18 діючу на підставі довіреності засвідченої 16.06.2022 року державним нотаріусом штат Міссурі (США) Дженніфер Еллен, апостильовану США у Джефферсон-Сіті, Міссурі 23.06.2023 року секретарем штату Міссурі Джоном Р.Ешкрофтом за 2456175, подану до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Галини Василівни заяву, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою Н.М., зареєстровану в реєстрі за №130, у відповідності до якої ОСОБА_1 , через уповноваженого представника, просить видати свідоцтво про право на спадщину за законом, щодо квартири АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначена заява зареєстрована приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Галиною Василівною 15.07.2023 року за №59 о 09 год. 00 хв. в межах спадкової справи №35/2022.
Згідно з отриманою приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Галиною Василівною в межах вказаної спадкової справи відповіддю з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29.09.2022 року за №18580/04-04 повідомлено, що станом на 31.12.2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за фізичними особами: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Чорноморського морського пароплавство 04.06.1993, №180. Реєстраційний запис зроблено 27.07.1993 за реєстровим №440 у реєстровій книзі 38 пр на сторінці 60.
Зазначені обставини також підтверджуються наданою Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради до відповіді на виконання ухвали суду від 06.12.2023 року копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, у відповідності до якого, останнє видане згідно з розпорядженням (наказом) від 04.06.1993 року за №180, та засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_5 та члена його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
З вказаних витребуваних судом копій матеріалів спадкової справи №35/2022, заведених до майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається відсутня інформація щодо інших спадкоємців, які б реалізували своє право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ніж позивачка ОСОБА_1 , як і відсутня будь-яка інформація про осіб які вважаються такими, що прийняли спадщину в порядку передбаченому статтею 1268 ЦК України, або мають право на обов`язкову частку у спадщині.
15.07.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстав не надання спадкоємцем документів, які б підтверджували родинні відносини спадкодавця зі спадкоємцем, відомості про що також відсутні у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.
Поряд з цим, судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. на підставі рішення за індексним №64723255 було внесено відомості щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №2630933551100, підставою чого слугував лист виданий КП «БТІ» ОМР від 31.08.2022 року за №17803/04-04 та технічний паспорт за №б/н виданий 01.06.1993 року Госпрозрахунковим центром «Поліс», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №320222550 від 15.01.2023 року.
Судом встановлено, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №320222550 від 15.01.2023 року сформована за запитами пошуку щодо об`єкту нерухомого майна, за наслідком чого до внесення вищевказаних відомостей щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що мало місце 07.09.2022 року, відомості про державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомого майна не були перенесені до Державного реєстру прав на нерухоме майно та були відсутні в ньому.
Тієї ж дати, 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. посвідчено договір купівлі-продажу від 07.09.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2-479, у відповідності до якого ОСОБА_19 продала, а ОСОБА_2 придбав нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за 665977,00 грн., що підтверджується копією зазначеного договору.
На підставі зазначеного договору, тієї ж дати, 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В., як суб`єктом державної реєстрації прав було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером №64723255 від 07.09.2022 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №320222550 від 15.01.2023 року.
У відповідності до вищевказаного договору купівлі-продажу від 07.09.2022 року (пункт 1.2 договору) зазначено, що продавцю - ОСОБА_20 , вищезазначена квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло видане Управлінням Чорноморського пароплавства 04.06.1993 року за р.№180, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №58пр, на стор.60, за р.440.
Крім того, у відповідності до витребуваних судом на підставі ухвали суду від 17.01.2024 року доказів, Приморською державною нотаріальною конторою у місті Одесі надано копію листа виданого КП «БТІ» ОМР від 31.08.2022 року за №17803/04-04, саме на підставі якого, як вже встановлено судом, було внесено відомості з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, під час посвідчення вищевказаного договору купівлі-продажу від 07.09.2022 року, за реєстраційним №2-479, щодо цього нерухомого майна.
Так, у відповідності до наданої до суду копії листа виданого КП «БТІ» ОМР від 31.08.2022 року за №17803/04-04 вбачається, що останнім було повідомлено, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за фізичною особою - « ОСОБА_19 » на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням ЧМП 04.06.1993 р. за №180. Реєстраційний запис зроблено 27.07.1993 за реєстровим номером 440 у реєстровій книзі 58пр на сторінці 60.
Поряд з цим, судом встановлено, що у відповідності до витребуваних судом на підставі ухвали суду від 06.12.2023 року відомостей щодо видачі Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради лист за №17803/04-04 від 31.08.2022 року, а також витребуваної копії свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням Чорноморського морського пароплавства 04.06.1993 року №180, Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради у відповіді від 19.07.2024 року за №33402/04-04 було повідомлено про видачу відповіді від 31.08.2022 за №17803/04-04 на запит державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори Марії Маслової щодо реєстрації права власності за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, як вже судом зазначалось, у відповідності до наданої Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради до вказаної відповіді на виконання ухвали суду від 06.12.2023 року копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, вбачається, що останнє видане згідно з розпорядженням (наказом) від 04.06.1993 року за №180, та засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_5 та члена його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло, видане 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, видане не на ім`я ОСОБА_3 та не засвідчує виникнення у останньої права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , як то зазначено, з посиланням на вказане свідоцтво, у листі Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022 року та у пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 07.09.2022 року, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. зареєстрованого в реєстрі за №2-479, а відтак не набувши право власності на зазначене майно, не мала права на розпорядження ним шляхом продажу на користь ОСОБА_2 .
Судом у відповідності до листа Київської окружної прокуратури міста Одеси від 13.10.2023 року за №7596вих-23 50-3263-23 також встановлено, що у провадженні слідчого відділу ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162480001181 від 30.09.2022 за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , що належала померлим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та у зв`язку з відсутністю спадкоємців повинна була згідно ст. 335, 1277 ЦК України перейти у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та будучи неприйнятою спадщиною, знаходилася під захистом держави. Повідомлено, що у вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про залучення в якості потерпілого - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та повідомлено про підозру ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи, за наслідком повідомленої стороною позивача інформації та з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, за наслідком перевірки відповідних обставин у відповідності до приписів ч.2 ст. 13 та ч.7 ст. 81 ЦПК України, з урахуванням приписів ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень», судом було встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляду перебувала справа №947/133/24 за вказаним кримінальним провадженням №12022162480001181 від 30.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 .
За наслідком розгляду вказаної кримінальної справи №947/133/24, Київським районним судом міста Одеси 03.08.2026 року ухвалено вирок, яким ОСОБА_16 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, на підставі яких призначити їй покарання у виді: за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190 КК України (в редакції від 19.08.2022) - позбавлення волі на строк п`ять років з конфіскацією всього належного їй майна, яке є її власністю, за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України - позбавлення волі на строк два роки. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів визначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк п`ять років, з конфіскацією всього належного їй майна, яке є її власністю. Відповідно до ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного їй покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї вироком суду обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання, і ч.3 ст.76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації».
Також встановлено, що вказаний вирок Київського районного суду міста Одеси від 03.08.2026 року не набрав законної сили, оскільки ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.10.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Шарніна Ю. на вирок Київського районного суду м. Одеси від 03.08.2026, в кримінальному провадженні №12022162480001181 від 30.09.2022, яким ОСОБА_16 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України.
Разом з тим, судом встановлено що в межах зазначеної кримінальної справи №947/133/24, Київським районним судом міста Одеси 29.05.2026 року постановлено ухвалу, якою на підставі ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_16 , та на підставі ст.284 КПК України кримінальне провадження №12022162480001181 від 30.09.2022 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності. В іншій частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, продовжено судовий розгляд.
У відповідності до мотивувальної частини вказаної ухвали суду зазначено, що: «Адвокат Павлишин Ю.М. звернувся до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за цією статтею, оскільки їй інкримінується вчинення кримінального проступку, що мав місце 07.09.2022 році.
В цій частині з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 , з метою придбання права на квартиру АДРЕСА_1 , невстановлена особа, в невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, невстановленим слідством способом виготовила завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_7 від 04.06.1993, видане Управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; розпорядження органу приватизації на житло за №180 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; довідку, видану Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022.
В подальшому, невстановлена особа, в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи по раніше розробленому плану, прибула до м.Подільськ Одеської області та надала ОСОБА_3 вищевказані підроблені документи, які надавали їй змогу розпорядитися квартирою АДРЕСА_1 від свого імені шляхом укладення договору купівлі-продажу, як власника квартири, яким остання ніколи не була.
Згідно вказаних підроблених документів ОСОБА_3 з 04.06.1993 була одноособово власницею квартири загальною площею 51,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою пособництва в отриманні права на майно Особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за №12023162480001525 від 02.11.2023 (далі - Особа 1), маючи умисел на використання завідомо підроблених документів, 07.09.2022 в денний час доби прибула до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Маслової М.В. за адресою: АДРЕСА_4 .
Знаходячись у приміщенні Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 98, ОСОБА_3 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вона не має законного права розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 , виступила власником (продавцем) вищевказаної квартири та надала державному нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Масловій М.В. завідомо підроблені документі, а саме: свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_7 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; розпорядження органу приватизації на житло за №180 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; довідку, видану Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022, на підставі яких державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Маслова М.В. посвідчила договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , якій був зареєстрований в реєстрі за №2-479. Тим самим ОСОБА_3 використала завідомо підроблені документи.
Вказані умисні дії ОСОБА_3 в цій частині органи досудового розслідування кваліфікували за ч.4 ст.358 КК України за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.
На обґрунтування висунутого ОСОБА_3 в цій частині обвинувачення і факту вчинення кримінального проступку органи досудового розслідування зібрали певні докази, зазначені у Реєстрі матеріалів досудового розслідування.
В судовому засіданні суд роз`яснив обвинуваченій право заперечувати проти закриття кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, на що обвинувачена, підтримала клопотання захисника і надала згоду на закриття кримінального провадження в цій частині за нереабілітуючою підставою.».
У відповідності до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайту Судова влада України, який перебуває у вільному доступі вбачається, що зазначена ухвала Київського районного суду міста Одеси від 29.05.2026 року у справі №947/133/24, в апеляційному порядку не оскаржувалась, а відтак набрала законної сили.
Як вбачається, позивачка за наслідком винесення 15.07.2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Філімоновою Г.В. постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважаючи себе спадкоємцем до майна померлого за законом третьої черги, зазначаючи, що померлий за час життя набув права власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , в цілому, яка в свою чергу, як вважає позивачка, незаконно вибула зі складу спадкового майна, що залишилось після його смерті, звернулась до суду з даним позовом до суду.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами 1-2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 червня 2021 року у справі № 755/18296/17 (провадження № 61-18669св19).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої та другої статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У статтях 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України).
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
У відповідності до приписів статті 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Положеннями частини першої статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з правилами частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
За положеннями статті 78 ЦПК України, яка врегульовує допустимість доказів, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ч.1 ст.90 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Приймаючи викладене, в межах заявлених позовних вимог щодо встановлення родинних відносин, суд зазначає наступне.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
Зокрема, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідний висновок суду узгоджується з висновком суду викладеним у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі №533/351/22.
У відповідності до висновку Верховного Суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу приписів статті 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до якої у відповідності до приписів статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається, позивачка ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.В. з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу №35/2022 до майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, у відповідності до постанови приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Філімонової Г.В. від 15.07.2023 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, причиною чого нотаріусом зазначено відсутність доказів родинних відносин спадкодавця із спадкоємцем.
Отже, підставою звернення ОСОБА_1 з вимогами про встановлення факту родинних відносин необхідне позивачу для реалізації спадкових прав, у тому числі з огляду на неможливість їх оформити внаслідок відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину та з підстав вибуття спірної квартири зі складу спадщини, яке позивачка вважає незаконним, за наслідком чого, суд вважає, що позивачка в належний спосіб звернулась до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, в позовному провадженні.
Так, щодо спадкодавця в даній справі - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 , суд зазначає, що у відповідності до відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть за №00036298935 від 27.07.2022 року наявна інформація щодо складеного 09.02.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актового запису №1705 за наслідком державної реєстрації смерті особи, відомості про якого зазначені - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкав за адресою: АДРЕСА_5 , під час смерті якого було вилучено паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Приморським РВ УМВС України в Одеській області від 13.06.2001 року.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00036299036 від 27.07.2022 року у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про народження особи за відомостями - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , відсутня.
Разом з тим, у відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00037135134 від 11.10.2022 року вбачається наявна інформація про актовий запис №1933, складеного 03.09.1969 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції за наслідком державної реєстрації народження особи - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 .
З вказаного витягу також вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , є батько - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 .
Разом з тим, у відповідності до отриманої на виконання ухвали суду від 06.12.2023 року відповіді від Державної міграційної служби України в Одеській області ДМС України від 17.01.2024 року за вих. №1758, вбачається, що відповідно до обліків ГУ ДМС України в Одеській області та Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, наявна у тому числі інформація про виданий паспорт на ім`я:
- « ОСОБА_21 », ІНФОРМАЦІЯ_19 , (відповідно до заяви про видачу паспорту російською мовою), документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 13.06.2001 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області.
Згідно з наданою копією заяви про видачу паспорту №5115_45_2_00006385 складеної особою « ОСОБА_21 », на підставі якої видано 13.06.2001 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 вбачається, що під час заповнення бланку заяви про видачу паспорта останнім в графі відомостей про батьків зазначено (мовою оригіналу - російська): батьком - « ОСОБА_22 », матір - « ОСОБА_4 », а в графі відомостей про сімейний стан - розлучений.
Суд зазначає, що саме даний паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 13.06.2001 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я « ОСОБА_21 », був зазначений як вилучений під час складання актового запису №1705, складеного 09.02.2022 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за наслідком державної реєстрації смерті саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Щодо відомостей про батьків спадкодавця в даній справі - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 , відомості про яких у актовому записі про народження останнього, зазначені як: ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_4 , судом встановлено наступне.
Так, з вищевказаної отриманої судом на виконання ухвали суду відповіді від Державної міграційної служби України в Одеській області ДМС України вбачається наявна інформація про видані паспорти та заяви про їх видачу від наступних осіб:
- « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_22 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 03.07.1996 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області (заява про видачу паспорта №5115_45_2_00006399). Під час заповнення бланку заяви про видачу паспорта останньою в графі відомостей про сімейний стан зазначено (мовою оригіналу - російська): чоловіком - « ОСОБА_22 », шлюб з яким зареєстровано 13.04.1966 року;
- « ОСОБА_22 », ІНФОРМАЦІЯ_23 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , виданий 03.07.1996 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області (заява про видачу паспорта №5115_166А_1_00022147). Під час заповнення бланку заяви про видачу паспорта останнім в графі відомостей про сімейний стан зазначено (мовою оригіналу - російська): дружиною - « ОСОБА_4 », шлюб з якою зареєстрований 13.04.1966 року.
Згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00037135239 від 11.10.2022 року вбачається наявними відомості щодо актового запису №1004, складеного 13.04.1966 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції за наслідком проведення державної реєстрації шлюб між громадянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , під час реєстрації якого ОСОБА_11 змінила прізвище на « ОСОБА_23 ».
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року вбачається наявним актовий запис №13789, складений 24.10.2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за наслідком державної реєстрації смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померла ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 81 рік.
З вказаного витягу щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 , вбачається, що у розділі «Відомості про особу» зазначено, що остання проживала за адресою: АДРЕСА_2 , а також зазначені відомості про виданий вилучений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 03.07.1996 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області.
Поряд з цим, як вже встановлено судом, зазначений паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , був виданий 03.07.1996 року Приморським РВ УМВС України в Одеській області на ім`я - « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_22 , якою під час подання заяви для видачі даного паспорту в графі відомості про сімейний стан було зазначено (мовою оригіналу - російська): чоловіком - « ОСОБА_22 », шлюб з яким зареєстровано 13.04.1966 року, що додатково збігається з відомостями щодо реєстрації шлюбу між громадянкою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , про що наявні відомості у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00037135239 від 11.10.2022 року.
Також у відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135834 від 11.10.2022 року вбачається наявним актовий запис №9159, складений 24.10.2001 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції за наслідком державної реєстрації смерті особи - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 62 роки.
У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №П1-165516-ю/л: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , станом на 23.10.2001 року спільно значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 .
Поряд з цим, згідно з відповіддю з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29.09.2022 року за №18580/04-04 та копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, вказана квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Приймаючи вище встановлені обставини в цілому, досліджуючи зазначені докази в цілому, суд вважає підтвердженим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померла ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 81 рік під час реєстрації смерті якої по батькові останньої зазначено як « ОСОБА_24 », та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_13 у віці 62 роки, є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 , а вище встановлені розбіжності у зазначені прізвищ вказаних осіб « ОСОБА_23 »/» ОСОБА_25 », імені батька померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , як: « ОСОБА_26 »/« ОСОБА_27 », у по батькові матері померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_28 , як: « ОСОБА_29 » /« ОСОБА_30 »/« ОСОБА_24 », пов`язані з різним їх перекладом з російської мови на українську мову та стосуються одних тих самих осіб.
Додатково судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_24 народилась позивачка - ОСОБА_1 , про що 21.09.1956 року Пашковською селищною радою Карасунського округу міста Краснодара складено актовий запис про народження №392, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 виданого повторно 16.05.2007 року, в якому в графі відомості про батьків зазначено інформацію про осіб (мовою оригіналу - російська): батьком - « ОСОБА_10 », матір`ю - « ОСОБА_31 ».
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 у позовній заяві зазначала, що вона та ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 », були сестрами лише по матері.
У відповідності до отриманих судом відповідей з органів державної реєстрації, відомості про народження ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_13 під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 », не виявлені, відсутні.
Поряд з цим враховуючи предмет позову щодо встановлення родинних відносин між позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 », були сестрами лише по матері, судом враховується, що прізвище позивачки - « ОСОБА_35 » та дошлюбне ОСОБА_4 ( ОСОБА_24 ), яке було - « ОСОБА_35 », є тотожними, як і по батькові - « ОСОБА_29 », яке в силу приписів закону присвоюється за ім`ям батька.
Разом з тим, з метою підтвердження родинних зв`язків між позивачкою та померлою ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 », позивачкою під час розгляду справи було заявлено клопотання про призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, яке ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2025 року було задоволено, та у відповідності до якої, з урахуванням в подальшому постановленої судом ухвали від 26.05.2025 року в частині уточнення питань, було призначено судом проведення по цивільній справі №947/24851/23 - посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на розв`язання яких поставлені наступні питання:
1. Встановити мітотипи зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та зразка біологічного матеріалу ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , в м. Одесі згідно повним витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року.
2. Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , біологічними родичами по материнській лінії?
На виконання вказаної ухвали суду від 27.02.2025 року, з урахуванням ухвали від 26.05.2025 року, до суду 01.05.2026 року від Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшов висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року, у відповідності до якого головним судовим експертом відділу проведення досліджень ядерної ДНК лабораторії біологічних досліджень ДНДЕКЦ МВС Коваленко Альоною В`ячеславівною в результаті проведеного дослідження встановлено, що:
1. Мітотипи зразка біологічного епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , та фрагмента кістки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , які наведено в таблиці результатів дослідження 1.1 додатку 1.
2. Мітотип зразка букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (об`єкт 1), збігається з мітотипом фрагмента кістки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 (об`єкт 2), тобто дані особи можуть бути біологічними родичами по материнській лінії.
Суд зазначає, що висновок експерта у відповідності до приписів статті 76 ЦПК України є одним з засобів доказування.
Згідно з приписами ч.1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
У відповідності до приписів статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Надаючи оцінку зазначеному висновку, судом одночасно враховується, що вказана експертиза проведена за ухвалою суду яка набрала законної сили, належною державної експертною установою, експертом який має відповідну кваліфікацію для проведення відповідного роду експертизи.
Висновок експертизи містить підтвердження про попередження судового експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України.
Судом не встановлені недоліки у вказаному висновку експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року за наслідком проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, як і його неповнота або неясність, висновки викладені в ньому є логічними та послідовними, узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи.
Учасниками справи під час розгляду справи вказаний висновок експерта не спростований, як і не заявлено під час розгляду справи клопотань про проведення повторної чи додаткової судової молекулярно-генетичної експертиекспертизи.
За наслідком чого в цілому, судом приймається вказаний висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року за наслідком проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, в якості належного доказу як висновок експерта у відповідності до положень ч.1 ст. 102 ЦПК України.
Також, суд зазначає, що відомості щодо ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , у висновку судової експертизи зазначені у відповідності до зазначених відомостей в ухвалі суду від 27.02.2025 року, з урахуванням ухвали від 26.05.2025 року, які в свою чергу зазначались у відповідності до відомостей зазначених про особу під час її поховання, приймаючи, що у відповідності до відповіді КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради від 28.06.2024 року за №01-01/299 було повідомлено, що ОСОБА_4 похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії № НОМЕР_4 , місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря (Україна, м. Одеса, пр. Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі підприємства.
Разом з тим, суд зазначає, що з метою проведення вказаної експертизи, ухвалою суду від 27.02.2025 року було доручено Головному управлінню Національної поліції в Одеській області та Комунальній установі «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» провести ексгумацію трупа ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка похована 26.10.2021 року на ділянці № НОМЕР_3 , лінії НОМЕР_4 , місці № НОМЕР_5 с Новоміського цвинтаря (Україна, місто Одеса, проспект Академіка Глушка, 33), що знаходиться на балансі Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування», та здійснити відібрання зразків генетичного матеріалу, які є необхідними та придатними для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, з подальшим переданням відповідних зразків на дослідження до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (юридична адреса: вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, Україна; фактична адреса: вул. Велика Кільцева, 4, с. Петропавлівська Борщагівка, Бучанський р-н, Київська обл., 08130, Україна; адреса для листування: вул. Велика Кільцева, 4, м. Київ, 03170, Україна).
18.09.2025 року до суду від Відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшов лист від 18.09.2025 року за вих №185445-2025, яким повідомлено, що 16.09.2025 за участі спеціаліста-судово-медичного експерта ООБСМЕ Магрінчука Віктора Сергійовича, завідуючого Новоміського цвинтаря Жирова Костянтина Васильовича, представника позивача, адвоката Авдієнко Владислава Валерійовича, проведено ексгумацію трупу ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 , в ході якої вилучено праву стегнову кістку, яку для зручності транспортування розпилено навпіл, яку вилучено до поліетиленового сейф-пакету зразка НПУ QYH0164915, на підтвердження чого надано копію протоколу огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією від 16.09.2025 року та копію повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 13789 від 24.10.2021 року складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Саме зазначені зразки біологічного матеріалу ОСОБА_1 , були використані під час проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, за результатами якої надано висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року, в якому засвідчено про надходження 20.10.2025 на адресу ДНДЕКЦ МВС при супровідному листі від 29.09.2025 № 60.4-1037 зразки біологічного матеріалу (права стегнова кістка розділена навпіл) ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 разом із протоколом огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією та копією акту про смерть, копією ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2025 року. Також у розділі об`єкт дослідження зазначено про огляд надходжених зразків біологічного матеріалу, які надійшли у прозорому полімерному спецпакеті Національної поліції України №QYH0164915 з пояснювальним друковано-рукописним текстом (зображення 2.4-2.6 ілюстративної таблиці, додаток 2). Засвідчено, що: порушень цілісності пакування не виявлено; при відкритті упаковки встановлено, що в ній містяться два фрагменти кістки коричневого кольору (зображення 2.7 ілюстративної таблиці додаток 2); вміст пакування відповідає напису на ньому та постанові про призначення судової експертизи. Також у висновку засвідчено, що: з речовини світло-жовтого кольору із ватного тампону одного із аплікатора зі зразком букального епітелію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , зроблено вирізку і поміщено до пробірки - об`єкт № 1; з одного із фрагментів кістки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13 , після попередньої механічної обробки зроблено спил, який після фізико-хімічної обробки гомогенізовано до стану кісткового порошку, та поміщено до пробірки - об`єкт № 2.
Приймаючи вищевикладені обставини, враховуючи, що відбір біологічного матеріалу трупу, в рамках ексгумації, проведеної за участі органів національної поліції, було безпосередньо проведено щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00037135878 від 11.10.2022 року, однак відомості про яку у відповідності до поховання були зазначені як ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом приймається вищевказаний висновок експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року за наслідком проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, як такий що встановлює обставини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 ».
Отже, приймаючи вище встановлені обставини в сукупності, які підтверджуються належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, в поєднані з висновками викладеними у висновку експерта №СЕ-19-25/19561-БД від 12.12.2025 року за наслідком проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, суд вважає, що факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 та ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час державної смерті якої по батькові останньої зазначено, як « ОСОБА_24 », як між рідними сестрами за лінією матері, знайшов своє підтвердження та є встановленим, за наслідком чого вимога позивачки в цій частині є обґрунтованою та доведеною.
Приймаючи встановлений факт, суд вважає підтвердженим, що позивачка, яка є сестрою матері померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за родинними відносинами є тіткою останнього, у зв`язку з чим у відповідності до приписів статті 1263 ЦК України належить до третьої черги спадкоємців за законом.
Також з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_18 народився (мовою оригіналу - російська) « ОСОБА_8 », батьками якого є (мовою оригіналу - російська): батько - « ОСОБА_10 », матір - « ОСОБА_31 ». Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_10 .
Отже, батьки громадянина ОСОБА_8 відповідають відомостям про батьків, зазначених у свідоцтві про народження позивачки.
Позивачкою визнано у позовній заяві, що ОСОБА_8 є також її рідним братом, зазначаючи, що останній також є дядею ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, у відповідності до матеріалів справи та витребуваних судом копій спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається відсутність відомостей про вчинення іншими особами, які себе вважають спадкоємцями, дій спрямованих на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи встановлення судом будь-яких інших спадкоємців, якими були вчинені дії з прийняття спадщини, або в силу приписів закону вважаються такими що прийняли спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений законом строк, ніж позивачка, суд вважає підтвердженим, що єдиним спадкоємцем, яким вчинені дії з прийняття спадщини шляхом подання у встановлений законом шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , яка має право на спадкування за законом як спадкоємець третьої черги.
Щодо майна, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.
Як вже судом встановлено, у відповідності до відповіді з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 29.09.2022 року за №18580/04-04 та копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, вбачається підтвердженим, що квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
Отже, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 та його батькам: батьку ОСОБА_6 та матері ОСОБА_4 , на праві спільної сумісної власності.
Матеріали справи не містять доказів, що між вказаними співвласниками квартири визначались частки у зазначеному майні.
Як вже судом встановлено, батько ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №П1-165516-ю/л, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , станом на 23.10.2001 року спільно значились зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відповіддю Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі від 11.09.2024 року за вих. №3337/01-16 вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.
Станом на час смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року (надалі - ЦК УРСР 1963 року).
Статтею 112 ЦК УРСР, тут і далі в редакції станом на час смерті ОСОБА_6 , було передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Відповідно до статті 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК УРСР).
Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК УРСР, спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Відповідно до частини другої статті 553 ЦК Української РСР вважається таким, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини відповідно до статті 549 цього Кодексу.
Отже, за наслідком смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне останньому за час життя майно право власності у квартирі АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві спільної сумісної власності, а виходячи з рівності часток серед трьох співвласників, його право власності дорівнювало 1/3 частці в цьому майні.
Судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась, однак спадкоємцями належними до першої черги спадкування за законом, які з ним спільно проживали станом на день смерті були його дружина ОСОБА_4 ( ОСОБА_29 , що є однією тією ж особою), ІНФОРМАЦІЯ_22 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , які продовжили проживати у зазначеному житловому приміщенні, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №П1-165220-ю/л, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, якою засвідчено проживання останніх в цьому майні станом на 23.10.2021 року.
У зв`язку з чим, суд вважає встановленим, що ОСОБА_4 ( ОСОБА_29 , що є однією тією ж особою), ІНФОРМАЦІЯ_22 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично вступили в управління спадковим майном, а саме належною померлому часткою у квартирі АДРЕСА_1 , а відтак ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , вважались такими, що прийняли спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складалась з належної останньому частки у квартирі АДРЕСА_1 , яка виходячи з рівності часток між трьома співвласниками дорівнювала 1/3 частці, яка належала спадкоємцям в силу приписів статті 548 ЦК УРСР з моменту відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_6 , що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, як встановлено судом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 .
Згідно з відповіддю Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі від 11.09.2024 року за вих. №3337/01-16 вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.
У відповідності до наявної в матеріалах справи довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №П1-165220-ю/л, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , станом на 23.10.2011 року спільно значились зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, з урахуванням відсутньої відкритої справи до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з урахуванням вище встановлених відомостей з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що станом на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання за життя, прийнявши спадщину після смерті чоловіка, не отримувала свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та не зареєструвала право власності на належну їй частку за наслідком прийняття спадщини.
У відповідності до приписів статті 1261 ЦК України, в редакції діючій станом на 23.10.2021 року, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до положень статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Приймаючи вищевикладене та встановлені обставини, суд вважає підтвердженим та доведеним, що єдиним спадкоємцем за законом до майна померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , який проживав з нею на день смерті спільно, а відтак в силу приписів ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину після померлої матері, яка також за життя не отримала свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та не зареєструвала право власності на належну їй частку за наслідком прийняття спадщини.
Як вже судом встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, з урахуванням відсутньої відкритої справи до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з урахуванням вище встановлених відомостей з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що станом на день смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній за життя прийнявши спадщину після смерті батька та матері, не отримував свідоцтв про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті батька та матері та не зареєстрував право власності на належні йому частки за наслідком прийняття спадщини.
Судом враховується, що відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.
Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є правом, а не обов`язком спадкоємця.
У відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), та Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
У постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зазначено, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 903/565/16, від 16 січня 2019 року у справі № 920/566/16, від 19 травня 2023 року у справі № 915/1031/21 сформульована позиція, згідно із якою законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.
З урахуванням вищезазначених норм права та враховувавши позиції Верховного Суду, суд доходить до висновку, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті батька та матері, а також у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, за життя набув права на квартиру АДРЕСА_1 , в цілому, однаки якою не мав право на розпорядження, оскільки не оформив спадкові права на частки цієї квартири та не зареєстрував право власності на них, які прийняв в порядку спадкування після смерті матері та батька.
Приймаючи викладене, суд вважає підставними доводи позивача та доведеними обставини, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 , увійшли належні останньому права на квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що позивачка є єдиним спадкоємцем третьої черги за законом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою в свою чергу у встановлений законом строк і встановлений законом спосіб, вчинені дії з прийняття спадщини, враховуючи відсутність інших спадкоємців у тому числі попередніх черг, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Власність зобов`язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 328 ЦК України регламентує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Разом з тим, як встановлено судом, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. на підставі рішення за індексним №64723255 було внесено відомості щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , з відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером №2630933551100, підставою чого слугував технічний паспорт за №б/н виданий 01.06.1993 року Госпрозрахунковим центром «Поліс» та лист виданий КП «БТІ» ОМР від 31.08.2022 року за №17803/04-04, у відповідності до якого було повідомлено, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване за фізичною особою - « ОСОБА_19 » на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням ЧМП 04.06.1993 р. за №180. Реєстраційний запис зроблено 27.07.1993 за реєстровим номером 440 у реєстровій книзі 58пр на сторінці 60.
Тієї ж дати, 07.09.2022 року державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. посвідчено договір купівлі-продажу від 07.09.2022 року, зареєстрований в реєстрі за №2-479, у відповідності до якого ОСОБА_19 продала, а ОСОБА_2 придбав нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , за 665977,00 грн., що підтверджується копією зазначеного договору, на підставі якого за відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначену квартиру.
У відповідності до вищевказаного договору купівлі-продажу від 07.09.2022 року (пункт 1.2 договору) зазначено, що продавцю - ОСОБА_20 , вищезазначена квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло видане Управлінням Чорноморського пароплавства 04.06.1993 року за р.№180, зареєстрованого в Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації в книзі №58пр, на стор.60, за р.440.
Однак, як вже судом встановлено, у відповідності до наданої Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради копії свідоцтва про право власності на житло, виданого 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, вбачається, що останнє видане згідно з розпорядженням (наказом) від 04.06.1993 року за №180, та засвідчено, що квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності громадянину ОСОБА_5 та члена його сім`ї ОСОБА_6 , ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного судом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло, видане 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, не було видано на ім`я ОСОБА_3 та не засвідчувало виникнення у останньої права власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 , як то зазначено, з посиланням на вказане свідоцтво, у листі Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022 року та у пункті 1.2 договору купівлі-продажу від 07.09.2022 року, посвідченого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі Масловою М.В. зареєстрованого в реєстрі за №2-479, а відтак не набувши право власності на зазначене майно, не мала права на розпорядження ним шляхом продажу на користь ОСОБА_2 .
Судом у відповідності до листа Київської окружної прокуратури міста Одеси від 13.10.2023 року за №7596вих-23 50-3263-23 також було встановлено, що у провадженні слідчого відділу ОРУП №1 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162480001181 від 30.09.2022 за фактом шахрайського заволодіння квартирою АДРЕСА_1 , що належала померлим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та у зв`язку з відсутністю спадкоємців повинна була згідно ст. 335, 1277 ЦК України перейти у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та будучи неприйнятою спадщиною, знаходилася під захистом держави. Повідомлено, що у вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про залучення в якості потерпілого - територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та повідомлено про підозру ОСОБА_2 , ОСОБА_3
29.05.2026 року Київським районним судом міста Одеси у справі №947/133/24 за вказаним кримінальним провадженням №12022162480001181 від 30.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , було постановлено ухвалу, якою на підставі ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_16 , та на підставі ст.284 КПК України кримінальне провадження №12022162480001181 від 30.09.2022 в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності. В іншій частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, продовжено судовий розгляд.
У відповідності до мотивувальної частини вказаної ухвали суду зазначено, що: «Адвокат Павлишин Ю.М. звернувся до суду з письмовим клопотанням про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за цією статтею, оскільки їй інкримінується вчинення кримінального проступку, що мав місце 07.09.2022 році.
В цій частині з обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вбачається, що ОСОБА_3 , з метою придбання права на квартиру АДРЕСА_1 , невстановлена особа, в невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, невстановленим слідством способом виготовила завідомо підроблені документи, а саме: свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_7 від 04.06.1993, видане Управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; розпорядження органу приватизації на житло за №180 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; довідку, видану Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022.
В подальшому, невстановлена особа, в невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи по раніше розробленому плану, прибула до м.Подільськ Одеської області та надала ОСОБА_3 вищевказані підроблені документи, які надавали їй змогу розпорядитися квартирою АДРЕСА_1 від свого імені шляхом укладення договору купівлі-продажу, як власника квартири, яким остання ніколи не була.
Згідно вказаних підроблених документів ОСОБА_3 з 04.06.1993 була одноособово власницею квартири загальною площею 51,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з метою пособництва в отриманні права на майно Особою 1, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження за №12023162480001525 від 02.11.2023 (далі - Особа 1), маючи умисел на використання завідомо підроблених документів, 07.09.2022 в денний час доби прибула до державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Маслової М.В. за адресою: АДРЕСА_4 .
Знаходячись у приміщенні Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси, розташованої за адресою: м.Одеса, вул.Богдана Хмельницького, 98, ОСОБА_3 , діючи відповідно до відведеної їй ролі, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вона не має законного права розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 , виступила власником (продавцем) вищевказаної квартири та надала державному нотаріусу Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Масловій М.В. завідомо підроблені документі, а саме: свідоцтво про право власності на житло за № НОМЕР_7 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; розпорядження органу приватизації на житло за №180 від 04.06.1993, видане управлінням Чорноморського морського пароплавства на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 ; довідку, видану Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №17803/04-04 від 31.08.2022, на підставі яких державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори м.Одеси Маслова М.В. посвідчила договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , якій був зареєстрований в реєстрі за №2-479. Тим самим ОСОБА_3 використала завідомо підроблені документи.
Вказані умисні дії ОСОБА_3 в цій частині органи досудового розслідування кваліфікували за ч.4 ст.358 КК України за кваліфікуючими ознаками: використання завідомо підробленого документа.
На обґрунтування висунутого ОСОБА_3 в цій частині обвинувачення і факту вчинення кримінального проступку органи досудового розслідування зібрали певні докази, зазначені у Реєстрі матеріалів досудового розслідування.
В судовому засіданні суд роз`яснив обвинуваченій право заперечувати проти закриття кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, на що обвинувачена, підтримала клопотання захисника і надала згоду на закриття кримінального провадження в цій частині за нереабілітуючою підставою.».
У відповідності до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на офіційному веб-сайту Судова влада України, який перебуває у вільному доступі вбачається, що зазначена ухвала Київського районного суду міста Одеси від 29.05.2026 року у справі №947/133/24, в апеляційному порядку не оскарджувалась, а відтак набрала законної сили.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом враховується, що у відповідності до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.08.2026 року у справі №607/20829/24, підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі.
Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Закриття кримінального провадження з реабілітуючої підстави можливе за умови, якщо в межах розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним.
Висновок про непричетність особи до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (обвинуваченого) (наприклад, за підтвердження його алібі) або вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.
Незалежно від того, яка з вказаних обставин привела до закриття кримінального провадження на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає підстав вважати її залишеною під підозрою.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19).
Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за закінченням строку давності є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 202/5220/22.
Також судом ураховується постанова Верховного Суду від 20.11.2024 року у справі №954/678/15-ц, в якій Верховний Суд дійшов до висновку, що: «Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною. За частиною шостою статті 82 ЦПК України не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою. Суд апеляційної інстанції правомірно відхилив послання банку щодо неналежності як доказу вищевказаної постанови суду, оскільки правомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку входить до предмета доказування у цій справі.».
За наслідком викладеного, оскільки спірні правовідносини у даній справі стосуються в тому числі наслідків, які безпосередньо пов`язані з обставинами обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, кримінальне провадження за яким було закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності за цією статтею, на підставі вказаної ухвали суду від 29.05.2026 року у справі №947/133/24, яка набрала законної сили, тобто з нереабілітуючих обставин, яка не містить висновку про відсутність події кримінального правопорушення чи непричетність особи до його вчинення, а лише виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності з огляду на сплив встановленого законом строку, у відповідності до приписів ч.6 ст. 82 ЦПК України, судом вказані обставини викладені в ухвалі суду щодо вибуття спірної квартири з власності померлих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , за наслідком чого вибула зі складу спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , не ставляться під сумнів, приймаються та враховуються під час розгляду даної справи, а також узгоджуються з вищевикладеними встановленими судом обставинами з приводу не набуття ОСОБА_37 прав на вищезазначене нерухоме майно та відсутністю прав на розпорядження нею.
Приймаючи вище встановлені обставини в цілому, суд вважає підтвердженим та доведеним, що ОСОБА_38 не набувши у встановлений законом і спосіб право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 04.06.1993 року Управлінням Чорноморського морського пароплавства за №180, як правовстановлюючого документа, який засвідчував право власності інших осіб, у всупереч закону здійснила у незаконний спосіб відчуження вказаної квартири.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).
Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, яка зазначена заявником як підстава для касаційного оскарження.
Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, який підтримав Верховний Суд, зокрема у постановах: від 13 вересня 2023 року у справі № 359/3912/15-ц, від 20 вересня 2023 року у справі № 206/2421/16-ц, захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
У постанові від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, згідно з якими власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Схожі за змістом правові висновки містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, на яку також містяться посилання у касаційній скарзі.
Така судова практика є сталою, відмінність залежить лише від доказування й фактичних обставин конкретної справи.
Тобто за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, з якою позивач не перебуває у договірних відносинах, тоді правомірному та ефективному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.
Встановивши на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, що спірна квартира АДРЕСА_1 увійшла до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак незаконно була відчужена на користь відповідача ОСОБА_2 , з урахуванням того, що позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 та у встановлений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд доходить до висновку про обґрунтованість доводів позивачки та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та витребування цієї квартири з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь позивачки.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним з елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування постанову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 472/156/21 (провадження № 61-7658св22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 викладено висновок, що добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Вирішуючи питання про витребування майна, важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця.
З урахуванням встановлених обставин та беручи до уваги те, що відповідач набув право власності на спірну квартиру на підставі оплатного цивільно-правового договору, від особи в якої не виникло відповідне право власності на це майно, витребування зазначеної квартири на користь позивача, як спадкоємця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за законом, сприятиме забезпеченню «справедливого балансу» між інтересами сторін спору та не свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Відповідач, натомість, не позбавлений можливості відновити своє право, пред`явивши вимогу до особи, у якої він придбав це майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України.
Суд вважає, що за обставин цієї справи витребування спірної квартири у відповідача не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачем вимогами визнається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес позивача, спрямований на захист її порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб права власності на майно, і є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.
Ухвалюючи рішення суду, судом також враховується, що у відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Також суд враховує під час ухвалення судового рішення, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Приймаючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Одеської міської ради, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Під час ухвалення рішення суд, у відповідності до приписів статті 264 ЦПК України у тому числі вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
У відповідності до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи задоволення позовних вимог позивачки, що містять одну вимогу немайнового характеру та дві вимоги майнового характеру, стягненню з відповідача у відповідності до приписів ст. 141 ЦПРК України у відшкодування сплаченого позивачкою судового збору підлягає 14493,60 грн. (1073,60 + 13420,00 = 14493,60, виходячи зі ставок станом на день звернення позивача до суду з цим позовом).
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 102, 110, 133, 141, 244, 263-268, 272-273, 352, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), за участі третьої особи - Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, пл. Біржова, 1), про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності в порядку спадкування за законом та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_6 , є рідною сестрою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , померла ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_6 , нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків НОМЕР_6 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 14493 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто три) гривні 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 02.11.2026 року.
Головуючий Л. В. Калініченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua