Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №495/6870/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/6870/26

Номер провадження 3/495/1847/2026

26 жовтня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Топалова А.Л., розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, заступника начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби з морально-психологічного забезпечення ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", місце проживання: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

03.08.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 373313 від 30.07.2026 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі -КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення із таким формулюванням: 15.07.2026 о 15.00 год. від ГВВБ «Південь» стало відомо про факт недбалого ставлення до військової служби, а саме: під час несення служби « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в ППр «Маяки-Паланка-Удобне» заступником начальника 2 групи інспекторів прикордонної служби з морально-психологічного забезпечення ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_4 " лейтенантом ОСОБА_2 було неодноразово здійснено пошукові запити у відомчих БД ДПСУ за допомогою системного носія "Алмаз-1К" головного сержанта ОСОБА_3 без згоди останнього, чим порушив вимоги п. 3 пп. 3.3, 3.4 «Порядку доступу до інформації, що обробляється в ІТС ПК "Гарт-1" Держприкордонслужби України», відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, повідомлявся. Згідно з правопорушенням не згоден та пояснив, що самостійно доступу до користування електронним ключами не мав, паролі йому не відомі, користувався вже наданим доступом на комп`ютері. Під час прийняття рішення суд також враховував положення ч.2 ст.268 КУпАП, відповідно до яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не є обов`язковою.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №373313 від 29.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину здійснення ним 15.07.2026 року пошукових запитів у відомчих базах даних ДПСУ із застосуванням засобу електронної ідентифікації «Алмаз-1К», який обліковувався за головним сержантом ОСОБА_4 .

При цьому події пов?язуються безпосередньо із несенням ОСОБА_1 служби в прикордонному наряді у пункті пропуску «Паланка-Маяки-Удобне». Сам протокол складено начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б).

Матеріали службового розслідування безпосередньо пов?язують дії ОСОБА_1 із несенням служби у прикордонному наряді у ППр «Паланка-Маяки-Удобне».

Для таких правовідносин законодавець передбачив спеціальну норму - ст. 172-18 КУпАП «Порушення правил несення прикордонної служби».

Її диспозиція охоплює порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України; частина друга передбачає відповідальність за таке діяння в умовах особливого періоду.

Тобто стаття 172-18 КУпАП є спеціальною нормою щодо порушень, допущених саме членом прикордонного наряду під час несення прикордонної служби, тоді як ст. 172-15 КУпАП є загальною нормою щодо недбалого ставлення військової службової особи до військової служби.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачена відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

17 березня 2014 року Указом Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» оголошено провести часткову мобілізацію, тобто ще з 2014 року в Україні розпочав діяти особливий період.

Із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», строк якого неодноразово продовжувався та триває досі.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно ч. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов`язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до ч. 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, суд вважає, що складений неуповноваженою особою протокол, не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що протокол не є належним, допустимим та достатнім для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 277, 278-280, 283-285 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_5 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.172-15 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Анна ТОПАЛОВА

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження є, зокрема, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності до закону. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких установлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Як докази вини вчинення ОСОБА_6 вказаного адмінправопорушення до матеріалів протоколу долучено висновок службового розслідування від 31.07.2026 з додатками, згідно якого ОСОБА_6 під час несення служби в прикордонному наряді "СПНППр" не виконав вимоги п.2 ст.6 розділу ІІ "Порядку дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної службит України у разі виявлення в пунктах пропуску через деражвних кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядок взаємодії органів державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення", затвердженого наказом МВС України від 23.06.2017 № 535, де зазначено, зокрема, що старший прикордонних нарядів під час виконання доручення щодо громадянина України у разі відсутності законних підстав для перетину державного кордону, не пропускає особу та відмовляє їй у перетині державного кордону. Також долучено диск з копією відеоматеріалів до висновку службового розслідування.

Суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів службового розслідування, на час його проведення громадянин України ОСОБА_7 повернувся в Україну через міжнароднийпункт пропуску для автомобільного сполучення "Маяки-Удобне-Паланка".

Ст. 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, а ч. 2 цієї статті встановлює відповідальність за те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду. Склад правопорушення за цією статтею утворюють такі ознаки:

- спеціальний суб`єкт, тобто військова службова особа;

- невиконання або неналежне виконання службових обов`язків унаслідок несумлінного ставлення до них, тобто вина у формі недбалості;

- обов`язок, який особа зобов`язана була виконати і від виконання якого ухилилася.

Стаття 172-18 КУпАП встановлює відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України. З фабули протоколу вбачається, що порушення допущено саме під час несення прикордонної служби у складі наряду в пункті пропуску і полягало в пропуску особи через кордон без перевірки підстав виїзду. Ст. 172-15 КУпАП є загальною нормою щодо ставлення до військової служби, а ст. 172-18 КУпАП є спеціальною щодо порушень правил несення прикордонної служби. За правилами співвідношення загальної та спеціальної норм підлягає застосуванню спеціальна. Тому кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП є помилковою.

Суд не вправі виходити за межі обставин, викладених у протоколі, і самостійно змінювати кваліфікацію правопорушення.

Інші доводи, викладені у клопотанні захисника Каланжова В.І., зокрема щодо складення протоколу неуповноваженою особою, та інші наведені в клопотанні доводи, судом окремо не розглядаються й не оцінюються. Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, що є самостійною та достатньою підставою для закриття провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, необхідності в додатковій оцінці цих доводів немає. Це жодним чином не впливає на висновок суду щодо вирішення справи по суті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Карелін проти Росії»), суд не може самостійно перекваліфіковувати дії особи на іншу статтю КУпАП, якщо це змінює суть обвинувачення та порушує право на захист, оскільки суд у такому випадку перебирає на себе функції сторони звинувачення.

На підставі ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах складеного протоколу.

За таких обставин, у діях лейтенанта ОСОБА_6 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя Анна ТОПАЛОВА