Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №495/4291/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/4291/25

№ провадження 2/495/1248/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області,

у складі головуючого одноособово судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Вініченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

представника позивача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати транспортний засіб, а саме: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. Куб., з 06.08.2020 р., Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р., ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., з 26.08.2016 р. спільним майном подружжя; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частину вартості сумісно нажитого майна на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 133129,00 грн, стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частину вартості сумісно нажитого майна на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме судовий збір 1331,30 грн та оплату за оцінку 9500,00 грн.

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась в шлюбі з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб розірвано за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 495/11773/23 від 05.12.2023.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 29.11.2023 Територіальним сервісним центром № 5143 РСЦ ГСЦ МВС в Одеській області повідомлено, що в період з 24.11.2007 р. по 24.11.2023 р. на ім`я ОСОБА_2 значиться в зареєстрованих наступні транспортні засоби: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, Лідер 810080, ВАЗ 21063.

Всі транспортні засоби були придбані за час шлюбу.

Згідно висновку звіту від 12.05.2025 про оцінку вартості транспортних засобів, вартість частини складає 133129,00 грн.

Відповідач із вимогами позовної заяви не погодився, просить у їх задоволенні відмовити.

У відзиві на позовну заяву звертає увагу, що автомобіль марки ВАЗ 21063, 1989 р.в., з об?ємом двигуна 1300 см. куб., був куплений за спільні кошти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який тривалий час був фізичною особою-підприємцем (батьком відповідача) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матір?ю відповідача). Та в подальшому оформлений на відповідача, при чому позивач жодним чином не приймав участі в купівлі а в подальшому в обслуговуванні, ремонті даного транспортного засобу.

Причеп ЛІДЕР 810080, 2017 р.в. був куплений за спільні кошти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який тривалий час був фізичною особою-підприємцем (батьком відповідача) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матір?ю відповідача), які надали грошові кошти відповідачу в сумі 12200 грн. 00 коп, для купівлі зазначено причепу. Який було куплено та оформлено на відповідача, при чому позивач жодним чином не приймав участі в купівлі а в подальшому в обслуговуванні, ремонті даного транспортного засобу.

Автомобіль VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в. був куплений за спільні кошти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який тривалий час був фізичною особою-підприємцем (батьком відповідача) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (матір?ю відповідача). Та в подальшому оформлений на відповідача, при чому позивач жодним чином не приймав участі в купівлі а в подальшому в обслуговуванні, ремонті даного транспортного засобу.

Крім того, відповідач просить визнати спірне майно особистою власністю ОСОБА_2 .

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

17 червня 2025 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито спрощене позовне провадження по справі.

26 червня 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11 листопада 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотання представника відповідача про виклик та допит свідків задоволено, у задоволенні клопотання в частині розгляду справи за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

28 січня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі призначено судову авто товарознавчу експертизу, провадження на час проведення експертизи – зупинено.

13 травня 2026 року до суду надійшов висновок експерта.

21 травня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області провадження по справі поновлено.

22 вересня 2026 року судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_6 зазначив, що дав гроші сину та його колишній дружині. Син сам купив тільки причеп.

Свідок ОСОБА_7 зазначила, що машини купили вони із чоловіком, а потім дали сину, однак не розраховували, що це буде ділитися між колишнім подружжям.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що батьки нічого самостійно купити не мали змоги, пили.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти задоволення заперечував.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно до копії рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2023 року у справі № 495/11773/23 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , зареєстрований 24 листопада 2007 року – розірвано. /а.с. 7-8/

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07 січня 2025 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10 , про що 07 січня 2025 року складено відповідний актовий запис № 2./а.с.9/

Відповідно до відповіді ТСЦ МВС № 5143 від 29 листопада 2023 року, згідно Єдиного державного реєстру МВС повідомлено, що в період з 24.11.2007 р. по 24.11.2023р. на ім`я ОСОБА_2 значаться в зареєстрованих наступні транспортні засоби: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. куб., з 06.08.2020 р., Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р., ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., з 26.08.2016 р./а.с. 9/

Зі звіту про оцінку вартості транспортних засобів, в складі: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. куб., з 06.08.2020 р., Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р., ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., за станом на 08.05.2025 рік склала 266 258 грн, в тому числі:

VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. куб., з 06.08.2020 р. – 195 619 грн,

Причеп Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р. – 24 414 грн,

ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб. – 46225 грн. /а.с.67/

Згідно копії накладної № 74 від 24.11.2017 ОСОБА_2 відпущено причіп лідер, 1 шт, за ціною 12200 грн. /а.с. 79/

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу 5143/2016/032808 від 26 серпня 2016 року ОСОБА_11 передала у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки ВАЗ, модель 21063, 1989 року випуску, колір синій, номер кузова НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_4 , зареєстрований за продавцем 27.07.1999 підрозділом ЦЕНТР 5143./а.с.80/

Відповідно до копії договору від 16.08.2023 ОСОБА_12 передала у власність ОСОБА_6 транспортний засіб VOLKSWAGEN TRANSPORTER, колір фіолетовий, номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 ./а.с.81/

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 власником транспортного засобу причепу Лідер 810080 є ОСОБА_2 ./а.с. 82/

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 встановлено, що власником транспортного засобу ВАЗ, НОМЕР_9 , є ОСОБА_7 , дата реєстрації 05.06.2025./а.с. 83/

Власником транспортного засобу VOLKSWAGEN TRANSPORTER, колір фіолетовий, номер кузова НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_6 , є ОСОБА_6 , дата реєстрації 16.08.2023, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 . /а.с. 84/

Згідно висновку експерта від 24 квітня 2026 року № СЕ-19/116-26/5524-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21063, станом на 13 червня 2025 року складала 20148 грн 65 коп., ринкова вартість причепа Лідер 810080, станом на 13 червня 2025 року складала 18686 грн 64 коп., ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, станом на 13 червня 2025 року складала 131404 грн 00 коп./а.с. 146-154/

Нормативне обґрунтування

Так, відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (частина перша статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (частини перша, третя статті 70 СК України).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Крім того, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 та постановах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 607/10913/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 753/9691/15-ц, від 21 січня 2020 року у справі № 462/6409/18, від 30 червня 2020 року у справі № 383/875/17.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Щодо вимоги визнання спірного майна спільним майном подружжя

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд, враховує висновки щодо застосування відповідних норма права, викладених в постановах Верховного Суду.

Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, враховуючи характер спірних правовідносин та обставини справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначається: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання позивача однією сім`єю з колишньою дружиною як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з вересня 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Оскільки колишня дружина не спростувала презумпції спільної сумісної власності на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 , суди попередніх інстанцій правильно поширили режим спільної сумісної власності на це майно. Однак помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність задоволення вимоги про визнання цих об`єктів спільним сумісним майном».

З вищенаведеного слідує, що вимога ОСОБА_5 про визнання транспортних засобів, а саме: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. Куб., з 06.08.2020 р., Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р., ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., з 26.08.2016 р. спільним майном подружжя – не є ефективним способом захисту, а отже задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частину вартості сумісно нажитого майна на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

У постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2333цс15 вказано, що критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

У постанові Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16 зазначено, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постановиВерховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18 та від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17 (провадження № 61-17462св21)).

До складу майна, що підлягає поділу включається спільне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, у тому числі яке знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2007 року. Вказаний шлюб розірвано на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2023 року.

На підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин справи, дослідивши договори купівлі-продажу, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, листа ТСЦ МВС встановлено, що спірне майно набуте відповідачем за період перебування у шлюбі.

Попри те, що представник відповідача посилається на те, що спірне майно є його особистою приватною власністю, матеріали справи доказів на підтвердження його тверджень не містять.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що спірне майно, зокрема VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в. та ВАЗ 21063, 1989 р.в. придбаний за кошти його батька, а тому є його особистою приватною власністю, оскільки факт сплати коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя.

Крім того, вказане не спростовує презумпції права спільної сумісної власності подружжя на вказане майно, оскільки матеріали справи не містять договору дарування коштів чи іншого договору, які б підтверджували право особистої приватної власності відповідача на спірне майно (наведений висновок узгоджується із постановою Верховного Суду у справі № 346/2047/24 від 07.09.2026).

На переконання суду, твердження свідків про те, що машини придбані за кошти батьків відповідача, а причіп за особисті кошти відповідача, за відсутності інших доказів, не можуть достовірно свідчити про дійсні джерела фінансування та мету придбання майна.

Водночас, саме заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У такому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була придбана за його особисті кошти, не буде належно підтверджена, тоді презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, відповідачем презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована, придбані у шлюбі транспортні засоби є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу шляхом стягнення з відповідача на користь позивача компенсації.

Відповідно до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 08.02.2022, справа № 209/3085/20, зазначено: «згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі (близькі за змістом висновки висловлені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року у справі № 210/4854/15-ц, від 24 березня 2021 року у справі № 501/2211/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від3 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц і від 9 червня 2021 року у справі № 760/789/19)».

У пунктах 22,30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз`яснено, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, Постанові ВС від 07.04.2021 справа № 402/849/18.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Примусове припинення права власності можливе лише згідно зі статтею 365 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 464/7011/16-ц.

Позивачка просить стягнути з відповідача частину вартості спільного майна у розмірі 133129,00 грн.

В обґрунтування саме такого розміру сатисфакції надає звіт про оцінку вартості транспортних засобів, у відповідності до якого вартість майна в складі: VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. куб., з 06.08.2020 р., Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р., ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., за станом на 08.05.2025 рік склала 266 258 грн, в тому числі:

VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. куб., з 06.08.2020 р. – 195 619 грн,

Причеп Лідер 810080, 2017 р.в., з 01.12.2017 р. – 24 414 грн,

ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб. – 46225 грн.

З урахування заперечень відповідача, представника відповідача щодо визначеної за звітом, наданим позивачем, вартості майна, судом, за клопотанням сторони відповідача, з метою належного розгляду справи, призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

Згідно ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).

У відповідності до висновку експерта від 24 квітня 2026 року № СЕ-19/116-26/5524-АВ за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21063, станом на 13 червня 2025 року складала 20148 грн 65 коп., ринкова вартість причепа Лідер 810080, станом на 13 червня 2025 року складала 18686 грн 64 коп., ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, станом на 13 червня 2025 року складала 131404 грн 00 коп.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що висновок 24 квітня 2026 року, складений станом на 13 червня 2025 року, у присутності уповноважених осіб, а саме власників ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , представника відповідача містить докладний опис проведених дій, відповідає Методиці, є обґрунтованим, та таким, що має бути взятим судом до уваги при вирішенні даної справи по суті.

Враховуючи викладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, встановивши, що спірні транспортні засоби придбані під час шлюбу, презумпцію спільності майна подружжя відповідач не спростував, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна, суд вважає, що вимоги позовної заяви в частині стягнення вартості сумісно нажитого майна на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності необхідно стягнути грошову компенсацію вартості транспортних засобів у розмірі 85119 грн.

Вирішення питання щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору також підлягають задоволенню частково пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 133129 грн /заявлені позовні вимоги/:85119/ задоволені позовні вимоги /= 1,6; 1331,30 грн /сума сплаченого судового збору/:1,6= 832 грн.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 832 грн.

Крім того, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, підлягають стягненню витрати на проведення оцінки майна у розмірі 5937,5 грн, що вираховуються наступним чином: 133129 грн /заявлені позовні вимоги/:85119/ задоволені позовні вимоги /= 1,6; 9500 грн /заявлені витрати на проведення оцінки майна/:1,6= 5937,5 грн.

Керуючись ст. ст. 60, 70, 71 СК України, ст. 372 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя – задовольнити частково.

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортних засобів, а саме: автомобіля VOLKSWAGEN TRANSPORTER, 1998 р.в., об`єм двигуна 2370 см. Куб., причепу Лідер 810080, 2017 р.в., автомобіля ВАЗ 21063, 1989 р.в., об`єм двигуна 1300 см. куб., що становить суму в розмірі 85119 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 832 грн, витрати понесені за проведення оцінки майна у розмірі 5937,5 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_11 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 02 листопада 2026 року.

Суддя: