Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №300/7838/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 300/7838/24

адміністративне провадження № К/990/39524/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 (головуючий суддя Остап`юк С.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 300/7838/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправним та скасування рішення за № 926090173572 від 24.09.2024 та зобов`язання провести з 01.01.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки за № 04-12/54-24 від 11.09.2024, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) за № 926090173572 від 24.09.2024.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.01.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду за № 04-12/54-24 від 11.09.2024, з врахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

26.09.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, у якій скаржник просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 300/7838/24, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 300/7838/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та витребувано справу з Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позов обґрунтований тим, що ГУ ПФУ в Одеській області протиправно оскаржуваним рішенням відмовило у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці за № 04-12/54-24 від 11.09.2024, з тих підстав, що з 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не збільшувався.

Позивач вважає такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними, просить зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області провести з 01.01.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки за № 04-12/54-24 від 11.09.2024, з врахуванням виплачених сум.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву, мотивовані тим, що збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбувалося у зв`язку з чим немає підстав як для видачі довідки про суддівську винагороду, так і для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди працюючого судді.

Івано-Франківський апеляційний адміністративний суд видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 04-12/54-24 від 11.09.2024 станом на 01.01.2024.

17.09.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суді у відставці за № 04-12/54-24 від 11.09.2024, яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII за № 926090173572 від 24.09.2024 відмовлено позивачу у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 згідно довідки від 11.09.2024 № 04-12/54-24, оскільки з 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді не збільшувався та становить 2 102 грн.

Позивач, вважаючи таку відмову та оскаржуване рішення протиправними, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється у два способи, або на підставі списків, згідно яких відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці шляхом подання до органу Пенсійного фонду заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що після отримання органом Пенсійного фонду заяви позивача про перерахунок щомісячного довічного утримання судді у відставці та довідки Івано-Франківського апеляційного адміністративного суду № 04-12/54-24 від 11.09.2024 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024, орган Пенсійного фонду повинен був провести з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного утримання позивача.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з огляду на який розмір складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді враховуючи приписи статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 має розраховуватись з прожиткового мінімуму для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто з розміру 2 102,00 грн.

Зазначає скаржник і про пропуск позивачем строку звернення до суду, який, на його думку, почав свій відлік з дня отримання позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2024 для працездатних осіб складає 3 028,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102,00 грн.

Таким чином, Законом № 3460-IX на 2024 рік для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2 102,00 грн.

Водночас Суд бере до уваги, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 03.06.2013 № 3-рп/2013 та від 04.12.2018 № 11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, Конституційний Суд України зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 Конституційний Суд України також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

У Рішенні від 04.12.2018 № 11-р/2018 Конституційний Суд України, посилаючись на свою попередню правову позицію, викладену у Рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002, зазначив, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами.

Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25.02.2025 в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( Treaty on European Union ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

Вирішуючи цей спір, Суд ураховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону № 1402-VIII.

30.09.2016 набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Закон № 1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права судді у відставці на відповідний перерахунок.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Водночас Закон № 966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

Однак зміни до Закону № 1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону № 1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 2 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому передбачені статтею 7 Закону № 3460-IX відповідні величини не можуть застосовуватися як такі, що змінюють встановлений статтею 135 Закону № 1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. Конституційний Суд України у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому, зокрема, стаття 7 Закону № 3460-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону № 1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон № 1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

За таких обставин застосування органом Пенсійного фонду України розрахункової величини 2 102,00 грн для висновку про відсутність зміни складових суддівської винагороди не ґрунтується на положеннях статей 130 Конституції України, 135 Закону № 1402-VIII та не може бути підставою для відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн згідно із Законом № 3460-IX та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

«у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці».

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, Суд зазначає, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня календарного року, становив 3 028,00 грн.

Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року з 01.01.2024 - 3 028,00 грн.

Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17.06.2026 у справі № 280/4259/25, від 30.06.2026 у справі № 200/6643/24, від 30.06.2026 у справі № 200/8026/24, від 30.06.2026 у справі № 340/4332/24 та від 30.09.2026 у справі № 240/5787/24.

У постанові від 09.03.2026 у справі № 560/12157/24 Верховний Суд застосував зазначений підхід до правовідносин, що охоплювали період починаючи з 01.01.2021, та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у судді у відставці права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки на підставі довідок про суддівську винагороду, складених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах 2 270,00 грн, 2 481,00 грн, 2 684,00 грн та 3 028,00 грн відповідно.

У цій же постанові Верховний Суд надав оцінку дотриманню строку звернення до суду та врахував, що позивач після отримання належних довідок про суддівську винагороду невідкладно звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. З огляду на такі обставини Суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку звернення до адміністративного суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє доводи ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання за 2024 рік.

Як установлено судами попередніх інстанцій, Івано-Франківський апеляційний адміністративний суд видав ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за № 04-12/54-24 від 11.09.2024 станом на 01.01.2024, після чого він 17.09.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд ГУ ПФУ в Одеській області. За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Одеській області 24.09.2024 прийнято рішення про відмову у проведенні такого перерахунку, а 14.10.2024 позивач звернувся до суду з цим позовом.

За таких обставин підстав вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду, немає, оскільки спір щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виник у зв`язку з прийняттям органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у здійсненні такого перерахунку. За встановлених у цій справі обставин позивач звернувся до суду в межах шестимісячного строку після прийняття рішення про відмову у перерахунку.

Суд також ураховує, що 25.06.2026 набрав чинності Закон України від 09.06.2026 № 4905-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону № 1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

Наведені законодавчі зміни узгоджуються з висновком Суду про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у касаційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24.

У справі № 240/9028/24 предметом судового розгляду було питання остаточного розрахунку із суддею при звільненні, тоді як у цій справі спір стосується меж повноважень органу Пенсійного фонду України під час перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за наявності довідок про суддівську винагороду.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги частково, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно зі статтею 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 300/7838/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

О.П. Стародуб