Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №300/5305/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/5305/25 пров. № А/857/52909/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (головуючий суддя: Гомельчук С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 28.07.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2022-2024 роки; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 з 10.06.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2022-2024 роки та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується матеріалами справи. Надалі за заявою позивача йому було призначено пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.06.2025. При цьому показник середньої заробітної плати був врахований за 2014-2016 роки. На думку представника позивача, відповідач такими діями порушив права позивача, оскільки необхідно було нарахувати та виплачувати пенсію із розрахунку середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки. Зазначив, шо позивачу була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вперше, відтак пенсія має бути перерахована, виходячи із середньої заробітної плати по Україні за три останні роки (2022-2024), що передували року звернення за призначенням пенсії за віком.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення розміру пенсії за віком призначеної ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати ОСОБА_1 з 10.06.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за заявою на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому показник середньої заробітної плати при такому переведенні має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії. Оскільки позивачу з 07.04.2016 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», він не звертається за призначенням пенсії вперше, а тому застосування показника середньої заробітної плати за 2022– 2024 роки для призначення пенсії за віком у 2025 році законних підстав не має.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 07.04.2016 йому було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 31). ОСОБА_1 , 10.06.2025 призначено пенсію за віком років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії з 10.06.2025 становить 7593,04 грн, при цьому для нарахування пенсії відповідач застосував показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки (а.с. 126). Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач, в інтересах якої діє представник звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу, якому з 07.04.2016 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у 2025 році призначено пенсію за віком за Законом № 1058-IV вперше, а не здійснено переведення з одного виду пенсії на інший за частиною третьою статті 45 цього Закону, оскільки Закон № 1788-XII передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а стаття 9 Закону № 1058-IV такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, не передбачає. Тому у відповідача були відсутні підстави для застосування до спірних відносин частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, і при призначенні пенсії за віком має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення (2022– 2024 роки), відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики); Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення», така пенсія призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених цим Законом. Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норми статті 28 Закону № 1058-IV. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 51 Закону № 1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Статтею 7 цього Закону передбачено, що пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Водночас частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший вид пенсії, передбачений цим же Законом. Отже, показник середньої заробітної плати при такому переведенні має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.

Су апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 07.04.2016 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII. Надалі він уперше звернувся із заявою від 10.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, на підставі якої відповідач з 10.06.2025 призначив йому пенсію за віком у розмірі 7593,04 грн, застосувавши при цьому показник середньомісячного заробітку та коефіцієнт середньої заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки.

Отже, у випадку звернення позивача із заявою від 10.06.2025 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на призначення пенсії за вислугу років у 2016 році виникло на підставі Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV.

Крім того, Законом № 1058-IV не передбачений такий вид пенсії, як пенсія за вислугу років (частина перша статті 9).

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення. Позивач звернувся у 2025 році, тому таким періодом є 2022, 2023 та 2024 роки.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17, та Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 31.01.2025 у справі № 200/1478/24, від 20.02.2025 у справі № 380/4842/24, від 27.02.2025 у справі № 380/21644/23 та від 11.03.2025 у справі № 560/15252/23, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у спірних правовідносинах мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії в розумінні частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, тому показник середньої заробітної плати має бути незмінним, апеляційний суд зазначає таке. Частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регулює переведення з одного виду пенсії, призначеної за цим Законом, на інший вид пенсії, передбачений цим же Законом. Позивач же отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі Закону № 1788-XII, тобто пенсію, яка не належить до видів пенсійних виплат, визначених частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV. Тому кваліфікація скаржником звернення позивача як переведення з одного виду пенсії на інший не відповідає змісту спірних правовідносин.

Обставина, що розмір пенсії за вислугу років позивача обчислювався відповідно до положень Закону № 1058-IV, не змінює правової природи цієї пенсії. За пунктом 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону відповідно до статей 27 та 28 визначається тільки розмір пенсії за вислугу років, тоді як підстави та порядок її призначення врегульовані Законом № 1788-XII.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23 не спростовує цього висновку, оскільки наведений скаржником пункт цієї постанови стосується переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-IV, на інший. Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 300/5450/23, № 300/3471/23, № 300/5855/23 та № 300/993/24 не є постановами Верховного Суду, висновки яких підлягають врахуванню за частиною п`ятою статті 242 КАС України. Виняток щодо переходу з пенсії по інвалідності на пенсію за віком також не стосується позивача, якому призначалася пенсія за вислугу років.

Щодо доводів відповідача про те, що пенсійний орган діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України, частина друга статті 2 КАС України), апеляційний суд зазначає, що правомірність дій суб`єкта владних повноважень визначається правильністю застосування ним норм матеріального права. Відповідач помилково застосував до спірних правовідносин частину третю статті 45 Закону № 1058-IV замість частини другої статті 40 цього Закону, що підтверджується застосованим показником середньої заробітної плати за 2014– 2016 роки. Такі дії не відповідають критеріям правомірності, а відповідний довід не спростовує висновків суду першої інстанції.

Щодо показника середньої заробітної плати та дати, з якої слід здійснити перерахунок: пенсію за віком призначено з 10.06.2025, тому три календарні роки, що передують року звернення, це 2022, 2023 та 2024 роки. Показники середньої заробітної плати за ці роки були затверджені до звернення позивача, тож підстав для застосування абзацу сьомого частини другої статті 40 Закону № 1058-IV (наявний показник з подальшим перерахунком) немає. Перерахунок слід здійснити з 10.06.2025, тобто з дня призначення пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачу, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022– 2024 роки є протиправними. Зобов`язання відповідача перерахувати позивачу з 10.06.2025 пенсію за віком із застосуванням цього показника та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 300/5305/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська