Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/4783/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №260/4783/25

Суддя: Заверуха Олег Богданович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4783/25 пров. № А/857/36905/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій , зобов`язання вчинити дії,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 №222/1/4/162/373/816; зобов`язати перерахувати та виплатити йому пенсію на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 222/1/4/162/373/816 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2025.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду було складено довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року. Зауважує, що звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі вказаної довідки, однак, пенсійний орган без належних на те правових підстав не провів перерахунок пенсії, чим порушив його позивача на належне соціальне забезпечення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до Закону України №2262-XII, Порядку №45, Порядку №3-1 та Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937, перерахунку пенсії передує чітко визначена законодавством процедура. Довідки про розмір грошового забезпечення встановленої форми (додаток 2 до Порядку №45) складають і подають до органів Пенсійного фонду уповноважені органи, а саме обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Військова частина НОМЕР_1 не є уповноваженим органом на видачу таких довідок, а видана нею довідка від 10.04.2025 №222/1/4/162/373/816 має інформаційний характер і не відповідає формі, визначеній додатком 2 до Порядку №45. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності довідки, виданої уповноваженим органом, відповідач правомірно відмовив позивачу у перерахунку пенсії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що довідку від 10.04.2025 № 222/1/4/162/373/816 військова частина НОМЕР_1 видала на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №260/6822/24, яке набрало законної сили 29.03.2025 і яким саме на цю військову частину покладено обов`язок підготувати та надати відповідачу оновлену довідку станом на 01.01.2023. Вказує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України встановлені цим рішенням обставини не підлягають повторному доказуванню. Зауважує, що повноваження військової частини НОМЕР_1 щодо визначення розміру грошового забезпечення та подання довідок для перерахунку пенсій прямо передбачені пунктом 2.12 Інструкції №937 та пунктами 3.1, 3.17, 3.18 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530. Це підтверджено постановами Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №522/17864/15-а та від 23.12.2019 у справі №522/17840/15-а, а також численною практикою судів, які зобов`язували органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії на підставі довідок цієї військової частини. Сама довідка відповідає формі, визначеній додатком 2 до Порядку №45, і не має інформаційного характеру.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України № 2262-ХІІ.

Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №260/6822/24 було виготовлено оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 січня 2023 року від 10 квітня 2025 року № 222/1/4/162/373/816.

23 квітня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії на підставі довідки від 10 квітня 2025 року № 222/1/4/162/373/816.

Згідно листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 25 квітня 2025 року, відповідач вказав, що підстав для перерахунку пенсії позивача не має, а довідку від 10 квітня 2025 року № 222/1/4/162/373/816 залишено без виконання.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, регулює Закон №2262-XII. Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення. До нього враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок такого перерахунку розміри пенсій є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Перерахунок у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Механізм проведення перерахунку пенсій визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі – Порядок №45). Відповідно до пункту 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій. За пунктами 2 і 3 Порядку №45 довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій готують органи, уповноважені рішеннями керівників відповідних державних органів, за формою згідно з додатком 2 та подають їх до головних управлінь Пенсійного фонду України.

Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Сам перерахунок може проводитися як за рішенням Уряду, так і за відповідною заявою пенсіонера. Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №686/15836/16-а та від 27.02.2019 у справі №753/23503/16.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що військова частина НОМЕР_1 не є уповноваженим органом на видачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, а функції зі складання таких довідок покладено на обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 №937 (далі – Інструкція №937), таку роботу здійснюють районні та обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також військова частина НОМЕР_1 у межах наданих їй Департаментом соціального забезпечення повноважень.

Згідно з пунктом 2.12 Інструкції №937 на військову частину НОМЕР_1 покладено правильне і своєчасне визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби з військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частин, та членам їх сімей. На неї ж покладено оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення осіб з числа співробітників розвідувальних органів, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

Аналогічні положення містить Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі – Положення №530). Згідно з абзацом другим пункту 3.1 Положення №530 розмір грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій особам, звільненим з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частинах, визначається фінансово-економічним управлінням цієї військової частини. Відповідно до пунктів 3.17 і 3.18 Положення №530 головні управління Пенсійного фонду України подають списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, до обласних ТЦКСП та військової частини НОМЕР_1 . Ті на підставі списків готують довідки про розмір грошового забезпечення за формою згідно з додатком 2 до Порядку №45 і в місячний строк подають їх до головних управлінь Пенсійного фонду України.

Отже, військова частина НОМЕР_1 є органом, уповноваженим визначати розмір грошового забезпечення та видавати довідки для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби з цієї військової частини та підпорядкованих їй військових частин.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10.10.2019 у справі №522/17864/15-а та від 23.12.2019 у справі №522/17840/15-а.

У цих справах Верховний Суд зазначив, до відповідно до п. 2.13 Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України №937 від 31.12.2014, на військову частину НОМЕР_1 покладаються: правильне і своєчасне визначення розміру грошового забезпечення для обчислення і перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби з військової частини НОМЕР_1 та підпорядкованих їй військових частин, та членам їх сімей, а також у разі прибуття на постійне проживання в Україну осіб з числа співробітників розвідувальних органів, звільнених з військової служби, та членів їх сімей з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про розвідувальні органи України"; оформлення та подання через обласні військові комісаріати до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення осіб з числа співробітників розвідувальних органів, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.

У зв`язку зі звільненням позивача з посади військової частини НОМЕР_2 , тому саме цей орган має видавати довідку для перерахунку пенсії позивача.

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №160/8324/19 є безпідставним. У тій справі досліджувалися правовідносини щодо відмови уповноваженого органу підготувати оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, а питання повноважень військової частини НОМЕР_1 на складання таких довідок не розглядалося.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №260/6822/24, яке набрало законної сили, обов`язок підготувати та надати відповідачу оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 покладено саме на військову частину НОМЕР_1 . Спірна довідка видана на виконання цього рішення. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно поставив під сумнів повноваження військової частини НОМЕР_1 на видачу цієї довідки.

Не відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції про те, що довідка від 10.04.2025 №222/1/4/162/373/816 має інформаційний характер. Довідку складено на виконання судового рішення саме для перерахунку пенсії, про що зазначено як у самій довідці, так і в супровідному листі до неї. Вона містить відомості про розміри основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, тобто про складові, передбачені формою згідно з додатком 2 до Порядку №45.

Колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 9 Порядку №45 Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок. Однак визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для перерахунку пенсії належить до повноважень уповноваженого органу, а не органу Пенсійного фонду. Право перевірки правильності складення довідки не надає пенсійному органу повноважень відмовити у перерахунку пенсії з підстав, не передбачених законом. Відповідач не навів конкретних недоліків довідки, які б унеможливлювали проведення перерахунку.

Таким чином, відповідач має відомості про склад та розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, а тому перешкод для проведення перерахунку пенсії позивача та її виплати з урахуванням раніше виплачених сум немає. Відмова відповідача у здійсненні такого перерахунку є протиправною.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 222/1/4/162/373/816.

Щодо позовних вимог про виплату перерахованої пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2025, суд апеляційної інстанції вважає такі передчасними та, у зв`язку із цим безпідставними.

Позивач у позовній заяві вказує, що оскільки йому призначено пенсію за вислугу років у розмірі 50 % від суми грошового забезпечення, при правильному перерахунку розмір його щомісячної пенсії з 01.01.2023 має становити близько 50 % від 52237 грн, що перевищує 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.01.2023, момент виникнення підстави для перерахунку пенсії.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ (далі - Закон №3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011.

За положеннями статті 2 Закону №3668-VІ максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 43 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, який набрав чинності з 01.01.2016 (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII), доповнено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 грн відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07.12.2017 №2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік та Законом №3668-VI максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 склав 13730 грн.

Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Водночас, Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини 7 статті 43 Закону №2262, виходив із того, що норми-принципи частини 5 статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

При цьому, Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI. Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII.

З аналізу викладеного суд апеляційної інстанції зазначає, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Отже, внесені Законом №1774-VIII до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону №2262-ХІІ. Так, Верховний Суд зробив висновок про протиправність обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, у постановах від 29.02.2024 №300/489/21, від 20.03.2024 №560/8994/21, від 27.03.2024 №500/2724/21, від 27.03.2024 №620/4764/21.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, як визначено частиною 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Тобто, протягом спірного періоду стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Судом апеляційної інстанції з листа-відповіді ГУ ПФУ в Закарпатській області від 25 квітня 2025 року встановлено, що згідно з розрахунком пенсії позивача станом на 01.03.2023 підсумок пенсії позивача (з надбавками) становить 21353,25 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії – 20930,00 грн.

Отже, розмір пенсії позивача на момент звернення до суду із позовом обмежується максимальним розміром з 01.01.2023, тому право позивача в цій частині є порушеним.

Враховуючи викладені норми права, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-XII є протиправним та порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу нараховувалась з 01.02.2023 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі – Постанова № 168); з 01.03.2024 з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (далі – Постанова № 185); з 01.03.2025 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова № 209).

За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2024 року у справі № 400/6254/24, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року, оскільки абзацом третім пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що якщо перерахунок пенсії особам здійснюється відповідно до Закону № 2262-XII у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, а в цьому випадку має місце саме таке підвищення, обумовлене збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до імперативних вимог абзацу третього пункту 2 Постанови № 168 коефіцієнт збільшення, передбачений пунктом 1 цієї Постанови, не застосовується. Тобто виплата індексації, передбаченої Постановою № 168, не нараховується з моменту перерахунку пенсії, пов`язаного з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Оскільки імперативні положення абзацу третього пункту 2 Постанови № 168, вказують на те, що підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі перерахунку пенсії відповідно до Закону № 2262-XII, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом, то перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому Постановою № 168.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки пенсія позивача на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 400/962/24 перераховувалася з підвищеного розміру грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, то підстави для її індексації в силу приписів постанов № 118 та № 168 відсутні.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції констатує, що перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації в розмірі, передбаченому постановами № 168..

Отже, перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі рішення суду з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до Постанов № №168, 185 та 209 є правомірною підставою для невиплати індексації за 2023 рік.

Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати індексації пенсії за 2023 рік слід відмовити.

Натомість, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024 та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2025.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Поряд з тим, частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 3904-0392-5483-8243 від 22 травня 2025 року сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211 грн 20 коп.

Також, із матеріалів справи слідує, що позивачем згідно з платіжною інструкцією № 9020--3565-5050-9149 від 03 вересня 2025 року сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 грн 80 коп.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 3028,00 грн судового збору.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2025 року у справі № 260/4783/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 222/1/4/162/373/816.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2025 № 222/1/4/162/373/816 без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.02.2023, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2024, та з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01.03.2025.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. Б. Заверуха

суддіО. М. Гінда

З. М. Матковська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua