Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №460/16710/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/16710/25 пров. № А/857/49279/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року (головуюча суддя: Греська О.Р., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, -

встановив:

ОСОБА_1 , 15.09.2025 звернулася з позовом до суду, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити з 13.03.2025 перерахунок пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2023 із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,197, 1,0796 та 1,115 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсії з 13.03.2025.

Обґрунтовує позов тим, що під час проведення перерахунку пенсії відповідачем не проведено індексацію пенсії належним чином шляхом збільшення показника середньої заробітної плати по Україні, який враховується при обчисленні її пенсії на коефіцієнти збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 чим порушено права позивачки.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні індексації пенсії за віком з 13.03.2025 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн) в розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 з 13.03.2025 індексацію пенсії за віком, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії (10846,37 грн) в розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не втратила чинності та не визнана неконституційною, а тому підлягає виконанню.

Пенсію ОСОБА_1 , обчислено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням цього показника проводиться шляхом збільшення показника станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника. Збільшений у такий спосіб показник становить з 01.03.2024 - 7994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), що є меншим за показник 10846,37 грн, який було враховано при призначенні пенсії позивачці.

З 01.03.2025 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 показник, збільшений згідно з Порядком № 124, становить 11345,30 грн (10846,37 грн х 1,046), а розмір заробітної плати для обчислення пенсії з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати (0,95615) становить 10847,81 грн.

Тобто підстав для застосування коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника 10846,37 грн немає, оскільки це суперечило б Порядку № 124. Водночас на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185 до пенсії позивачки встановлено щомісячні доплати в розмірі 100 грн з 01.03.2023 та з 01.03.2024, які враховуються під час наступних перерахунків пенсії.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській та отримує пенсію відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), з 15.06.2022.

Для обчислення розміру пенсії позивачки при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки в сумі 10846,37 грн.

Позивачка звернулася до відповідача з заявою про проведення належного перерахунку пенсії, однак отримав відмову.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, і такою, що не відповідає чинному законодавству та правовій практиці Верховного Суду, оскільки вона порушує конституційне право позивачки на пенсійне забезпечення у розмірі, відповідному заробітній платі та стажу, порядок врахування яких чітко визначений чинним законодавством, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV для забезпечення індексації щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок індексації та розмір коефіцієнта збільшення, проте не вправі встановлювати базову величину (3764,40 грн станом на 01.10.2017, пункт 5 Порядку № 124), оскільки це суперечить Закону № 1058-IV як акту вищої юридичної сили. Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України Порядок № 124 застосовується лише в частині, що не суперечить Закону, тому під час перерахунку слід використовувати показник, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії позивачці (10846,37 грн за 2019-2021 роки). Відповідач, не застосувавши коефіцієнти 1,197 (постанова № 168), 1,0796 (постанова № 185) та 1,115 (постанова № 209) до цього показника, діяв не у відповідності до вимог законодавства, а правомірності своїх дій не довів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів, що забезпечує часткове або повне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 цього Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані у гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотків (стаття 4), а порядок проведення індексації визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 9). За приписами статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення є державною соціальною гарантією, спрямованою на підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів в умовах зростання цін. Відповідно до частини 2 статті 19 цього Закону державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX частину 5 статті 2 Закону № 1282-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), преамбулою якого встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Відповідно до частини 2 статті 42 цього Закону для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Цей показник щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду розмір збільшення може бути більшим, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу). Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру, визначеного абзацом другим частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124). Пунктом 1 Порядку № 124 визначено, що він встановлює механізм перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Згідно з пунктом 3 Порядку перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Пунктом 4 Порядку № 124 визначено формулу коефіцієнта збільшення, розмір якого визначається щороку Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду, а перерахунок проводиться щороку з 1 березня. Відповідно до пункту 7 Порядку збільшений за цим Порядком показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій.

Водночас пунктом 5 Порядку № 124 передбачено, що у 2019 році перерахунок проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 (3 764,40 грн) на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку, а кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника. Таким чином, якщо закон передбачає щорічне збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, то Порядок № 124 закріплює інший підхід, відповідно до якого збільшенню підлягає фіксований показник станом на 01.10.2017 з його подальшим коригуванням у наступні роки. Має місце нормативна невідповідність між підзаконним актом і законом, яка полягає у різному визначенні бази для застосування коефіцієнта збільшення: за Законом це показник, що застосовується для обчислення пенсії, а за Порядком № 124 - показник станом на 01.10.2017.

Згідно зі статтею 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп х Кс, де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону. За частиною 2 статті 40 Закону № 1058-IV Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Отже, розмір пенсії визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить, зокрема, від показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Згідно зі статтею 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Ці принципи передбачають, що умови, порядок призначення та перерахунку пенсій мають визначатися виключно законом, що забезпечує правову визначеність, передбачуваність та рівність прав усіх учасників пенсійної системи, а також прямий зв`язок між розміром сплачених страхових внесків, тривалістю страхового стажу та розміром пенсійних виплат. Встановлення підзаконним актом іншого підходу до визначення базового показника для індексації, ніж передбачено законом, порушує ці принципи, оскільки спотворює механізм обчислення пенсії та нівелює залежність її розміру від фактичних показників заробітної плати, які враховувалися під час призначення пенсії.

Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок індексації та розмір коефіцієнта збільшення. Під порядком розуміється право встановлювати послідовність, черговість, спосіб виконання, методику перерахунку. Проте Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати базову розрахункову величину (показник станом на 01.10.2017 у розмірі 3 764,40 грн), до якої застосовується коефіцієнт збільшення. Такий підхід нівелює основне призначення індексації - підтримання купівельної спроможності грошових доходів в умовах зростання цін - та суперечить абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Це відповідає принципу верховенства права, який передбачає обов`язок суду забезпечувати пріоритет закону над підзаконними актами. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Тому абзаци перший і другий пункту 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить частині 2 статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час індексації застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення конкретної пенсії.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24 виснував, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону № 1058-IV, а під час індексації застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, і що орган Пенсійного фонду України повинен застосовувати коефіцієнти 1,0796 та 1,115 до цього показника. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 200/422/24 та № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справі № 400/4663/24, від 11.02.2025 у справі № 160/6064/24, від 20.02.2025 у справі № 460/2711/24. Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України суд враховує ці висновки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 15.06.2022 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а для обчислення її розміру враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Кабінет Міністрів України щороку визначав коефіцієнти індексації шляхом прийняття відповідних постанов, якими передбачалося проведення перерахунку пенсій з 1 березня відповідного року.

Пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII, а пунктом 8 цього розділу встановлено, що у 2023 році частина 2 статті 42 Закону № 1058-IV застосовується у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України, що стало підставою для прийняття постанови № 168.

З метою забезпечення індексації пенсій Кабінет Міністрів України визначив коефіцієнти збільшення показника: з 01.03.2023 - 1,197 (пункт 1 постанови від 24.02.2023 № 168), з 01.03.2024 - 1,0796 (пункт 1 постанови від 23.02.2024 № 185), з 01.03.2025 - 1,115 (пункт 1 постанови від 25.02.2025 № 209). Тому індексація пенсії позивачки мала проводитися шляхом послідовного збільшення показника 10 846,37 грн на ці коефіцієнти.

Пенсію позивачки призначено з 15.06.2022, тобто за зверненням, що надійшло до 31 грудня 2022 року включно, а отже, вона підлягала перерахунку в порядку, встановленому Порядком № 124, з 01.03.2023. Це підтверджується й діями відповідача, який з 01.03.2023 та з 01.03.2024 встановив позивачці щомісячні доплати до пенсії у розмірі 100 грн на підставі пункту 6 постанови № 168 та підпункту 6 пункту 2 постанови № 185.

Проте ці доплати встановлюються до пенсій, які не підвищуються згідно з Порядком № 124, і не звільняють пенсійний орган від обов`язку застосувати коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 відповідної постанови, до показника, який враховувався для обчислення пенсії. З 01.03.2025 відповідач застосував до цього показника коефіцієнт 1,046 (11 345,30 грн) замість коефіцієнта 1,115, встановленого пунктом 1 постанови № 209. Лист відповідача від 03.09.2025 № 16365-15559/Л-02/8-1700/25 містить відмову в проведенні індексації з використанням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115. Така поведінка не відповідає вимогам чинного законодавства. Закон № 1058-IV не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення і не уповноважує Кабінет Міністрів України визначати розмір такого зменшеного коефіцієнта, а тому положення, що встановлюють менший коефіцієнт, не відповідають частині 2 статті 42 цього Закону і не підлягають застосуванню.

Не спростовують висновків суду першої інстанції посилання апелянта на пункт 2 постанови № 118 та на те, що збільшений відповідно до Порядку № 124 показник з 01.03.2024 становить 7 994,47 грн, тобто є меншим за показник 10 846,37 грн, врахований при призначенні пенсії. Це лише підтверджує, що застосування пункту 5 Порядку № 124 з базою станом на 01.10.2017 суперечить частині 2 статті 42 Закону № 1058-IV.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави для перерахунку пенсії, оскільки пенсію призначено з урахуванням показника за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (частина 2 статті 40 цього Закону), суд апеляційної інстанції відхиляє.

Так, індексація полягає саме в щорічному збільшенні показника, який враховувався для обчислення пенсії, а тому призначення пенсії з урахуванням показника за 2019-2021 роки не виключає, а передбачає його подальше збільшення на встановлені коефіцієнти. Висновок апелянта про те, що застосування коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115 суперечить нормам чинного законодавства, спростовується наведеними вище нормами Закону № 1058-IV.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачкою строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Право на індексацію пенсії не є абсолютним, і його захист може бути обмежений строком звернення до суду, встановленим процесуальним законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку буде виявлено судом після відкриття провадження і позивач не заявить про його поновлення, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону № 1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності двох умов: ці суми мають бути нараховані пенсійним органом і мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Оскільки індексація у 2023-2024 роках позивачці не нараховувалася, ця норма до спірних правовідносин не застосовується, а отже, період, за який можна захистити право, обмежується шестимісячним строком, визначеним частиною 2 статті 122 КАС України.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував цей строк і що позовні вимоги за період з 01.03.2023 по 13.03.2025 підлягають залишенню без розгляду. Доводи апелянта в цій частині не відповідають матеріалам справи.

У позовній заяві, датованій 15.09.2025, позивачка просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок з 13.03.2025 та зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату недоотриманих сум пенсії з 13.03.2025. Саме з цієї дати суд першої інстанції зобов`язав відповідача провести індексацію пенсії, тож за період з 01.03.2023 по 12.03.2025 позовні вимоги не заявлялися і не задовольнялися. Шестимісячний строк, що передує зверненню до суду, обраховується з 12.03.2025, а позивачка просила здійснити перерахунок і виплату пенсії з 13.03.2025, тобто в межах цього строку.

Отже, підстав для залишення позовної заяви без розгляду в цій частині немає.

Враховуючи наведене те, що суд першої інстанції зобов`язав відповідача застосувати коефіцієнти 1,197 та 1,0796, не суперечить цьому висновку, а коефіцієнти 1,197 (з 01.03.2023) та 1,0796 (з 01.03.2024) є складовими показника, який підлягає послідовному збільшенню, оскільки відповідно до пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередні роки показника. Тому їх застосування до показника позивачки для періоду, що починається з 13.03.2025, відповідає правовій природі індексації. Застосування лише коефіцієнта 1,115 без урахування попередніх коефіцієнтів суперечило б цій природі.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,-

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 460/16710/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

З. М. Матковська