Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 29 жовтня 2026 р.
Справа: №260/5617/25
Суддя: Гінда Оксана Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5617/25 пров. № А/857/50707/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (головуючий суддя: Іванчулинець Д.В., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 09.07.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати нарахованої індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 березня 2025 року у зв`язку з урахуванням максимального розміру пенсії, зокрема із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести виплату ОСОБА_1 нарахованої індексації базового ОСНП 2025 (29349,52*0,1150) пенсії на підставі ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 березня 2025 року без обмеження його пенсії максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням проведених виплат;
Обґрунтовує позов тим, що з 01 березня 2025 року відповідачем не виплачуються нарахована індексація базового ОСНП 2025 (29349,52* 0,1150) 1500,00 грн., у зв`язку із обмеженим пенсії максимальним розміром, зокрема із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати нарахованої індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 березня 2025 року у зв`язку з урахуванням максимального розміру пенсії, зокрема із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести виплату ОСОБА_1 нарахованої індексації базового ОСНП 2025 (29349,52*0,1150) пенсії на підставі ст. 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01 березня 2025 року без обмеження його пенсії максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням проведених виплат.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 у період воєнного стану встановлено застосування коефіцієнтів до частини пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, що перевищує десять прожиткових мінімумів. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 прямо передбачено, що перераховані (проіндексовані) пенсії виплачуються з урахуванням цих положень. Ані стаття 46 Закону, ані постанова № 1 неконституційними не визнавалися, тому є обов`язковими до застосування, а відповідач, діючи на підставі частини другої статті 19 Конституції України, виплатив пенсію правомірно; позивач не належить до осіб, зазначених у пункті 2 постанови № 1, а розмір його пенсії (37 219,42 грн) перевищує 13 прожиткових мінімумів, тому застосовано три коефіцієнти, і загальна сума до виплати становить 28 637,23 грн. Апелянт також зазначає, що обмеження зумовлені воєнним станом та скороченням бюджетних ресурсів на пенсійні виплати, забезпечують справедливий баланс між правами особи та суспільним інтересом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ) і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон № 2262- XII).
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром, та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених ст.46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 р. Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану, з урахуванням фактично проведених виплат.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у відповіді від 31.03.2025 року №1228-1101/Б-02/8-0700/25 вказало, що з 01.01.2025 року пенсія позивача виплачується згідно постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 року у період воєнного стану».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом № 2262-XII не передбачено обмеження розміру пенсій шляхом застосування коефіцієнтів до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів, а зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відповідно до частини третьої статті 1-1 цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до нього, тому стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 до спірних правовідносин не застосовуються.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з преамбулою Закону № 2262-XII цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та інших визначених цим Законом органах і службах, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення таких осіб шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Пунктом 1 Постанови № 209 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.
Пунктом 3 Постанови № 209 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1–7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії, а розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 гривень. Також цим пунктом передбачено, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови № 1.
Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII. Цими положеннями фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Таким чином, оскільки Законом № 2262-XII і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосування до суми перевищення коефіцієнтів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови № 1.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII, а Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених цією статтею.
Абзац третій статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.
У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що застосування при виплаті пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1, є протиправним.
Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII було встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 зазначені положення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач, апелянт) та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-XII).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 260/2051/24 визнано протиправними дії відповідача щодо застосування обмеження максимальним розміром при перерахунку пенсії позивача. На виконання цього рішення відповідач здійснив перерахунок і виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, розмір пенсії становив 37219,42 грн.
З 01.01.2025 відповідач здійснює виплату пенсії позивача згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1). З 01.03.2025 відповідачем проведено перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,115 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі – Постанова № 209). Нарахована індексація базового ОСНП 2025 (29349,52*0,1150) у розмірі 1500,00 грн позивачу не виплачується у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром, зокрема із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1. На звернення позивача відповідач листом від 31.03.2025 № 1228-1101/Б-02/8-0700/25 повідомив, що з 01.01.2025 пенсія позивача виплачується згідно з Постановою № 1.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з 20.12.2016.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац десятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов`язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, зокрема в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25. У постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону № 2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує такі висновки Верховного Суду.
Щодо індексації пенсії з 01.03.2025 суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач нарахував позивачу індексацію базового ОСНП 2025 (29349,52*0,1150) у розмірі 1500,00 грн, проте не виплатив її у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром та застосуванням коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1. Оскільки застосування як обмеження максимальним розміром пенсії, так і зазначених коефіцієнтів до пенсії позивача, призначеної за Законом № 2262-XII, є протиправним, відповідач не мав правових підстав для невиплати позивачу нарахованої індексації.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанова № 1 є чинними та неконституційними не визнавалися, а тому підлягають обов`язковому застосуванню відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, і відхиляє їх. Сама по собі чинність закону про Державний бюджет України не змінює наведених вище правових висновків Конституційного Суду України про те, що таким законом не можна змінювати обсяг прав і гарантій, установлених спеціальними законами. Отже, застосувавши положення, які суперечать частині третій статті 1-1 Закону № 2262-XII, відповідач діяв поза межами, визначеними законом.
Не спростовують зроблених висновків і посилання апелянта на частину другу статті 95, статті 96, 116, 117 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012 та пункт 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України щодо повноважень Кабінету Міністрів України визначати порядок і розміри соціальних виплат за рахунок коштів Державного бюджету України. Ці повноваження не можуть реалізовуватися шляхом встановлення правового регулювання, яке відрізняється від визначеного спеціальним законом (частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII).
Не впливає на висновок суду й позиція апелянта про те, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не забезпечена страховими внесками, та що позивач не належить до осіб, зазначених у пункті 2 Постанови № 1, адже протиправним є саме застосування коефіцієнтів до пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII. З тих самих підстав необґрунтованим є і посилання апелянта на те, що розмір пенсії позивача (37219,42 грн) перевищує 13 прожиткових мінімумів, а тому загальна сума до виплати з 01.01.2025 становить 28637,23 грн.
Що стосується посилань апелянта на пункт 3 Постанови № 209 та положення Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» щодо розміру пенсії, який перевищує максимальний, то вони висновків суду не спростовують. Застосування до пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, будь-яких обмежень максимального розміру є протиправним з наведених вище підстав. До того ж Закон № 3668-VI є загальним, а спеціальним актом у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, є Закон № 2262-XII.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу нарахованої індексації пенсії з 01.03.2025 у зв`язку з урахуванням максимального розміру пенсії, зокрема із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою № 1 є протиправною, а ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача провести виплату позивачу нарахованої індексації з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування зазначених коефіцієнтів, з урахуванням проведених виплат.
Таким чином, апеляційна Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд,-
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі № 260/5617/25 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяО. М. Гінда
суддіО. Б. Заверуха
З. М. Матковська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua