Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №260/5359/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/5359/25 пров. № А/857/54448/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року (головуючий суддя: Луцович М.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, -

встановив:

ОСОБА_1 , 26.06.2025 звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 травня 2025 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 травня 2025 року, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Обґрунтовує позов тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 260/4710/24 відповідачем було виплачено індексацію грошового забезпечення позивача за час проходження військової служби, однак при цьому у виплаті передбаченої законодавством компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати такої індексації протиправно відмовлено.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 травня 2025 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 травня 2025 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Оскільки вважає, що рішення не відповідає нормам матеріального права, тому просить скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що компенсація втрати частини доходів відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-III та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, провадиться за умови порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, при цьому в разі присудження доходу рішенням суду компенсація належить лише тоді, коли умови для неї настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням цього рішення.

Апелянт зазначає, що визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати доходів, оскільки основною умовою є порушення строків саме виплати нарахованих доходів. Він посилається на те, що з огляду на специфіку бюджетних асигнувань виплату проведено 28.05.2025 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №260/4710/24, тобто рішення виконано в розумний термін з моменту набрання ним законної сили. Апелянт пояснює це тим, що відповідно до статей 2 і 22 Бюджетного кодексу України, пункту 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, та положень про Адміністрацію Державної прикордонної служби України бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, а головним розпорядником у цьому випадку є Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ).

Вважаючи протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неправильного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ), позивач оскаржив такі в судовому порядку.

Так, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 260/4710/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року;

зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_1 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі із 01 березня 2018 року по 16 травня 2024 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та без застосування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 16 травня 2024 року у розмірі 4200,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 260/4710/24 відповідач, 28 травня 2025 року перерахував ОСОБА_1 недоотримані суми індексації грошового забезпечення. При цьому компенсацію втрат частини доходів нараховано та виплачено не було.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації його грошового забезпечення, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 1-4 Закону № 2050-III та Порядку № 159 основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, до яких належить і сума індексації грошового забезпечення. Суд зазначив, що компенсація виплачується незалежно від порядку і підстав нарахування доходу, тобто як добровільно, так і на виконання судового рішення, а посилання відповідача на своєчасне виконання рішення у справі № 260/4710/24 є безпідставним, оскільки компенсація залежить від порушення строків виплати доходу, а не від виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За статтею 2 цього Закону компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітну плату (грошове забезпечення) та суму індексації грошових доходів громадян.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2-4 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках, поділений на 100.

З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що підставою для здійснення компенсації є нарахування громадянину належних йому доходів, відсутність у цих доходів разового характеру, порушення встановлених строків їх виплати та затримка виплати на один і більше календарних місяців.

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі індексації. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації, мають компенсаторний характер. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу: самою установою добровільно або на виконання судового рішення.

Таку правову позицію Верховний Суд виклав, зокрема, у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при вирішенні цього спору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 260/4710/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити її з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

На виконання цього рішення відповідач 28.05.2025 перерахував позивачу недоплачені суми індексації, проте компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не нарахував і не виплатив.

Таким чином, відповідач, виплативши 28.05.2025 суми індексації, не нарахував і не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, тобто допустив протиправну бездіяльність.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що компенсація належить лише тоді, коли умови для неї настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення, а рішення у справі №260/4710/24 виконано в розумний строк, Оскільки предметом компенсації за Законом №2050-III є затримка виплати самого доходу, а не затримка виконання судового рішення. Рішенням у справі №260/4710/24, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач не нараховував (нараховував у меншому розмірі) і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення в належному розмірі. Тобто дохід, який не має разового характеру, не було виплачено у встановлені строки. Те, що відповідач надалі виконав судове рішення, не усуває порушення строків виплати доходу й не звільняє його від обов`язку компенсувати втрату частини доходів у зв`язку з таким порушенням.

Не можуть бути підставою для скасування рішення й посилання апелянта на те, що відповідно до статті 3 Закону №2050-III необхідною ознакою є встановлення факту нарахування доходу.

Так, Верховний Суд у постановах від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 та від 21.03.2023 у справі №620/7687/21 зазначав, що формулювання статті 3 Закону №2050-III означає наявність обов`язкової складової обчислення компенсації - невиплаченого грошового доходу, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема й на підставі судового рішення. Право на компенсацію втрати частини доходів особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. У цій справі невиплачений дохід (недоплачена індексація) існує, перерахована сума індексації виплачена позивачу 28.05.2025, тобто із затримкою, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати цих сум за період по день їх фактичної виплати.

Посилання відповідача на положення Бюджетного кодексу України, Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №533, та на те, що головним розпорядником бюджетних коштів є Міністерство внутрішніх справ України, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Стаття 1 Закону №2050-III покладає обов`язок компенсувати втрату частини доходів на підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання. Бюджетний статус відповідача і розподіл повноважень між розпорядниками бюджетних коштів не є підставою для звільнення від виплати компенсації, право на яку виникло у позивача у зв`язку з порушенням строків виплати його доходу.

Також, необґрунтованими є доводи про необхідність окремого акта про відмову у виплаті компенсації. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, відмова у виплаті компенсації в розумінні статті 7 Закону №2050-III не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії. Закон № 2050-III і Порядок № 159 не покладають на особу обов`язку додатково звертатися до установи за виплатою компенсації, а компенсація має бути нарахована і виплачена у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити її згідно із Законом №2050-III.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню, а належним способом захисту порушених прав буде визнанння протиправною бездіяльність та зобов`язання НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 травня 2025 року - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.

Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 260/5359/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяО. М. Гінда

суддіО. Б. Заверуха

Т. В. Онишкевич