Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №490/6767/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6767/26

Провадження № 2/487/4576/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді: Сухаревич З. М., за участю секретаря судового засідання: Марченко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2026 року до Заводського районного суду міста Миколаєва, за підсудністю з Центрального районного суду м. Миколаєва, надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач) до ОСОБА_2 (відповідачка) про розірвання шлюбу.

Позовна заява мотивована тим, що у березні 2022 року у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації відповідачка виїхала за межі України, тоді як позивач залишився проживати в Україні. Після цього сторони тривалий час проживали окремо і з плином часу відносини між ними остаточно втратили характер сімейних. На сьогодні вони не проживають разом, не ведуть спільного господарства. Шлюб між сторонами існує формально. У 2026 році сторони вже намагались розірвати шлюб через орган ДРАЦС, однак відповідачка відкликала заяву. Крім того відповідачка раніше складала нотаріально посвідчену заяву, в якій зазначала, що не заперечує проти розірвання шлюбу. Незалежно від подальшої зміни позиції відповідачки, позивач остаточно вирішив припинити шлюб, підстав для примирення сторін позивач не вбачає.

Ухвалою суду від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29 вересня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на неправдивість причин розпаду сім`ї. Зазначає, що справжньою причиною розриву стала не відстань, а зміни в особистому житті позивача після його переїзду до м. Києва. Він власноруч обірвав контакт, приховував свою фактичну адресу в м. Києві та категорично відмовився від телефонного спілкування. Попри це вона робила все можливе щоб він повернувся до родини. Вона не має наміру утримувати чоловіка і просити про надання строку на примирення, водночас просить розірвати шлюб після 22 листопада 2026 року – дати 25 річниці весілля. Цей ювілей має для неї принципове моральне та психологічне значення. Просить суд провести розгляд справи за її відсутності та ухвалення остаточного рішення призначити після 22 листопада 2026 року.

05 жовтня 2026 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, у задоволенні клопотання відповідачки щодо ухвалення рішення після 22 листопада 2026 року відмовити; розглянути справу за відсутності позивача. Відповідь на відзив мотивована тим, що наведені відповідачкою обставини не впливають на фактичний стан сімейних відносин та не є підставою для відкладення розгляду справи.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи в цьому судовому засіданні, суд дійшов висновку, що наведені відповідачкою обставини, без наміру зберегти сім`ю (відповідачка погоджується на розірвання шлюбу), не є підставою для відкладення судового засідання та порушує права позивача на розгляд справи у розумні строки.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 22 листопада 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 1317. Місце державної реєстрації: Міський відділ реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_4 , дружини – ОСОБА_4 .

Подружжя не має неповнолітніх дітей.

Сторони припинили шлюбні стосунки, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, що не заперечувалось ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Згідно з ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За положеннями частин третьої-четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб і відповідачка погоджується на розірвання шлюбу.

За таких обставин, суд переконаний, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, оскільки, це суперечило б інтересам позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Беручи до уваги, що сторони припинили шлюбні відносини, позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, а відповідачка погодилась на розірвання шлюбу, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання шлюбу, а тому позов потрібно задовольнити.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідачка не висловила бажання відновити дошлюбне прізвище.

За змістом ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Керуючись ст. ст. 6-13, 81, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між громадянами: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зареєстрований 22 листопада 2001 року, актовий запис № 1317. Місце державної реєстрації: Міський відділ реєстрації актів громадянського стану Миколаївського обласного управління юстиції.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення (ч. 2 ст.115 Сімейного кодексу України).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: З. М. Сухаревич