Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №307/3968/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/3968/26

Провадження № 2-а/307/68/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Мельник Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Коструб Василь Васильович звернулася до суду з позовною заявою до відповідача Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог разом із уточненою заявою зазначили, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7934776 від 24 вересня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за те що вона 24 вересня 2026 року о 06 год. 54 хв. в м. Тячів по вул. Кошута, перед виконанням маневру не подала світловий сигнал покажчик повороту, у зв`язку з чим було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Вважають дану постанову протиправною, необґрунтованою, необ`єктивною, упередженою і такою, що винесена з порушенням норм Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативно-правових актів. Оскаржувана постанова не містить жодних відомостей щодо фото- або відеофіксації порушення ПДР, а також даних про технічний засіб, яким таку фіксацію здійснено. Отже, єдиним джерелом відомостей про нібито допущене порушення є сама постанова, тобто твердження інспектора, який її склав. Позивачка послідовно стверджує, що сигнал покажчиком повороту вона вмикала. За відсутності будь-яких доказів на спростування цих пояснень вони залишаються єдиними конкретними відомостями про обставини події і не спростовані відповідачем. Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення є недоведеним, а відповідно до ст. 280 КУпАП посадова особа була зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення і чи винна в його вчиненні особа, однак цього обов`язку не виконала. В оскаржуваній постанові не зазначено технічного засобу, яким здійснено фіксацію правопорушення. У графі 7 постанови «До постанови додаються» відсутні будь-які додатки. Отже, постанова не містить відомостей, обов`язкових відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП, що само по собі свідчить про порушення відповідачем встановленої законом форми і змісту такого рішення. Враховуючи викладене, у разі подання відповідачем будь-яких фото- або відеоматеріалів на підтвердження вчинення правопорушення просять суд визнати їх неналежними та недопустимими доказами, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічні засоби, за допомогою яких було здійснено таку фіксацію. За відсутності допустимих доказів вина позивачки не може вважатися доведеною, а постанова підлягає скасуванню. Крім того, як стверджує позивачка, під час оформлення постанови поліцейський забрав у неї документи, пішов до службового автомобіля і повернувся вже зі складеною постановою. Жодних доказів вчинення правопорушення, зокрема відеозапису чи іншого підтвердження зафіксованого порушення, поліцейський позивачці не пред`явив і не продемонстрував. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості ознайомитися з доказами, на яких ґрунтується висунуте проти неї звинувачення, належно сформулювати свою позицію, надати пояснення щодо конкретних обставин, які їй ставляться у провину, та заявити клопотання. Особа не може ефективно захищатися від звинувачення, суть і докази якого їй не відомі. Розгляд справи без надання особі можливості ознайомитися з доказами та відреагувати на них є порушенням принципу змагальності та права на захист, що є істотним порушенням процедури і самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7934776 від 24.09.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити в зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

05 жовтня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву.

14 жовтня 2026 року від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають наступне. З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2026 року о 06 год. 54 хв. у м. Тячів по вул. Кошута (Маркса) водійка ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п. 9.2. б) та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Постановою серії ЕНА № 79347769 від 24 вересня 2026 гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень. Відповідно до постанови ЕНА № 79347769 від 24 вересня 2026 року позивачка керувала транспортним засобом Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті. Отже, інспектором СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції Вурста М.М. було виявлено правопорушення, вчинене позивачкою, внаслідок чого було складено постанову серії ЕНА № 7934776 та притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, посилання позивачки на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Враховуючи викладене просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, згідно поданої заяви представник просив розгляд справи провести у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача ГУНП в Закарпатській області в судове засідання не з`явився, згідно поданого відзиву просив розгляд справи провести без участі їх представника.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 вересня 2026 року постановою серія ЕНА № 7934776 інспектора СРПП Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області Вурста М.М., було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн., за те, що 24 вересня 2026 року о 06 год. 54 хв., в м. Тячів, вул. Кошута (Маркса) керувала транспортним засобом марки «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п. 9.2.б ПДР (а.с. 10).

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).

Згідно з п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із п.п.1.3, 1.5, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 2 статті 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 9.2 б ПДР України визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Під час розгляду справи встановлено, що інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, зафіксоване лише в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 7934776 від 24 вересня 2026 року, жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у зазначеній постанові, які б безумовно свідчили про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та зазначеної статті КУпАП, матеріали справи не містять.

Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у своїй постанові від 2 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження своєї позиції, викладеної у постанові про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог ч.ч. 1, 2ст. 72 КАС України, а також будь-яких доказів на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі відеозапис з нагрудних камер поліцейського.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували факти викладені у постанові та спростовували доводи позивача.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вказані вище обставини та відсутність належних доказів на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, свідчать про недоведеність відповідачем наявності в діях ОСОБА_1 порушення вимог ПДР, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, за яке позивачку було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, суд, враховуючи положення ст. 286 КАС України, дійшов висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7934776 від 24 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, адреса місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Ракоці, 13, Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 02 листопада 2026 року.

Суддя М.Д. Стецюк