Суд: Тячівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 25 жовтня 2026 р.
Справа: №307/3737/26
Суддя: Сас Л. Р.
Справа № 307/3737/26
Провадження № 2-а/307/61/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Сас Л.Р.,
секретар судового засідання Семко А.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Фекете Й.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами позовного провадження, встановленого для розгляду окремих категорії термінових адміністративних справ адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань понесених судових витрат,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 17 вересня 2026 року звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови № 1366 від 08.09.2026, винесеної тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що становить 34 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закриття провадження у справі про притягнення його, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань понесених судових витрат.
В обґрунтування позову посилався на те, що 29 липня 2026 року комісією у складі представників Тячівської районної державної адміністрації та ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено перевірку стану військового обліку громадян України та бронювання у Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Ш. Голлоші Тячівської міської ради, в якому він, позивач, працює вчителем фізичної культури. За результатами перевірки складено акт, у якому поряд з іншими зауваженнями зазначено, що у навчальному закладі працює медична сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не перебуває на військовому обліку та, як зазначено в акті, жодного разу не направлялася для взяття на військовий облік. Водночас акт не містить відомостей про дату прийняття цієї працівниці на роботу та документів, які вона подавала при працевлаштуванні, особу, яка здійснювала кадрове оформлення її прийняття, або про те, що саме він здійснював перевірку документів під час її працевлаштування. У цьому ж акті зазначено, що наказом директора ліцею № 21 від 29.08.2025 його визначено відповідальним за ведення військового обліку. Разом із тим ІНФОРМАЦІЯ_4 про таке призначення не повідомляв, доплата за ведення військового обліку йому не встановлена, потреба у підвищенні кваліфікації не визначена, а особа, яка виконувала б відповідні обов`язки у разі його відсутності, не була призначена.
Після проведення перевірки його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 08 вересня 2026 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
08 вересня 2026 року у визначений відповідачем час він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою особистої участі у розгляді справи. Ha контрольно-пропускному пункті він повідомив про мету свого прибуття. Після цього до нього вийшов працівник ТЦК та СП, якому він передав письмові пояснення щодо відсутності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Факт отримання цих пояснень відповідачем саме 08.09.2026 підтверджується відміткою на примірнику, який залишився у нього, позивача. Після отримання пояснень працівник ТЦК та СП повернувся до приміщення. До посадової особи, яка розглядала справу, його не запросили. Також йому не роз`яснили процесуальних прав, не надали можливості ознайомитися з матеріалами справи, надати усні пояснення, заявити клопотання або висловити заперечення щодо конкретних обставин, які відповідач вважав правопорушенням.
Таким чином, він не ухилявся від участі у розгляді і не просив розглядати справу за своєї відсутності. Навпаки, він прибув у визначені самим відповідачем місце та час і подав письмові заперечення, однак фактичний розгляд справи відбувся без його участі.
Незважаючи на наведені заперечення, 08 вересня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову № 1366, якою його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що він, як відповідальна особа за ведення військового обліку нібито не забезпечив під час прийняття громадян України на роботу перевірку наявності військово-облікового документа та відповідності відомостей, зазначених у такому документі, відомостям Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі військово-облікового документа в електронній формі, сформованого не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу. Відповідач кваліфікував це як порушення абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487.
3 постановою № 1366 від 08.09.2026 він не погоджється, вважаю її необґрунтованою і незаконною з огляду на те, що постанова не містить конкретної події адміністративного правопорушення.
Частина третя статті 210-1 КУпАП є бланкетною нормою, тому для притягнення особи до відповідальності недостатньо відтворити текст певного положення Порядку № 1487. Необхідно встановити конкретну фактичну подію, до якої відповідна нормативна вимога застосовувалася, та конкретну дію або бездіяльність особи, яка цю вимогу порушила. Постанова № 1366 таким вимогам не відповідає.
Відповідач фактично відтворив зміст абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487 у редакції, чинній на дату винесення постанови, однак не зазначив жодної конкретної особи, яку було прийнято на роботу без належної перевірки військово-облікового документа.
У постанові відсутня дата такого прийняття на роботу, номер відповідного наказу, відомості про документ, який нібито не був перевірений, а також не зазначено, які конкретно відомості в ньому не відповідали даним Єдиного державного реєстру.
Із постанови також неможливо встановити, чи йдеться про відсутність військовооблікового документа взагалі, про неперевірення його наявності, про невиконання звірки даних документа з Реєстром або про відсутність електронного документа, сформованого не раніше ніж за 72 години до прийняття на роботу.
Отже, у постанові відсутній опис конкретної події, яка утворювала б об`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Замість встановленої події відповідач фактично навів нормативне формулювання обов`язку та зробив висновок про його невиконання. Саме по собі відтворення змісту нормативної норми не є доказом того, що він, позивач, її порушив.
Без встановлення дати прийняття конкретної особи на роботу неможливо визначити, яка редакція пункту 34 Порядку № 1487 підлягала застосуванню. Ця обставина має принципове значення для правильного вирішення справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2026 № 812 абзац другий пункту 34 Порядку № 1487 було викладено у новій редакції.
Саме цією редакцією запроваджено вимогу під час прийняття на роботу не лише перевіряти наявність військово-облікового документа, а й перевіряти відповідність зазначених у ньому відомостей даним Єдиного державного реєстру на підставі електронного військово-облікового документа, сформованого не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу. Зазначені зміни набрали чинності 27.06.2026.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2026 № 812 абзац другий пункту 34 Порядку № 1487 було викладено у новій редакції.
Саме цією редакцією запроваджено вимогу під час прийняття на роботу не лише перевіряти наявність військово-облікового документа, а й перевіряти відповідність зазначених у ньому відомостей даним Єдиного державного реєстру на підставі електронного військово-облікового документа, сформованого не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу. Зазначені зміни набрали чинності 27.06.2026.
До 27.06.2026 пункт 34 Порядку № 1487 також передбачав перевірку наявності військово-облікового документа під час прийняття на роботу, однак не містив запроваджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2026 № 812 додаткових вимог щодо перевірки відповідності зазначених у ньому відомостей даним Єдиного державного реєстру та використання для такої перевірки електронного військово-облікового документа, сформованого не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу.
Водночас у постанові № 1366 взагалі не зазначено дату прийняття на роботу особи, щодо якої нібито було допущено порушення. За таких обставин неможливо визначити, яка саме редакція пункту 34 Порядку № 1487 діяла на момент відповідної події.
Якщо відповідну особу було прийнято на роботу до 27.06.2026, до такої події не можуть застосовуватися нові вимоги щодо перевірки відповідності відомостей через Реєстр та 72-годинного електронного військово-облікового документа.
Частина перша статті 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України послідовно виходить із того, що до події або факту застосовується той нормативноправовий акт, під час дії якого така подія або факт мали місце.
Аналогічний принцип безпосередньо закріплено у статті 8 КУпАП, відповідно до якої особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення, а норми, які встановлюють або посилюють адміністративну відповідальність, зворотної сили не мають.
Отже, нормативний зміст обов`язку, невиконання якого ставиться йому у вину, має визначатися станом саме на дату відповідного працевлаштування, а не станом на дату перевірки чи винесення постанови.
Таким чином, відсутність у постанові дати конкретного працевлаштування не є формальним недоліком. Вона не дозволяє встановити сам нормативний зміст обов`язку, порушення якого відповідач ставить у вину.
Акт перевірки не усуває невизначеності постанови. В акті перевірки окремо зазначено, що медична сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не перебуває на військовому обліку та жодного разу не направлялася для взяття на військовий облік. Однак постанова № 1366 не містить прізвища цієї особи та не вказує, що саме її працевлаштування є подією інкримінованого йому правопорушення. Сам акт також не містить дати прийняття цієї працівниці на роботу, номера наказу про її прийняття, відомостей про те, який військово-обліковий документ був поданий нею при працевлаштуванні, чи подавався він взагалі та хто саме здійснював кадрове оформлення її прийняття. Тому навіть із сукупності постанови та акта неможливо встановити конкретну подію правопорушення.
Суд не може замість органу, який притягнув особу до адміністративної відповідальності, самостійно визначати, щодо якого працівника, коли та за яких обставин було вчинено правопорушення.
Також не встановлено, що на момент конкретного працевлаштування відповідний обов`язок був належним чином покладений саме на нього, позивача.
Наказом директора Тячівського ліцею № 21 від 29.08.2025 його зазначено відповідальним за ведення військового обліку. Водночас цей наказ не містить його підпису про ознайомлення, дати ознайомлення або іншої відмітки, яка підтверджувала б фактичне доведення його змісту до мого відома.
Посадова інструкція відповідального за ведення військового обліку дійсно містить серед функцій перевірку під час прийняття на роботу наявності військово-облікового документа, а також містить мій підпис у графі «Ознайомлений». Проте біля цього підпису відсутня дата. Отже, з посадової інструкції неможливо встановити, з якого саме моменту відповідний обов`язок був фактично доведений до його відома. Це безпосередньо пов`язано з відсутністю у постанові дати нібито неналежного прийняття особи на роботу. Без встановлення дати працевлаштування неможливо з`ясувати, чи був на той момент відповідний обов`язок покладений саме на нього та чи був він взагалі відповідальною особою на час такої події.
Наказ № 28 від 30.07.2026 виданий після проведення перевірки, на якому його ознайомлення оформлено із зазначенням конкретної дати - 30.07.2026.
Отже, факт існування посадової інструкції з моїм недатованим підписом сам по собі не доводить, що конкретний обов`язок був доведений до його відома до події, дата якої відповідачем взагалі не встановлена.
Відповідно до статті 14 КУпАП посадова особа несе адміністративну відповідальність лише за недодержання тих правил, забезпечення виконання яких входить до її службових обов`язків.
У його справі відповідач не встановив цієї необхідної часової та функціональної прив`язки.
Також відсутність дати події не дозволяє перевірити дотримання строку накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинене в особливий період правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Інкримінована відповідачем дія безпосередньо пов`язана з моментом прийняття особи на роботу. Саме на цей момент пункт 34 Порядку № 1487 встановлює обов`язок щодо перевірки відповідних документів. Однак постанова № 1366 не містить дати такого працевлаштування. Через це неможливо встановити не тільки редакцію нормативного акта, яка підлягала застосуванню, але й те, чи не сплив встановлений статтею 38 КУпАП граничний однорічний строк з дня вчинення правопорушення.
Якщо відповідне працевлаштування відбулося більш ніж за один рік до 08.09.2026, накладення адміністративного стягнення за таку подію взагалі виключалося б у силу прямої вказівки статті 38 КУпАП.
Відповідач, не встановивши у постанові дату події, не встановив і обставину, без якої неможливо перевірити законність самого накладення адміністративного стягнення.
Його, порзивача, особистої вини у вчиненні конкретного правопорушення не доведено
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням є лише протиправна винна дія або бездіяльність. Для притягнення його до відповідальності відповідач повинен був установити конкретну особу, прийняту на роботу, дату її прийняття, зміст нормативного обов`язку, який діяв на цей момент, документи, подані при працевлаштуванні, мою особисту участь у відповідній перевірці та конкретне невиконання обов`язку з його боку. Жодної такої сукупності фактичних обставин постанова № 1366 не містить. Натомість відповідач виходить із того, що оскільки під час перевірки виявлено певний недолік у сфері військового обліку, а його внутрішнім наказом названо відповідальним за ведення військового обліку, то відповідальність за цей недолік автоматично повинен нести він, позивач.
Такий підхід суперечить індивідуальному характеру адміністративної відповідальності.
Крім цього, його фактично позбавили права на особисту участь у розгляді справи.
Відповідно до статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися юридичною допомогою.
08.09.2026 він особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений відповідачем час для участі у розгляді справи.
Того ж дня відповідач прийняв мої письмові пояснення, що підтверджується відповідною відміткою на примірнику, який залишився у нього.
Отже, у цій справі не йдеться про неявку належно повідомленої особи. Він прибув, заявив про себе та подав письмові заперечення, однак після їх прийняття до фактичного розгляду справи допущений не був.
Це порушення є особливо суттєвим саме щодо постанови № 1366, оскільки у самій постанові не зазначено, щодо якого працівника і якого конкретного працевлаштування йому пред`являється обвинувачення.
Під час особистої участі у розгляді він мав би право з`ясувати ці обставини та надати щодо них свої пояснення й докази.
Статтею 279-9 КУпАП передбачено спеціальний порядок розгляду справ за статтями 210 та 210-1 КУпАП за відсутності особи лише у випадку, якщо особа не оспорює порушення, погоджується на притягнення до відповідальності за її відсутності та подає відповідну заяву.
Такої заяви він не подавав. Навпаки, письмово заперечував наявність у своїх діях складу адміністративного правопорушення.
Підстав для розгляду справи за моєї відсутності у відповідача не було.
За наявності прямих заперечень у наданих матеріалах відсутній протокол про адміністративне правопорушення.
Письмові пояснення, отримані ІНФОРМАЦІЯ_4 08.09.2026, підтверджували, що він не визнає правопорушення та заперечує проти притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 258 КУпАП у разі, якщо особа оспорює допущене порушення та адміністративне стягнення, уповноважена посадова особа повинна скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП.
Виняток щодо справ за статтями 210 та 210-1 КУпАП пов`язаний із ситуацією, коли особа не оспорює правопорушення і письмово погоджується на притягнення до відповідальності за її відсутності. Такої заяви подано не було. Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_4 протокол про адміністративне правопорушення за його участі не було складено та не вручено.
За таких обставин постанова була винесена без дотримання процедури, передбаченої для випадку, коли особа прямо оспорює правопорушення.
Особливого значення це набуває тому, що саме протокол мав би містити конкретні місце, час та суть правопорушення. У постанові № 1366 ці істотні фактичні обставини не індивідуалізовані.
Враховуючи викладене, просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1366 від 08 вересня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
22 вересня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк, подав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до пункту 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військовооблікового документа (в електронній формі або в паперовій формі) та відповідності відомостей, зазначених у такому документі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на основі військово-облікового документа в електронній формі, сформованого засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу (навчання), крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, стосовно яких перевірка відповідності відомостей, зазначених у військовообліковому документі в паперовій формі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не здійснюється. Водночас пунктом 51 Порядку № 1487 окремо визначено обов`язок керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій повідомляти відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки про жінок, які працюють у відповідних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, здобули освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю та не перебувають на військовому обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Таким чином, положеннями Порядку № 1487 встановлено конкретний механізм дій підприємства, установи чи організації у випадку встановлення факту роботи жінки, яка здобула освіту за медичною або фармацевтичною спеціальністю та не перебуває на військовому обліку, а саме – повідомлення про таку особу відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зазначена обставина має безпосереднє значення для оцінки доводів Позивача, оскільки під час проведення перевірки ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що ОСОБА_2 , яка працює у відповідній установі та має медичну освіту, на момент проведення перевірки не перебувала на військовому Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.10.2026 4 обліку, при цьому відомості про її перебування на військовому обліку до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідною установою не подавалися. Отже, встановлені під час перевірки обставини свідчать про неналежне виконання встановлених Порядком № 1487 вимог щодо організації та ведення військового обліку. Наказом директора Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Ш. Голлоші Тячівської міської ради № 21 від 29.08.2025 позивача було визначено відповідальним за ведення військового обліку в даному навчальному закладі. З моменту видання вказаного наказу та підписання посадової інструкції, на позивача покладено обов`язок щодо ведення, актуалізації та підтримання в належному стані документів військового обліку стосовно усіх працівників установи. Твердження позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, через те, що медична сестра ОСОБА_2 була фактично прийнята на роботу до моменту призначення його відповідальним за військовий облік, ґрунтуються на хибному та звуженому розумінні кадрових та оборонних процедур установи. Дисципліна військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях не обмежується лише одноразовою механічною дією в день підписання наказу про працевлаштування особи. Відповідно до Наказу директора Тячівського ліцею № 21 від 29.08.2025, позивача було призначено посадовою особою, відповідальною за ведення військового обліку. З цього моменту позивач одноособово прийняв на себе весь комплекс повноважень та обов`язків щодо контролю за законністю перебування працівників на відповідних посадах у розрізі дотримання вимог порядку № 1487. З моменту покладення на Позивача відповідних обов`язків він був зобов`язаний забезпечувати належне ведення персонального військового обліку працівників установи відповідно до вимог порядку № 1487. Позивач, приступивши до виконання обов`язків, зобов`язаний був перевірити військово-облікові документи усіх діючих працівників ліцею на предмет їхньої відповідності чинному законодавству, зокрема перевірити наявність військового квитка чи тимчасового посвідчення у медичної сестри ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка є безумовно військовозобов`язаною в силу закону (ч. 11 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). Не здійснивши відповідної перевірки, позивач не забезпечив виконання вимог абз. 2 п. 34 Порядку № 1487 щодо перевірки військово-облікових документів та відповідних даних працівника. Зокрема, під час виконання ним обов`язків відповідальної особи за ведення військового обліку у навчальному закладі продовжувала працювати ОСОБА_2 , яка мала медичну освіту, однак не перебувала на військовому обліку та не мала належного військово-облікового документа. Таким чином, порушення полягає у незабезпеченні Позивачем належної перевірки та ведення військового обліку працівників навчального закладу, унаслідок чого відповідні відомості щодо військовозобов`язаної працівниці не були своєчасно виявлені та подані до ТЦК та СП. Крім цього, відповідно до пункту 33 Порядку № 1487, персональний військовий облік в державних органах, установах та організаціях ведеться за списками персонального військового обліку. При цьому інформація про чисельність призовників, військовозобов`язаних та резервістів вноситься до відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка зберігається разом із списками персонального військового обліку. Однак позивач, надаючи відповідачу відомості оперативного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів жодного разу не відобразив в ньому військовозобов`язаної ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що саме по собі є також порушенням законодавства а також п. 2.4 Посадової інструкції яку позивач власноручно підписав.
Щодо дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та спростування тверджень позивача про порушення його прав. позивач у позовній заяві зазначає, що його було позбавлено права на особисту участь у розгляді справи, оскільки після прийняття його письмових пояснень черговий ІНФОРМАЦІЯ_2 його нібито не допустили до приміщення, де безпосередньо приймалося рішення. Вказані твердження не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи з огляду на таке.
Статтею 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо. Головною метою цієї норми є забезпечення особі реальної можливості висловити свою позицію, надати заперечення та захистити свої права.
Як самостійно зазначає позивач у тексті позову та як підтверджується матеріалами справи, 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений у розписці час. Того ж дня він реалізував своє право на захист у повному обсязі, склавши та передавши уповноваженій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 свої письмові пояснення та заперечення, які були офіційно прийняті, зареєстровані та долучені до матеріалів адміністративної справи (про що свідчить відповідна відмітка ТЦК на примірнику позивача).
Крім того, безпосередній розгляд справи відбувався на другому поверсі будівлі ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності свідків, які засвідчили відповідні обставини та підписали протокол у передбачених для цього графах, оскільки позивач категорично відмовлявся від підписання та отримання будь-яких документів.
Вказані письмові пояснення позивача були детально вивчені та враховані начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 під час безпосереднього розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови № 1366 від 08.09.2026 року. Жодних нових обставин, які б не були відображені у цих письмових запереченнях, позивач суду в день розгляду не надав.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав письмові пояснення та заперечення, які були прийняті та долучені до матеріалів справи.
Відтак, позивач фактично реалізував передбачене статтею 268 КУпАП право на надання пояснень та заперечень.
Враховуючи викладене, постанова № 1366 від 08 вересня 2026 року є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 162, 286 КАС України, статтями Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.10.2026 6 34, 51 Порядку № 1487, — ПРОСИМО СУД: 1. У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 1366 від 08 вересня 2026 року та закриття провадження — відмовити в повному обсязі. 2. Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 № 1366 від 08 вересня 2026 року — залишити без змін.
02 жовтня 2026 року позивач, через канцелярію суду, подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що вважає, що відзив подано після закінчення встановленого судом процесуального строку, а наведені в ньому аргументи по суті спору не спростовують позовних вимог. Більше того, відповідач у відзиві прямо визнав обставину, яка виключає можливість притягнення його до відповідальності саме за порушення абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487. Відзив подано після закінчення встановленого судом процесуального строку ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.09.2026 відкрито провадження у цій справі, судове засідання призначено на 24.09.2026, 15:00 та прямо встановлено ІНФОРМАЦІЯ_4 строк до 24 вересня 2026 року для подання відзиву на позовну заяву. Натомість відзив відповідача сформовано в системі «Електронний суд» лише 01 жовтня 2026 року, тобто через сім календарних днів після закінчення встановленого судом строку. Відзив не містить заяви про продовження встановленого судом строку та не містить будь-якого обґрунтування поважності причин його пропуску. Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, або з ініціативи суду. Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Верховний Суд у рішенні від 29.11.2021 у справі № 9901/273/20, встановивши подання відзиву після закінчення визначеного судом строку без клопотання про його продовження та без поважних причин, задовольнив клопотання позивача про залишення такого відзиву без розгляду та не враховував його при вирішенні справи. За таких обставин відзив ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01.10.2026 підлягає залишенню без розгляду.
Відповідач сам визнав, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу до призначення його, ОСОБА_1 відповідальним за військовий облік. Центральним аргументом відзиву відповідач визначає обставини працевлаштування медичної сестри ОСОБА_2 . При цьому у відзиві прямо зазначено, що ОСОБА_5 була фактично прийнята на роботу до моменту призначення (позивача) відповідальним за військовий облік. Отже, ця фактична обставина сторонами вже фактично не оспорюється. Однак саме абзац другий пункту 34 Порядку № 1487, порушення якого покладено в основу постанови № 1366, встановлює обов`язок перевірки військово-облікового документа під час прийняття громадянина на роботу. Чинна редакція норми прямо прив`язує відповідну перевірку до конкретної події прийняття особи на роботу. Такий самий зміст має і пункт 2.3 посадової інструкції, поданої самим відповідачем: перевірка наявності військово-облікового документа визначена саме як дія, що здійснюється «під час прийняття на роботу громадян України». Натомість пункт 2.4 цієї інструкції стосується повноти й достовірності даних, які вносяться до списків персонального військового обліку, тобто регулює інший службовий обов`язок. Таким чином, якщо ОСОБА_5 була прийнята на роботу до призначення його, ОСОБА_1 , відповідальним за військовий облік, він об`єктивно не міг виконувати або не виконувати щодо неї функцію, яка повинна була здійснюватися саме у момент її прийняття на роботу. Твердження відповідача про те, що після призначення він повинен був повторно перевірити документи всіх уже працюючих працівників, не змінює змісту абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487. Ця норма не встановлює обов`язку повторного застосування процедури прийняття на роботу щодо осіб, трудові відносини з якими вже виникли раніше. Відповідач фактично намагається надати абзацу другому пункту 34 Порядку № 1487 зворотну дію в часі.
У протоколі № 1366 та постанові № 1366 відповідач відтворив саме чинну на вересень 2026 року редакцію абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487, включаючи вимогу щодо перевірки відповідності даних Єдиному державному реєстру на підставі електронного військово-облікового документа, сформованого не раніше ніж за 72 години до прийняття на роботу. Ця редакція абзацу другого пункту 34 запроваджена постановою Кабінету Міністрів України № 812 від 10.06.2026 та діє з 27.06.2026. Водночас із самого відзиву випливає, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу ще до 29.08.2025, тобто не лише до запровадження 72-годинної вимоги у 2026 році, але й до покладення на мене функцій відповідального за військовий облік. Відповідно до статті 8 КУпАП особа підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення, а норми, які встановлюють або посилюють адміністративну відповідальність, зворотної сили не мають. Аналогічний принцип закріплений у статті 58 Конституції України. Отже, вимоги, які набрали чинності лише 27.06.2026, не можуть бути застосовані до процедури працевлаштування, яка відбулася до 29.08.2025. Навіть якщо на момент працевлаштування ОСОБА_2 існував загальний обов`язок перевіряти військово-облікові документи, відповідач сам визнає, що на той момент відповідальним за військовий облік я не був. Із самого відзиву випливає також пропуск граничного строку притягнення до адміністративної відповідальності Ця обставина є самостійною підставою, яка спростовує правомірність постанови № 1366. Стаття 38 КУпАП встановлює, що адміністративне стягнення за вчинене в особливий період правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Якщо інкриміноване правопорушення полягає у непроведенні перевірки під час прийняття на роботу, днем його вчинення може бути лише день відповідного працевлаштування. Відповідач у відзиві сам визнав, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу до призначення позивача відповідальним за військовий облік, тобто до 29.08.2025. Оскаржувану постанову винесено 08.09.2026. Отже, навіть за фактичною версією самого відповідача між подією, яку він намагається пов`язати з абзацом другим пункту 34 Порядку № 1487, та накладенням адміністративного стягнення минуло більше одного року.
Спроба представити невиконання одноразової дії під час прийняття на роботу як триваюче правопорушення суперечить самому змісту інкримінованої норми. Пункт 34 містить також окремі періодичні та поточні обов`язки, але відповідач притягнув позивача за конкретний абзац, який пов`язаний саме з моментом працевлаштування.
Посилання відповідача на пункт 51 Порядку № 1487 фактично змінює юридичну та фактичну підставу постанови № 1366. У відзиві відповідач уперше посилається на пункт 51 Порядку № 1487 та зазначає, що ТЦК не було повідомлено про медичну працівницю, яка не перебуває на військовому обліку. Проте пункт 51 встановлює інший за змістом обов`язок. Він прямо передбачає, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій повідомляють ТЦК про жінок з медичною або фармацевтичною освітою, які працюють у відповідній установі та не перебувають на військовому обліку. Позивач керівником ліцею не був. Більше того, порушення пункту 51 взагалі не зазначено ні у протоколі № 1366, ні в постанові № 1366. У цих документах позивачу інкриміновано виключно порушення абзацу другого пункту 34 Порядку № 1487- неналежну перевірку військово-облікового документа під час прийняття на роботу. Таким чином, відповідач уже під час судового розгляду намагається замінити первісне обвинувачення іншим: замість непроведення перевірки при працевлаштуванні посилається на неповідомлення ТЦК про медичну працівницю, яка вже працює.
Тому пункт 51 Порядку № 1487 не може використовуватися для «виправлення» постанови № 1366, винесеної за іншим фактичним і нормативним складом. Посилання на пункт 33 Порядку № 1487 та пункт 2.4 посадової інструкції також стосуються іншого можливого порушення Далі у відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_5 не була відображена у відомості оперативного обліку та посилається на пункт 33 Порядку № 1487 і пункт 2.4 посадової інструкції. Ці обставини також не становлять предмет постанови № 1366. Пункт 33 регулює ведення списків персонального військового обліку та відомості оперативного обліку. Пункт 2.4 посадової інструкції стосується повноти і достовірності даних, що вносяться до таких списків. Натомість постанова № 1366 винесена за інше діяння невиконання перевірки військово-облікового документа при прийнятті на роботу. Більше того, питання належного ведення списків та відомості оперативного обліку відповідач сам виокремив у самостійну постанову № 1367 від 08.09.2026, яка є предметом іншого судового спору. Тому використання у цій справі обставин, що стосуються ведення списків, фактично свідчить про змішування відповідачем різних складів правопорушень, за які ним же були винесені окремі постанови. Додані до відзиву списки не доводять правопорушення, зазначеного постанові № 1366. Відповідач додав до відзиву відомість оперативного обліку станом на 14.07.2026 та списки персонального військового обліку. Ці документи можуть характеризувати стан військового обліку у липні 2026 року, але вони не містять доказів того, що відбувалося під час прийняття ОСОБА_5 на роботу, яке, за власним твердженням відповідача, мало місце ще до 29.08.2025.
Відсутність певної особи у списках станом на липень 2026 року не доводить, який документ вона пред`являла при працевлаштуванні, хто здійснював кадрове оформлення її прийняття, хто був відповідальним за військовий облік на той момент та яка редакція нормативних вимог тоді діяла. Тому ці документи не можуть підтвердити об`єктивну сторону саме того правопорушення, яке описане у постанові № 1366.
Сам відповідач визнає, що ОСОБА_5 була прийнята на роботу до покладення на позивача функцій відповідального за військовий облік. Тому посилання відповідача на те, що після призначення позивач повинен був здійснювати інші поточні функції з військового обліку, не доводить вчинення ним саме того правопорушення, за яке винесено постанову № 1366. Відзив не спростовує порушення права позивача на особисту участь у розгляді справи Відповідач визнає, що 08.09.2026 позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та передав письмові пояснення, які були прийняті й зареєстровані. У відзиві додатково стверджується, що «безпосередній розгляд справи відбувався на другому поверсі» у присутності свідків, оскільки позивач ніби то «категорично відмовлявся від підписання та отримання будь-яких документів». Однак наданий протокол № 1366 цього твердження не підтверджує. На першій сторінці протоколу графи щодо свідків, які підтверджують факт самого адміністративного правопорушення, залишені незаповненими. На другій сторінці наявні лише підписи осіб під записами про нібито відмову позивача від підписання протоколу та отримання його другого примірника. Такі підписи не підтверджують, що позивач перебував на другому поверсі під час безпосереднього розгляду справи, що йому були оголошені матеріали справи, роз`яснені процесуальні права, надана можливість ознайомитися з доказами, заявити клопотання та надати усні пояснення. Прийняття письмових пояснень не є еквівалентом особистої участі у розгляді справи за процедурою, встановленою статтями 268, 279 та 280 КУпАП. Окремо звертає увагу суду, що посилання відповідача на те, що позивач начебто не надав нових обставин, взагалі не має правового значення. Право особи брати участь у розгляді адміністративної справи не залежить від того, чи має вона повідомити органу якісь «нові» факти порівняно з письмовими поясненнями.
06 жовтня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_1 подав заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що наведені у ній доводи такими, що не спростовують обставин, встановлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, та не дають підстав для скасування постанови №1366 від 08.09.2026.
Щодо твердження позивача про визнання відповідачем обставин його працевлаштування, позивач помилково стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_4 нібито визнав обставину прийняття ОСОБА_2 на роботу до призначення позивача відповідальним за ведення військового обліку. Такого твердження у відзиві відповідачем не висловлювалося. У відповідному абзаці відзиву зазначено, що позивач фактично зводить свої заперечення до того, що оскільки ОСОБА_2 була прийнята на роботу до призначення його відповідальним за ведення військового обліку, він не може нести відповідальність за недотримання вимог пункту 34 Порядку №1487».
Зазначене формулювання є виключно викладенням доводів та позиції самого позивача, наведених ним на обґрунтування позовних вимог, а не визнанням відповідачем відповідної фактичної обставини. ІНФОРМАЦІЯ_4 у відзиві не встановлював та не визнавав конкретної дати прийняття ОСОБА_2 на роботу, як і не зазначав, що така дата припадає на період до призначення позивача відповідальним за ведення військового обліку.
Відтак твердження позивача про те, що зазначена обставина «сторонами вже фактично не оспорюється», є помилковим та не відповідає змісту поданого відповідачем відзиву. При цьому саме позивач, посилаючись на зазначену обставину як на підставу своїх заперечень, має підтвердити її належними та допустимими доказами. Відповідач не може вважатися таким, що визнав певну обставину лише з тієї підстави, що у відзиві було наведено та проаналізовано доводи іншої сторони. Таким чином, висновки позивача, побудовані на нібито визнанні відповідачем факту прийняття ОСОБА_2 на роботу до призначення позивача відповідальним за ведення військового обліку, ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту відзиву.
Щодо доводів про порушення права позивача на особисту участь у розгляді справи не відповідають фактичним обставинам і доводи позивача про те, що йому не було забезпечено можливості особистої участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав письмові пояснення та заперечення, які були прийняті, зареєстровані та долучені до матеріалів справи. Безпосередній розгляд справи відбувався за його участю. При цьому позивач відмовлявся від підписання та отримання відповідних документів, у зв`язку з чим такі обставини були засвідчені підписами присутніх осіб. Таким чином, позивачу була надана можливість реалізувати своє право на надання пояснень та заперечень щодо обставин справи, чим він фактично і скористався шляхом подання письмових пояснень. Твердження позивача про те, що наявність письмових пояснень нібито не має значення для оцінки дотримання його процесуальних прав, є необґрунтованим, оскільки такі пояснення були прийняті та враховані під час розгляду справи. Посилання позивача на відсутність підписів свідків на першій сторінці протоколу також не спростовує факту його особистої участі у розгляді справи. Підписи присутніх осіб засвідчували обставини відмови позивача від підписання та отримання документів, а не факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Отже, доводи позивача щодо порушення його права на участь у розгляді справи не підтверджуються матеріалами справи.
Позивач ОСОБА_1 07 жовтня 2026 року подав додаткові пояснення у справі щодо заперечень відповідача від 06.10.2026 в яких зазначив, що заперечення відповідача підтверджують, що під час притягнення позивача до відповідальності не було встановлено дату події, з якою пункт 34 Порядку № 1487 пов`язує відповідний обов`язок, відповідач заперечує проти твердження позивача про те, що ним фактично було визнано прийняття ОСОБА_2 на роботу до призначення ОСОБА_6 відповідальним за військовий облік.
Позивач ОСОБА_1 , в обгрунтування позову посилався на викладені в ньому обставини та просив скасувати постанову № 1366, винесену 08.09.2026 тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Представник відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_4 під час судового розгляду просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на викладені у відзиві обставини.
Дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ч. 2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті - за вчинення дій,передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція вказаної статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, які саме спеціальні заборони покладено на особу відповідно до яких конкретно нормативних актів, та які з цих заборон порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з оскаржуваної постанови № 1366 від 08.09.2026, ОСОБА_1 , як відповідальна особа з ведення військового обліку в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради, порушив вимоги абз. 2 п. 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022, а саме, не забезпечив перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа (в електронній формі або в паперовій формі) та відповідності відомостей зазначених у такому документі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на основі військово-облікового документа в електронній формі, сформованого засобами Державного веб - порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони або засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу (навчання), крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, стосовно яких перевірка відповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі в паперовій формі, відомостям, що містяться у відповідності відомостей, зазначених у військово – обліковому документі в паперовій формі відомостям, що містяться в Єдиному Державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, чив вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 31 - 32).
Згідно абз. 2 п. 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022, зі змінами від 10 червня 2026 року № 812 , перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа (в електронній формі або в паперовій формі) та відповідності відомостей, зазначених у такому документі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на основі військово-облікового документа в електронній формі, сформованого засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу (навчання), крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, стосовно яких перевірка відповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі в паперовій формі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не здійснюється.
За наявності технічної можливості така перевірка відомостей щодо громадян України, крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, може проводитися з використанням функціоналу електронного кабінету ведення персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - кабінет персонального обліку). Прийняття на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів. Під час воєнного стану зарахування на навчання до закладів освіти громадян, які підлягають військовому обліку та перебувають на тимчасово окупованій території або вибули з тимчасово окупованої території та територій активних бойових дій за кордон, здійснюється з відстроченням взяття їх на військовий облік і оформленням військово-облікових документів у семиденний строк з дати припинення чи скасування воєнного стану;".
Аналіз вказаних положень свідчить про визначення законодавцем певних взаємодоповнюючих стадій здійснення військового обліку на підприємствах, установах, організаціях, яка полягає у забезпеченні організації такого військового обліку керівником так і безпосередньо його реалізацію відповідальною посадовою особою.
Згідно наказу директора ОСОБА_7 № 21 від 29.08.2025 про призначення відповідального за ведення військового обліку Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші, ОСОБА_1 призначено в даному навчальному закладі відповідального за ведення військового обліку (а. с. 15).
Згідно наказу в.о. директора Д. Тарусин № 28 від 30.07.2026 про призначення відповідальної особи за мобілізаційну роботу та підготовку Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші, призначено вчителя фізичної культури ОСОБА_1 відповідальною особою за організацію та ведення мобілізаційної підготовки , мобілізаційної роботи та взаємодію з територіальними центрами.
ОСОБА_1 із вказаним наказом ознайомлений 30.07.2026, про що свідчить його підпис (а. с. 16).
Згідно посадової інструкції відповідального за ведення військового обліку Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші, в якій наявний підпис ОСОБА_1 , у ч.1 Загальні положення, зокрема у п. 1.2. зазначено, що у своїй роботі відповідальний за ведення військового обліку керується законодавством України, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, цією інструкцією, наказами і розпорядженнями директора;
п. 2.3. ч. 2 вказаної інструкції визначено, що, зокрема, завданням та обов`язком відповідального за ведення військового обліку, під час прийняття на роботу громадян України: - здійснює перевірку наявності військово-облікового документа або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія; (а. с. 22 - 24).
Із акту перевірки стану військового обліку громадян України та бронювання в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради від 04 серпня 2026 року вбачається, що 29.07.2026 року здійснено перевірку стану організації та ведення військового обліку і бронювання в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради та встановлено, що виконуючою обов`язки директора, згідно наказу № 65-к від 12 червня 2026 року призначено ОСОБА_8 , а відповідальною особою за ведення військового обліку, згідно наказу № 21 від 29 серпня 2025 року визначено ОСОБА_1 , однак повідомлення про призначення, звільнення (увільнення) керівника (додаток 1 до ПКМУ від 30.12.2022, № 1487) до ІНФОРМАЦІЯ_2 не направляли та щодо призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 - не проінформовано. Відповідно до вищезазначеного наказу доплата за ведення військового обліку не встановлена. Посадова інструкція відповідальної особи в наявності, але потребує доопрацювання. Потребу в підвищенні кваліфікації відповідальної особи не визначено. Станом на 29.07.2026 в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради: працює 47 працівників, з них: військовозобов`язаних – 9 осіб, з яких: офіцерського складу - 0; солдатського, сержантського складу - 9 працівників; військовозобов`язані жінки - 0; заброньовані - 0; призовників - 0; мобілізовані - 1 працівник; виключені з військового обліку - 1 (за досягненням граничного віку).
В ході перевірки стану ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підприємстві було виявлено наступне: керівні документи, а саме ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ПКМУ №1487 в наявності.
Під час прийняття на роботу перевірка наявності військово-облікових документів не здійснюється.
Відомість оперативного обліку та списки персонального військового обліку неактуальні.
У списках персонального військового обліку не відображені всі військовозобов`язані працівники, зокрема не зазначено працівника ОСОБА_9 , який був мобілізований в 2026 році.
Зазначені під час звірки облікових даних недоліки усунуті не були.
Інформація про чисельність призовників, військовозобов`язаних та резервістів своєчасно не вноситься до відомості оперативного обліку та списків персонального військового обліку.
Справи до списків кожної груп, у яких зберігаються копії військовооблікових документів в наявності, сформовані. Виявлено, що в навчальному закладі працює медична сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не перебуває на військовому обліку та жодного разу не направлялась для взяття на військовий облік. Графік звіряння даних списків персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, з обліковими даними документів ІНФОРМАЦІЯ_2 , що затверджується розпорядженням голови відповідної райдержадміністрації або рішенням міської ради, в наявності. Звіряння військово-облікових даних щодо працівників, які перебувають на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до розпорядження голови Тячівської РДА - начальника РВА №3 від 14.01.2026 року, було проведено 24.07.2026.
Графік періодичного звіряння списків персонального обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів із записами у військових квитках і посвідченнях про приписку відсутній. В наявності розпорядження №12/2/1155 від 05.02.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо оповіщення. Наказ про оповіщення не виносився. Надано відповідь, що військовозобов`язаний перебував на лікарняному. Повістка поштою на домашню адресу не була направлена. Блокнот бланків розписок про приймання під розписку від призовників і військовозобов`язаних їх військово-облікових документів відсутній. Повідомлення про зміну облікових даних працівників до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надсилаються. Військовозобов`язані, які досягають граничного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2 для виключення з військового обліку не направляються. Плакат правил військового обліку, який виготовляється друкарським способом та вивішується на видному місці в загальнодоступних приміщеннях відсутній. Актуальні правила військового обліку не доведені до працівників. Журнал результатів перевірок стану військового обліку в наявності, прошнурований, пронумерований та скріплений печаткою.
Висновок: облік військовозобов`язаних, призовників та резервістів не організований, ведеться відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», окреме місце мають недоліки які потребують усунення. Стан військового обліку військовозобов`язаних в Тячівському ліцеї з Угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші Тячівської міської ради не відповідає вимогам законодавства (а. с. 17 - 21).
Так, обов`язок керівників підприємств, установ, організацій щодо забезпечення ведення військового обліку працівників передбачено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 за № 1487.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Частина 5 ст. 14 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закріплює, що підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування і форми власності щороку у строки та в порядку, встановлені Кабінетом Міністрів України, зобов`язані подавати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списки громадян України, які підлягають приписці до призовних дільниць.
Частина 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює, що персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Абз. 2 п. 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022, зі змінами від 10 червня 2026 року № 812 встановлено, що перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа (в електронній формі або в паперовій формі) та відповідності відомостей, зазначених у такому документі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на основі військово-облікового документа в електронній формі, сформованого засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу (навчання), крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів, стосовно яких перевірка відповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі в паперовій формі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не здійснюється.
Отже, обов`язок відповідального за ведення військового обліку під час прийняття громадянина на роботу здійснювати перевірку наявності, зокрема, військово – облікового документу, виникає за умови прийняття такого громадянина на роботу саме у той час, коли на відповідального за ведення військового обліку був покладений такий обов`язок.
Згідно акту перевірки від 04 серпня 2026 року вбачається, що в навчальному закладі працює медична сестра ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка не перебуває на військовому обліку, в той же час матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 під час прийняття на роботу ОСОБА_2 виконував обов`язки відповідального за ведення військового обліку Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шімона Голлоші.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об`єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов`язаному для захисту свої прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно з п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Згідно протоколу № 1366 від 08 вересня 2026 року, у графі – суть адміністративного правопорушення, не вказана конкретна дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкриміноване, не вказані прізвища громадянин України, під час прийняття на роботу яких ОСОБА_1 не перевірив наявності у них військово – облікового документа, тобто порушив вимоги абз. 2 п. 34 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022, тобто саме формулювання правопорушення є розмитим, не конкретизованим, а долучені відповідачем докази не дають можливості підтвердження правомірності винесення щодо ОСОБА_1 оскаржуваної постанови (а. с. 56 - 57).
У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 3) ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Досліджені судом докази у їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів того, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Ураховуючи наведене, а також те, що під час розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 241- 244, 246, 250 КАС України,
у х в а л и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 1366, винесену 08.09.2026 тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 34 000,00 грн.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня складення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 02 листопада 2026 року.
Суддя Л.Р.Сас
Оригінал: reyestr.court.gov.ua