Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №807/1321/17 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на прибуток підприємств

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №807/1321/17

Суддя: Нос Степан Петрович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 807/1321/17 пров. № А/857/12834/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Носа С.П.;

суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 807/1321/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГНУ Експорт" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

суддя(і) у І інстанції Іванчулинець Д.В.,

час ухвалення рішення 15:01:07,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГНУ Експорт" (далі – позивач, ТзОВ «ГНУ Експорт») звернулося у Закарпатський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі – відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0003011401 від 07.07.2017 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що на момент перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності за період, охоплений перевіркою, були відсутні, оскільки були вилучені працівниками Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області) під час обшуку 16.02.2017 у межах кримінального провадженні №32017070000000001 суцільним порядком, без складання відповідних описів документів у протоколі обшуку від 16.02.2017. До початку перевірки ТОВ "ГНУ Експорт" було обмежене в можливості підготувати та систематизувати документи та надати вилучені документи до перевірки. Як наслідок, позивач вважає, що перевірка була проведена неповно, що призвело до безпідставних висновків за наслідками такої перевірки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНУ Експорт» залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2019 року у справі № 807/1321/17 без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі № 807/1321/17 замінено відповідача у справі Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Закарпатській області.

Постановою Верховного Суду від 27 липня 2020 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 року було скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНУ Експорт» (вул. Б. Хмельницького, буд. 112А, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 39796630) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №0003011401 від 07 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «ГНУ Експорт» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 5 334 035,00 грн.(п`ять мільйонів триста тридцять чотири тисячі тридцять п`ять гривень 00 копійок), в тому числі 4532439,00 гривень за основним платежем та 801596,00 гривень за штрафними санкціями.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГНУ Експорт» (вул. Б. Хмельницького, буд. 112А, м. Берегово, Закарпатська область, 90202, код ЄДРПОУ 39796630) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ ВП 44106694) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 80 010,53 грн. (вісімдесят тисяч десять гривень п`ятдесят три копійки).

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що cуд першої інстанції не встановив всіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а так само не здійснив перевірку висновків та доводів відповідача, які викладені в акті перевірки, не дослідив документи, які підтверджують висновки контролюючого органу та які містяться в матеріалах кримінального провадження №32017070000000001. Судом першої інстанції не зазначено жодних обґрунтувань щодо спростування вказаних висновків в акті перевірки №3472/07-16/14-01/39796630 від 01.06.2017, оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції не наведено спростувань щодо висновків викладених в акті перевірки відповідача. Апелянт звертає увагу на те, що первинні документи, які підтверджують вартість поставленого товару містяться в матеріалах кримінального провадження №32017070000000001, яке під час повторного розгляду справи Закарпатським окружним адміністративним судом в судовому засіданні не було досліджено. Разом з тим, суд першої інстанції у рішенні від 22.05.2023 вказав, що перевіркою проведеною відповідачем не взято до уваги документи, які додано позивачем до скарги на оскаржуване податкове повідомлення рішення №0003011401 від 07.07.20217 та до позовної заяви, проте такі документи не можуть підтверджувати понесені витрати ТОВ «ГНУ Експорт», оскільки такі документи складені з порушенням вимог стандартів бухгалтерського обліку, які включені у собівартість реалізованої продукції ТОВ «ГНУ Експорт» за 2015 – 2016 роки.

Також, апелянт звертає увагу на те, що надані позивачем до позовної заяви документи за 2015-2016 роки (накладні, прибуткові накладні) підписані заступником директора ТОВ «ГНУ Експорт» Агеєнком О.В., який на час оформлення документації не мав права здійснювати такі повноваження, оскільки право бути представником ТОВ «ГНУ Експорт» йому було надано з 20.06.2016, що підтверджується копією довіреності, яка міститься у матеріалах справи. Також, перевіркою ГУ ДПС у Закарпатській області встановлено, що станом на 01.01.2016 року відповідно до наказів про прийом на роботу працівників, відомостей про нарахування заробітної плати, табелів обліку робочого часу кількість працюючих у ТОВ «ГНУ Експорт» складалася з одного працівника – директора підприємства.

Окрім того, на виконання постанови Верховного Суду від 27.07.2020 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року призначено судову економічну експертизу, яка також підтвердила заниження позивачем вартості витрат, як і експертиза, яка проведена в межах кримінального провадження №32017070000000001. Однак, висновки таких експертиз щодо відсутності належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували задекларовані позивачем витрати судом першої інстанції залишені поза увагою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 30.03.2017 року по 29.05.2017 року відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Закарпатській області від 14.03.2017 року №219, посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ГНУ Експорт», код ЄДРПОУ 39796630, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2015р. по 31.12.2016р.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт від 01.06.2017р. 3472/07-16/14-01/39796630, яким встановлено порушення підприємством вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1., п. 44.2., п. 44.3. ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, ст.1., п.1. ст. 2., п. 2 ст. З, п. З ст. 8, п.1. ст. 9, п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.4, п. 2.15 та п. 2.16 п. 2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290, що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на загальну суму 4 532 439 грн, в тому числі по періодах: 2015 p. - 1326054 грн., 1 квартал 2016 року - 7230 грн., 2 квартал 2016 року - 374315 грн., 3 квартал 2016 року - 615654 грн., 4 квартал 2016 року - 2009185 грн.

Позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду, якого ГУ ДФС у Закарпатській області повідомило ТОВ «ГНУ Експорт» листом №1960/10/07-16/14-01-09 від 04 липня 2017 року про залишення без змін висновків, викладених в Акті перевірки ТОВ «ГНУ Експорт».

На підставі висновків Акту перевірки №472/07-16/14-01/39796630 від 01.06.2017 року, ГУ ДФС у Закарпатській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017 року, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 5334035 (п`ять мільйонів триста тридцять чотири тисячі тридцять п`ять) гривень 00 копійок, в тому числі 4532439,00 гривень за основним платежем та 801596 гривень за штрафними санкціями.

27 липня 2017 року ТОВ «ГНУ Експорт» звернулося зі скаргою до ДФС України в порядку адміністративного оскарження на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Закарпатській області №0003011401 від 07.07.2017 року.

Під час процедури адміністративного оскарження ТОВ «ГНУ Експорт» було надано вичерпні відомості про невідповідність висновків перевірки фактичним документам підприємства, що підтверджують правильність формування валових витрат, а також листом №б/н від 19 вересня 2017 року, отриманим ДФС України за вх.№36221/1 від 21.09.2017 року було надано копії всіх відновлених первинних документів, що не були взяті до уваги при проведенні перевірки.

За результатами розгляду скарги, ДФС України було прийнято Рішення про результати розгляду скарги №2169816/99-99-11-01-01-25 від 28.09.2017 року, яким податкове повідомлення-рішення №0003011401 від 07.07.2017 року було залишено без змін, а скаргу підприємства - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим податковим-рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом за захистом свої прав.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З Акту перевірки вбачається, що перевірка проводилась податковим органом з 30.03.2017 року по 29.05.2017 року. Термін проведення перевірки переносився з 03.04.2017 року до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них слідчим відділом Управління служби безпеки України в Закарпатській області на підставі Наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 03.04.2017 року №322. Термін проведення перевірки відновлено у зв`язку з забезпеченням доступу до документів слідчим відділом Управління служби безпеки України в Закарпатській області з 10.05.2017 року на підставі Наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 18.05.2017 року №648.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що на початку перевірки ТОВ «ГНУ Експорт» повідомило контролюючий орган, що бухгалтерські та податкові документи ТОВ «ГНУ Експорт» за період, охоплений перевіркою, що мали бути надані до перевірки були вилучені працівниками СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області під час обшуку 16.02.2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32017070000000001, суцільним порядком, без складання відповідних описів документів у протоколі обшуку від 16.02.2017 року та на момент перевірки підприємству не повернуті.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції було досліджено матеріали кримінального провадження №32017070000000001 та висновок експерта від 30 травня 2022 року №СЕ-19/107-21/7916-ЕК, де встановлено, що на момент перевірки підслідність у кримінальному провадженні №32017070000000001 була визначена за слідчим відділом УСБУ в Закарпатській області.

Органом досудового слідства УСБУ в Закарпатській області листом №58/6/1609 від 12.04.2017 року було надано доступ службовим особам ГУ ДФС у Закарпатській області, що проводили перевірку «до документів вилучених ТОВ «ГНУ Експорт» до матеріалів вилучених СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області в ході обшуку від 16.02.2017року» (арк. №14 Акту перевірки). Згідно тексту Акту перевірки (арк.№13) опрацювання працівниками ГУ ДФС у Закарпатській області документів, що впливали на формування витратної частини за охоплений перевіркою період, проведено виключно вибірковим, а не суцільним порядком, що призвело до невідповідності висновків перевірки даним податкового та бухгалтерського обліку підприємства, які підтверджувались документально.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до норм ст.77 Податкового кодексу України ТОВ «ГНУ Експорт» було обмежене в можливості підготовки та систематизації документів підприємства перед плановою документальною перевіркою, що, крім вищенаведеного полягало у:

1) неоприлюдненні на офіційному сайті ДФС України інформації про план-графік документальних планових перевірок (абз.2 п.77.1. ст.77 ПК України);

2) відсутності у розпорядженні підприємства з незалежних від нього причин первинних документів чи описів вилучених документів, що вкрай утруднило оскарження висновків перевірки (п.77.4. ст.77 ПК України);

3) порушенні строків проведення перевірки, визначених ст.77, п.85.9 ст.85 ПК України, адже доступ до вилучених документів ТОВ «ГНУ Експорт» було надано листом СB СБУ в Закарпатській області 12.04.2017 року №58/6/1609 (арк.14 Акту перевірки), однак термін перевірки відновлювався у зв`язку з забезпеченням доступу до документів СB СБУ в Закарпатській області з 10.05.2017 року на підставі Наказу ГУ ДФС у Закарпатській області від 20.04.2017 року №477 (арк.2 Акту перевірки).

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки перевірки щодо порушення ТОВ «ГНУ Експорт» п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1., п. 44.2., п. 44.3. ст.44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, н. 138.1. сг. 138 Податкового кодексу України, ст.1., п.1. ст. 2., п. 2 ст. 3, п. 3 ст. 8, п.1. ст. 9, п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п. 2.15 та п. 2.16 п. 2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та безпідставності формування витрат ТОВ «ГНУ Експорт» в період, охоплений перевіркою спростовуються банківськими та первинними бухгалтерськими документами підприємства, які безпідставно не були взяті до уваги при проведенні перевірки, а саме:

1) накладна № 8 від 13.09.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_1 );

2) накладна № 9 від 20.09.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_1 );

3) накладна № 10 від 18.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_1 );

4) видаткова накладна від 19.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_2 );

5) накладна № 1 від 29.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

6) накладна № 3 від 03.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

7) накладна № 4 від 03.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

8) накладна № 4 від 13.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

9) накладна № 5 від 13.12.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

10) прибуткова накладна № 6 від 14.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

11) прибуткова накладна № 7 від 27.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

12) прибуткова накладна № 23 від 10.03.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

13) прибуткова накладна № 139 від 17.05.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

14) прибуткова накладна № 176 від 07.06.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

15) прибуткова накладна № 191 від 30.06.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

16) прибуткова накладна № 376 від 23.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

17) повернення постачальнику № 6 від 26.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

18) повернення постачальнику № 8 від 26.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

19) повернення постачальнику № 30 від 26.05.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

20) повернення постачальнику № 37 від 07.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

21) повернення постачальнику № 71 від 23.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_3 );

22) накладна № 1 від 28.12.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

23) прибуткова накладна № 18 від 25.01.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

24) накладна № 1 від 25.01.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

25) прибуткова накладна № 88 від 08.04.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

26) прибуткова накладна № 107 від 20.04.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

27) прибуткова накладна № 196 від 12.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

28) повернення постачальнику № 3 від 26.01.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

29) накладна № 1 від 09.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

30) накладна № 2 від 26.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

31) повернення постачальнику № 39 від 23.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_4 );

32) прибуткова накладна № 181 від 15.06.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_5 );

33) прибуткова накладна № 203 від 07.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_5 );

34) прибуткова накладна № 206 від 23.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_5 );

35) прибуткова накладна № 238 від 06.08.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_5 );

36) прибуткова накладна № 267 від 08.09.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_6 );

37) повернення постачальнику № 55 від 10.10.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_6 );

38) накладна № 1 від 26.08.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

39) накладна № 2 від 29.09.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

40) накладна № 3 від 10.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

41) накладна № 4 від 18.11.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

42) накладна № 5 від 07.12.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

43) накладна № 6 від 14.12.2015 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

44) прибуткова накладна № 15 від 17.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

45) прибуткова накладна № 16 від 03.03.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

46) прибуткова накладна № 82 від 30.03.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

47) прибуткова накладна № 133 від 11.05.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

48) прибуткова накладна № 175 від 07.06.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

49) прибуткова накладна № 199 від 12.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

50) прибуткова накладна № 210 від 25.07.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

51) прибуткова накладна № 235 від 05.08.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

52) прибуткова накладна № 246 від 12.08.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

53) прибуткова накладна № 282 від 31.08.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

54) прибуткова накладна № 299 від 06.09.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

55) прибуткова накладна № 316 від 29.09.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

56) прибуткова накладна № 329 від 11.10.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

57) прибуткова накладна № 349 від 02.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

58) прибуткова накладна № 367 від 15.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

59) прибуткова накладна № 430 від 29.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

60) прибуткова накладна № 457 від 13.12.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

61) прибуткова накладна № 464 від 16.12.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

62) прибуткова накладна № 483 від 26.12.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

63) повернення постачальнику № 2 від 26.02.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

64) повернення постачальнику № 11 від 10.03.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

65) повернення постачальнику № 15 від 11.04.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

66) повернення постачальнику № 28 від 23.05.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

67) повернення постачальнику № 29 від 26.05.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

68) повернення постачальнику № 50 від 09.09.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

69) повернення постачальнику № 51 від 19.09.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 );

70) повернення постачальнику № 69 від 15.11.2016 року (постачальник ФОП ОСОБА_7 ).

Крім того, вищезазначені документи було відновлено ТОВ «ГНУ Експорт» та надано з матеріалами для розгляду скарги до ДФС України, однак органом державної влади з питань податкової та митної політики вказані документи до уваги не були взяті.

Також, суд першої інстанції звернув увагу на те, що старшому слідчому з о.в.с. СУ ФР ГУ ДФС у Закарпатській області капітану податкової міліції ОСОБА_8 на його запит в рамках кримінального провадження в період проведення перевірки підприємством надавались банківські виписки щодо руху коштів за весь період, який перевірявся по банківському рахунку ТОВ «ГНУ Експорт», однак такі не були опрацьовані перевіркою.

Відповідно до п. 44.1. Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно листа Міністерства фінансів України № 31-11410-06-5/11705 від 22.04.2016 «Щодо особливостей відображення в бухгалтерському обліку витрат» Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) визначено принципи, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність.

Згідно з принципом нарахування та відповідності доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318 (далі - П(С)БО 16).

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат чого звітного періоду, в якому вони були здійснені. Вимоги щодо визнання витрат, визначені П(С)БО 16, відповідають вимогам за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Визнання витрат в бухгалтерському обліку та їх відображення у фінансовій звітності не залежить від періоду отримання первинних документів від контрагентів. Зокрема, підприємства повинні відображати витрати у фінансовій звітності в періоді отримання доходів, для яких вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо пов`язати з доходом.

При цьому відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 витрати відображаються в сумі, яка є достовірно оціненою. Під достовірною оцінкою суми витрат слід розуміти максимально точну, неупереджену розрахункову суму витрат. Розрахункова сума витрат має ґрунтуватися на актуальній, доступній та надійній інформації.

До джерел такої інформації можуть відноситись умови договорів; 2 статистична інформація по витратах підприємства за попередні періоди; інформація зміни тарифних ставок; інші джерела, визначені підприємством. Оскільки підходи до визначення розрахункової суми витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, не врегульовано нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку, підприємства можуть самостійно визначати методику такої оцінки, яку доцільно включати до розпорядчого документа про облікову політику підприємства разом з переліком відповідальних осіб та строків подання ними відповідної інформації.

При цьому підприємства можуть класифікувати витрати за групами (наприклад, комунальні витрати, витрати на зв`язок тощо) та визначати методику оцінки для кожного виду витрат або для кожної групи витрат окремо. Така методика має застосовуватись для відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності витрат на постійній основі. Проте, за необхідності (наприклад, у разі зміни умов нарахування витрат) підприємства можуть вносити до цієї методики зміни.

Відповідно до статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення і господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати визначені Законом обов`язкові реквізити. Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.95 № 88, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, стверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Для визнання витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, відповідальною особою складається та передається до бухгалтерської служби документ (наприклад, бухгалтерська довідка) із зазначенням розрахункової суми витрат. При прийманні первинних документів від контрагентів (після складання та затвердження фінансової звітності) фактична сума витрат, зазначена у таких первинних документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення. Зазначені розбіжності не є підставою для коригування попередньо визнаної суми витрат попереднього звітного періоду (у тому числі методом «червоного сторно»), крім випадку, якщо така різниця є помилкою та суттєво впливає на фінансову звітність попередніх звітних періодів.

Для відображення нарахування витрат, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, підприємство може вводити нові субрахунки до плану рахунків підприємства, оскільки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 № 291, субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

Як наслідок, витрати, щодо яких на момент складання фінансової звітності не отримано первинних документів від контрагентів, визнаються в періоді отримання доходу, для отримання якого вони здійснені, або їх фактичного понесення, якщо витрати неможливо прямо пов`язати з доходом.

При цьому достатнім до моменту отримання первинних документів від контрагента є застосування первинних документів, створених підприємством самостійно у довільній формі з дотриманням вимог Закону щодо обов`язкових реквізитів первинного документа. При отриманні первинних документів після складання та затвердження фінансової звітності фактична сума витрат, зазначена у таких документах, може відрізнятися від розрахункової суми, попередньо визнаної у періоді їх виникнення.

Врахувавши наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що при проведенні перевірки надання оцінки даним банківських документів ТОВ «ГНУ Експорт» було обов`язковим, однак перевіркою не здійснено аналіз банківських виписок та не проведено аналіз проведених платежів в розрізі контрагентів та наявних документів щодо поставки меду на підприємство.

Також, слід звернути увагу на те, що незважаючи на можливість опрацювання бази даних митниці ДФС України на предмет проведення експортних поставок меду, при проведенні яких митні органи отримують вичерпний перелік підтверджуючих документів щодо походження товарів тваринництва (накладні, ветеринарні свідоцтва), що експортуються, вказані відомості були залишені поза увагою перевірки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Акт перевірки не містить повних відомостей про те, які саме документи не прийнято податковим органом як такі, що підтверджують понесені витрати.

Щодо посилання відповідача в Акті перевірки на п.44.1, п.44.2, п.44.3, ст.44 Податкового кодексу України, а саме не забезпечення зберігання ТОВ «ГНУ Експорт» первинних документів та інших документів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем під час проведення перевірки особам, які проводили перевірку, надавались пояснення про причини відсутності первинних документів в товариства - а саме через їх вилучення правоохоронними органами.

Слід звернути увагу на той факт, що згідно представленого до перевірки протоколу виїмки від 16.02.2017 року обсяг вилучених документів підприємства становить більш ніж 11 тис. аркушів.

Щодо контрактів між ОСОБА_9 та ТОВ «ГНУ Експорт», за якими здійснювалась поставка товару в період 20.05.2015 р. по 31.12.2016 р., податковим органом не в повній мірі враховано зміст цих контрактів.

Пункт 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" вказує, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Таким чином дохід від реалізації товарів визнається за моментом переходу покупцеві права власності на такий товар.

Отже, платники податку на прибуток при реалізації товарів на експорт повинні відображати доходи лише на момент переходу права власності на товар до покупця.

За змістом частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини четвертої статті 265 Господарського кодексу України, сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

За умовами контрактів - умови поставки EXW - Берегове Україна.

Правила ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі. Інкотермс 2010 містять визначення та тлумачення терміну EXW. EXW (Франко завод) - означає, що продавець виконує своє зобов`язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Згідно ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що передача товару у власність покупця за договором купівлі-продажу може відбуватися в момент: вручення товару покупцю, якщо договором передбачене зобов`язання продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо передача товару здійснюється за його місцезнаходженням.

Моментом переходу права власності є момент передачі товару покупцю постачальником (продавцем) у визначеному в договорі місці, а не момент складання і подачі вантажно-митної декларації.

Стаття 664 Цивільного кодексу України вказує, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.

Перехід права власності на товар і всіх ризиків є момент передачі товару покупцю, а товар є переданим покупцю в надання товару в розпорядження покупця, що збігається з момент його проінформованості про це.

Митна декларація (Вантажно-митна декларація від 12.08.2016 року №305090006/2253) не являється документом, який підтверджує перехід права власності і всіх ризиків на товар. Митна декларація це заява, складена за затвердженою формою, підтверджує поміщення товару у відповідний митний режим і містить установлену законодавством інформацію про товар, умови його переміщення через митний кордон України та митні платежі відповідно до пп. 20, 21 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України.

Тому, платники податку на прибуток при реалізації товарів на експорт повинні відображати доходи лише на момент переходу права власності на товар до покупця.

Однак, при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ГНУ Експорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.05.2015р. по 31.12.2016р. даних обставин не враховано, внаслідок чого має місце помилкове застосування відомостей, зазначених у вантажно-митній декларації від 12.08.2016 року №305090006/2253 на суму 779919 грн. як таких, що визначають суму доходу ТОВ «ГНУ Експорт» замість задекларованого ним розміру.

Як наслідок, висновок про заниження задекларованих показників у рядку звіту 2000 Звіту про фінансові результат за 2015 рік та за 2016 рік «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» є помилковим.

З врахуванням наведених вище приписів, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки про порушення ТОВ «ГНУ Експорт» п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1., п. 44.2., п. 44.3. ст.44 п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, ст.1., п.1. ст. 2., п. 2 ст. 3, п. 3 ст. 8, п.1. ст. 9, п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4, п. 2.15 та п. 2.16 п. 2 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" є безпідставними.

Крім того, Акт перевірки складений з порушенням вимог «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками додатків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Взявши до уваги викладені обставини справи та аргументи сторін, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за перевірений період було дотримано вимоги податкового законодавства України, зокрема положення ст. 44, ст. 138 Податкового кодексу України, вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО «Дохід», заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції з врахуванням наведеного вище вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч.3 ст.243, ст. ст.310, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року у справі № 807/1321/17 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. П. Нос

суддіР. В. Кухтей

С. М. Шевчук

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua