Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №755/10618/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Суд: Тростянецький районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №755/10618/26

Суддя: Натальчук О. А.

Справа № 755/10618/26

Провадження № 2/147/1200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №172746 від 20.01.2021 у розмірі 7830,00 грн та судові витрати.

В обґрунтуванні позовних вимог вказує, що 20.01.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 172746 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1500,00 грн, дата надання кредиту: 20.01.2021 року, строк кредиту: 19 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка - 2 % (процентів) на добу.

На виконання вимог кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів. 20.01.2021 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1500,00 грн за реквізитами платіжної картки № № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, в зв`язку з чим станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7830,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 1500,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 6330,00 грн.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в сумі 7830,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою від 08.10.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує.

Відповідач у судові засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Окрім того, 24.10.2026 через підсистему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що не визнає позовні вимоги, оскільки позивач просить стягнути 7830,00 грн, з яких лише 1500,00 грн становить заявлена сума боргу, а 6330,00 грн це нараховані проценти, детальний та перевірений розрахунок яких у матеріалах позову повністю відсутній. При цьому власний додаток 1 до кредитного договору передбачає за 19-денний строк користування кредитом лише 570,00 грн – процентів, що істотно суперечить заявленій сумі 6330,00 грн. Окремо позивач просить компенсувати 15500,00 грн. витрат на правничу допомогу, тобто суму яка майже вдвічі перевищує ціну самого позову. Наявність фактичної оплати цих коштів адвокату не усуває необхідності перевірки реальності, необхідності та співмірності. Крім того, документи щодо правничої допомоги містять суттєву хронологічну суперечність: позов поданий 29.01.2026, тоді як рахунок, платіж та акт щодо правничої допомоги посилається на договір від 01.06.2026, а до складу оплаченої за ним допомоги включено саме складання та подання вже раніше поданого позову. З огляду на викладене, просила суд, вимоги про стягнення 1500,00 грн основного боргу вирішити виключно відповідно до встановлених судом обставин та виключно на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів наданих позивачем. Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 6330,00 грн процентів, як таких розмір та правомірність нарахування яких не підтвердженні належним і перевірюваним розрахунком. Відмовити повністю у покладені на неї заявлених позивачем 15500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи їх неспівмірність, характер та складність справи, ціну позову, хронологічні суперечності в документах щодо правничої допомоги та необхідності підтвердження конкретного обсягу виконання робіт. Судові витрати просила розділити пропорційно розміру фактично задоволених позовних вимог, відповідно до положень ЦПК України.

28.10.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача надано відповідь на відзив в якому зазначив, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, просив суд, відзив на позовну заяву відповідача залишити без розгляду та задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» понесені судові витрати. Позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовільнити в повному обсязі.

28.10.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» надала заперечення на відповідь на відзив, вказавши, що подана позивачем відповідь на відзив не усуває та не пояснює ключових недоліків доказування позовних вимог. Зокрема, позивач: не надав детального та перевірюваного розрахунку 6330,00 грн процентів не усунув суперечність між заявленими 6330,00 грн та сумою процентів 570,00 грн, прямо визначеною додатком №1 до кредитного договору за 19-денний строк не обґрунтував належним чином правову підставу нарахування заявлених процентів після закінчення встановленого договором строку кредитування не спростував заперечень щодо співмірності 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу не надав пояснення хронологічній суперечності між датою подання позову 29.01.2026 року та договором про правову допомогу від 01.06.2026 року, на підставі якого до акта включено 9000,00 грн за складання та подання цього позову не навів належної процесуальної підстави для залишення відзиву відповідача без розгляду. На підставі викладеного, просила суд, прийняти ці заперечення на відповідь на відзив та долучити їх до матеріалів справи. Врахувати в повному обсязі доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та у цих запереченнях. Відмовити у задоволенні вимоги позивача про залишення відзиву без розгляду. Відмовити у задоволенні вимоги про стягнення 6330,00 грн процентів як такої, належний розрахунок та правові підстави якої позивачем не доведені. Щодо вимоги про стягнення 1 500,00 грн основного боргу - вирішити її відповідно до встановлених судом обставин та виключно на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, наданих позивачем. Відмовити повністю позивачу у стягненні 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.01.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 172746, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 1500,00 грн., строком на 19 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

За даними довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» 20.01.2021 15:02 було перераховано 1500,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер транзакції 31114-77214-85794; номер платіжної інструкції А353968В161428СLY172746N1167609. Призначення платежу: видача кредиту №172746.

Разом з тим, 28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право вимоги за договором №172746 від 20.01.2021 боржника ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 7830,00 грн.

Позивачем 25.11.2025 року з метою досудового врегулювання спору на адресу за місцем реєстрації відповідача була направлена вимога про виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №172746 заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7830,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 1500,00 гривень та простроченої заборгованості за процентами в розмірі - 6330,00 грн (а.с. 25).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», відповідно до якого право вимоги за договором № 172746 про надання фінансового кредиту від 20.01.2021 року перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».

Відповідно до пункту 6.1. договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 355 346 652, 97 грн (а.с.17).

Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами цього договору. В разі невиконання фактором вимог пункту 7.2. договору, договір вважається неукладеним, при цьому в разі невиконання фактором зобов`язання щодо сплати другої частини ціни продажу, договір вважається неукладеним, а клієнт повертає фактору першу частину ціни продажу, сплачену відповідно до пункту 7.2. договору. Відступлення права вимоги за цим договором здійснюється без згоди боржників (пункти 6.2.3, 6.2.4 договору).

У пункті 7 цього договору установлено, що фактор здійснює оплату клієнту шляхом перерахування 1 444 834, 08 грн., така оплата здійснюється двома платежами (по 50 %) - протягом п`яти та двадцяти робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

На підтвердження відступлення прав вимоги сторонами підписано договір факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року та реєстр боржників до договору факторингу.

Крім того матеріалами справи також підтверджено факт здійснення оплати за відступлення права вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на рахунок ТОВ «Займер» (копії платіжних доручень від 02 листопада 2021 року та від 23 листопада 2021 року про оплату за відступлення права вимоги по договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року згідно з реєстром боржників додаток № 1 від 28 жовтня 2021 року).

Таким чином перелічені вище документи підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Займер» до фактора ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ».

Згідно зі статтею 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону).

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.

Як видно з матеріалів справи кредитний договір між первісним кредитором укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, електронну адресу, номер телефону, платіжну картку.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 1500, 00 грн є обґрунтованими.

При цьому, щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Суд бере до уваги доводи відповідача, згідно яких вона не визнає суму 6330,00 гр. – відсотків за простроченою заборгованістю, оскільки в матеріалах справи не міститься доказів того, що позичальником було ініційовано продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, як це передбачено п. 3.3.3 кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 квітня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 виснувала: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання».

Укладаючи 20.01.2021 року електронний договір № 172746 про надання фінансового кредиту між сторонами було узгоджено наступні умови:

Згідно з пунктом 1.1. договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500 грн 00 к. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 19 днів, до 07.02.2021. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Кредит надається в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом (пункти 1.2., 1.3., 1.4. договору).

Пунктом 3.3.3 договору визначено, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Доказів того, що позичальниця ініціювала продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що кредит надавався строком на 19 днів до 07.02.2021 (строк кредитування), то ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Отже розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідачки, становить 570,00 грн. за період з 20.01.2021 по 07.02.2021, виходячи з розрахунку: 1500,00 грн. (тіло кредиту) х 2 % (відсоткова ставка) х 19 днів (строк кредиту).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» слід задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2070,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту - 1500,00 грн та простроченими відсотками - 570,00 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У частині третій статті 137 ЦПК України вказано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

За подання до суду цього позову ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» сплатило 2662,40 грн. судового збору.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» задоволено частково то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 692,22 грн у відшкодування судового збору пропорційно до задоволених вимог.

22.10.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 15500 грн долучено: акт про отримання правової допомоги від 12.10.2026, довіреність від 01.06.2026 та платіжну інструкцію № 3 12414 про оплату правової допомоги. Окрім того, в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 та додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 29.12.2025.

Відповідач, у заперечені на відповідь на відзив зазначила, що з огляду на ціну позову, характер спору, обсяг роботи суперечності в документах щодо правничої допомоги, вважає заявлені 15500,00 грн.витрат на правничу допомогу неспівмірними та необгрунтованими.

Суд погоджується з доводами відповідача, що сума в розмірі 15500,00 грн за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатом роботі, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі доказами, судова практика є сталою, застосування великої кількості законів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.

Враховуючи категорію та складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн, у тому числі з урахуванням пропорційності задоволених вимог.

З цих підстав, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265,280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», заборгованість за кредитним договором №172746 від 20.01.2021 у сумі 2070,00 (дві тисячі сімдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», судовий збір у розмірі 692,22 (шістсот дев`яносто дві) гривні 22 (двадцять дві) копійки та 3000,00 три тисячі) гривень - витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158, р/р НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстрована за адресою (ВПО): АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 02.11.2026.

Суддя О.А. Натальчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua