Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №560/22256/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №560/22256/25

Суддя: Шидловський В.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/22256/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту, зобов`яізання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з позовом до Міністерства оборони України, в якому просили:

визнати протиправним та скасувати пункт 68 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 серпня 2024 року №98/975, про призначення батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 19.12.2022 – в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як членам сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_3 – сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15 000 000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

30 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв`язку із просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

30 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника апелянта.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Солдат ОСОБА_3 , призваний за мобілізацією, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , призначений на посаду номера обслуги 2 міномета мінометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 04.03.2022 №65.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 03.12.2022 №342 солдат ОСОБА_3 справи та посаду прийняв і приступив до виконання обов`язків.

У витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 07.12.2022 №346 зазначено, що солдат ОСОБА_3 вибув до лікувального закладу у зв`язку із пораненням, контузією, травмуванням, отриманими під час ведення бойових дій з 07.12.2022 до військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №7606 від 13.12.2022 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання - набряк головного мозку, внутрішньочерепний крововилив (нетравматичний), неуточнений.

Причина смерті ОСОБА_3 - І62.9 Внутрішньочерепний крововилив (нетравматичний), неуточнений, що підтверджується довідкою про причину смерті від 13.12.2022.

У матеріалах справи наявне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 19.12.2022 Красилівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років у Дніпропетровській області, м.Дніпро, район Соборний.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.09.2023 №245 солдат ОСОБА_3 , стрілець-санітар 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті внутрішньочерепного крововиливу (нетравматичний), неуточнений, 13.12.2022 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .

До матеріалів справи долучено відповідь на запит від 04.01.2024, у якій вказано, що 12.12.2022 проведено судово-медичну експертизу трупа за фактом смерті ОСОБА_3 . Відповідно до висновку експерта №7606 від 13.12.2022 смерть настала від судинного ураження головного мозку у вигляді крововиливу у праву півкулю головного мозку, клінічний перебіг якого ускладнився набряком головного мозку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа; видано остаточне свідоцтво про смерть №7606: а) Набряк головного мозку, І62.9 б) Внутрішньочерепний крововилив (нетравматичний), неуточнений.

В акті службового розслідування зазначено, що факт смерті стрільця-санітара 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_3 , згідно ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.1 та п.10 ІІ Наказу МОУ №332 від 27.10.2021 року «Про затвердження інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», вважається таким, що стався під час проходження військової служби за мобілізацією Збройних Сил України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України.

Також в акті службового розслідування зазначено, що солдат ОСОБА_3 в районі АДРЕСА_2 під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації був евакуйований до лікувального закладу у важкому стані від гострого респіраторного захворювання; 12.12.2022, перебуваючи у лікувальному закладі, помер від внутрішньочерепного крововиливу.

У витязі із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (з основної діяльності) від 03.08.2023 №5684 «Про результати службового розслідування» вказано, що факт смерті солдата ОСОБА_3 вважається таким, що стався під час проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України; смерть сталася не під час бойових дій із здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації на території Донецької області.

За змістом витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 11 Регіональної військово-лікарської комісії, протокол №468 від 08 лютого 2024 року, захворювання солдата ОСОБА_3 , 1977 року народження, одержане ним під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що підтверджено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 11.09.2023 року №254: «Набряк головного мозку. Внутрішньочерепний крововилив (нетравматичний), неуточнений» послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №7606, виданим 13.12.2022 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро експертизи» Дніпропетровської обласної ради та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 19.12.2022 року Красилівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Із витягу із іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_3 слідує, що ОСОБА_3 , солдат, стрілець-санітар 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Яромирка Хмельницького району Хмельницької області, 04.03.2022 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 , виключений зі списків частини відповідно до наказу 11.09.2023 №254 (по стройовій частині), загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті внутрішньочерепного крововиливу (нетравматичний, неуточнений), мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 .

07.03.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами, у яких просили виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із смертю сина - солдата ОСОБА_3 , який під час проходження військової служби помер.

Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.08.2024 №98/975, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 2013 р. №975: батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 19.12.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1860750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

У витязі з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2024 № 1198 «Про виплату грошової допомоги членам сім`ї (утриманцям) солдата ОСОБА_3 » зазначено, що ОСОБА_1 (мати) та ОСОБА_2 (батько) мають право на одноразову грошову допомогу в розмірі 750 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (2022), у сумі 1860750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.

Також до матеріалів справи долучено довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої солдат ОСОБА_3 дійсно в період з 04.03.2022 по 03.04.2022, з 22.04.2022 по 12.09.2022, з 28.11.2022 по 06.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Волноваський р-н., Вугледарська ТГ Донецька обл., Бахмутський р-н., Бахмутська ТГ, Донецька область.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважаючи порушеними їх права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №168, а саме у розмірі 15 млн. грн в рівних частках кожному, звернулися до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава, згідно із частиною п`ятою статті 17 Конституції України, забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975, якою затвердив відповідний Порядок (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 передбачено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Слід також звернути увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII було викладено в новій редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16.07.2025 № 4546-IX (далі - Закон № 4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24.02.2022. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Наведеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 гривень.

Водночас предметом цього спору є правомірність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 30.08.2024, тобто рішення, прийнятого до набрання чинності Законом № 4546-IX. Тому оцінка законності оскарженого рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, правових підстав позову та виняткового характеру зазначеної грошової допомоги.

Закон № 4546-IX не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення Міністерства оборони України. Як вбачається з пояснювальної записки до цього Закону, його мета полягала в уніфікації підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також у врегулюванні деяких питань призначення одноразової грошової допомоги. З огляду на це, зазначені законодавчі зміни не змінюють правового регулювання спірних правовідносин, оскільки обставини цієї справи не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з положеннями пункту 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Із положень пункту 2 Постанови № 168 слідує, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

У другому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена в медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168.

Тому слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

При цьому пункт 2 Постанови № 168 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

Водночас такий висновок не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

Особливе значення для цієї категорії спорів має те, що нормативне регулювання після виникнення спірних правовідносин зазнавало змін. У зв`язку з цим судам необхідно визначати редакцію нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

Тому при вирішенні спорів цієї категорії суди повинні розмежовувати три правові ситуації: перша - загибель військовослужбовця у період дії воєнного стану за обставин, які охоплювалися пунктом 2 Постанови № 168 у відповідній редакції; друга - смерть військовослужбовця внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва, отриманих за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168; третя - смерть військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, яка може породжувати право на одноразову грошову допомогу за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, але не охоплюється абзацом шостим пункту 2 Постанови № 168 без установлення прямого причинного зв`язку з пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом (спеціальних умов, з якими законодавство пов`язує виникнення права саме на підвищену одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн).

За таких обставин судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вважає, що висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2024 у справі № 600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі № 380/9868/23, про те, що пункт 2 Постанови № 168 не обмежує виплату одноразової грошової допомоги лише випадками смерті від поранення (контузії, травми чи каліцтва), а охоплює випадки смерті військовослужбовця в період воєнного стану, пов`язані із захистом Батьківщини, включаючи смерть від захворювання, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

Так, врахувавши зазначене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16.06.2026 у справі №620/10029/24 відступила від таких висновків та сформувала наступні: положення пункту 2 Постанови № 168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього; право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови № 168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони; сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови № 168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату; смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови № 168; за відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови № 168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону № 2011-XII та Порядку № 975, з урахуванням установлених ними підстав та умов надання відповідних соціальних гарантій.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, слід виходити із конкретних фактичних обставин, встановлених під час розгляду цієї справи.

Як слідує із матеріалів справи, причиною смерті ОСОБА_3 визначено набряк головного мозку, внутрішньочерепний крововилив (нетравматичний), неуточнений.

Також в акті службового розслідування зазначено, що солдат ОСОБА_3 в районі н. п. Бахмут Донецької обл. під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил російської федерації був евакуйований до лікувального закладу у важкому стані від гострого респіраторного захворювання; 12.12.2022, перебуваючи у лікувальному закладі, помер від внутрішньочерепного крововиливу.

Крім того, відповідно до витягу з протоколу №468 від 08 лютого 2024 року засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії встановлено, що захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, пов`язане із захистом Батьківщини.

Разом із тим судом першої інстанції враховано, що встановлення військово-лікарською комісією причинного зв`язку між захворюванням та захистом Батьківщини, проходженням військової служби саме по собі не є достатньою та безумовною правовою підставою для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Наведеними приписами встановлено спеціальні умови призначення зазначеної виплати, які пов`язуються саме із загибеллю військовослужбовця за визначених законодавцем обставин, а не з будь-яким випадком смерті особи, яка проходила військову службу.

Слід наголосити на тому, що поняття «загибель», використане законодавцем у пункті 2 Постанови №168, є самостійною юридичною категорією, яка має спеціальний зміст та підлягає застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями законодавства, що регулює питання соціального захисту військовослужбовців.

Водночас сам по собі факт смерті військовослужбовця у період проходження військової служби або встановлення зв`язку захворювання із захистом Батьківщини, проходженням військової служби не є тотожним поняттю «загибель» у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови №168 та не породжує автоматичного виникнення права членів сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 гривень.

З матеріалів справи не вбачається, а позивачами не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманих під час безпосередньої участі у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій або виконання інших завдань, визначених пунктом 2 Постанови №168.

Так само матеріали справи не містять доказів існування безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, що є визначальною юридичною обставиною для застосування положень пункту 2 Постанови №168.

Отже, встановлений військово-лікарською комісією причинний зв`язок захворювання із захистом Батьківщини свідчить про наявність підстав для застосування до членів сім`ї померлого відповідних соціальних гарантій, передбачених законодавством про соціальний захист військовослужбовців, однак сам по собі не підтверджує наявності тих спеціальних юридичних фактів, з якими Постанова №168 пов`язує виникнення права саме на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 гривень.

Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено на тому, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби або захистом Батьківщини, безумовно є підставою для надання членам його сім`ї передбачених державою соціальних гарантій та свідчить про необхідність забезпечення підвищеного рівня їх соціального захисту.

Разом із тим предметом розгляду у цій справі є не питання наявності у позивачів права на соціальне забезпечення взагалі, а виключно перевірка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги саме у розмірі 15 000 000 гривень на підставі пункту 2 Постанови №168.

Колегія суддів також вважає за необхідне прийняти до уваги ту обставину, що в матеріалах справи наявні заяви позивачів від 07.03.2024 року про виплату одноразової грошової допомоги , в яких зазначено, що додаються документи відповідно до пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Тобто, посилання апелянта про те, що предметом спору є виключно розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягала призначенню у разі смерті військовослужбовця, що настала в період дії воєнного стану колегія суддів вважає безпідставним, оскільки фактично заяви про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, у порядку, визначеному наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45, позивачі не подавали. Відповідно Комісія Міністерства оборони України не розглядала питання про призначення позивачам допомоги у розмірі 15 000 000 грн за Постановою №168 та не приймала рішення про відмову в її призначенні.

За вказаних обставин колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування пункту 68, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 серпня 2024 року №98/975, про призначення батьку та матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 19.12.2022 - в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 1 860 750 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному та зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_3 - сина, внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15 000 000 грн.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, однак не вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийШидловський В.Б.

СуддіКапустинський М.М. Сапальова Т.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua