Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №240/29173/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/29173/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

27.10.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив н апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 23.02.2026 року у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №240/16881/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 23.02.2026 року перераховану на виконання рішення суду у справі 240/16881/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з коштів державного бюджету, передбачених на виплату пенсій (підвищень, доплат) особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону №796-XII, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (підвищень, доплат), перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що відповідач неналежним чином виконує рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №240/16881/25, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026, оскільки виплата сум, нарахованих на виконання зазначеного рішення суду, здійснюється не у повному розмірі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі №240/16881/25, яке набрало законної сили 23.02.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік щомісячно з урахуванням раніше виплачених коштів з 01 лютого 2025 року.

Із долученого до позову листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.08.2026 вбачається, що відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на виконання зазначеного судового рішення, визначено суму доплати та суму заборгованості, однак виплата заборгованості здійснюється у порядку та межах бюджетного фінансування.

Таким чином, право позивача на відповідний розмір пенсійного забезпечення вже було предметом судового розгляду та підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Із змісту поданої позовної заяви вбачається, що позивач фактично не погоджується із порядком, способом та строками виконання рішення суду у справі №240/16881/25, а також вважає протиправними дії відповідача, вчинені під час його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтями 382 та 383 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених таким суб`єктом на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Наведеною нормою законодавець установив спеціальний процесуальний порядок захисту прав особи у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, вчиненими під час виконання судового рішення.

Заявлені позивачем вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій відповідача, вчинених під час виконання рішення суду у справі №240/16881/25, та на спонукання відповідача до виконання такого рішення у спосіб, який, на думку позивача, відповідає вимогам закону.

Посилання позивача на втрату чинності постановою Кабінету Міністрів України №821 не змінює суті спірних правовідносин, оскільки предметом спору залишається порядок виконання судового рішення та виплата сум, нарахованих на його виконання. Отже, спірні правовідносини пов`язані не з виникненням нового публічно-правового спору, а зі стадією виконання судового рішення.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень виключає можливість розгляду таких вимог у порядку окремого позовного провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №355/1648/15-а та від 22.08.2019 у справі №522/10140/17.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом самостійного позовного провадження, оскільки підлягають розгляду у порядку, визначеному статей 382 - 382-3 та 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно зі ст. 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийГонтарук В. М.

СуддіБіла Л.М. Моніч Б.С.