Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №120/17908/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17908/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Вінниця" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень і постанов,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень і постанов.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що у період з 06.08.2025 по 11.08.2025 рік на підставі наказу від 29.07.2025 року № 1220, направлення на проведення перевірки від 06.08.2025р. № 000061, уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області та Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області, здійснено плановий захід з ринкового нагляду у торгівельних та складських приміщеннях ДП «Автотрейдінг – Вінниця», що розташоване за адресою 21022, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Київська 175 за предметом перевірки: нові частини та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах.

На підставі акта перевірки характеристик продукції від 11.08.2025 № 000061/ВН062/25 відповідачем було прийнято низку рішень про вжиття щодо позивача обмежувальних (корегувальних) заходів у зв`язку з виявленою, на думку органу ринкового нагляду, невідповідністю продукції встановленим вимогам, а саме відсутністю сертифікатів відповідності на окремі запасні частини до транспортних засобів.

На виконання зазначених рішень позивач повідомив відповідача про їх виконання та надав документи, зокрема сертифікати відповідності на продукцію.

За результатами перевірки стану виконання зазначених рішень відповідач дійшов висновку про їх невиконання в повному обсязі, склав акт перевірки стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 27.10.2025 № 000072/ВН073/25, протокол про порушення законодавства про державний ринковий нагляд та після розгляду справи виніс постанови від 11.11.2025 про накладення на позивача штрафів за введення в обіг продукції, що не відповідає встановленим вимогам.

Не погоджуючись із рішеннями про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постановами про накладення штрафів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" від 02.12.2010 № 2735-VІ (далі - Закон №2735).

Відповідно до статті 3 Закону №2735, законодавство України про державний ринковий нагляд і контроль продукції складається з цього Закону, Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері, у тому числі технічних регламентів.

Абзацом 8 статті 1 Закону №2735 визначено, що державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 10 Закону № 2735, ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), визначено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраінфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із підпунктом 151 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 №1069 (далі - Постанова №1069) затверджено Перелік видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд.

Пунктами 3, 4, 5 Постанови №1069 визначено види продукції, щодо яких державний ринковий нагляд здійснюється Укртрансбезпекою, а також найменування нормативно - правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 11 Закону №2735, до повноважень органів ринкового нагляду, зокрема, належить проведення перевірок характеристик продукції.

Частиною 3 статті 23 Закону №2735 передбачено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Під час таких перевірок перевіряються характеристики лише того виду продукції, що є предметом перевірки (частина 4 статті 23 Закону №2735).

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону №2735, перевірки характеристик продукції проводяться: у торговельних та складських приміщенням суб`єктів господарювання; у місцях введення продукції в експлуатацію (якщо відповідність продукції певним встановленим вимогам може бути визначена лише під час введення її в експлуатацію); за місцем проведення ярмарку, виставки, показу або демонстрації продукції в інший спосіб; у місцях зберігання під митним контролем продукції, митне оформлення якої призупинено за результатами контролю продукції; за місцезнаходженням органу ринкового нагляду.

Строк проведення перевірки характеристик продукції не може перевищувати у розповсюджувача цієї продукції чотирьох робочих днів, у виробника такої продукції - п`яти робочих днів. Продовження строку проведення перевірки не допускається (частина 10 статті 23 Закону №2735).

Перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та направлень на проведення перевірки, що видаються та оформлюються відповідно до Закону (частина 5 статті 23 Закону №2735).

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (частина 1 статті 4 Закону №2735).

За частиною 1 статті 22 Закону №2735 заходами ринкового нагляду є: 1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування); 2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку; б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Згідно із статті 29 Закону №2735, якщо орган ринкового нагляду встановив, що продукція не відповідає встановленим вимогам, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №2735 органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду; позапланові: а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів), об`єднань суб`єктів господарювання, у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, та можуть завадити такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію; б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

У випадках, зазначених у підпункті "б" пункту 2 цієї частини, встановлюється за ланцюгом постачання продукції особа, яка ввела таку продукцію в обіг, та особа, внаслідок дій чи бездіяльності якої продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам.

Згідно із частиною 2 статті 24 Закону №2735, під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом "а" пункту 2 частини першої цієї статті: на початковому етапі перевірки об`єктами перевірки є: а) наявність знака відповідності технічним регламентам, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання вимог щодо форми, опису, правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, а також правил його застосування; а-1) за ланцюгом постачання, якщо за результатами перевірки характеристик продукції є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності виробника такої продукції або будь-якого іншого суб`єкта в ланцюгу постачання; б) наявність супровідної документації, яка має додаватися до відповідної продукції (зокрема інструкція з користування продукцією), етикетки, маркування, інших позначок, якщо це встановлено технічними регламентами, та їх відповідність встановленим вимогам; в) наявність декларації про відповідність, якщо згідно з технічним регламентом на відповідний вид продукції продукція при її розповсюдженні має супроводжуватися такою декларацією; 2) на наступних етапах перевірки можуть бути проведені: а) обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції; б) відбір та експертиза (випробування) зразків продукції (у разі якщо є підстави вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам).

З матеріалів справи встановлено, що відповідач в обґрунтування оскаржуваних рішень вказує, що Колодки гальм, JZW698151C, ш/к: 203345547401090001; Колодки гальм, 6Q0698151C, ш/к 204393326801970001; Тяга кермова, 6Q0419804F; Тяга кермова, 6Q0419804D; Рульова тяга SWAG, 30939358, ш/к: 4044688579393; Стійка стабілізатора LEMFOERDER, 2677401, ш/к: 4047437080157; Сайленблок переднього важеля, 1006100036, ш/к: 4040074112298 реалізуються (розповсюджуються) позивачем за відсутності документації, яка має супроводжувати продукцію, а саме: сертифікат відповідності обладнання.

Вказана продукція не відповідає вимогам пунктів 1.2. та 12.4. Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженого наказом Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521 (далі Порядок № 521).

Рішеннями відповідача були застосовані обмежувальні (корегувальні) заходи у вигляді обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність до встановлених вимог та тимчасової заборони надання продукції на ринок. Рішення зобов`язували «вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами шляхом отримання сертифікату відповідності.

13.10.2025 року позивачем направлено відповідачу повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, в якому на виконання рішень надали: інформацію, копії сертифікатів типу та додатки до них, тощо.

Рішенням від 27.10.2025 №000383/ВН384/25 внесено зміни до рішень від 11.08.2025. Відтак, відповідач вніс зміни до рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11.08.2025 №000336/ВН337/25, №000337/ВН338/25, №000338/ВН339/25, №000339/ВН340/25, №000340/ВН341/25, №000341/ВН342/25, №000342/ВН343/25, №000343/ВН344/25, №000344/ВН345/25, №000345/ВН346/25, №000346/ВН347/25, №000347/ВН348/25, №000348/ВН349/25, №000349/ВН350/25.

Суд звертає увагу, що під час проведення перевірки та складанні Акта перевірки відповідач не оглядав продукції на предмет наявності маркування знаком офіційного затвердження типу (Е, е) та/або інформації про сертифікат типу і якості обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Женевської Угоди 1958 року або держави члена Європейського Союзу.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 Порядку на кожен КТЗ або партію обладнання, тип яких відповідає вимогам єдиних технічних приписів, що підтверджується сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, виробник або його уповноважений представник - резидент України видає сертифікат відповідності.

На кожен новий КТЗ або партію обладнання, які відповідають вимогам єдиних технічних приписів, але відповідність типу яких не підтверджена сертифікатом типу транспортного засобу або обладнання, а також на КТЗ, що були у користуванні, сертифікат відповідності видають уповноважені органи або органи із сертифікації, акредитовані відповідно до законодавства, призначені Міністерством інфраструктури України.

Згідно п.12.4 Порядку №521 введення в обіг обладнання допускають за наявності сертифіката відповідності обладнання, який додають до кожної партії обладнання.

Відповідно до ч.2 ст.45 Закону України від 15.01.2015 № 124-VIII "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", результати оцінки відповідності (протоколи випробувань, документи про відповідність тощо) вимогам технічних регламентів, проведеної в інших державах, визнаються і приймаються в Україні згідно з положеннями чинних міжнародних договорів України, які передбачають взаємне визнання результатів оцінки відповідності.

Так, суд зауважує, що згідно преамбули Наказу Мінінфраструктури від 17.08.2012 № 521 вказано, що він прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 червня 2011 року № 738 "Деякі питання сертифікації транспортних засобів, їх частин та обладнання" (надалі - Постанова №738).

У Постанові КМУ №738 указано, що вона прийнята з метою виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, 1958 року (далі - Угода), адаптації законодавства України у сфері забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів до законодавства Європейського Союзу та до законодавчого врегулювання.

Підпунктом 1-1 пункту 1 Постанови № 738 установлено, що надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення (далі - обладнання), вимоги щодо типу яких встановлені прийнятими до застосування в Україні єдиними технічними приписами (Правилами Європейської Економічної Комісії Організації Об`єднаних Націй, що є додатками до Угоди), дозволяється за наявності: маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Угоди): або маркування знаком офіційного затвердження типу Європейського Союзу, нанесеного відповідно до вимог директив та регламентів Європейського Союзу, що встановлюють технічні приписи для обладнання; або інформації про сертифікат типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди (зокрема України); або інформації про сертифікат Європейського Союзу про затвердження типу обладнання (або сертифікат типу транспортного засобу, якщо обладнання є ідентичним тому, яке встановлено на такому транспортному засобі), виданий уповноваженим органом держави - члена Європейського Союзу.

Постановою Кабінету Міністрів України № 367 від 27 березня 2019 року "Деякі питання дерегуляції господарської діяльності" (надалі - Постанова № 367) внесені зміни до Постанови № 738 та, зокрема, скасовано вимогу отримання в Україні сертифікату типу або сертифікату відповідності, виданого уповноваженим органом України для автозапчастин, що були офіційно затверджені за типом конструкції у країнах ЄС або в одній із Договірних Сторін Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів (Женевська Угода 1958 року).

Законом України № 1448-ІІІ від 10 лютого 2000 року, Україна приєдналася до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20 березня 1958 року в м. Женеві, з поправками 1995 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Цим Україна заявила про намір застосовувати на своїй території Правила ЄЕК ООН, які є додатком до Женевської Угоди 1958 року і містять відповідні технічні приписи.

Відповідно до ст. 1 Женевської Угоди 1958 року, для цілей цієї Угоди термін «офіційне затвердження за типом конструкції на підставі Правил» вказує на адміністративну процедуру, через яку компетентні органи Договірної Сторони після проведення необхідних перевірок заявляють, що транспортний засіб, предмети обладнання або частини, подані виготовлювачем, відповідають приписам цих Правил. Надалі виготовлювач засвідчує, що всі транспортні засоби, предмети обладнання та частини, що з`явились на ринку, були виготовлені у повній відповідності до офіційно затвердженого типу.

Згідно із ст. 2 Угоди, кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила, головним чином через офіційне затвердження за типом конструкції, надає офіційні затвердження за типом конструкції і знаки офіційного затвердження, описані в будь-яких Правилах, для цих типів колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, на які поширюються ці Правила, за умови, що вона має технічну компетенцію і задоволена заходами по забезпеченню відповідності цього виробу офіційно затвердженому типу, як передбачено в Додатку 2. Кожна Договірна Сторона, що застосовує Правила через офіційне затвердження за типом конструкції, відмовляє в наданні офіційних затверджень за типом конструкції і знаків офіційного затвердження, на які поширюються ці Правила, якщо згадані вище умови не виконані.

Статтею 3 Женевської Угоди 1958 року встановлено, що колісні транспортні засоби, предмети обладнання або частини, стосовно яких будь-яка Договірна Сторона надала офіційне затвердження за типом конструкції відповідно до статті 2 цієї Угоди і які були виготовлені або на території Договірної Сторони, що застосовує ці Правила, або на території іншої країни, і вказаної Договірною Стороною, яка належним чином офіційно затвердила типи колісних транспортних засобів, предметів обладнання або частин, що розглядаються, вважатимуться такими, що відповідають законодавству всіх Договірних Сторін, що застосовують зазначені Правила через офіційне затвердження за типом конструкції.

У разі офіційного затвердження типу обладнання або частин згідно з Правилами ЄЕК ООН орган затвердження Договірної сторони Женевської угоди 1958 видає повідомлення про офіційне затвердження за типом конструкції, яке визнається усіма Договірними сторонами. Це надає право виробнику маркувати знаком офіційного затвердження «Е» кожен предмет обладнання та/або частину, що належать до офіційно затвердженого типу. Водночас Женевська угода 1958 передбачає можливість перевірки чинності наданих затверджень типу шляхом комунікації між органами затвердження Договірних сторін.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 №738 має вищу юридичну силу за наказ Мінінфраструктури від 17.08.2012 №521, норми якого не приведені у відповідність до Постанови КМУ №738.

Таким чином, надання на ринку предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені на транспортному засобі та/або використані для його оснащення, може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу обладнання, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року/директив та регламентів Європейського Союзу або інформації про сертифікат типу обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Угоди /держави члена Європейського Союзу, що встановлено Постановою №738.

Відповідач застосовує Порядок № 521 для визначення відповідності продукції встановленим вимогам свавільно і протиправно, тому що, цей порядок відповідно до припису постанови Кабміну від 28 грудня 2016 року № 1069 «Про затвердження переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд» визначає для Укртрансбезпеки лише перелік видів продукції, за якими та може здійснювати державний ринковий нагляд. Відповідність продукції встановленим вимогам визначають інші нормативні акти, зокрема сам порядок надання на ринок запасних частин до автомобілів регулює Постанова № 738.

Відповідно до ст. 1. Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності надання на ринку" - будь-яке платне або безоплатне постачання продукції для розповсюдження, споживання чи використання на ринку України в процесі здійснення господарської діяльності. Тобто, зазначена вище норма постанови КМУ № 738 декларує, що для надання на ринку України частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах достатньо лише маркування знаком офіційного затвердження типу, нанесеного відповідно до вимог Женевської угоди 1958 року або інформації про сертифікат типу, виданий компетентним органом Договірної Сторони Угоди (зокрема України), якщо відповідне маркування не наноситься.

Отже, суд зазначає, що вказана норма покладає обов`язок на орган ринкового нагляду при перевірці встановити наявність щодо продукції однієї з перелічених вище вимог. Якщо відсутнє відповідне маркування - запитується інформація про сертифікат типу обладнання, і навпаки.

Однак, органом ринкового нагляду в акті перевірки не встановлено невідповідність характеристик продукції відповідним вимогам, встановленим постановою КМУ № 738 та Женевською Угодою 1958 року для надання їх на ринку.

Не встановлено відсутність як одночасно і відповідного маркування і Інформації про сертифікат типу обладнання.

Судом встановлено, що на виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів позивач 13.10.2025 подав відповідачу письмові повідомлення про усунення виявлених порушень щодо кожного із прийнятих рішень.

До зазначених повідомлень позивач додав документи, які, на його думку, підтверджували виконання вимог органу ринкового нагляду, зокрема сертифікати відповідності, сертифікати типу колісних транспортних засобів, сертифікати відповідності партій компонентів та обладнання, а також додатки, доповнення й інші документи до таких сертифікатів.

Зазначені повідомлення разом із доданими документами були передані відповідачу 13.10.2025, зареєстровані останнім 14.10.2025 та, як зазначено у матеріалах справи, враховані під час прийняття рішення від 27.10.2025 № 000383/ВН384/25 про внесення змін до рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.

Проте, відповідач, здійснивши аналіз наданих сертифікатів, встановив, що такі не виконують винесені ним рішення, та, зокрема, відповідають Правилам ЄЕК ООН № 10-02, п. п. 6.2, 6.3; Правилам ЄЕК ООН № 13-09; Правилам ЄЕК ООН № 14-03; Правилам ЄЕК ООН № 16-04; Правилам ЄЕК ООН № 24-03; Правилам ЄЕК ООН № 26-02; Правилам ЄЕК ООН № 43-00; Правилам ЄЕК ООН № 48-02; Правилам ЄЕК ООН № 51-02; Правилам ЄЕК ООН № 83-05 (В) (Євро-4); Правилам ЄЕК ООН № 83-06 (ЄВРО), а не Порядку № 521, а також не відповідають формі та змісту сертифікату відповідності, наведеній у Додатку 9 до Порядку №521.

Отже, відповідач при проведенні перевірки позивача був зобов`язаний оглянути продукцію на предмет наявності маркування або обмежитись інформацією про сертифікат типу і якості обладнання відповідно до Постанови № 738 та Женевської конвенції 1958 року, що є порушенням принципів ринкового нагляду, передбачених ст. 5, ч. 1 ст. 23 Закону України від 2 грудня 2010 року № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд нехарчової продукції» (Закон № 2735).

Суд також звертає увагу, що відповідач не надав (не надсилав) позивачеві проект відповідного рішення з пропозицією надати в письмовій формі свої пояснення, заперечення до проекту рішення тощо, тобто не дотримався вимог частини одинадцятої статті 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». За таких обставин наявне порушення Відділом процедури прийняття оскаржуваних рішень, тому ці рішення протиправні і підлягають скасуванню.

Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 травня 2023 року № 520/4292/19.

Крім того, після прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів відповідачем порушено процедуру здійснення контролю стану виконання цих рішень. Таке передбачено Порядком здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затвердженим постановою Кабміну 05 жовтня 2011 року № 1017 (Порядок № 1017).

В порушення п. 10 Порядку № 1017 не проведено обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції. Оскільки відповідач вважає товар небезпечною продукцією, то визначити це він міг тільки після проведення відбору і експертизи (випробування) зразків такої продукції. Позаяк відбору зразків продукції відповідач не робив, то рішення, що продукція небезпечна - самоправне.

Пунктом 11 Порядку № 1017 передбачено, що факт виконання рішення про вжиття обмежувальних заходів може бути встановлений двома шляхами: 1. За результатами аналізу повідомлення про виконання рішення. 2. За результатами перевірки стану його виконання.

Відповідач належним чином перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів не провів.

Суд зазначає, що відповідач повинен був перевірити факт здійснення реалізації (надання) на ринку продукції, що перевіряється, з`ясувати, чи є сертифікат відповідності на вказану продукцію і чи він взагалі потрібен, та чи нанесене на упаковку або на кожен предмет маркування відповідно до вимог Правил ЄЕК ООН.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що відповідач не вчинив відповідних дій, зокрема не з`ясував чи здійснюється позивачем реалізація продукції, не оглянув продукцію та не взяв до уваги те, чи потребує вказана продукція додаткової сертифікації в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 2735 під час проведення перевірок характеристик продукції проводиться перевірка документів, у разі необхідності обстеження зразків продукції, за результатами яких приймається рішення про відбір та експертизу (випробування) зразків продукції, про що зазначається в акті, підготовленому відповідно до вимог статті 231 цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 2735 посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, перевірки документів та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування).

Отже, не провівши візуальний огляд продукції, не зазначивши у протоколі про наявність/відсутність відповідного маркування, відповідач порушив принципи ринкового нагляду, передбачені статтею 5 Закону України «Про державний ринковий нагляд нехарчової продукції», включно такий принцип, як об`єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду при здійсненні ринкового нагляду і контролю продукції.

Суд наголошує, що із березня 2019 року в Україні не вимагається отримання (дублювання) сертифікатів типу на обладнання, яке було сертифіковане в ЄС та/або одній з Договірних Сторін Женевської конвенції 1958 року. До того ж для випуску товарів у вільний обіг на території України більше не потрібно сертифікату відповідності

Відповідно до підпункту 1-1 Постанови № 738 надання на ринку автомобільних запчастин може здійснюватися на підставі маркування знаком офіційного затвердження типу (Е, е) та/або інформації про сертифікат типу і якості обладнання, виданий компетентним органом будь-якої Договірної Сторони Женевської Угоди 1958 року або держави члена Європейського Союзу, без необхідності отримання в Україні додаткових сертифікаційних документів, у тому числі сертифікатів типу та сертифікатів відповідності.

Суд звертає увагу, що норми наказу Мінінфраструктури № 521, на які посилається відповідач не можуть суперечити Постанові № 738, оскільки постанова № 738 має вищу юридичну силу, ніж наказ Мінінфраструктури № 521, а також у преамбулі наказу Мінінфраструктури № 521 вказано, що він прийнятий на виконання Постанови № 738.

Статтею 48 Закону України "Про державний ринковий нагляд нехарчової продукції" передбачено: "Якщо міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлено інші вимоги, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються вимоги міжнародного договору".

Відповідно до статті 9 Конституції України: чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Отже, не провівши візуальний огляд продукції, не зазначивши у протоколі про наявність/відсутність відповідного маркування, відповідач порушив принципи ринкового нагляду, передбачені статтею 5 Закону України "Про державний ринковий нагляд нехарчової продукції", включно такі принципи, як об`єктивність, неупередженість та компетентність органів ринкового нагляду при здійсненні ринкового нагляду і контролю продукції.

Відповідно до Порядку №521 адміністратором цього реєстру згідно з пунктом 1.3 є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Державна служба з безпеки на транспорті), яка веде Реєстр, організовує його функціонування тощо.

Орган управління відповідача вносить туди усі дані про сертифікати типу колісного транспортного засобу та обладнання та сертифікати відповідності транспортних засобів або обладнання.

Тобто, усі відомості щодо сертифікатів є у розпорядженні відповідача.

Відповідно до пункту 3.2 Порядку №521 з метою виконання своїх владних повноважень органи державної влади одержують зареєстровані в Реєстрі дані на безоплатній основі відповідно до запитів цих органів.

Отже, суд вважає, що у органу ринкового нагляду були відсутні підстави для продовження дії обмежувальних (корегувальних) заходів, що вказує на протиправність рішень відповідача про продовження дії обмежувальних (корегувальних) заходів та постанов про накладання штрафу.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанови про накладання штрафу від 11 листопада 2025 року № 000137, № 000138, 000139, № 000140, № 000141, № 000142, № 000143, рішення від 27 жовтня 2025 року № 000383/ВН384/25 про внесення змін до рішень та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11 серпня 2025 року, № 000336/ВН337/25, № 000338/ВН339/25, № 000340/ВН341/25, № 000342/ВН343/25, № 000344/ВН345/25, № 000346/ВН347/25, № 000348/ВН349/25 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийГонтарук В. М.

СуддіМоніч Б.С. Біла Л.М.