Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №632/819/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 632/819/25 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/1171/26 Журавель О.О.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

захисника - Сємакіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сємакіна Максима Сергійовича на постанову судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10.03.2026 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Сємакін М.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження у справі закрити.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що постанова суддею винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, які могли б стати підставою для проведення відповідного огляду.

Вказує, що лікарем відмовлено у заборі біологічного середовища, на якому наголошував ОСОБА_1 , а тому в діях останнього відсутня відмова від проходження даного огляду.

Також звертає увагу, що до матеріалів справи не було долучено направлення на медичний огляд водія та на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського не вбачається, що останні складали таке направлення.

Вказані обставини свідчать про порушення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому згідно зі статтею 266 КУпАП його результати є недійсними.

Зазначає, що суддею при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушено вимоги статті 230 КАС України стосовно ведення протоколу судового засідання.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, ОСОБА_1 в призначене судове засідання не прибув, клопотань про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши думку захисника ОСОБА_1 – адвоката Сємакіна М.С., виходячи з положень статей 268, 271, 294 КУпАП апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 – адвоката Сємакіна М.С., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад даного правопорушення, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 29.04.2025 о 14:45 у м. Златополі, Харківської області, по вул. Ботанічний біля будинку 7 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf0», д.н.з. НОМЕР_1 , де був зупинений поліцейськими у зв`язку з порушенням вимог ПДР України. Під час спілкування поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координацію рухів. Водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, але по прибуттю відмовився, оскільки не бажав проходити його за допомогою спеціального технічного засобу.

Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейського, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Внаслідок зазначених подій поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 315262 від 29.04.2025 за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, які б могли стати підставами для проведення стосовно нього медичного огляду на стан такого сп`яніння, апеляційний суд зазначає, що виявлення та оцінка ознак сп`яніння, які має водій, є суб`єктивним сприйняттям поліцейського, а його дії щодо дотримання вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» можуть бути оскарженні в межах процедури оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Тобто, вимога поліцейського адресована водію про проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, є законною та очевидною вимогою, та подвійному тлумаченню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (в редакції чинній на час вчинення правопорушення) передбачений логічно-структурований порядок дій лікаря, який включає в себе, серед іншого, використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання змісту етилового спирту у видихуваному повітрі.

З відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 був попереджений про наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Алкофор», жодних дій, спрямований на проведення даного огляду, не вчинив, про наявність об`єктивних обставин, які могли перешкодити проведенню даного огляду, не повідомив.

За наведених обставин ОСОБА_1 не виконав покладений на нього як на водія обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння та не виконав законні вимоги працівників поліції.

Разом з цим, згідно пункту 13 Розділу ІІІ Інструкції (в редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення), для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Таким чином, вимога водія відібрати кров для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за власним бажанням не узгоджується з вимогами чинного на момент вчинення адміністративного правопорушення законодавством.

Зазначені дії обґрунтовано були розцінені працівниками поліції як ухилення від виконання вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки поведінка водія свідчила про намагання будь-яким способом уникнути проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Положеннями статті 267 КУпАП визначено порядок оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення, відповідно до яких адміністративне затримання, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Отже, у разі незгоди ОСОБА_1 з процедурою проведення лікарем медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння він мав право оскаржити заходи забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять направлення водія на проходження огляду у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд зазначає наступне.

Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я виписується для закладу охорони здоров`я у разі погодження водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є підставою для проведення працівниками медичного закладу відповідного огляду.

Разом з цим, ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду на стан сп`яніння відмовився.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про порушення суддею вимог статті 230 КАС України, апеляційний зазначає, що норми КУпАП не містять обов`язкової вимоги стосовно здійснення ауді-, відеофіксації судового засідання та складання протоколу судового засідання.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про повне аудіо-, відеофіксацію судового засідання учасниками провадження не заявлялося.

Апеляційний суд також звертає увагу, що порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення врегульований Кодексом України про адміністративні правопорушення, а тому посилання захисника на окремі норми Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим.

З урахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Сємакіна М.С., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10.03.2026 та закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 1, 7, 23, 33, 130, 243, 251, 252, 256, 266-267, 276, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Сємакіна Максима Сергійовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 10 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна