Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №120/9106/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9106/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тростянецької селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Тростянецької селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

02.09.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 02.03.2004 між Тростянецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,00 га з кадастровим номером 0524184800:01:005:0197 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту 2.2 договору його укладено строком на 20 років - з 02.03.2004 до 02.03.2024. Договором також передбачено переважне право орендаря на його поновлення на новий строк.

Рішенням 65 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 09.08.2023 №752/1 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі.

До закінчення строку дії договору ОСОБА_2 звернувся до Тростянецької селищної ради із заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк тривалістю 20 років, додавши необхідні документи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим на підставі актового запису від 01.03.2024 №88.

Рішенням 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899 ОСОБА_2 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв`язку зі смертю орендаря.

13.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Тростянецької селищної ради із заявою щодо роз`яснення процедури поновлення договору оренди як спадкоємиця померлого орендаря.

Листом від 20.03.2024 №02-15/655 селищна рада повідомила позивачку про відсутність інформації щодо спадкоємців та зазначила, що договір оренди припинив свою дію 02.03.2024.

29.08.2024 позивачка отримала довідку про коло спадкоємців №63/02-14 та цього ж дня звернулася до відповідача із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки.

Листом від 24.09.2024 №02-15/1789 Тростянецька селищна рада повернула заяву без розгляду, пославшись на перебування на розгляді Вінницького окружного адміністративного суду справи №120/9507/24.

У подальшому позивачка повторно зверталася до відповідача із заявами щодо продовження договору оренди, однак отримувала аналогічні відповіді про повернення заяв без розгляду.

06.05.2025 ОСОБА_1 вкотре подала до Тростянецької селищної ради заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Листом від 03.06.2025 №02-15/966 Тростянецька селищна рада повернула зазначену заяву без розгляду, мотивувавши це необхідністю виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/9507/24.

Не погоджуючись із поверненням заяви без розгляду, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправною відмови, викладеної у листі від 03.06.2025 №02-15/966, та зобов`язання відповідача розглянути її заяву щодо продовження договору оренди земельної ділянки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі є заснованим на договорі строковим платним володінням і користуванням земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір оренди землі є правочином та підставою виникнення цивільних прав і обов`язків у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що 02.03.2004 між Тростянецькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 31,00 га, кадастровий номер 0524184800:01:005:0197, строком на 20 років, тобто до 02.03.2024.

Пунктом 2.2 договору передбачено переважне право орендаря на поновлення договору після закінчення строку його дії.

Матеріалами справи підтверджено, що до розгляду відповідачем заяви ОСОБА_2 про продовження договору оренди земельної ділянки останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 7 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що право на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря переходить до спадкоємців, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, законодавець допускає спадкування права оренди земельної ділянки, однак пов`язує таку можливість із відсутністю іншого регулювання в самому договорі оренди.

Судом встановлено, що розділом 4 договору оренди землі передбачено спеціальну умову, відповідно до якої у разі смерті орендаря та небажання власника земельної ділянки укласти договір зі спадкоємцями орендаря договір припиняється.

Отже, сторони договору ще під час його укладення погодили особливий порядок правонаступництва у випадку смерті орендаря, який передбачає необхідність волевиявлення орендодавця на укладення договору зі спадкоємцями.

При цьому зі змісту наведеного положення договору не вбачається безумовного переходу до спадкоємців права вимагати від орендодавця укладення нового договору оренди або поновлення існуючого договору незалежно від волі власника земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, а дата його закінчення обчислюється від дати укладення договору.

Судом встановлено, що строк дії спірного договору оренди закінчився 02.03.2024.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, на яку посилається позивач, передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк за умови належного виконання ним обов`язків за договором.

Разом із тим переважне право орендаря не є тотожним безумовному праву на поновлення договору та не усуває необхідності дотримання порядку, встановленого законом і договором.

Суд звертає увагу, що предметом спадкування може бути існуюче право оренди земельної ділянки, яке належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, проте саме переважне право на укладення нового договору оренди після закінчення строку чинного договору не означає автоматичного виникнення у спадкоємця права вимагати від орендодавця передачі земельної ділянки в оренду на новий строк.

Також суд враховує, що рішенням 76 сесії 8 скликання Тростянецької селищної ради від 11.03.2024 №899 відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки у зв`язку зі смертю орендаря.

Правомірність зазначеного рішення була предметом судового розгляду у справі №120/9507/24.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.11.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення №899 відмовлено.

Таким чином, станом на момент звернення позивача із заявою від 06.05.2025 існувало чинне рішення органу місцевого самоврядування про відмову у поновленні договору оренди, законність якого підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

З аналізу змісту листа Тростянецької селищної ради від 03.06.2025 №02-15/966 вбачається, що відповідач повернув заяву позивача без розгляду, посилаючись на необхідність виконання судового рішення у справі №120/9507/24.

Оцінюючи правомірність таких дій відповідача, суд зазначає, що хоча предметом спору у даній справі є саме лист від 03.06.2025, а не рішення №899 від 11.03.2024, однак вирішення питання про наявність у позивача права вимагати повторного розгляду питання щодо поновлення договору оренди нерозривно пов`язане із правовими наслідками зазначеного рішення селищної ради та судових рішень, якими підтверджено його правомірність.

Враховуючи, що строк дії договору оренди закінчився 02.03.2024, орендодавець висловив заперечення щодо його поновлення, а законність такого рішення підтверджена судом, підстави для покладення на відповідача обов`язку повторно розглядати питання про поновлення цього договору відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, яке підлягає захисту шляхом визнання протиправним листа від 03.06.2025 №02-15/966 та зобов`язання відповідача розглянути заяву про продовження договору оренди земельної ділянки.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийГонтарук В. М.

СуддіБіла Л.М. Моніч Б.С.