Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №646/11203/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 646/11203/25

провадження № 22-ц/818/3165/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року, постановлене суддею Демченко І.М.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ТОВ « ФК «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 866617 від 06.07.2023 у загальному розмірі 120 824, 99 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн..

Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 120 824 грн. 99 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн. та 4000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати частково рішення суду першої інстанції та в цій частині ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 80 824 грн., а в іншій частині позовних вимог – відмовити.

Посилається на незаконність, необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що є військовослужбовцем, а тому, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом не нараховуються, а від сплати штрафних санкцій та пені його звільнено. Посилаючись на положення ст.ст.11,18 Закону України «Про захист прав споживачів», вважає, що кредитні умови щодо нарахування відсотків, розмір яких у декілька разів перевищує тіло кредиту і подвійну облікову ставку НБУ та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу, є несправедливою умовою, так як їх розмір є явно завищеним та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Крім того, вважає, що заявлена позивачем сума витрат у розмірі 8000 грн на правову допомогу, не відповідає критеріям реальності, з огляду на те, що даний спір є спором незначної складності, а спірні правовідносини не передбачають дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів та підзаконних актів.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що, укладаючи договір, у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. ТОВ «Селфі Кредит» виконало свої обов`язки за кредитним договором, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим, має заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником кредитодавця, в загальному розмірі 120 824, 99 грн., внаслідок чого, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд вважав, що відповідачу нараховані саме проценти за користування кредитом, в межах строку кредиту, визначені у договорі, порядок виплати яких, врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України і в даному випадку положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, застосуванню не підлягають, оскільки кредитний договір укладено 06.07.2023, тобто до набрання чинності даного Закону та у подальшому не продовжувався. Крім того, нарахування відсотків припинено 01.02.2024, тобто до закінчення строку дії кредитного договору.

Посилання відповідача на наявність пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважав не підтвердженими належними доказами, оскільки посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 видане 03.09.2025 та не містить відомостей про військову службу відповідача у період з 06.07.2023 по 01.02.2024.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 06.07.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 866617, відповідно до умов якого загальна сума кредиту складає 25 000, 00 грн., строк кредиту – 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 5 днів; стандартна процентна ставка – 2,2 % в день. Кошти надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахуванням на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_2 . (а.с.23-35)

Відповідно до положень кредитного договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання Споживачем умов п. 1.5.2 кредитного договору.

Згідно п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно доп.4.4. договору, споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Відповідно до п. 9.2 Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства електронними підписом, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 9.6 кредитного договору).

З довідки про ідентифікацію, надану ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 866617 від 06.07.2023 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Одноразовий ідентифікатор Е769, час відправки ідентифікатору позичальнику 06.07.2023 10:50:36, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380673136746. (а.с.36)

Як вбачається з довідки, наданої ТОВ «Пейтек», відповідно до укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек» договором про організацію переказу грошових коштів №03052022 від 03.05.2022, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» 06.07.2023 року о 10:52:17, зарахування в сумі 25000 грн. здійснено на картку - маска картки № НОМЕР_2 .(а.с.37 зворот)

З наданого розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач 11.07.2023 та 16.07.2023 здійснював платежі на виконання умов кредитного договору, сплативши тіло кредиту у розмірі 2625, 00 грн. та 0, 01 грн. та проценти 1375, 00 грн. та 2461, 25 грн. Станом на 01.02.2024 заборгованість відповідача становить 120 824, 99 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 374, 99 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 98 450, 00 грн. (а.с.38-41)

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №01022024.

Згідно вищевказаного Договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно, і до відповідача за кредитним договором № 866617 від 06.07.2023.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» посилалось на те, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 120 824, 99 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22 374, 99 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 98 450, 00 грн.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, встановивши, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу, вірно вказав про те, що позовні вимоги про стягнення коштів є обґрунтованими.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується повністю, адже вони підтверджуються наявними у справі доказами та ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах та правому регулюванні правовідносин, наявних між сторонами.

Відповідно до умов договору, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 № 866617 від 06.07.2023, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі і щодо розміру відсотків, порядку їх нарахування та виплати. Підписуючи вказаний договір в електронній формі, з використанням одноразового ідентифікатору, відповідач підтвердив свою згоду саме на ті умови, які були зазначені в договорі, зокрема і процентну ставку, визначену в ньому.

Твердження відповідача про наявність у нього, як військовослужбовця, пільг, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого проценти за користування кредитом з нього не повинні стягуватися, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів про проходження військової служби у період з 06.07.2023 по 01.02.2024 року, а відповідно до наданого відповідачем Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , вбачається, що воно видане 03.09.2025 та не містить відомостей про проходження військової служби у період з 06.07.2023 по 01.02.2024, за який нараховано відсотки.

А нарахування пені, комісій, штрафних санкцій позивачем не здійснювалися. Заборгованість складається лише із тіла кредиту та процентів за користування кредитом, розмір яких узгоджується умовами договору.

Посилання відповідача, що положення ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» поширюються на укладений між сторонами в даній справі договір, у зв`язку з несправедливістю умов кредитного договору, що передбачає непропорційно високі відсотки за користуванням кредиту та перевищують подвійну облікову ставку НБУ, є безпідставними.

Станом на 06.07.2023 року була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 06.07.2023 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, суд без відповідної позовної вимоги споживача, застосувати не може. Тобто, у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Оскільки позивачем не заявлялась вимога щодо оспорювання умов укладеного між ним та ТОВ «Селфі Кредит» договору, то в даному випадку, за власною ініціативою, суд не має права зменшувати відсотки, як про це просить відповідач.

Укладаючи кредитний договір та підписуючи його, відповідач погодився з його умовами, порядком виконання, розміром кредиту та всіма істотними умовами кредиту. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі на картку, вказану особисто відповідачем при укладенні кредитного договору.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції досліджені наявні в матеріалах справи докази, згідно до яких встановлено факт укладання ОСОБА_1 кредитного договору та отримання ним на картку, зазначену в договорі, кредитних коштів. Вказані докази є належними, достатніми та достовірними.

Доказів виконання в повному обсязі умов договору, відповідачем не надано.

Враховуючи представлені суду докази в їх сукупності, на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи щодо неспівмірності витрат позивача в розмірі 8000 грн. на правову допомогу були враховані судом першої інстанції під час розгляду справи. З урахуванням заперечень відповідача, складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов до висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та відповідає фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, визначених у нормі ст. 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат та відшкодування понесених апелянтом витрат за перегляд справи у апеляційному порядку - не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина