Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №560/9679/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9679/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

02 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

04.09.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

24.09.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з витягом відомостей з Ліцензійного реєстру МОЗ з медичної практики ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 4К, за спеціальностями: стоматологія, анестезіологія, дитяча анестезіологія, дитяча стоматологія, хірургічна стоматологія.

На виконання наказу Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 28.02.2025 № 1032-П «Про проведення фактичної перевірки» та направлень від 28.02.2025 №1444 та від 28.02.2025 №1443, з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, контролюючим органом проведено фактичну перевірку СГ-фізичної особи ОСОБА_1 за адресою стоматологічного кабінету: АДРЕСА_1 .

Службові посвідчення та направлення на проведення фактичної перевірки пред`явлено ОСОБА_2 , адміністратору стоматологічного кабінету, а також їй вручено копію наказу, що підтверджується відповідними відмітками на направленнях на проведення фактичної перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки № 4874/22-01-07-05/ НОМЕР_1 від 13.03.2025 (далі - акт перевірки), у підпункті 2.2.13 якого зазначена додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки:

1. Порушено порядок обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме до перевірки не надано документи на товар, що підтверджують їх походження та облік, які відображені в реалізації через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером №4000752627, а саме, не надано документи на оприбуткування імплантів Alpha dent. Сума не облікованих ТМЦ (лікарські засоби / вироби медичного призначення) складає 96000,00 грн, що підтверджується даними із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (додаток №1 до Акту).

2. Під час проведення перевірки не було надано підтверджуючі документи (а саме, Форму ведення обліку товарних запасів на товарно-матеріальні цінності та інших документів згідно запиту).

Посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області 13.03.2025 складено акт № 191/22-01-07-05/ НОМЕР_1 про відмову від підпису та отримання акта фактичної перевірки.

Позивач подав заперечення на акт (довідку) фактичної перевірки платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх. №22502/6 від 07.04.2025).

Розгляд заперечення відбувся 17.04.2025 о 11 год 30 хв. за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, буд. 17, про що повідомлено суб`єкта господарювання повідомленням (лист № 5483/6/22-01-07-05-10 від 08.04.2025).

За результатами розгляду заперечення до акта перевірки, комісією Головного управління ДПС у Хмельницькій області прийнято рішення, що висновки викладені у акті фактичної перевірки є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства, про що повідомлено суб`єкта господарювання листом № 6160/6/22-01-07-05-10 від 17.04.2025.

На підставі висновків перевірки, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- форми «С» №0086200705 від 22.04.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 96000,00 грн за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР;

- форми «ПС» №0086210705 від 22.04.2025, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1020,00 грн за порушення пункту 44.3 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 ПК України.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення форми «С» № 0086200705 від 22.04.2025 та форми «ПС» № 0086210705 від 22.04.2025 протиправними, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо протиправності податкового повідомлення-рішення форми «С» №0086200705 від 22.04.2025, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет. Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Закон № 265/95-ВР визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24.

Суд зазначає, що спірним у цій справі є питання поширення на позивача вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР щодо обліку товарних запасів, позивач же вважає, що він надає виключно медичні послуги у сфері стоматології, та окремо не здійснює діяльність з продажу лікарських засобів та/або медичних виробів. Використання останніх є елементом процесу надання послуги, а не окремим актом товарної реалізації у розумінні Закону № 265/95-ВР.

З матеріалів справи встановлено, що позивач є платником єдиного податку другої групи, надає медичні послуги у стоматологічному кабінеті за адресою: вул. Львівське шосе, 12/1, м. Хмельницький.

Контролюючий орган під час перевірки встановив, що позивач через програмний реєстратор розрахункових операцій провів операцію, яка відображена у фіскальному чеку за №4000752627, а саме, імплантацію All-on-4 Alpha Dent загальною вартістю 96000,00 грн.

Згідно з довідкою № 10/03/2025 від 10.03.2025 «операція «імплантація All-on-4 Alpha Dent» загальною вартістю 96000грн, що сплачена пацієнтом та відображена у фіскальному чеку за № 4000 752 627 включала в себе наступний комплекс медичних послуг, наданих пацієнту:

1. Консультація.

2. Функціональне обстеження пацієнта.

3. Розшифровка проведеної комп`ютерної томографії.

4. Планування розміщення імплантатів в щелепі по Комп`ютерній томографії.

5. Виготовлення хірургічного шаблону.

6. Встановлення 4-ох імплантатів.

7. Встановлення 4-ох мультіюнітів.

8. Накладання швів.

9. Проведення кісткової редукції.

10. Анастезія.

11. Встановлення 4-ох формувачів ясен.

12. Реєстрація «прикуса» на валику.

13. Реєстрація центрального співвідношення.

14. Примірка воскової постановки.

15. Зняття післяопераційних швів.

16. Фіксація протезу «не знімного».

17. Проведення повторного огляду пацієнта через 7 днів після операції.

18. Корекція оклюзії через 30 днів після проведеної операції.

19. Зняття протезу та перевірка встановлених імплантатів через 120 днів після проведеної операції.

Відповідно до статті 2 Закону № 265/95-ВР вироби медичного призначення (медичні вироби) - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, призначені для діагностики, лікування, профілактики організму людини та (або) забезпечення таких процесів.

Технічний регламент щодо медичних виробів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (далі - Технічний регламент).

Технічний регламент визначає правові та організаційні засади обігу медичних виробів на території України.

Згідно з Технічний регламентом зубні коронки (як і інші зубні протези) підпадають під визначення «медичного виробу, виготовленого на замовлення» (custom-made device).

Пункт 3 Технічного регламенту містить визначення медичного виробу як «будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти».

Зубні імпланти відповідають наведеним критеріям, а тому, такі вироби є виробами медичного призначення.

При цьому, у довідці № 10/03/2025 від 10.03.2025 позивач сам зазначає про встановлення 4-х імплантів.

Суд зважає на те, що зазначена довідка не містить вартості окремих складових «операція «імплантація All-on-4 Alpha Dent», а наявна лише загальна сума.

З наведеного слідує, що позивач здійснює господарські операції у сфері стоматології та крім медичної послуги фактично здійснює і реалізацію медичних виробів - імплантів.

З доводів позивача про надання єдиної стоматологічної послуги «операція «імплантація All-on-4 Alpha Dent», слідує, що зазначена стоматологічна послуга фактично, виключає можливість самостійної реалізації засобів у розумінні товарної операції в межах господарської діяльності. Тобто необхідно враховувати специфіку правового регулювання медичної діяльності, зокрема, стоматологічної практики, де надання стоматологічної послуги об`єктивно передбачає здійснення цілісного комплексу медичних дій, у межах якого використання медичних виробів має комплексний характер, що передбачає не відокремлену реалізацію медичних виробів, а використання таких виробів у межах єдиного функціонального циклу.

Проте, суд зазначає, що всі вироби медичного призначення фактично є елементом в процесі надання послуг з діагностики, лікування, профілактики організму людини та (або) забезпечення таких процесів. Крім того, специфіка правового регулювання медичної діяльності, зокрема, застосування медичних виробів у процесі лікування, яке здійснюється відповідно до вимог медико-технологічної документації, клінічних протоколів та інструкцій МОЗ, у цьому випадку не має жодного значення в сфері оподаткування чи обліку товарних запасів.

Положеннями пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР чітко визначено, що фізичні особи - підприємці, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зокрема, які провадять діяльність з реалізації виробів медичного призначення, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому суд зазначає, що у наведеній нормі (пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР) відсутня будь-яка прив`язка до того, чи відбувалася реалізація таких товарів в межах надання послуг чи окремо, тобто, у цьому випадку достатньо факту реалізації виробів медичного призначення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 560/4717/25.

Отже, враховуючи наведене та положення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, суд дійшов висновку, що на позивача поширюються вимоги законодавства щодо обліку товарних запасів, позаяк, позивач провадить діяльність з реалізації виробів медичного призначення.

Невиконання вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті) є підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.

Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі - Порядок № 496), документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи; первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Пунктом 1 розділу IІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Відповідно до пункту 4 розділу IІ Порядку № 496 записи у Формі обліку ведуться в хронологічному порядку надходження або вибуття товарів.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні: 1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Пунктом 10 розділу II Порядку № 496 встановлено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Відповідно до пункту 11 розділу II Порядку № 496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби). Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП. Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

Отже, форма ведення обліку товарних запасів це обов`язковий документ, який ведеться підприємцями, зокрема тими, які здійснюють реалізацію виробів медичного призначення, та в якій (Формі) відображається рух товарів на основі первинних документів. Облік товарних запасів має здійснюватися підприємцем шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Суд ще раз наголошує, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, тобто Форму ведення обліку товарних запасів та первинні документи, на підстав яких зроблені відповідні записи в такій Формі, саме на початок проведення перевірки у паперовій або електронній формі.

Водночас, зі змісту акту перевірки слідує, що електронну чи паперову Форму обліку та документи щодо походження товарів медичного призначення під час перевірки не надано.

Не надання Форми ведення обліку товарних запасів фактично не заперечує і сам позивач, вважаючи, що він не має вести таку Форму, оскільки надає виключно стоматологічні послуги згідно КВЕД 86.23 «Стоматологічна практика» та не реалізовує в окремому порядку товари, в тому числі лікарські засоби та/або вироби медичного призначення. Помилковість таких доводів позивача наведено вище.

Таким чином, враховуючи, що позивач не надав під час перевірки Форму ведення обліку товарних запасів, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР є обґрунтованими.

Як зазначено відповідачем, що в ході перевірки проведено аналіз баз даних «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» (далі - СОД РРО) та встановлено, що ФОП ОСОБА_1 через програмний реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером №4000752627 відображає реалізацію наступних товарно-матеріальних цінностей: імплантація All-on-4 Alpha dent, що відносяться до товарів медичного призначення та відповідно суб`єкт господарювання зобов`язаний вести в порядку законодавства облік товарних запасів, а також здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Щодо наведених висновків контролюючого органу в частині використання податкової інформації яка міститься в СОД РРО, то суд зазначає таке.

У справах від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23, від 20.11.2024 у справі № 440/9859/23, від 18.03.2025 у справі № 380/20009/23 Верховий Суд дійшов висновку, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків. Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач в межах цієї справи під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію яка міститься в СОД РРО, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в межах встановлених у цій справі обставин наявні підстави для застосування фінансової санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закон №265/95-ВР.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «С» №0086200705 від 22.04.2025 є правомірним. Як наслідок, відсутні підстави для його скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0086210705 від 22.04.2025, то суд зазначає та враховує таке.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.

Згідно з абзацом 1 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0086210705 від 22.04.2025 є похідним від податкового повідомлення-рішення форми «С» №0086200705 від 22.04.2025, оскільки в акті перевірки зазначено, що під час проведення перевірки не було надано підтверджуючі документи (а саме, Форму ведення обліку товарних запасів на товарно-матеріальні цінності та інших документів згідно запиту). Оскільки суд встановив правомірність останнього, то відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «ПС» №0086210705 від 22.04.2025.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не надання позивачем відповіді на лист від 05.03.2025 №520/22-01-07-05/3357114890, оскільки не надано доказів його отримання позивачем. При цьому, як зазначено, обов`язок, визначений пунктом 85.2 статті 85 ПК України, виникає у платника податків після початку перевірки.

Крім того, в податковому повідомлені-рішенні форми «ПС» №0086210705 від 22.04.2025 зазначено, що воно прийняте на підставі акта перевірки № 4874/22-01-07-05/3357114890 від 13.03.2025, в якому відсутні відомості про зазначений лист.

Щодо правомірності призначення та проведення фактичної перевірки у позивача, то суд не надає їм оцінку з огляду на відсутність доводів та обґрунтувань в позовній заяві в цій частині.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийГонтарук В. М.

СуддіБіла Л.М. Моніч Б.С.